Запитання "Детектор медіа": - Як ви оцінюєте висвітлення українськими телеканалами подій у Грузії?
Запитання "Детектор медіа": - Як ви оцінюєте висвітлення українськими телеканалами подій у Грузії?
Володимир Золотарьов, політолог:
- Ситуация в Грузии настолько похожа на нашу, особенно в нежелании Л.Кучмы, как и Шеварднадзе, отказаться от власти, что все оказались в очень трудном положении.
Плюс то, что между Грузией и Украиной были всегда особые отношения, в следствие, в частности, ГУУАМ и попыток «обмануть москалей»… В этой связи то, что случилось, очень показательно - раз, может заставить кого-то задуматься - два (хотя я лично в это не верю).
То есть, реакция телеканалов была такой, как если бы в отставку ушел президент Кучма. Нужно что-то делать, что-то говорить, но что и как? Это типичные редакторские перестраховки. То есть люди на ТВ не могут понять, что происходит, на самом деле, они не имеют четкой позиции, и они на всякий случай поступают так, как им кажется правильным в данный момент. Никакие «темники» тут не помогут, поскольку и те, кто их пишет, не знают, как на это реагировать. Но тем самым, мне кажется, они сделали медвежью услугу своим хозяевам, показывая свой страх перед тем, что и у нас может быть подобное развитие событий.
Было много знаковых мелочей, к примеру, попытка УТ-1 преподнести особую роль Л.Кучмы, как председателя Совета государств-членов СНГ, акцентировав на том, что министр иностранных дел России вылетел в Тбилиси только после консультаций с Л.Кучмой и др.
С другой стороны, объективного освещения не было еще и потому, что все СМИ разделились на два лагеря и, практически, никем не были предприняты попытки подойти к освещению событий достаточно взвешено. Сама ситуация настолько похожа на нашу, что СМИ разделились на тех, кто "за" и кто "против", и стали "колбасить" друг друга по привычным уже схемам.
Микола Княжицький, директор компанії “Медіа-дім”:
- Мені здається, що дуже мало уваги українські канали приділяли Грузії, особливо геополітичному аспекту цих подій, та тому, що насправді там відбувається і що буде відбуватися. Чи справді відхід Шеварднадзе був спровокований американським тиском, чи він був спровокований російським тиском? Чому США одразу визнали нову владу в Грузії і не допомогли Шеварднадзе? Чому Шеварднадзе написав заяву про те, що він залишає посаду, під час перебування там Ігоря Іванова? Тобто яким був російський вплив на цю ситуацію? Чому силові структури підтримали опозицію, а вони її підтримали, бо коли б цього не було, то Шеварднадзе залишився б на посаді? Мені здається, є ціла низка питань, на які потрібно відповісти. І зокрема, чи залишиться Грузія єдиною, чи з неї виникне декілька держав.
Українські канали приділяли цьому набагато менше уваги, ніж російські. Я дивився українські аналітичні програми, я дивився програму "Намедні", що висвітлила події в Грузії набагато ширше. Я б хотів застерегти українські канали від того, щоб оцінювати ситуацію в Грузії, виключно проводячи паралелі з українською ситуацією, між нашим президентом і Шеварднадзе. Все ж таки ми живемо в різних державах, у нас різні еліти, до нас по-різному ставляться Захід та міжнародні еліти. Якщо ми зупинимося лише на цих паралелях, то ми можемо зробити неправильні висновки з того, що відбувалося в Грузії.
Щодо українських каналів, то я можу відзначити, що ICTV був першим каналом, що в неділю повідомив у прямому ефірі про відставку Шеварднадзе. ICTV - одна з небагатьох телекомпаній, що в неділю дає новини в прямому ефірі, більшість новин на інших каналах, на жаль, іде в запису. Через це оперативного реагування на багатьох каналах не було. В'ячеслав Піховшек цю тему зробив другою. І тут, по-журналістськи, я б з ним не погодився. Мені здається, що ця тема заслуговувала на те, щоб бути першою. Хоча він подав один маловідомий факт: чоловік Ніно Бурджанадзе, спікера парламенту Грузії, працював заступником генпрокурора Грузії. (про це писало „Дзеркало тижня” в суботу, 22 листопада. – „ТК”). Тобто чоловік – при владі, жінка – в опозиції...
Мені здається, що для висвітлення грузинських подій українські канали могли знайти багато матеріалу безпосередньо в Києві. Наприклад, нам відомо, що один з лідерів опозиції Михайло Саакашвілі навчався в Києві. Досить багато лідерів грузинської опозиції мають зв'язки з Києвом. З ким вони навчалися, де, коли, в які часи? Яка їхня біографія? Хто ці люди? Чим вони займалися раніше? Мені здається, ці теми були б цікавими для самої України, їх не піднімав жоден з каналів. Як не говорили вони, до речі, про майбутнє ГУУАМ та багато інших речей.
Олександр Дергачов, політолог, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної академії наук України:
- Звичайно, події в Грузії дуже свіжі. Ще деякий час вони будуть залишатися однією з головних тем, і можливі деякі корекції у підході до висвітлення подій. Проте перша реакція була досить своєрідною. Вона полягала у намаганні використати події в Грузії як привід для атаки на опозицію в Україні і це домінувало у багатьох каналів. Принаймні соціал-демократичні канали до такого перебігу подій були готові і одразу почали лякати дезінтеграцією, громадянською війною тощо. Звичайно, ці канали провладні, і мали зважати на те, що наш Президент – голова СНД – реагував на події негативно, намагався захищати легітимно обраного президента Грузії, яким він і є. Але в той же час не було зваженого аналізу того, що, власне, в Грузії відбулося. Чи не є головним те, що влада пішла на спотворення результатів народного волевиявлення? І це є проблемою, яку треба обговорювати і засуджувати.
А поздоровлення молодшому Алієву, який, за даними соціологів, насправді не виграв вибори, і намагання за будь-що підтримати Шеварнадзе, колегу-президента, навіть такого, який не готовий діяти брутально, вирізняється серед пострадянських президентів саме зваженою, інтелігентною позицією... Все це говорило про те, що Грузія не болить, а болить власне. І треба було скористатися тим, що і українські, і російські канали дуже заангажовані, не зацікавлені в перемозі демократичних сил в Грузії - то ж був ще один привід підняти пропагандистську хвилю проти української опозиції для українського споживача, що і було зроблено.
Лаврентій Малазонія, телепродюсер:
- Я могу ошибиться, конечно, но я не видел прямых включений из Грузии в исполнении наших журналистов. Если их не было, то я могу подозревать - почему.В принципе, картинку, которую я в большей степени наблюдал по ВВС, российским телеканалам, в меньшей степени по СNN, была схожей , как, впрочем, не было существенного диссонанса и в интерпретациях, и в коментариях самих тбилисских событий. Все красиво- море народа на проспекте Руставели, скучающие силовики у Канцелярии, напряженка у резиденции Шеварднадзе в Крцаниси, информация о звонках Колина Пауэлла, убедительная челночная дипломатия Игоря Иванова, какое-то ожидание и суета в тбилисском аэропорту, сурово-решительная Нино Бурджанадзе, англоговорящие Саакашвили и Жвания, озабоченный судьбой нации Шеварднадзе...Все красиво, ну за исключением захвата парламента людьми Саакашвили, но и эта сценка оттенила красивость других картинок, разве нет?
Очень убедительный и быстрый результат, и очень неубедительные версии, что это "распакованная архивная копия" югославских, чехословацких или румынских событий – на самом деле все намного интереснее. И поэтому , наверное, не столь важно, что не было нашей "живой картинки" из Грузии (повторяю, что подозреваю, почему ее не было), важнее обсудить их, развернуть картинку уже постфактум. Задать вопросы и найти ответы, действуя по принципу: если ты задаешь вопрос, значит, ты уже знаешь половину ответа, и дело за второй половиной, которую необходимо получить. Можно с лету накидать их, эти вопросы. Кто и как так бездарно организовал выборы, что даже наблюдателям стало видно. что на выборах "уверенно лидирует имеющая все большее количество сторонников партия Агентов Смитов им.Э.Шеварднадзе"? Почему народ на площади не был похож на пятидолларовых (по-нашему двадцатигривенных) рекрутов? Когда и кто "запаковал новую версию" таких акций? Кто, когда и как сделал нейтральными силовиков? Кто и как договорился с криминальными лидерами о "стенд-бай" в их деятельности? Кто и как увел госТВ из под носа окружения Шеварднадзе? Кто и как так грамотно распределил роли между лидерами оппозициии? Кто и как использовал и «опустил» амбициозного аджарца Абашидзе, и надолго ли? Какими активами обладают лидеры оппозиции и каково их происхождение? Что будет с активами семьи экс-президента Шеварднадзе? Что будет с нефтепроводом Баку-Джейхан и кто на него "сядет"?.. Еще штук десять важных вопросов.
Нужно "идти по следам денег", тогда будет ясна более-менее реальная технология тбилисских событий. А просто повторять бесконечно, что "власть повернулась спиной к народу, и так началась бархатно-сексуальная революция", конечно, можно, но кому это сегодня интересно? Особенно в свете последних антисексуальных решений нашего парламента.
Грузины - народ не только горячий, но и мечтательный . Но я думаю, что некоторые мечты лучше оставлять мечтами, ибо претворенные в реальность, они становятся суровой действительностью, которой у них и так вдоволь. И у нас, кстати, тоже.
Підготувала Оксана Лисенко, "Детектор медіа"
