Запитання "Детектор медіа": Наскільки адекватною, на вашу думку, була реакція американських військових на вимоги міжнародної журналістської громадськості, і зокрема української, розслідувати випадки вбивства журналістів в Іраку? Чи можна вважати
20 Серпня 2003
Запитання "Детектор медіа": Наскільки адекватною, на вашу думку, була реакція американських військових на вимоги міжнародної журналістської громадськості, і зокрема української, розслідувати випадки вбивства журналістів в Іраку? Чи можна вважати
Відповідають: Олександр Дергачов, Володимир Чемерис, Євген Федченко, Орест Сохар, Роман Вибрановський
Олександр Дергачов, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної академії наук України:
- Реакція американських військових була саме такою, на яку спроможні, по-перше, військові, по-друге, американські військові. Адже беззаперечний той факт, що вони спрощено ставляться до нещасних випадків, тим паче під час активних військових дій. Вони мають власні пріоритети. На жаль, навіть в демократичних державах військові надзвичайно важко призвичаюються до нових стандартів публічної поведінки. Так що тут можна лише констатувати факт: американські військові мають власні пріоритети. Долю журналістів вони сьогодні не можуть ігнорувати, але для них вона є другорядною. Вони надзвичайно зацікавлені в тому, щоб жоден з військових не був покараний, оскільки це створить проблему ефективності дій тих військових. Вони їх всіляко захищають, це ми бачимо і на прикладі українського журналіста.
Військова операція в Іраку відрізняється від попередніх. Хіба що Афганістан нас частково наблизив до такої ситуації, коли надзвичайно багато журналістів безпосередньо задіяні і з цим пов'язані непропорційно великі жертви серед них. Журналісти сьогодні вважають за можливе бути присутніми буквально на передньому краї, користуватися таким умовним статусом нейтральних осіб. Ми знаємо, що журналісти фактично організовують обмін інформацією між воюючими сторонами: Іраком та анти іракської коаліції, - оприлюднюючи заяви лідерів. Думаю, що це новий стандарт публічної війни – війни 21-го століття. І, на жаль, закономірним наслідком є і більший ризик і більші жертви.
Володимир Чемерис, Інститут "Республіка":
На мою думку це не можна назвати розслідуванням. Та й реакція американських посадовців на вимоги української громадськості є абсолютно неадекватною. Я думаю, що можна було очікувати саме такої реакції командування збройними силами США, тому що очевидно, що вони будуть покривати справжніх убивць і не захочуть карати "визволителів". Але питання в тому, що реакція, саме формулювання розслідування, яке запропонували США, є просто цинічним за своєю формою. Якщо немає адекватного розслідування вбивств журналістів в Іраку (до речі, це не лише питання вбивства Тараса Процюка, а й його колег з Іспанії, журналістів Аль-Джазіри, нещодавнього вбивства палестинського оператора "Рейтер"), то я думаю, що відповідь полягає у тому, що вбивця – відомий. Його звати Джордж Буш. Це – та людина, що розв'язала цю війну. Питання в тому, чи можна говорити, що це були нещасні випадки. У будь-якої війни є організатор. Тому говорити про нещасний випадок у цьому контексті – нонсенс. Крім того, після 11 вересня та початку мілітаристської істерії, яку розкрутили в Сполучених Штатах, ми спостерігаємо реальне обмеження свободи слова. І це було прогнозовано, що стосовно Америки, яка свого часу взяла на себе роль країни, що експортує демократію у всі країн світу, про втілення демократичних цінностей тепер не можна говорити. Наприклад, американський уряд нормально став відноситися до тоталітарного режиму в Узбекистані після того, як країна надала плацдарм для американського війська. Так само як американський уряд покращив своє ставлення до Л.Кучми після того, як він спрямував українські війська до Іраку. Можна говорити, що в результаті йдеться про порушення прав людини та свободи слова не лише в Іраку, а й у США та в Україні.
Євген Федченко, журналіст, викладач Києво-Могилянської Школи журналістики:
- Звичайно, коли трапляється така велика кількість випадків загибелі журналістів від рук військових, це не може не викликати занепокоєння в журналістському середовищі. І може, безумовно, наводити на думку про те, наскільки ці випадки є справді випадковістю, на якій наполягають військові. Звісно, американське військове командування намагається вдатися до захисту своїх корпоративних інтересів у даному випадку. Тому робить заяви, які не лише не сприяють тому, щоб пролити світло на реальні причини того, що сталося, а й традиційно запобігають покаранню винних. Тобто практично сприяють повторенню цих випадків у майбутньому. Така ситуація не на користь тому, щоб ситуація у Іраку висвітлювалася повно та об'єктивно, з врахуванням інтересів не лише військових, а й широкої громадськості. Це також не сприяє і встановленню (наскільки вона взагалі повинна існувати) довіри між військовими та журналістами. Фактично, це слугує розмежуванню цих двох професій і виключенню будь-якої взаємодії між журналістами та військовими, та присутністю преси у гарячих точках світу. Тобто журналісти мають змінити своє ставлення до певних процедур, які нав'язуються військовими: пули під час військових дій, преференційне ставлення до тих чи інших журналістів, - і мають вдаватися до дуже ретельних перевірок будь-якої інформації, яку їм надають військові, і
фактично, працювати альтернативно і намагатися знайти іншу точку зору під час висвітлення цих подій.
Орест Сохар, заступник головного редактора журналу "ПіК":
- Це була адекватна реакція щодо поведінки США загалом. Вони в притаманній їм манері ведуть себе так майже завжди, тому очікувати покаяння чи виконання вимоги про розслідування та покарання винних було марно. На мою думку, важливо, щоб незалежно від воюючих сторін, в даному випадку Іраку, та війська коаліції, США і Великої Британії, чи то буде інша війна, кожна сторона повинна поважати право журналістів висвітлювати події. Щоб краще зайвий раз подумали перед тим, як вистрелити. Тому в кожному такому випадку, як на мене, потрібно проводити скрупульозне розслідування і карати не тільки тих, хто давав вказівку на постріл, а й тих, хто закривав очі на це в командуванні.
Мені важко виступити об'єктивним суддею, бо насправді тут важко сказати чи це був геноцид за фаховою ознакою чи зіграв злу роль фатум. У будь-якому разі, є випадки, коли прицільно вівся вогонь по журналістах. Але дуже часто, очевидно, це була загибель під час військових дій, коли журналісти ставали випадковими жертвами нарівні із військовими супротивниками.
Роман Вибрановський, "Громадське Радіо"
Після відповіді американського командування щодо розслідування обставин
загибелі журналістів Тараса Процюка та Хосе Кусо залишається занадто багато
питань, щоб вважати розслідування адекватним. Набагато прозорішим могло б стати проведення незалежного міжнародного розслідування, як це пропонує Міжнародна федерація журналістів. В будь-якому разі широка громадськість повинна мати право отримати вичерпну інформацію.
Окрім низки відкритих питань щодо власне загибелі нашого українського колеги, відповідей потребують питання щодо висновків та запобіжних заходів на майбутнє. США – держава із активною геополітичною позицією, американські війська впродовж довшого часу залишатимуться в Іраці та зберігатимуть присутність в інших регіонах – а відтак існує загроза, що подібні інциденти можуть повторитись. Ці ж питання повинні постати перед командуванням українських військ, що зараз перебувають в Іраці; разом з ними, до речі – ряд наших колег.
Замислитись справді є над чим. Із сімнадцяти журналістів, що загинули в Іраці з часу початку військової операції дванадцять загинули в результаті вогнепальних ран, обстрілу, підриву на мінах і акцій смертників - згідно повідомлення Reuters. Ще двоє зникли. Останній випадок цього тижня - смерть оператора Rеuters Мазена Дану, застреленого американськими солдатами є підтвердженням актуальності проблеми. Тривожна статистика однозначно вимагає адекватних кроків з боку військового командування коаліції - США зокрема - щодо захисту представників преси.
Всім відомо, як високо цінують США життя своїх громадян, і наскільки важливим є принцип мінімалізації втрат серед американського контингенту. Вважаємо, що подібні стандарти повинні застосовуватись і до наших колег-журналістів, що висвітлюють військові дії.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
"Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
