Відповідають: Костянтин Грубич, Наталія Околот, Ілля Ноябрьов, Борис Гривачевський, Павло Богдан, Тетяна Цимбал, Юрий Терещенко, Іванна Найда, Юрій Шаповал, Ганна Цукатова.

Костянтин Грубич, оглядач, телеканал „Студія 1+1”:

Якщо під "кар’єрною успішністю" розуміється не менеджерсько-бізнесовий аспект, а журналістське "поле бою", то, як на мене, з визначальними професійними якостями розібратися простіше, ніж з людськими. Бо фахові показники є стандартними і очевидними для будь-кого, хто відкриє перший-ліпший посібник з тележурналістики. Аби зараз зробити успішну кар’єру на нашому телебаченні треба мати "фундамент" - грунтовну освіту, знання іноземної і досконале знання рідної мови, бути комунікабельним, оперативним, креативним тощо. Обов’язково має "пощастити", бо без певного відсотку "удачі" місце на провідному телеканалі навряд чи відвоюєш. На жаль, "безбатченкам", "не громадським дружинам", "не зятям" і "не дочкам" важче пробитися, ніж членам мафії (пишу без лапок, маючи на увазі прямий переклад цього слова - родина). Мабуть, варто починати "штурмувати" редакції з "пелюшок" – від початку занять на факультеті журналістики: з "синів полків" можуть вирости "генерали", до кінця свого навчання вони можуть стати своїми і начебто незамінними у тому чи іншому колективі (такі приклади вже є). Щодо людських якостей, то без суб’єктивізму не обійтися. Це болюче питання для кожної порядної людини, якщо журналіст себе продовжує себе такою вважати.

Мені здається, що більш успішними саме сьогодні можуть стати молоді люди, позбавлені зайвих етичних "заморочок", які довго не розмірковують, як їхнє слово може вдарити по "героям" сюжетів" (аби тільки мене після цього помітили). На мою думку, жадоба до грошей теж стимулює до кар’єрних злетів, тому мотивація "бідних" більш потужна порівняно з вгодованими дітьми вже багатих батьків. Егоїзм, демагогія, зверхність, нарцисизм, напроломізм - ті риси, які я особисто бачу у деяких яскравих, як їх називають, представників нової генерації українських тележурналістів. Це молоді люди (за віком), але вони вже вважають себе совістю нації. Ще молодші дихають їм у спину і, мабуть, беруть приклад. Про "духовне начало" як визначальну рису успішності на нашому ТБ, як на мене, говорити вже або поки не час.

Наталія Околот, старший редактор Першого національного, музикознавець, член НСЖУ:

1. Професійні якості просто непотрібні. Вони – основне джерело роздратування для тих, хто визначає критерії телебачення.

2. Необхідна умова (і це тим більше підтверджується першим пунктом) це наявність спонсора. Чим він багатший, і підтримує популярну політичну течію в країні, тим вірогідніше, що спонсорована ним будь-яка програма з’явиться у прайм-таймі. Ілюзія демократичності стилістики програм – їх максимальне не наближення до штучного виведення стандартів сленгу кримінально-блатного світу. Це і зумовлює невисокий ступінь інтелектуального розвитку споживача. Тому вважаю, що аналізуючи в майбутньому специфіку телебачення початку нового тисячоліття, дослідники констатуватимуть їхній внесок у справу деградації суспільства.

Ілля Ноябрьов, продюсер, телеведучий телеканалу „Інтер”:

- Если говорить о карьерном росте, то прежде всего (о человеческих качествах), это конечно же конъюнктурный нюх или карьерная дипломатия. Понятно, что под этим кроется гибкость: кого-то вовремя лизнуть, кого-то куснуть. Должно быть четкое знание приоритетов, при чем зачастую это происходит подсознательно. Это - главное качество. Конечно же, должна быть целеустремленность. И есть два исключения из этого основного правила. Первое – это гении, у которых все получается автоматически. И второе – «везунчики» или «шансовики» (от слова – шанс). Этих призывают, подвигают, потому что они очень удобны в пользовании (обращении).

Борис Гривачевський, політичний оглядач, Перший національний, заслужений журналіст України:

- Хотілося б, щоб визначали кар’єрну успішність компетентність, принциповість, неупередженість, порядність, а отже, - високий професіоналізм. Хотілося б... На жаль, кар”єрна успішність багатьох менеджерів ТБ віднедавна залежить від рвацтва, що включає в себе швидку „нарубку зелені”, лизоблюдство etc. На всіх каналах, без виключення, йде торгівля. Предметом такої торгівлі стали людські душі. Хтось із сучасних філософів сказав блискучу фразу: не лише ти дивишся телевізор, але й телевізор дивиться в твоє їство. Додам: часто вбиваючи сутність. І основна ознака такого породженого телебаченням „людиноящика”, - це вимір всієї системи цінностей, лише за телевізійними зразками. Система цінностей нинішніх менеджерів вимірюється поняттям „че изволите”, панове олігархи!” Бо ж як інакше можна пояснити бомбування глядача нагієвськими „Окнами”? Не знаю, як виріс від цього рейтинг каналу (гроші не пахнуть), але добре було б, щоб цей бруд лився на родини таких менеджерів. І ще. Про які, насправді, принципи кар’єрної успішності менеджерів УТ-1 можна говорити, коли сюди спливає всіляке телезомбування із 40-50 потоків (маю на увазі сторонніх виробників). І це телеканал держави?! А значить, тим, хто за цим стоїть, зручно мати часто некомпетентних, безпринципних, і як правило, далеких від поняття „журналістика” виконавців. Клановий, зобмуючий гвинтик (парщик) – ось чи не головне в кар’єрній успішності нині. Порядна людина собі такого ніколи не дозволить. А щодо гвинтиків, то не важливо, чи певні послуги чиїсь куплені, а потім створено для „неї” всі умови „тєлєзвєзди”. Вони саме так і говорять. Чи просто всунуті на ТБ певним партійним або олігархічним кланом, щоб душити глядача мовним суржиком і все тією ж системою лжецінностей. Виникає логічне запитання: чи далеко в такій ситуації до ГУЛАГУ?



Павло Богдан, виконавчий директор ТК „Гравіс”, заслужений журналіст України:

- Я недавно став свідком розмови молодих журналістів, які визначили своє розуміння тих якостей, що необхідні телевізійнику для досягнення успіху. Формулювання було досить коротким. Потрібні три речі: міцні зуби, лікті і коліна. Навіть не буду коментувати, оскільки все зрозуміло. Хоча додам від себе: ця позиція має сьогодні рацію, - але оскільки в журналістиці я багато років, то бачив на своєму віку багато прикладів того, як це формулювання спрацьовує. Але – не на довго. Багато з тих, хто зробив собі кар”єру в такий спосіб, досить швидко пішли в творче нікуди. Як на мене, то одним з головних факторів, як було так і залишається, триєдине уміння: слухати, бачити і думати. Коментувати теж не буду. На останок хочу додати, що телебачення – це мистецтво колективної творчості. Тому необхідно передусім вміти знайти своє місце в тому колективі, де ти працюєш, відчути його своїм колективом, і вміти співпрацювати в одній команді.



Тетяна Цимбал, телеведуча „Нового каналу”, народна артистка України:

- Смотря какой смысл вкладывать в слово „успех”. Успех – синоним моды, мало зависит от личностных и профессиональных качеств. Здесь срабатывает мода на типаж и стиль поведения, мощная пиар-служба и инвестиции в проект. Закрылся проект, поменялся хозяин, изменились вкусы, - и успеха как не бывало. Мода – дама капризная. Есть другой путь к успеху, не всегда связанный с биг-бордами и модными тусовками. Это – постижение профессии. Здесь нужно время, труд, талант и целеустремленность. И чуть-чуть пиара тоже не помешает: так все-таки легче обратить на себя внимание. Зато время здесь работает на тебя. Ведь истинный успех, как любая истинная ценность, проверяется временем.

Юрий Терещенко, завкафедрою телережисури Інституту кіно та телебачення (КНУКіМ), заслужений діяч мистецтв України, член Євразійської телевізійної академії:

На мій погляд, на сьогоднішньому телебаченні склалася така ситуація, що, на жаль, в першу чергу цінуються не професійні або людські якості, а протекціонізм. І якісь „холуйські” якості: „чого изволите”. Тому, що сучасне телебачення сьогодні, - це телебачення заздрісних людей, яких запрошують і беруть на роботу теж заздрісні люди. До слова „режисер” на телебаченні сьогодні інакше, ніж як до брутального, не ставляться. І велика кількість наших випускників, які дійсно могли б підняти художній рівень сучасного ТБ, просто не затребувані. Давно пора зробити, як це називалося в радянські часи, переатестацію творчого складу: „домогосподарка не може керувати державою”, а інженер-сантехнік не може бути головним режисером каналу.

Іванна Найда, ведуча програми „Життя прекрасне”, Новий канал



- Для мене дійсно успішна в телевізійній кар’єрі людина -- це та, заради якої глядач вмикає телевізор. Тому що саме цій людині він довіряє, або просто йому хочеться чути і бачити саме її на екрані в своєму домі. Незалежно від того , чи це ведучий, чи це автор репортажу, чи автор проекту. І якщо завтра цю людину замінять на іншу , раніше презентований нею ТБ продукт втратить частину глядачів. Думаю, що на українському ТБ таких людей значно менше, ніж тих, хто вважає свою кар’єру успішною.

Юрій Шаповал, професор, доктор історичних наук, керівник Центру історичної політології Інститут політичних і етнонаціональних досліджень:

- Серед професійних якостей я би назвав знання матеріалу і поінформованість. Для мене не останню роль грає вміння адекватно поводитися перед телекамерою. Йдеться не про так звану розкутість, яка скажімо, у деяких ведучих ток-шоу переростає у хамство, а про вміння висловлювати свою позицію і при цьому правильно розуміти свою роль. Серед людських якостей я би, в першу чергу, назвав прагнення до самоосвіти і повагу до іншої думки.

Ганна Цуканова, журналіст Міжнародного інформаційного агентства „Франц-прес”:

- На мій погляд, зараз ситуація на українському телебаченні дещо парадоксальна. Такі риси як талант і прагнення до об’єктивності, як це не дивно, далеко не завжди визначають кар’єрний успіх. Прикладом цього є той факт, що такі яскраві журналісти як Андрій Шевченко або Роман Скрипін залишили свої телеканали або вірніше, змушені були їх залишити через відсутність нормальних умов для роботи. З іншого боку, здається, що визначними якостями для успішної кар’єри на блакитних екранах України мають бути перш за все конформізм або наявність переконань, що збігається з вимогами сьогочасної політичної кон’юнктури. Крім того, на мій погляд, дуже важливою є впевненість в собі, що плавно перетікає в самовпевненість. Безумовно, такі риси як цілеспрямованість, працелюбність, що межує з „працеголізмом”, ініціативність, теж враховуються. Але їх роль видається менш важливою. Сподіваюся, з часом ця ситуація зміниться.