Відповідають: Тетяна Лєбєдєва, Володимир Ар’єв, Ігор Лубченко, Ігор Курус.

Тетяна ЛЄБЄДЄВА, голова Незалежної асоціації телерадіомовників України (НАМ):

- В соответствии с постановлением ВР от 24 октября 2002 г., подготовка и проведение предстоящих парламентских слушаний возложены на Комитет по вопросам свободы слова и информации, который возглавляет М.Томенко. Этого постановления никто не отменял. Поэтому, я уверена, что именно этот профильный комитет должен организовать и провести слушания. Я руковожу одной из немногих общественных организаций, которая принимала участие в прошлых парламентских слушаниях ( 16 января 2001 г. ), посвященных состоянию свободы слова. Тогда руководителем комитета был как раз Александр Алексеевич Зинченко, и именно по согласованию с ним НАМ получила возможность выступить на парламентских слушаниях. Перед тем мы провели общественные слушания, на которые пригласили вещателей из регионов, представителей Национального совета, Госкоминформа, Верховной Рады, и обсуждение болевых точек независимых электронных медиа в Украине прошло очень активно и конструктивно. В результате обсуждения были выработаны определенные рекомендации, с которыми тогдашний руководитель НАМ Сергей Шолох выступил на парламентских слушаниях. Это были конкретные законодательные предложения. И мы очень горды тем, что наши предложения были учтены в том законопроекте, который был принят по результатам парламентских слушаний. То есть позитивный опыт уже есть. В этом году в парламентских слушаниях должна принять участие не только одна наша Ассоциация, но более 40 общественных организаций. На мой взгляд, подготовка этих слушаний шла совершенно нормально: заранее был заказан контент-анализ эфира, за неделю до слушаний уже готов законопроект и проект постановления парламента, чего не было на прошлых слушаниях. Очень демократично проходит обсуждение всех этих документов. Во вторник прошли общественные слушания, инициированные Громадською радою з питань свободи слова. То есть, этот процесс, начатый нами на прошлых парламентский слушаниях, получил новое качество. По-моему, вчерашнее «альтернативное» заседание у Александра Зинченко носило в какой-то мере кулуарный и поспешный характер, что не способствует широкому и прозрачному обсуждению вопросов, поставленных временем.

Вызывает сожаление тот факт, что наша Ассоциация, которая представляет интересы большого числа телерадиовещателей из всех регионов Украины, не была приглашена и то, что ее голос на этом совещании не был услышан.

Володимир АР’ЄВ, журналіст, телеканал „Інтер”:

- Новосозданный оргкомитет планирует создать свой сценарий тех слушаний, которые запланированы на 4 декабря в сессионном зале парламента. Сегодня запланирована встреча Страйкома журналистов с председателем альтернативного оргкомитета, вице-спикером Александром Зинченко, на которой мы рассчитываем согласовать все вопросы, связанные с подготовкой слушаний и составить единый план их проведения, в котором бы равнозначно учитывались интересы всех сторон без исключения.

Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України:

- Учора я особисто був присутній на зустрічі із Олександром Зінченком, як заступником голови ВР, якому доручено вести парламентські слухання 4 грудня. І він радився, як краще це зробити. Щоправда, оголошувалося раніше, що вестиме ці слухання Володимир Литвин, однак, у силу обставин, він не зможе бути присутнім. На жаль, не було голови комітету ВР і нікого з комітету, бо інформаційний комітет ВР призначив на той час своє засідання. Проблема полягала в тому, що коли виникали запитання, ніхто не міг надати потрібну інформацію. Хоча учора було повідомлено на нараді, що Микола Томенко знав про проведення такого засідання, однак не зрозуміло, як так вийшло, що комітет не був присутній на цьому засіданні. На нараді ми обмінялися думками про те, як діяти далі. Наприклад, Олександр Ткаченко пропонував зробити так, як подібні парламентські слухання проводяться за кордоном, тобто провести їх у парламентському комітеті і не чотири години, а доти, поки не будуть вирішені усі проблемні питання.

Я подав іншу пропозицію про те, що після парламентських слухань на виконання постанови за результатами слухань буде прийматися низка законів, тому варто по кожному окремо проекту закону зібрати засідання парламентського комітету за участю практиків-журналістів, юристів та фінансистів, аби у найкоротші строки прийняти достойний закон. Ось така була розмова. А про альтернативні слухання не йшлося.

Ігор КУРУС, начальник організаційного відділу Національної ради

-Негативно, бо є постанова Верховної Ради, що передбачає і дату проведення, і організатора слухань. Усі парламентські слухання за визначенням організовують профільні комітети. І будь-які організаційні зміни за тиждень до слухань – це нонсенс. І якщо комітет готував ці слухання протягом місяця і, можливо, там є якійсь проблеми, хоча

мені відомо, що усі вони вже вирішені, то оргкомітет за тиждень тим більше просто не зміг би їх вирішити. Є дві причини створення цього альтернативного оргкомітету: або зірвати слухання, або провести їх як-небудь, таким чином, щоб не зафіксувати проблему існування в Україні цензури. У парламенті тільки опозиційні сили говорять про цензуру і лише раз Володимир Литвин сказав про те, що така проблема є і її треба вирішувати. З парламентської трибуни більше про це ніхто не говорив. З іншого боку, влада завжди каже: дайте нам свідчення того, що є цензура. Вони, очевидно, бояться того, що на парламентських слуханнях такі свідчення їм будуть надані. Можливо, це і викликало у них побоювання і вони вдалися до таких кроків.

Ігор ЖДАНОВ, директор політико-правових програм Центру ім.І.Разумкова:

-На мой взгляд, столкнулись два подхода к решению этой проблемы: журналисты, работающие в СМИ, особенно на центральных каналах ТВ, неоднократно заявляли о наличии политической цензуры в Украине. Поэтому вышли с предложением в парламент, и оно было поддержано, провести парламентские слушания, посвященные политической цензуре в Украине. Журналисты надеялись, что вопрос будет рассмотрен по существу, и будет принято конкретное решение о противодействии практике политической цензуры в Украине. С другой стороны, отдельные представители власти пытаются делать вид, что этой проблемы не существует. Поэтому, на мой взгляд, создание такого альтернативного комитета является попыткой спустить дело на тормозах, провести очередное официальное мероприятие и заявить обществу и международным организациям, что у нас все в порядке, проблем особых нет. А все, что говорят отдельные журналисты или представители Страйкома, – это всего лишь единичные факты. На мой взгляд, такой подход к проблеме очень опасен. Если мы не объединим все здоровые силы общества для борьбы с политической цензурой, мы рискуем и дальше двигаться по пути административной демократии, сворачивания демократических принципов управления государством, а в конце концов, и к полной бесконтрольности власти. Поэтому сегодня необходимо сделать все для того, чтобы обеспечить нормальный, честный, и открытый диалог между властью и журналистами, в том числе и в рамках парламентских слушаний для обеспечения свободы слова в Украине и противодействия политической цензуре.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, політолог:

-Ваше запитання упереджене. Бо я нічого не чув про альтернативні слухання. Я лише читав про те, що керівництво ВР утворило оргкомітет з проведення парламентських слухань і запросило до співпраці Комітет з питань свободи слова та усіх зацікавлених.

Комітет Томенка не хоче співпрацювати із керівництвом ВР у особі О.Зінченка, у них є свій апаратний конфлікт, і яким чином його треба розв’язувати, я не знаю. Мені видається, що тут мова йде не про альтернативні слухання, а про організацію їх на вищому рівні. Це говорить про високу значимість цих слухань для керівництва парламенту і нічого поганого в цьому не бачу. Коли б М.Томенко погодився співпрацювати, у них би був спільний оргкомітет. Зараз такого немає. Я вважаю, що за будь-яких умов парламентські слухання мають відбутися, а О.Зінченко та М.Томенко мають домовитися про якийсь, прийнятний для них обох, формат проведення цих слухань. Інакше це виглядає як амбітні дискусії з приводу того, хто керує процесом призначення виступаючих. Треба створити демократичну ситуацію, коли усі зацікавлені зможуть отримати слово. Коли б там мова йшла про те, що, за словами М.Томенка, „Зінченко не дасть нам слова”, то я на боці Томенка. Але ж Зінченко каже: давайте домовимося, визначимо, хто виступатиме від страйкарів, та й власники ЗМІ хочуть теж виступити. Зараз це виглядає як боротьба амбіцій і створення інформаційних приводів, а не бажання провести слухання.

-М. Томенко наполягає на тому, що вже місяць Комітет проводить підготовку до слухань з питань цензури, і раптом за тиждень до 4 грудня О.Зінченко таємно від інформаційного комітету створює власний оргкомітет.



-Бачте, я про це нічого не знаю. Я можу лише посилатися на слова О.Зінченка в „Інтерфаксі” про те, що він запрошує Томенка до співпраці, що він вважає, що підготовка проводилася непрофесійно. Вважаю, що це справа політиків – домовитися. Нехай Томенко зустрінеться із Зінченком і вони домовляться, як це робити.

Абсолютно очевидно, що є один бік: зацікавлення у представленні ситуації зі свободою слова в країні певним чином, – є інші думки з цього приводу. А на парламентських слуханнях мають бути зважено, демократично представлені всі різні думки з цієї проблеми. Якщо цього не буде, це будуть не парламентські слухання, а якась точка зору однієї частини журналістського цеху чи політичної спільноти.