Володимир Полохало, шеф-редактор українського часопису “Політична думка”:

- Такі побоювання експертів мені здаються перебільшеними. Насамперед тому, що я не пов’язую розвиток телесвободи слова й інформації з цим каналом. Канал, безперечно, професійний, цікавий і має широку глядацьку аудиторію. Але він не є незалежним від влади, від президента і загалом політичного режиму і змушений грати в ті правила гри, які диктує президентська влада, хоч і намагається при цьому зберегти власне обличчя й іміжд респектабельності. Це не є провина каналу, це реальне відображення ситуації на інформаційному просторі. І позаяк боротьба навколо цього каналу, боротьба за ліцензію є не боротьба за свободу слова в Україні, а поглиблення боротьби за несвободу слова. Хто б не був господарем ліцензії, навряд чи вони ризикнуть вступити в суперечку, в конфлікт з діючою владою. Як мінімум до завершення президентської виборчої кампанії в Україні.

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор:

- Дійсно, в нормальних країнах з ринковою економікою конкуренція в засобах масової інформації та їх перехід від одного власника до іншого є нормальним явищем. В умовах же України, будь-які процеси на цьому ринку повязані з боротьбою політичних сил, що стоять за бізнесовим структурами. І те, що відбувається навколо каналу “1+1” аж ніяк не відповідає критерям розвинутого ринкового суспільства - це типово українське явище, можливо, типове й для деяких країн Центральної та Східної Європи. В даному випадку діє не чиста ринкова конкуренція в західному розумінні, а протистояння бізнесових структур, що підтримуються політичними силами.

Можна кваліфікувати події як загрозу національному телеефіру, чи не як загрозу, але якщо переможуть противники каналу “1+1”, це створить прецедент тієї легкості, з якою можна позбавити ефір провідний національний телеканал, який створює якісний національний телепродукт.

Робити прогнози в цьому випадку важко, але я вважаю, що канал “1+1” буде існувати і надалі.

Володимир Скачко, журналіст:

- Да, в рыночном обществе переход СМИ от одних владельцев к другим, у кого денег больше, - явление нормальное. Но где вы видели рыночную среду в Украине? Если это рынок, то тогда и Роднянский со всяким там Оселедчиками - это светочи украинской неподкупной тележурналистики. И ничего страшного для украинского телеэфира не будет, если один отдельно взятый Рабинович уделает своих бывших подельников Роднянского и Ко. Ведь именно они вместе заложили нынешние трудности "плюсов", когда, пользуясь близостью к "трону", не совсем законным способом получали эти лизенции. Когда они вылизывали друг друга несколько лет назад, то, как вы помните, все было вась-вась. А как только Рабиновича "верный" Роднянский попер с канала, сменив на Фукса, то тогда у Вадима Зиновьевича и случилась непреодолимая тяга к справедливости и к соблюдению законности. Александр Ефимович, разумеется, думал (да и сейчас истово надеется), что раз он так преданно в несколько губ со всякими там пиховшеками совокупно обслуживали власть во время последних политкампаниий, то их отблагодарят и закон похерят. И он, наверное, прав, так оно, скорее всего, и будет, если только Рабинович не убедил кого-то, что будет служить еще вернее. А если все-таки "плюсов" с эфира попросят, то только восторжествует справедливость. Помните, как в 1997 году Роднянский, изображая из себя Жанну Джордановну Галилей-д"Арк, говорил публично, что программа "Пислямова" уйдет с эфира только вместе со всем каналом? Вот так оно и получилось. С небольшим опозданием. Или, как у нас говорят, катюзі - по заслузі. А рыдают о "плюсах" как о "потере для украинского эфира" те, кому те же "плюсы" и приплатили. За рекламу. Есть такая форма делания популярности канала и звезд канальных.

Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду “Демократичні ініціативи”:

- Справді, у демократичних країнах ситуації зі зміною власника ЗМІ, різноманітні розборки з використанням юридичних зачіпок не є подією надзвичайною. Але ж ніхто не сумнівається, що ми не живемо у правовій державі, і у нас суди не є незалежною інстанцією. Тому за кожним судовим рішенням ми завжди відшукуємо – “кому це вигідно?” Ми чудово знаємо, що юрисдикція у нас працює суто вибірково, за командою “фас!” Ну справді, чи може хтось серйозно говорити, що ТV-Табачук краще усуненого з ефіру ЮТАР? Достатньо поклацати кнопкою, щоб переконатися, що принаймні кілька телеканалів значно менш спроможні, ніж ЮТАР.

Чому ЮТАР – цілком зрозуміло. Але чому “1+1” – канал, зараз цілком лояльний до влади? Наїзд на канал під час виборчої кампанії був цілком логічний: треба було убезпечити не лише лояльність провідного телеканалу, а й його запопадливу агітацію не лише за тих чи тих есдеків, а й – головним чином – “За едУ”. Тому канал під загрозою позбавлення ліцензії поставили у потрібну позицію, а далі – всі ми пам’ятаємо “Піар” та інше. Але чому зараз усе це знов пішло по колу? Начебто, вибори вже закінчилися? Але наближається страшний для влади час «Ч» – вибори 2004 року, коли справді може відбутися зміна влади. Взагалі конфігурація влади в Україні, як у Сонячній системі – усе обертається навколо Президента і від нього залежить. Зникне “світило” – і катастрофа для усієї системи. Тому вже зараз робиться усе можливе і неможливе для того, щоб обійшлося зміною назви “світила”, залишивши на орбітах усі “планети” та “супутники”.

А для того, щоб сценарії були успішними, треба, щоб на них дружно, у єдиному пориві, з ентузіазмом і запопадливістю працювали усі засоби інформації, себто – агітації, пропаганди, маніпуляції тощо. І тому слід заздалегідь і наочно показати можливості влади.

“1+1” із своєю заплутаною історією трапився дуже вчасно для показового прикладу. Дивіться: вони такі популярні, такі багаті, такі “зіркові”, у них такі зв’язки – і тут, і за кордонами, а ми з ними можемо робити що завгодно, будь-який районний господарчий суд може їх знищити, дуже легко й усе – “по закону”. Що ж тоді може бути з меншими, біднішими і не такими відомими? Отже, те, що зараз роблять з “1+1” – це засіб профілактичний, це – попередження усім іншим.

Який прогноз розвитку подій? Думається, з “1+1”, врешті-решт, нічого не трапиться: навряд чи влада дратуватиме народ тим, що на місці улюбленого каналу йому подадуть якусь АІТІ, хіба що останній дають якийсь втішний приз у вигляді ранкових годин, десь з 4 ночі до 6 ранку. . Але яким вийде з цієї історії “1+1”, чи не стане він україномовним двійником “Інтера” – питання відкрите. Багато що залежатиме від позиції журналістів, які там працюють, від власників каналу. І які уроки винесуть усі інші ЗМІ, особливо телевізійні – питання теж відкрите.

Одне слово, кампанія-2004 почалася. Типово по-українськи. З повторення російського сценарію з НТВ. От тільки як бути, коли у нас немає своєї Чечні?

Олександр Мартиненко, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Думаю, що загрозою для національного ефіру цю ситуацію вважають тому, що мова йде про один із трьох загальнонаціональних каналів. Не можна сказати, що це така пересічна подія, вона є важливим фактором розвитку подальших подій в Україні для інших телеканалів, в тому числі регіональних і місцевих. Дійсно ці юридичні процеси, які відбуваються навколо “1+1”, мають серйозний вплив на суспільство взагалі, тому що це один з найпопулярніших каналів в Україні.

У нас дуже важко, як показує досвід, прогнозувати дії судової влади – а процес вже перейшов у судову площину. На жаль, у цьому процесі Національна рада може тільки висловлювати свою думку чи впливати на суспільство, а не приймати рішення, оскільки воно вже було прийняте, а тепер оскаржується. Доведеться зачекати рішення всіх вищих судових органів. Єдине чого б хотілося, щоб судові інституції приймали рішення, виходячи тільки з юридичних, а не політичних чи інших питань. Як це не важко для суддів, необхідно абстрагуватися від політичних впливів з боку тієї чи іншої сторони. Тільки тоді цей конфлікт може вирішитися без втрат – політичних, моральних чи суспільних.

Я категорично проти того, щоб (згідно з рішенням Київського апеляційного суду) “1+1” не мала права брати участь у конкурсі на другий загальнонаціональний канал у випадку, якщо він буде оголошений. Тому що студія “1+1”, як і будь-яка інша організація, може брати участь у конкурсі, а по-друге, я впенений, вона братиме в ньому участь і, як попередній мовник на цьому каналі , думаю, буде мати пріоритетне право на продовження дії ліцензії.

Сергій Набока, журналіст:

- Безперечно, чвари з приводу “Одиничок”, чи, як їх ще звуть, “Плюсів” – не мають ніякого політичного підЄрунтя. Цілком слухняна студія, вкрай обережна й виважена продукція, і, як і повсюдно – повнісінько не лише прихованого, але й відвертого й цинічного нехтування буквою та духом законів (зокрема, у рекламі алкоголю). І тому хотілося б сказати – нехай переможе закон, чи істина, чи правда, чи сильніший, чи кращий.

А проте...

Довкола студії “1+1” від самого початку вирували малоздорові пристрасті, і вже тоді я мав можливість ознайомитися із силою документів, які мали би свідчити про різноманітні юридичні порушення і неправомірність видачі відповідної ліцензії. Але на той час це дійсно була найкраща команда на УТБ; найцікавіший (і, додам, найбільш УКРАЇНСЬКИЙ) етер на всеукраїнському рівні давали саме вони, за ними стояла й цілком конкретна фінансова й політична потуга, і тоді навіть ті політики та політобслуга, які хотіли б у законний спосіб випхати “1+1” з ТБ - не наважилися на те. Я не правник, але багато що у тих документах та у розмовах з представниками тодішньої парламентської комісії тощо на мене справило вкрай гнітюче враження. З іншого боку, ні в кого не викликає жодного сумніву, скажімо так, обтічно, корупційний характер деяких структур, від яких щось залежить, і, переконаний, якщо ретельно пошукати, то більшість подібних – і менших, і більших – телеорганізації матимуть не менші, якщо не більші проблеми з належним оформленням документів, із різницею між заявленим і реальним форматом чи тривалістю мовлення, з відповідністю продукції, приміром, законові про мову тощо.

Про що наразі йдеться? Про те, що повсюдно, в усіх галузях, створено вкрай схожу до совєтської систему кругової поруки – усі мають дрібні й велетенські порушення, невеличкі й кричущі злочини, усі дають і беруть хабарі й трошки, вряди-годи, потоптують законність, що дає додатковий – і найпотужніший – важіль для шантажування, тобто, перепрошую, - для впливу й керування. Коли потрібно – це спрацьовує.

Не сумніваюся, що, за наявности ПОЛІТИЧНИХ претензій з боку виконавчої влади – студії не було б в етері вже за тиждень – два.

Економічна ж боротьба в Україні, як і політична, як, власне, і всі інші форми й види життєдіяльности, що виходять за рамці приватного життя, на жаль, відбувається не за світовими звичаями, а за шантажистськими, кримінальними, совєтсько-комуністичними, назвіть, як хочете. Можете навіть назвати – за правилами покійного товаріща Щербицкого, якого ювілей скоро святкуватимемо на державному рівні (прикметно, чи не так?). Перемагає не той, хто кращий, розумніший, талановитіший, зрештою – багатший, а - спритніший, той, хто краще вміє обходити закони, хто частіш має “доступ до головного тіла”, і обіцяє краще обслужити режим.

Що ж, правила правилами, гра грою, війна - війною.

Мені не подобається те, що зараз (і не від учора) показує Україні “1+1”. Сьогодні це – один з багатьох каналів, мало чим кращий за інших, мало чим гірший... Ті самі дурні російські та американські серіяли, та сама естетика, етика й лексика, та сама тупа й невесела нудота, те саме маніпулювання фактами, інформацією та інтерпретаціями. Хіба що іноді, в деяких програмах - трохи більше таланту й смаку, ніж в інших. І - своє, власне, не дуже запозичене обличчя. Ото й усе (хоча й це вже, чи, радше, ще чимало). Гадаю, зі мною погодиться багато хто. І тому – мало хто стане на смертельний герць (з ким?) за “гордість УТБ”, за “найкращий канал” чи як там його ще.

Як це не прикро, а головне - інше. Насправді оті підкилимні ігри за теле-вплив на електоральну масу та виборче м’ясо, за місце під государевим оком, за ті чи інші політично-фінансові дивіденди - масовому глядачеві глибоко до (масової ж таки) дупи. Глядач (не так вже й дурний, але дедалі дурніший завдяки саме УТБ) хоче дивитися в телевізор… І якщо приберуть з етеру "1+1", і замінять чимось схожим - ніхто й не почухається. Як ніхто не почухається, коли всі українські телеканали стануть схожими один на одного, на кшталт теле- та радіоканалів і газет часів того ж вікопомного товаріща Щербицкого…

А до того йде. Втім, може це і є наш, особливий такий, суто український шлях?

Віктор Понеділко, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:



- Про яку небезпеку для національного простору йдеться? Якщо слідувати за позицією окремих і навіть багатьох експертів і чиновників, то мова йде ледь не про руйнування каналу. Але чи можна його зруйнувати взагалі? На це питання можна відповісти хіба що вибухівкою, заклавши її під вежі ретрансляторів. Адже телевізійний канал – це сукупність технічних засобів для передачі сигналу з частотними привласненнями. Скажіть, будь ласка, яке відношення другий загальнонаціональний канал має до конфлікту між студією “ 1+1 “ і АІТІ? Адже у канала як сукупності технічних засобів є власник - Кабінет міністрів. Є позов до Кабміну? Немає! Є рішення суду про ліквідацію загальнонаціонального каналу? Немає! То тоді навколо чого лемент? Закінчаться судові розборки. Якщо суд найвищої інстанції підтвердить всі попередні рішення, у Національної ради як у законослухняного органу (а він, сподіваюсь, таким буде з приходом Віталія Федоровича Шевченка та інших, який навіть чхнути не дозволить, а не те що прийняти якесь там рішення поза законом) буде можливість об’явити конкурс на мовлення на другому каналі, заявити умови конкурсу, формат каналу. Далі Нацрада зачекає всіх претендентів. І хіба це виключає можливість “ 1+1 “ виграти конкурс? Ні! Адже мало хто знає про існування АІТІ. Але ж є телекомпанія “Золоті ворота”, яка мала тим же рішенням Нацради отримати час мовлення на другому каналі. А чим “Золоті ворота” гірші за АІТІ? Тобто все піде логічним правовим шляхом. Принаймні Нацрада втручатися в ці питання не може і не буде.