Олександр Кривенко, керівник проекту “Громадське Радіо”:

Так, зможе. Як на мене з кількох причин.

1. У ній буде більше представників саме політичних сил, а не бізнес-угрупувань (зокрема у складі парламентської четвірки). Для політиків притаманна більша відповідальність за резонанс власних дій. 2. У них перед очами приклад "ганьби" попереднього складу Нацради. А цього має вистачити, бодай, на якийсь час для дії "протиотрути".

3. За їх діяльністю уважно стежатиме профільний Комітет ВР.

4. Їхні повноваження можуть протривати довше за повноваження чинного президента (бодай на кілька місяців), відтак члени навіть президентської четвірки мали б враховувати таку перспективу.

Олександр Богуцький, генеральний директор телеканалу ICTV:

- Питання діяльності Національноїї Ради з питань телебачення і радіомовлення значно ширше, ніж видача ліцензій, тому, головним залишається інше – чи зможе Національна Рада працювати ефективно в інтересах України та розвитку українського інформаційного простору. Однозначно - умовах тиску ротації - ніколи.

Нагадаю коротко, що в Польщі так само половина Національної Ради призначається Президентом. а половина - Сеймом. Тільки повноваження – 7 років. І коли, пан Президент (Валєнса), спробував було провести ротацію четвірки, Сейм здійняв галас і, відбив жодний потяг до ротації в принципі. Крім того, Рада в Польщі працює 7 років, а за цей час і Президент може змінитись, і окремих депутатів (фракцій, блоків) можна вже не застати. Тому, враховуючи також хорошу заробітну плату, головний інтерес - Польща, польський інформаційний ринок, і громадяни.

Напевно смішно виглядає, але коли Бертельсман (німецький магнат) хотів купити канал у Польщі, інвестувавши перед цим гроші у польську компанію (щоб оперувати від її імені), і, в такий спосіб обійти законодавство, яке заважає іноземним інвесторам мати більше ніж 30% акцій польських телеканалів, йому відмовили.

Але саме через це, що Національній Раді ніхто не може розповісти, який йому канал потрібен і який треба розбудовувати - у Польщі 5(!) каналів, які головним чином ділять рекламний ринок, - ТП-1, ТП-2, TVN, Polsat – вони унітарні, які мовлять на всю країну, при чому тільки одна велика мережа - ТП-3, розбудована з регіональних компаній (щось на зразок наших обласних державних ТК). Розмір рекламного ринку Польщі - такий як в Росії (щонайменше 700 мільйонів американських долларів з тенденцією досягнути мілліарду у 2002), населення - 40 мільйонів. Принагідно зауважимо, що в Україні понад 700 телерадіокомпаній, які працюють в ефірі, ринок - 70 (якщо поталанить - 80 мільйонів), населення - 49 мільйонів. А претендентів на ринок - УТ-1, УТ-2, 1+1, Інтер, Новий канал, ICTV, СТБ, - і, щоб не розслаблялись - ТЕТ, Тоніс, НБМ, "Україна", Київ, Гравіс, М1. І це при тому, що майже 30% ринку - російські канали, які ретранслюються кабелем й ефіром (плюс місцеві канали).

Так що стосовно упереджених чи неупереджених подальших дій новобраних членів Національної Ради - простої відповіді не буде. ВР, на жаль, під гаслом - нові депутати, нові інтереси, нові члени Національної Ради - провела ротацію, і, поставила, певним чином, незаангажованість, прозорість, і т.п. у діях новообраних членів під сумнів. Але, не все так просто - ми маємо справу з конкретними людьми, й імена їхні говорять на користь виваженості.

Тому саме питання видачі ліцензій важко коментувати. Роботи значно більше. І, формально, ініціювати найперше слід прийняття поправок і законів, які дозволять телеканалам стати міцно на ноги економічно - адже економічна незалежність - прямопропорційна свободі дій. І слова.

А якщо компанія збиткова - вона ніколи не буде прикладом. Просто, коли буде платити (доплачувати) опозиція - вона говоритиме про одне, коли влада - про друге.Тому - побачимо.

Але точно, прийшли люди, які мають що сказати. Головне питання – чи зможуть тепер члени Національної Ради всередині об'єднатись за принципом професійного, а не партійного підходу, і реалізувати все те, що розпочато.

Олександ Ляхов, президент Спілки кабельного телебачення України:

- Прозрачный – да. Потому что это зависит от конкретных людей. Если они хотят выполнять закон, а закон очень прозрачно написан. Проблема в том, будет Нацсовет работать по закону или нет?

Новый состав Нацсовета все равно сформирован не по профессиональному, а по политическому принципу. В новом составе Национального Совета, как и в предыдущем, отсутствует юрист. То есть отсутствует тормоз, который мог бы предупреждать о возможных ненадуманных и случайных ошибках в нарушении законодательства. Я ни в коем случае не хочу сказать, что эти нарушения делаются сознательно.

Я считаю, что любой следующий приходящий будет каждый раз хуже. Нацсовет – это выкидыш. Модель создания Нацсовета – это модель французского закона о телевидении и радиовещании примерно 1972 года. Это называется перенесение чуждого опыта на чуждую нам почву. Наша экономическая и политическая ситуация никакого отношения к модели Франции 1972 года не имеет. На несозревшую почву перенесли структуру и модель органа развитого демократического государства. А теперь мы прилагаем титанические усилия, чтобы этот выкидыш не умер.

Володимир Грановський, член Національної ради з питань ТБ і РМ:

- Фактически в вашем вопросе имплицитно присутствует несколько допущений: что ключевой проблемой деятельности государственных органов являются "не те люди". И что необходимо менять людей - плохих на хороших, корыстных лгунов на честных и бескорыстных патриотов. Обращаю ваше внимание на то, что этот лозунг (оно же исходное основание вашего вопроса) активно эксплуатируется со времен перестройки и, что самое интересное, в этом процессе именно этого-то и не происходит - в смысле смены поколений. Не в том смысле, что не меняются лица и имена, а в том, что каждая новая волна чиновников и политиков, заняв новые посты, становится на страже системы, которую они только что завоевали, потому что именно в таком виде она (система) является ресурсом влияния и силы. Законы противоречат друг другу, чиновники высокого ранга получают мизерную зарплату, и никто не жалуется. Сотрудники аппаратов министерств и ведомст иногда получают зарплату ниже прожиточного минимума и попробуй кого-то уволить - шуму не оберешься. Звонят прямо из праламента: не трогайте, это наш человек. Практически все СМИ убыточны, может быть, за исключением желтой прессы (поскольку она на рынке, а не на содержании депутатских групп) и ряда радиостанций, но там прибыли не существеннны. А какая жаркая война ведется за телеканалы и за увеличение их количества.

Вроде бы всем, кто намерен заняться медиа-бизнесом, понятно, что увеличение каналов вещания создает условия, при которых само появление экономически свободных медиа фактически невозможно. Но вот появляется "новая" политическая группа, которая тоже хочет иметь свои медиа. Что это значит - то, что эти "новые люди" сами не верят в изменения, они в точности повторяют шаги предшествеников и устаканивают зависимость медиа от партий как принцип их выживаемости.

Теперь, если новая часть Национального Совета формируется по партийному принципу, то это означает негативные элементы в деятельности Совета, а именно - зависимость членов НС от политических партий или финасовых групп. Причем именно зависимость. И в случае непослушания немедленная ротация. И все это, как в лучшие времена Советского Союза, делается под лозунгами о демократии, свободе слова. В стране до сих пор не сформированы институты государственной власти, которые не зависят от финансово-политических групп, причем не только украинских, но и внешних - российских, американских, транснациональных. По моему глубокому убеждению, деятельность по замене членов Национального Совета является элементом межпартийных и межгрупповых разборок, которые в стратегической перспективе для развития СМИ не имеют никаких последствий. Очевидно, что украинские "финансовые медиа-магнаты" не смогут в длительной перспективе дотировать и субсидироваить СМИ. СМИ - это бизнес, ведение которого возможно только при условии их (СМИ) политической незангажированности.

Настоящие СМИ, как и настоящая власть, держатся на доверии. А показателем того, что СМИ и власть – настоящие, являются не социологические исследования, кто кому доверяет, и даже не выборы. В случае со СМИ - это его финансовая состоятельность и рейтинг, а в случае с властью - доля теневого рынка в государстве, количество уплаченных налогов, объемы прямых иностранных инвестиций. Я убежден, что в недалекой перспективе, количество ТВ-компаний будет уменьшаться, на рынок прийдут иностранные инвесторы, скорее всего российские, которые будут владеть частными ТВ-каналами. Государственное или общественное тевидение будет постоянным объектом критики и нападок со стороны самых разных политических сил, денег на него нет, и в ближашие 10-15 лет не появится. Конечно, оно будет транслировать работу Верховного Совета, а Верховный Совет будет создавать большинство, снимать Президента, и отправлять в оставку Правительство, а также продолжать споры относительно вступления в Евросоюз, НАТО и другие важные организации. И, конечно, бороться с российской экспансией до тех пор, пока Госдума не примет решение о создании нового субьекта федерации со стасусом Независмого государства с единственным государственным языком - украинским.

Теперь вопрос: есть ли другой сценарий? Что бы он, этот другой сценарий, появился, необходимо полностью поменять исходные допущения. А именно: во-первых, что в стране нет достаточного количества кадров, необходимых для проведения системных преобразований. Во-вторых, что кадры - это не ссорная трава, которая растет сама, там где посеялась. Это специальная работа по подготовке и выращиванию новых качеств и нового мировоззрения. В-третьих, что никто этим важным делом не занимается и, судя по направлению активности и приближающимся Президентским выборам, заниматься не будет. В-четвертых, в стране не проведена институциональная реформа: сегодня фактически любая группа, с любым названием, пришедшая во власть, без особых проблем может "приватизировать" институт власти и сделать его элементом политической войны.

В-пятых, учитывая, что внешний ресурс, как финансовый, так и организационный и политический, у наших стратегических партнеров - России, Америки, Германии и других - на порядки мощнее, инициативы по институциональной реформе и по создании проектов подготовки кадров будут предложены извне. Сошлюсь на последнее интервью Дмитрия Корчинского part.org.ua, заявившего, что плохих или хороших политиков не бывает, а есть только слабые и сильные политики. Так вот, теперь важно понять, что такое сильный политик. Поработав два года в органах государственной власти, я могу сказать, что сильный - это не тот политик, который смог занять место другого, заменить неудобного на удобного, повалить систему, которая и так валится, а тот, кто остановит этот бесконечный и бессмысленный бег по кругу, называемый борьба за должность в системе, которой уже почти нет. Как и нет уже той Америки, которая боролась с СССР, как нет той России, с которой борются национал-патриоты. Мир меняется быстрее, чем думают украинские политики.

Микола Княжицький, журналіст, екс-член Нацради з питань ТБ і РМ:

- Думаю, що не зможе – з декількох причин. По-перше, я вважаю найбільшим досягненням того складу Національної Ради, який працював, і який, з моєї точки зору, залишається законним досі, те, що все ж таки вперше ліцензії почали видаватися прозоро. Все відбувалося відкрито: приходили журналісти і всі, хто хотів подивитися, як це відбувається. Безумовно, дуже багато речей залишалися поза цією відкритістю – зокрема, конкретні впливи на певних членів Національної Ради з боку як виконавчої влади, так і багатьох депутатів та бізнесменів. Я сам бачив, що деякі члени Нацради у своїх рішеннях керувалися не тільки власною точкою зору. Мені здавалося, що з цим потрібно боротися, що це найбільше зло, що заважає прозорості.

Але принцип, який був покладений у формування цього складу – принцип партійності – якраз буде заважати цій прозорості. Люди, які будуть видавати ліцензії, будуть видаватися не фаховим рівнем телерадіомовників, як це відбувається всюди у світі і як цього вимагає від нас Рада Європи, а перш за все політичною ангажованістю. Наприклад, каналові, що захоче просто крутити музику чи робити неполітичні програми, буде набагато важче отримати ліцензію, аніж симпатикам тих чи інших політичних партій. Крім того, не все суспільство перебуває у тих політичних партіях, представники яких були обрані до Національної Ради. Поки що це теоретично, але я вважаю, що ця Нацрада буде набагато менш незалежною.

Я також вважаю, що ця Національна Рада буде набагато більш залежною від Президента, ніж попередня – хоча би через те, що президентська четвірка плюс представник від групи донецьких депутатів так чи інакше напевне відстоюватимуть пропрезидентську позицію. Віталій Шевченко теж, я думаю, буде відстоювати пропрезидентську позицію, якщо згадати, що ще в тій Нацраді, де я працював, саме він писав листи до Президента з проханням не призначати свою четвірку, оскільки та четвірка, яка була обрана від парламенту, була пропрезидентською. Отже, я думаю, що Шевченко і надалі займатиме пропрезидентську позицію, якщо йому не буде вигідна якась інша.

І третя проблема, яка існує з Національною Радою – жахливе і недосконале законодавство. Ще під час виборчої кампанії у Львові ціла низка депутатів і кандидатів у депутати (я в тому числі) підготували законопроект, у якому намагалися захистити кількість українського продукту в українському ефірі. Депутати Тарас Чорновіл і Тарас Стецьків зобов’язалися цей законопроект подати – дуже сподіваюся, що вони це зроблять, але, на жаль, Верховна Рада розпочала не з цього, а з кадрових питань, не вирішивши питання законодавчі. Закон дозволяє вести мовлення не українською мовою, закон дозволяє не видавати пісні чи твори, вироблені на території України, в телерадіоефір, закон, врешті, навіть не визначає, скільки людей потрібно для того, щоб прийняти рішення (може виявитися достатнім навіть двох членів Нацради для того, щоб рішення було прийняте). Закон є абсолютно абсурдним. І я думаю, якби на чолі Комітету з питань засобів масової інформації були справжні професіонали, то вони дбали б перш за все за те, щоб спочатку привести закон до європейських норм, а потім займатися кадровими призначеннями, але не на підставі партійності, а власне на підставі незалежності членів Нацради. Тобто треба було зробити протилежні кроки: не поставити своїх залежних, а зробити незалежними будь-кого, хто прийшов би до Національної Ради. Тоді можна було б пропонувати власні кандидатури.

Олексій Федун, голова правління ЗАТ «ММЦ-СТБ» :

- На жаль на сьогодні не зрозуміло, якою буде "оновлена Нац Рада" – не вирішене питання з Головою НР, можливи зміни в Президентській четвірці. Я вважаю дуже позитивним те що до НР призначено Мартиненко - фахівця, який має свою точку зору на процеси розвитку ТБ в Украіні, та здатний іі відстоювати перед Президентом та Верх.Радою.

Також позитивним я вважаю приход до нового складу НР Понеділко, Манжосова та Шевченка. Вони здатні покращити положення в нашому телерадіопросторі. Сподіваюсь, що бажання робити це в них також є.

Відносно політично-незаангажованного процесу ліцензування, та розгляду питань телерадіопростору, я вважаю це неможливим сьогодні у нашому заполітизованному суспільстві. Я не вважаю політичну заангажованність НР Президентом, чи його оточенням кращою чи гіршою ніж заангажованність оппозицією, тощо. На жаль, сьогодні, якщо одна з Сторін відмовиться від впливу на НР, цим одразу скористається друга, або третя Сторона. На мій погляд наша Держава не може сьогодні мати політично незаангажовану НР.

Інна Бахтіна, продюсер "Авторадіо" (Запоріжжя):

- Само существование Национального совета по телевидению и радиовещанию нам никак не помогает. Хотя на Виктора Ивановича Понедилко я возлагаю большие надежды, поскольку это именно тот человек, который способствовал развитию первых теле- и радиокомпаний. Я знаю его с лучшей стороны и поэтому надеюсь, что что-то изменится. Хотя возможен такой вариант, когда деньги решают всё. И если он будет предпринимать какие-то усилия, то найдут массу причин для того, чтобы его уволить путём проведения ротации.

Первый Нацсовет серьёзно заботился о развитии теле- и радиорынка в Украине, а сейчас всё больше возникает проблем, например, с лицензированием. Это весьма неприятная и нервная процедура. Хотя, казалось бы, чего переживать: есть и коллектив, и наработанный потенциал.

Григорій Тичина – заступник генерального продюсера ТК “ТЕТ”

Члены Нацсовета, делегированные Верховной Радой, назначаются по политическому принципу. Поэтому мне трудно представить, что при принятии тех или иных решений , они, голосуя, не будут учитывать интересов тех политических сил, которые их провели в состав этого органа. Поэтому определенная политизация будет присутствовать в работе Нацсовета. Это заложено самим законом о Нацсовете и принципом его формирования. Что касается открытости и прозрачности, то я считаю, что предыдущий состав Нацсовета работал достаточно открыто. Все решения принимались на заседаниях с приглашением всех претендентов на право вещания на том или ином канале, не было кулуарных голосований. Поэтому всем участникам конкурса были понятны мотивы принятия тех или иных решений. Секретов для тех, кто действительно работал с Нацсоветом, не было.

Нина Хлус – президент телекомпании «ЮТАР»

В Нацсовет пришли профессионалы, которые компетентны в вопросах и лицензирования, и в решении других проблем, касающихся телевидения и радиовещания. Учитывая это, будут внесены соответствующие изменения в то законодательство, которое разработано предыдущим составом. Процесс лицензирования будет более открытым, т.к., на наш взгляд, в самом положении о лицензировании каналов вещания нет четких критериев оценки конкурсов, по которым можно было бы определить, кто из них лучше. На сегодня критерий – это субъективное мнение каждого члена Нацсовета. Хотелось бы, чтобы это было закреплено в законодательном документе и действительно производились объективные и более открытые решения, которые принимались по определенным критериям. Мы хотели бы, чтобы телезрители высказали свое отношение к качеству работы каналов, а также что бы они хотели видеть в нашем эфире.

Микита Бєльський – перший заступник директора ТРК “Київ”

Я думаю, що зможе. Тому що нові члени Нацради хотіли б зробити ті кроки, які від них очікують депутати Верховноі Ради нового скликання.