Василь Яблонський, кандидат історичних наук, докторант кафедри політичних наук НаУКМА:

1.Як ви вважаєте, які висновки українські ЗМІ зроблять (вже зробили) після минулих виборів?

- Насамперед треба зауважити, що нижческазане не стосується тієї невеликої частини ЗМІ, які намагалися бути об’єктивними під час парламентських перегонів. Висновки ж усіх інших залежать, щонайменше, від ступеня заангажованості у передвиборчій роботі, від динаміки рівня довіри виборця в ході виборчої кампанії та від результатів виборів.

Очевидно, дехто зробив висновки, що можна заробляти гроші на виборах, особливо не переймаючись ставленням громадської думки до себе, видаючи майже нічим не прикриту “заказуху” за принципову позицію або намагання бути об’єктивним. Але, очевидно, усі зрозуміли, що заробітчанство і довіра читача чи глядача – речі мало сумісні. В масі своїй виборець “не проковтнув” тих різнокольорових наживок, чим і розвіяв міф про свою маніпульованість. Тепер більшості ЗМІ треба заново завойовувати довіру до себе, але суспільство не застраховане від повторення подібної поведінки ЗМІ, скажімо, під час президентських виборів.

2. Який є шанс на те, що 1)державні 2) приватні ЗМІ, що знаходяться у власності великого фінансово-політичного капіталу, змінять стиль свого спілкування з виборцем, читачем? Як ви собі уявляєте можливий новий стиль спілкування з читачем цих видань та телеканалів? Чи, можливо, нічого змінювати не треба?

- Стиль спілкування багатьох ЗМІ почав змінюватися уже ввечері 31 березня. В цілому ж, на перший погляд, кардинальна зміна ситуації можлива ще не скоро. Це станеться тоді, коли будуть змінені умови і правила гри – коли і ЗМІ, і особливо їхні власники будуть зацікавлені в плюралізмі думок. Однак це може статися набагато раніше, ніж здається: ще до недавнього часу усі були переконані, що економічне зростання чи своєчасна виплата зарплат і пенсій у нас неможлива. Дуже багато залежить від справжньої зацікавленості та волі політичного і державного керівництва.

3. А які висновки з виборної медіа-кампанії зробить опозиція, блок “Наша Україна” - та ЗМІ, які ними безпосередньо або опосередковано контролюються ? Що буде закладено в основу їх майбутньої виборчої президентської кампанії щодо медіа? Які концепції? Реальні справи? Принципи? Чи будуть і перші, і другі, і треті істотно відрізнятися від поведінки державних ЗМІ та ЗМІ, вплив на які мають інші політико-фінансові угруповування?

- Існують чутки, що на початку виборчої кампанії один із колишніх керівників медійної політики в “Нашій Україні” спересердя кинув: “Не можна керувати тим, чого немає!” У виборця пам’ять коротка, він може і забути, що у якомусь там 2000 році йому стало жити краще. Тому “Наша Україна”, якщо вона захоче висувати свого кандидата на президентських виборах, просто приречена 1) створити власні (близькі) авторитетні телеканал і газету, 2) намагатись створювати умови для існування плюралістичної преси. Лише таким чином можна уникнути інформаційної блокади під час наступних виборів.

4. Які шанси на заснування має нова українська газета нового типу, не опозиційна і не провластна, а плюралистична?

- Шанс створення нової газети є досить високим, якщо така діяльність буде провадитись колами, близькими до В.Ющенка. Оскільки, на даний момент, з усіх політичних сил лише “Наша Україна” є і достатньо не опозиційною, і достатньо не провладною. Про рівень плюралістичності можна буде говорити вже після початку діяльності такого видання. До речі, плюралізм такого видання міг би забезпечуватися досить великою кількістю багатих власників із приблизно рівними невеликими пакетами акцій. Вітчизняна практика доводить, що наявність одного господаря, навіть впливового в політичному і економічному розумінні, може забезпечити об’єктивність того чи іншого видання лише у некризовий період – міжвиборчий або за відсутності скільки-небудь серйозних потрясінь, коли не треба визначатися “Ти за який інтернаціонал? Другий чи третій?”

5. Ваш прогноз щодо майбутнього керівництва комітетом ВР з питань свободи слова та інформації?

- Є досить серйозні домагання щодо керівництва комітетом з боку деяких представників “Нашої України”. Це цілком логічно, оскільки майже за цілковитої відсутності впливу на Нацраду, на загальнонаціональні друковані та особливо електронні ЗМІ необхідно мати вплив на парламентський комітет.

Очевидно, що зберігається велике бажання поборотися за керівництво комітетом й у СДПУ(о).

6. До речі, ваша оцінка діяльності комітету попереднього складу?

- Керувати комітетом ВР з питань свободи слова та інформації, маючи власний телеканал, – це, очевидно, те ж саме, що керувати федерацією футболу України й залишатися співвласником однієї з провідних футбольних команд. Справи як одного “господарства”, так і іншого, як ми бачимо, не найкращі.

Хоча, справедливості заради, треба відзначити цілеспрямовану й принципову діяльність деяких членів згаданого комітету щодо покращання загальної ситуації із забезпеченням свободи слова та обстоювання прав журналістів чи видань в екстремальних ситуаціях.

7. Як ви вважаєте, чи буде ініціювати (чи підтримувати ініціативу опозиції) “Наша Україна ” щодо конкретних питань створення Громадського ТБ? Що це можуть бути за кроки?

- Все залежатиме від конкретної розстановки політичних сил у парламенті. Якщо “Наша Україна” твердо стане на антипрезидентські позиції, то, очевидно, сама ініціюватиме такий процес. Об’єктивно створення Громадського ТБ найбільше вигідне “Нашій Україні”. Радикальність кроків у цьому напрямку залежатиме в основному від двох питань: 1) ступеня опозиційності до Президента; 2) уміння скористатися з наявних власних та союзницьких політичних, економічних та інших ресурсів.

8. Який шанс існує для фінансування та створення дійсно незалежної Наглядової Ради Громадського ТБ при діючий владі?

- Такий шанс існує, оскільки президентські вибори невпинно наближаються, а телеканалів, перефразовуючи слова пісні, “як завжди, не вистачає на всіх”. Об’єктивне ослаблення позицій діючого президента призведе до утворення ситуативних (до виборів) союзів впливових політичних сил, які дійсно будуть зацікавлені у створенні незалежної Наглядової Ради Громадського ТБ.

9. Якою, на ваш погляд, буде позиція нової ВР щодо законодавчих засад створення Нацради? Чи зможе ВР внести поправки у існуючий закон – з тим, щоб мати якийсь вплив на цей орган, адекватний впливу Президента?

- Ми вже чуємо заяви про можливу ревізію кількох рішень Нацради, що стосуються передвиборчого періоду. Персональний склад цього органу сьогодні є досить заангажованим (можливо, навіть більше, ніж Нацрада першого складу). Такий стан речей не влаштовує щонайменше половину депутатського корпусу, тому слід чекати досить відчутних спроб перерозподілу впливу у цьому органі на користь ВР. Очевидно, що загальна логіка подій у суспільстві сприятиме цьому.

10. З вашої точки зору, чи стане “холодним душем” для окремих журналістів їхній програш на виборах? Взагалі, чим стали ці вибори не тільки для самих медіа, а й для журналістів? Чи стануть -– можуть стати – вони деяким прологом у нове майбутнє для української журналістики?

- Саме по собі бажання деяких (йдеться щонайменше про трьох) журналістів пройти до парламенту є конституційним, але протиприроднім через те, що журналістика і влада є антагоністами по суті своїй. Йдеться, звичайно, про справжню журналістську роботу і нормальну владу. Вони створені для того, щоб перші критикували других, а ті, в свою чергу, скаржилися на необ’єктивне висвітлення їх діяльності в тих же ЗМІ. Але це, на жаль, поки що не українські реалії. Кандидати-журналісти ризикували у разі перемоги на виборах стати не такими хорошими депутатами. Адже їхня успішність у новій якості усіма завжди б порівнювалася із якістю попередньою.

У нашому разі журналісти-політики стали, як не парадоксально, жертвою своїх же телеканалів. Загальна недовіра виборця у ході передвиборчої кампанії до ЗМІ зіграла злий жарт із назагал непоганими їх представниками. Іншим струменем холодного душу має стати те, що списочників-журналістів просто використовували “нерозкручені” політичні структури, і це принесло їм більше шкоди, ніж користі. А пошуки винних у власній поразці тривають: це і фактори обмеженості в часі, і недобросовісні конкуренти, і сумнозвісний адмінресурс. Очевидно, журналісти прагнутимуть депутатства ще упродовж тривалого часу, аж поки у них не зникне ілюзія, що вони стануть кориснішими для суспільства у тій справі, про яку вони розповідають, ніж у тій, де вони вже є професіоналами.

Читайте також:

Василь Яблонський: “Об’єктивно створення Громадського ТБ найбільше вигідне “Нашій Україні”.

Андрей Рушковский: “Наши журналисты борются только за деньги”

Олег Медведєв: “ Про голову держави газети пишуть як про покійника: або добре, або нічого”

Світлана Конончук: “Для змін у законі про Нацраду парламент повинен спочатку набути впливу, адекватного впливу Президента”

Зураб Аласания: “Проблемы начинаются тогда, когда газета становится мало-мальски влиятельной”

Владимир Фесенко: « …и среди оппозиционных политических деятелей идея «темников» для своих СМИ воспринимается положительно»

Тетяна Метельова: «Правда стала економічно вигідною»

Акція "Детектор медіа"-1:"ЗМІ та вибори"

Станем ли мы страной выученных уроков?

Расстрелянная журналистика

Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

Сергій Квіт: “Етична складова професії журналіста має відіграти вирішальну роль”