Розфарбуйте Зеленського

Розфарбуйте Зеленського

24 Січня 2019
2708
24 Січня 2019
12:00

Розфарбуйте Зеленського

2708
Зеленський політик — це сьогодні щось на кшталт дитячої забави «розмалюй картинку»: хто як хоче, той так і розмальовує, в які захоче кольори й із якими захоче візерунками.
Розфарбуйте Зеленського
Розфарбуйте Зеленського

У кожного телеканалу — свої улюблені кандидати у президенти. Можна навіть сказати: свої кохані кандидати. Що ж до неолігархічних текстових ЗМІ, то не буде помилкою констатувати: останніми тижнями персоною № 1 у них є Володимир Зеленський. Його найчастіше згадують і найбільше обговорюють як кандидата у президенти. Звісно ж, це лише додає відчуття реальності його участі у виборчій кампанії.

Сам Зеленський уміло підігріває увагу до себе. От заявив він, що вихід в ефір його привітання під бій новорічних курантів — це нібито було технічною помилкою каналу. Але чому ж він не заявив цього по гарячих слідах, а взяв таку велику паузу? Й оприлюднив свою заяву саме тоді, коли вщухли й почали забуватися дискусії: чи гідно вчинив канал, а чи ні? Чому вкинув свою заяву саме тоді, коли через інцидент із журналістами «Схем» піар пішов не надто вигідним для нього?

Як на мою думку, хто вітатиме глядачів у момент настання Нового року (а чи взагалі ніхто) — це є виключною справою каналів та їхнього керівництва й залежить виключно від їхнього почуття міри та смаку. Але в даному разі ми маємо дещо інший контекст, бо під час привітання Зеленський оголосив, що балотуватиметься на посаду президента. І ця деталь усе змінила: її можна було тлумачити як надісланий глядачам меседж, що нібито Порошенко як президент уже не є актуальним, актуальним без п'яти хвилин президентом є Зеленський. Бо погодьтеся: оголошення про президентські наміри в контексті привітання з неполітичним святом як для артиста, а не політика було явно не за темою, явно, як то кажуть, не до столу. Зеленський вітав телеглядачів саме як претендент у політики, а не як артист.

Незвичною була й процедура офіційного висунення Зеленського кандидатом у президенти. Висунула його така собі партія «Слуга народу». Чим відома ця партія тому самому народові? Одним-єдиним — тим, що висунула Зеленського у президенти. Про жодну іншу акцію цієї партії, не кажучи вже про її програмні та ідеологічні настанови, невідомо, а гугл і до сьогодні не дає жодних даних про хоч який-небудь сайт партії. Дивна якась вона. Фантомна якась.

Тож варто повернутися більш ніж на півроку назад. Тоді в одному із соцопитувань серед кандидатів у президенти було названо Зеленського. І понеслося: численні ЗМІ в багатьох матеріалах про майбутні вибори згадували Зеленського, йому та його електоральним перспективам присвячували аналітичні колонки. Виглядало так, ніби ті самі численні ЗМІ потлумачили результати соцопитування не як привід до роздумів, а як керівництво до дій. А ще виглядало так, що залишало запитання: що це — стадний інстинкт, а чи організована кампанія із розкручування Зеленського як реального кандидата? Іншими словами, чи йшлося про звичайний інфотейнмент, а чи про щось інше, про якісь товарно-грошові відносини між ЗМІ та спонсорами Зеленського? Можливо, рано або пізно ми дізнаємося, на якому саме етапі розпочалася продумана виборча кампанія керівника «Кварталу».

Рейтинги Зеленського відтак зростали. Й самому головному кварталівцю, зрештою, залишилося тільки милостиво погодитися: мовляв, на прохання трудящих, так уже й бути, він піде на вибори — мовляв, народ ну дуже вже просив. «Не корысти ради, а токмо волею пославшей мя общественности». Таким чином, Зеленський-кандидат став стовідсотковим медійним продуктом, медійним витвором. Не пам'ятаю вже, який геніальний продюсер заявив іще в 1990-х роках, що здатний розкрутити поп-зірку з кого завгодно. Виявилося, що в політиці це теж цілком можливо.

Вже нещодавно в різних виданнях раптом з'явилася ціла низка аналітичних колонок, автори яких доводили: кампанія Зеленського — це новітнє й передове слово в політтехнологіях, вона схожа на кампанію Трампа й прирікає нашого героя на успіх. Це було, звісно, цікаве спостереження — от тільки хотілося би, щоби політика в Україні нарешті перестала бути самою лише технологією. Хотілося би, щоби на кампанію Зеленського ЗМІ дивилися не лише з точки зору самого Зеленського та його шансів, а й із точки зору суспільства — що воно отримає в разі, якщо головний кварталівець стане президентом. А таких публікацій обмаль.

А тим часом ніхто так і не знає, якими є політичні погляди популярного кандидата. Він про це ніколи нічого не казав. Дехто розглядає як програмне його інтерв'ю Дмитрові Гордону, дане буквально напередодні оголошення про намір балотуватися. Але й у ньому він не сказав нічого конкретного — або уникав прямих відповідей, або відповідав розпливчасто й загально. Втім, і з цього інтерв'ю можна виловити певну інформацію, тож подивімося на певні його фрагменти. (Чимало фрагментів блискуче проаналізувала Гала Скляревська.)

Передусім, звернімо увагу на інтерв'юера. Це є характерним стилем Гордона — вдавати із себе однодумця того, кого він інтерв'юює, та вдячного слухача. Характерний прийом: він перериває надто довгі репліки інтерв'юйованого, ніби продовжуючи їх сам — виходить повне враження розмови однодумців. Але в даному разі Гордон передав куті меду, на самому початку назвавши Зеленського «великим актором» і потім неодноразово відпускаючи найвищі компліменти на кшталт «видатний». Зеленський не надто пручався, не протестував і не просив пом'якшити епітети.

Дуже детально він розповідав, за яких обставин від яких сум грошей відмовлявся. Який він непідкупний, одне слово. Так, кандидат у президенти цілком може наголошувати на своїй чесності (й Зеленський не один такий), але в даному разі виникало стійке відчуття надмірності: надто вже ця тема подавалася довго й детально. І ще — відчуття хвалькуватості.

Зеленський розповів про свої зустрічі, про свій досвід спілкування із президентами. Так, він уживав до Януковича дуже лайливі епітети, але... ані кого іншого він, як і Гордон, не називав по батькові, а Януковича — Віктором Федоровичем. Ані про кого не розповідав так детально. Лексика вочевидь суперечила стилістиці викладення. Й от сухий залишок: враження, що Кучма та Янукович і були як не найкращими, то «найбільш своїми» президентами, натомість Ющенка й Порошенка він зобразив дуже скупими мазками, і їхні портрети вийшли особливо непривабливими. Зрозуміло: найбільше й найтісніше Зеленському довелося комунікувати саме з тими президентами, які сприймали артистів як придворних блазнів, як обслугу, перед якою й у халатах не соромно постати — добре хоч, не з бігуді у волоссі. Але ж Зеленський мав би це усвідомлювати! Мав би не сприймати це як норму!

Наш кандидат пообіцяв легку і швидку деолігархізацію: мовляв, він збере до себе всіх олігархів і домовиться з ними, щоб вони жили за правилами, а якщо ні — покарання. От усе так просто. Так олігархи до нього й дослухаються, еге ж. (Залишмо навіть за дужками нав'язливі підозри в особливих стосунках з одним із олігархів.) Що ж до покарання, то покарання громадян за президентським особистим розпорядженням (окрім суто службових покарань прямих підлеглих президента) українським законодавством не передбачено — й дуже хочеться вірити, що ніколи й не буде передбачено. Є, звісно, ще один спосіб особистого президентського покарання — бездоганно слухняні суди: як то кажуть, іще «краще».

Втім, тут Зеленський чітко окреслив свій цільовий електорат — людей, які вірять у можливість легкого і швидкого розв'язання будь-яких проблем. Людей, які вірять у наявність чарівної палички, яку злі олігархи заховали й не дають народові. Власне, чим він так привабив своїх політичних прихильників? Можна припустити: тим, що на сцені висміював геть усіх політиків. «Усі вони — гади», — багато з тих, хто так думає, побачив у Зеленському свого однодумця. Власне, станом на сьогодні єдине зрозуміле політичне послання Зеленського своєму потенційному електоратові можна сформулювати як «противсіх». «Проти всіх» — це, дуже ймовірно, і є та політична позиція, та політична програма Зеленського, яку вбачають його електоральні прихильники. «Проти всіх», показати всім «їм» велику дулю — а там хоч потоп.

Що ж до конструктиву, то тут — повний простір для фантазії. Вважаючи Зеленського своїм однодумцем, кожен із його політичних прихильників наділяє його своїми власними бажаними чеснотами. Зеленський політик — це сьогодні щось на кшталт дитячої забави «розмалюй картинку»: хто як хоче, той так і розмальовує, в які захоче кольори й із якими захоче візерунками. Кожен сам створює образ, яким наділяє Зеленського як політика. Переконаний: якщо зібрати разом усіх, хто підтримує Зеленського-кандидата, вони вже за п'ять хвилин перескандалять усі з усіма — бо надто різного Зеленського намалювали собі у своїх уявах.

Сам Зеленський підживлює таке враження про себе, закликавши своїх шанувальників написати йому програму. Судячи з потоку найекстравагантніших пропозицій, що почали надходити, він і тут орієнтується на цілком певний цільовий електорат — людей із геть невисоким освітнім рівнем. Здавалося, все ж таки, що продукція «Кварталу» розрахована не лише на таку публіку.

Але от саме тут нашого кандидата й підстерігає головна небезпека. Бо рано чи пізно, а цю програму в остаточному вигляді доведеться оприлюднити. Рано чи пізно, а доведеться виголошувати бодай щось конкретне, а не лише «ну й дурні вони там усі». І що тоді? Ви можете уявити силу розчарування тих, хто не побачить і не почує там своїх пропозицій?

Звісно, врешті-решт може виявитися, що участь Зеленського у виборчій кампанії — це грандіозний спектакль, грандіозна пародія, такий собі сиквел фільму «Слуга народу» в жанрі реаліті-шоу. От тільки поки що ця пародія виходить зовсім не смішною. Й надто багато в неї вкладено.

Фото: УП

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2708
Читайте також
05.01.2019 14:00
Андрій Кокотюха
«Детектор медіа»
6 602
02.01.2019 11:00
Ігор Грабович
для «Детектора медіа»
10 675
12.12.2018 13:30
Валерій Кучерук
для «Детектора медіа»
5 875
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду