У Декларації зазначається, що інтернет-видання в Україні залишаються “єдиною територією українських ЗМІ, де цензура і вплив держави не набули загрозливого характеру”. З іншого боку, це сфера діяльності ЗМІ, де часто не дотримуються принципів професійної етики, або й просто використовують інтернет-видання як “засіб політичної боротьби”. Таким чином у держави з”являються вагомі легітимні підстави намагатися регулювати інтернет-видання. Але, на жаль, кожна держава прагне щось регулювати не в інтересах суспільства, а в своїх власних інтересах.

Тож у Декларації про чистий інтернет зазначається необхідність самоорганізації інтернет-видань, що допоможе їм самим, дотримуючись принципів професійної журналістської етики, убезпечити себе від цензури з боку різноманітних сил та держави.

Під час прес-конференції виникла дискусія про те, що інтернет-видання повинні добровільно подати заяву на реєстрацію до відповідного державного органу, щоб припинити своє існування поза межами правового поля. Керівник Гільдії інтернет-журналістів Росії Марат Гельман поділився з присутніми російським досвідом виходу із ситуації неправового існування інтернет-видань. Гельман сказав, що інтернет-видання Росії самі виступили із ініціативою реєстрації їх як друкованого органу,щоб, у свою чергу, попередити прийняття Закону про інтернет. Російський досвід викликав несприйнняття в багатьох представників інтернет-видань. Більшість із них вважає, що реєстрація тільки посилить тиск з боку держави. Також, як вважає журналіст газети “Дзеркало тижня” Сергій Рахманін, існує подвійна мораль у підходах до понняття незалежного висвітлення подій серед журналістів інтернет-видань. З одного боку вони відчувають певну свободу, а з іншого не несуть відповідальності перед законом за зміст розповсюдженої інформації. У свою чергу керівник інтернет-проекту “UАtoday” Сергій Моругін висловив думку про те, що вся кампанія із самоорганізації інтернет-видань спрямована на те, щоб знищити інтернет в Україні, і примусити українського користувача звертатися до інформації сайтів, що діють за межами нашої держави і представляють інтереси певних українських політичних структур. Все ж більшість журналістів, як представників друкованих ЗМІ, так і інтернет-видань зійшлися на думці, що дотримання норм професійної журналістської етики є обов”язковим для всіх, незалежно від типу видання. Хоча Сергій Моругін, наприклад вважає, що поняття моралі є особистою справою кожного. Журналіст сам повинен вирішувати, як йому чинити в тій чи іншій ситуації. А проблеми крадіжки інформації без посилання на джерела є питанням порушення авторських прав. Марат Гельман вважає, що ця проблема буде існувати в Україні, допоки інтернет-видання не визначать свій статус.