У грудні 2016 року співачка Руслана Лижичко та її чоловік Олександр Ксенофонтов запустили у Львові радіостанцію «Дуже радіо». Кістяк команди нової радіостанції склали колишні працівники радіо «FM Галичина», які незадовго до того залишили своє попереднє місце роботи через конфлікт із керівництвом. «Дуже радіо» позиціонує себе як «перше туристичне радіо». Формат радіостанції — музика з усіх країн Центральної та Східної Європи, окрім Росії. Як зазначалося при запуску «Дуже радіо», в його ефірі не має бути жодної англомовної пісні, а 50 % від усіх треків становлять україномовні композиції.

В інтерв’ю «Детектору медіа» керівник інформаційного відділу радіостанції Юрій Залізняк розповів про те, як знайти свою аудиторію, в чому полягає різниця між мандрівним і туристичним радіо, а також про особливості нового для України формату.

— Юрію, «Дуже радіо» — перше в Україні радіо про подорожі, «Радіо Сковорода» — українське мандрівне радіо. Чи порівнюють вас через схожість форматів? Ви розмірковували над тим, щоби перейняти їхній формат?

— Як ви даєте визначення їхньому формату?

— Досить часто команда «Радіо Сковорода» проводить виїзні ефіри з різноманітних місць чи нових міст.

— Тут якраз і полягає принципова різниця, яка пов’язана не лише з тим, що вони старші за нас на рік і називають себе мандрівним радіо. Наскільки я розумію, суть їхньої концепції полягає в тому, що вони мандрують і там знаходять якусь особу або подію, і про це розповідають своїй аудиторії в інтернеті. Спільних рис між нами дуже мало. Хоча останній ребрендинг їхнього логотипу із використанням схожих кольорів трохи нас насторожив.

Що до музичного наповнення, то воно інше. Концепція зовсім інакша. Наш музичний редактор навчився бачити майбутні хіти не лише в Україні, а й на інших ринках — від Близького Сходу, Північної Європи до далекого Заходу. У нас майже немає англомовної музики, тоді як на «Радіо Сковорода» здебільшого англомовні хіти. Між нами кардинальна різниця і в самому мовленні. «Дуже радіо» має свою частоту, на якій ми мовимо в FM-форматі, вони ж — в інтернеті. Але двом форматам доволі важко виживати, якщо за плечима немає якогось олігарха.

— На вашу думку, майбутнє за FM чи інтернет-радіостанціями?

— Мені важко прогнозувати, що більше сподобається людям. Це завжди дуже невдячна справа. Та наразі тенденція до персоналізації контенту, вузької сегментації ринку збільшується. Не потрібно стріляти з гармат по горобцях, аби сподобатись усім. Значно краще відшукати якусь свою нішу, аудиторію й розбудовувати зв’язки з нею. Налагоджувати комунікацію таким чином, щоб людям хотілося бути з вами. Зараз усе переходить в емоційну складову. З кожним разом стає складніше пояснити «чому я слухаю чи обираю саме це?» Тому першочергове завдання будь-якої радіостанції, незалежно від того, мовить вона в інтернеті чи в радіоефірі, полягає у створенні зони музично-емоційного комфорту для свого слухача. Медіа завжди намагатимуться бути на тих ресурсах чи хвилях, де є їхня аудиторія. Адже саме від потреб споживача мало б відштовхуватися створення музично-інформаційного наповнення. Для цього необхідні якісні дослідження, будь-яке медіа зобов’язане цим займатися. Потрібно знати свою аудиторію, а не уявляти та здогадуватись, що їй потрібно. В цьому й полягає принципова різниця між знанням та уявою.

— Чи вдалося команді «Дуже радіо» знайти свою аудиторію? У моїй уяві ваш пересічний слухач — чоловік із бородою, в шапці та з наплічником. Чи відповідає це дійсності?

— Тепер справді в шапці, бо сезон відповідає, можна далі їхати в гори. Напевно, потрібно пояснити саму «туристичну» концепцію. Такого формату в Україні не існує, щось подібне було в Росії, але про це ми дізналися вже згодом. У нас ідеться не тільки про мандрівки як такі, йдеться про настрій!

Часто чуємо від людей, що на «Дуже радіо» музика звучить, ніби цілорічне літо, латина додає моря та сонця, грецькі, болгарські чи італійські мотиви дозволяють уявити себе на узбережжі або біля гір. І цей настрій постійно присутній. Він максимально зорієнтований на гарні враження, які людина вже пам’ятає і хоче це повторити, або планує майбутню мандрівку, яка постає на основі «почутої картини». Здебільшого люди саме так і живуть — спогадами про минуле й очікуванням, передсмаком нового відпочинку. Але насправді не тільки в цьому полягає концепція радіостанції. Оскільки ми мовимо зі Львова, хочемо, аби до нас долучалось якомога більше людей, які хочуть побачити цей край: помандрувати Карпатами, дізнатися більше про місто. Карпатський край доволі широкий, і він не закінчується на Львівщині. Це — від Буковини до Закарпаття, продовжуючи Бескидами, які простягаються до інших держав. Саме ці гори подеколи нас і єднають із Угорщиною, Румунією. Україна розташована в центрі Європи, тому ми повідомляємо про ці країни й події, що в них відбуваються. Це надзвичайно близько до нас, а отже має бути цікавим. Інформація стосується кордонів, нових маршрутів, погоди — вона також надзвичайно важлива.

«Дуже радіо» розповідає про туристичні принади, які існують у цілому світі. Було б дуже егоїстично розповідати лише про себе. Світ такий величезний, але завдяки нам він може бути маленьким. Своїми настроєм, інформацією, музикою ми можемо дістатися до найвіддаленіших закутків і зробити їх ближчими для людей. Усі емоції та настрої, які ми передаємо, мають викликати усмішку й відповідне тепло. Хотілося б і в новинах більше позитиву, але тут впираємось у реальність.

— У яку далеку й незвичну подорож команда «Дуже радіо» хотіла б вирушити найбільше?

— Можу говорити тільки за себе, але думаю, колеги не відмовились би. Почати можна було б із якихось острівних країн, бо весь час самі материки. Та наші ведучі вже були на Канарських островах. А крім островів вони вже робили матеріали з Болгарії, Туреччини, Литви та Греції. Особисто я б обрав Мадейру, португальську землю або Ісландію — остання є холодною, що дуже актуально нині. Заїхав би до Санти в Лапландію та заскочив до Канади. Обов’язково потрібно відвідати карибський басейн, а потім час за Азією й Новою Зеландією. Навіщо ставити якісь маленькі цілі, якщо можна величезні? А раптом бодай щось із запланованого вдасться?

— Здебільшого українці слухають або російську попсу, або всім відомі англомовні хіти. Як ви наважились відмовитися від цієї музики? Чи виправдав себе такий сміливий формат?

— На будь-якому ринку, незалежно від того, чи це медіа, чи якісь товари або послуги, name="_GoBack">важливо знайти свою нішу. Зрозуміти, кому ти потрібен. І запропонувати те, що сподобається людині або певній кількості людей. Ми — в Україні, в нас з’являється величезна кількість молодих колективів, які мріють, аби їхні пісні «покрутили на радіо», а ми самі їх знаходимо, ставимо в ротацію, й вони стають відомими. Не можна відкидати й українську класичну музику, але все повинно бути в межах розумного. Тішимося, коли класики приходять до нас на ефіри. Що стосується англомовної музики — вона інколи лунає. Просто деякі радіостанції можна легко сплутати між собою, якщо не дивитися на їхні назви чи частоти. Один і той самий хіт одночасно можна почути на двох-трьох радіостанціях. Коли ж слухач потрапляє на хвилю «Дуже радіо», він завжди точно розуміє, хто це. Тут людина відрізняє греків від сербів, італійців від іспанців та португальців. «Дуже радіо» дає можливість почути щось нове, що не приїдається. Музичний ринок у світі такий великий і незвіданий. Ми знаємо двох-трьох виконавців і думаємо, що розуміємо ситуацію. Те ж саме і з новинами. Потрібно добре покопирсатися в темі, аби розуміти й бачити якісь взаємозв’язки і перспективи. Своє не забуваємо та розвиваємо, але й чужого не цураємось. У цьому й полягає наша туристична концепція. Головне — це настрій, із яким ми йдемо по життю, незважаючи на умовні кордони.

— Настрій доГори (слоган радіостанції. — ДМ)?

— Так! Саме ваш настрій має бути доГори!

— Які радіостанції окрім «Дуже радіо» ви слухаєте?

— Дуже часто слухаю Radio ROKS. Намагаюся завжди мати з собою флешку з улюбленою музикою. Деколи це польські радіостанції, вони ловляться у Львівській області, але треба їхати в Карпати й там ловити радіохвилі. Люблю, коли на «Дуже радіо» з’являються польські або грецькі виконавці, одразу згадую відпочинок. Серцебиття прискорюється, а уява працює сильніше. У цьому й полягає кайф від того театру уяви, яким є радіо.

Фото: Олександр Ладанівський