Андрій Ілларіонов вважає, що автором цього терміна є російський пропагандист Сергій Кургінян: за теорією Кургіняна, «третьою світовою війною» була «холодна війна», яку Росія програла і через цю поразку буцімто втратила території колишніх радянських республік.

І дуже прикро, що цю модну тезу про «четверту світову війну» підхоплюють і українські ЗМІ, й українські автори. Взятий навмання, але кричущий приклад: «Третя світова була холодна. В ній програли соціалістичні країни. Були людські жертви, економічні втрати, переможець отримав дуже багато. Світ був перерозподілений. Повноцінна війна, просто не гаряча». От цікаво, до речі: чи й справді поляки, словаки, чехи, угорці, румуни, болгари вважають, що вони «програли»? Чи вони й справді відчувають ганьбу й відчай через те, що «світ був перерозподілений»? І чи мають сумувати українці через те, що вони «програли» й унаслідок цього програшу Україна стала незалежною?

А річ у тім, що «холодна війна» — як із погляду міжнародного права, так і з погляду повсякденних реалій, це був мир. Конфліктний, неспокійний, подеколи тривожний — але мир. На чому, до речі, повсякчас наголошувала радянська пропаганда — що «от уже тридцять (сорок) років Європа живе в мирі» — й це, звісно, виключно завдяки «рідній партії та особисто дорогому Леонідові Іллічу Брежнєву». Власне, на тому й ґрунтувалася вся радянська пропаганда: дякуйте «рідній партії», що немає війни й немає голоду — а все решта є дрібницями, «окремими недоліками», на які й увагу звертати не варто. Так, це було не по-людськи, це було безсовісно — брати найтравматичніші фрагменти суспільної пам'яті, найбільші суспільні трагедії й на них вибудовувати собі рекламу. Але, менше з тим, факт залишається фактом: радянська пропаганда пишалася тим, що війни немає — хоча «холодна війна» була в розпалі.

Бо цілком очевидно: у вислові «холодна війна» слово «війна» вживалося в переносному значенні. В тому самому, в якому воно вживається у висловах «торгівельна війна», «газова війна» тощо. Оголошення «холодної війни» буцімто «третьою світовою» є банальною підміною значень багатозначного слова.

Від вислову «четверта світова війна» варто було б утримуватися, бо він несе в собі кілька дуже небезпечних пропагандистських змістів.

По-перше, він навіює, буцімто розпад СРСР відбувся внаслідок впливу зовнішніх сил, а зовсім не став результатом внутрішніх суперечностей. Ця теза виносить поза увагу той факт, що розпад СРСР став ОБ'ЄКТИВНИМ І НЕВІДВОРОТНІМ наслідком горбачовської демократизації, бо виявилося, що, окрім влади КПРС, Радянський Союз ніщо не об'єднувало. Висловлюючись модерною мовою російської пропаганди, влада тоталітарної партії була єдиною «скріпою»: серед нових партій та громадських рухів, що виникали у великій кількості, не виявилося жодного загальносоюзного утворення, окрім як скандальна ЛДП СРСР Жириновського.

Ба більше: теза про «холодну війну» як про «третю світову» й горбачовську демократизацію змальовує як акт поразки. А саму демократію, відповідно — не як норму й не як мету, а як нав'язану ззовні принизливу умову поразки.

По-друге, концепція «четвертої світової війни» підмінює історичну правду фальсифікацією. Бо змальовує вступ колишніх комуністичних країн до НАТО та ЄС не як волевиявлення суспільств цих країн, а як територіальне розширення переможців. Як анексію, іншими словами. Як насильницький і ворожий акт. І в такій системі координат східноєвропейські країни виглядають уже не як повноправні й рівноправні члени НАТО та ЄС, а як «території, окуповані НАТО та ЄС».

І таким чином аудиторію підводять до висновку: якщо НАТО та ЄС «анексували» всю Східну Європу, то Росія має повне право анексувати маленький Крим. Анексувавши Крим, Росія буцімто зробила те саме, що роблять усі. І навіть більше: в такій системі координат Росія цілком має право вимагати реваншу й повернення «анексованих Заходом» територій. Воля людей, що населяють ці території, жодного значення не має.

По-третє, концепція «Четвертої світової війни» розмиває правові рамки й орієнтири. Розмиває реальність. Бо якщо оголосити «холодну війну» «третьою світовою», це розмиває, робить примарною й невизначеною саму межу між війною та миром. «Мир — це всього лише один із різновидів війни» — от саме так.

І в такій картині світу стає абсолютно непринциповим і незначущим, чи гинуть люди, а чи ні. Людське життя в цій картині світу не є цінністю, бо воно нічого не визначає. Справжня війна чи «холодна» — не має значення: війна — вона і є війна, все решта — деталізація.

По-четверте, з концепції «Четвертої світової війни» безпосередньо випливає: от уже щонайменше 78 років Європа буцімто живе в постійному стані війни. Перманентна війна — от що відбувається. Війна — це нормальний, природний стан. І якщо Росія розпочне (а чи вже розпочала?) «Четверту світову війну», це буцімто нічим не відрізнятиметься від того, що відбувалося протягом усіх останніх десятиліть, це теж буде нормально й природно.

Як на думку вашого автора, концепція тхне божевіллям — але саме такою вона є. Й тому не варто сліпо повторювати «розумні» фрази про «четверту світову війну». Чесне слово — не варто.

Фото: starwars.com