Чому серіали?

Порівняння новинних випусків із серіалами — не нове. Про це говорили як постмодерні філософи, так і комунікативісти. «Перше справжнє використання формату серіалів із відкритим фіналом можемо побачити в новинних бюлетенях, що без кінця поновлюються різними подіями й ніколи не синтезують їх», — писав Джон Елліс 1982 року в монографії «Візуальні фікції: кіно, телебачення, відео» (див. Ellis J. Visible fictions: cinema, television, video / John Ellis. — London, Boston Routledge & Kegan Paul. — 1992. — 295 p.).

Серіальна композиція — це не завжди свідомий прийом утримання глядача перед екраном. Західні дослідники використовують поняття «медіалогіка» — набір критеріїв, за якими видання відбирають, яку інформацію їм слід висвітлювати, а яку — ні (див. Altheide D. Media Logic / D. Altheide, P. Snow. — L.: Proufledge. — 1979. — 296p.). Звісно ж, теми, які вже зацікавили читача, із великою ймовірністю будуть висвітлюватися й надалі. Так і утворюються «сюжетні лінії».

Разом такі сюжети складають своєрідну оповідь — наратив випусків новин, що має структуру, аналогічну до серіальної. Зазвичай саме оповідь, наратив — у романі, в кіно або у виборчих перегонах — утримує читача, змушує його дочитувати або додивлятися певний твір до завершення.

Надалі ми будемо вживати поняття «медіанаратив» — це оповідь, яку ведуть медіа про справжні й несправжні події реального й віртуального світів, відібрані за допомогою медіалогіки.

Після поширення інтернету структура медіанаративу суттєво змінилася, адже тепер новинні стрічки сайтів і соцмережі не будуються за принципом дискретних випусків і новини видаються суцільним потоком цілодобово. Формується безперервний наратив, частоту перегляду новин якого читач визначає самостійно. Він має трансмедійну структуру (детальніше про трансмедіацію наративів див. у: Herman D. Toward a transmedial narratology / David Herman // Narrative Across Media: The Languages of Storytelling Ed.Marie-LaureRyan. — U of Nebraska Press. — 2004. — pp.43–75.).

Таким чином, тепер саме ця, безперервна структура медіанаративу визначає увагу читачів до новин, а отже й до соціального життя в цілому.

Поняття наративу використовують науковці з різних галузей, не лише літературознавці. Існує поняття політичного наративу — наприклад, сукупності медіаповідомлень про вибори президента (див., приміром: Кобзєва О.О. Структура та функції політичного наративу «вибори президента» / О.О. Кобзєва // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — 2008. — № 38. — С. 161–165). В оборонній сфері використовують поняття стратегічного наративу, який, наприклад, визначає переможця в гібридних війнах. Безумовно, медіанаратив включає всі ці аспекти, які стають його окремими сюжетними лініями.

Які бувають сюжети

Американська телеіндустрія розрізняє два види серіалів: series та serials. У перших використовуються переважно одні й ті самі персонажі та обставини, але оповідь завершується в кожному конкретному епізоді. Приклад — «Сімпсони». Натомість serial — це коли історія не завершується в жодному епізоді й сюжетні лінії телевізійної оповіді тягнуться від серії до серії, як у «Санта-Барбарі» (Mittell J.Narrative Complexity in Contemporary American Television / Jason Mittell // The velvet light trap. — 2006, Volume 58, Issue 1. — pp. 29–40). Звісно, більшість серіалів важко чітко віднести до певної категорії: існують проміжні випадки на зразок «Карткового будинку», коли окрім більш-менш завершеної розповіді в кожній серії також міститься більша історія, що тягнеться впродовж цілого сезону або й кількох (Kozloff S.R. Narrative theory and television / Kozloff S.R. //R.C.Allen (ed) Channels of Discourse Reassembled: Television and Contemporary Criticism Robert Clyde Allen. — Univ of North Carolina Press. — 1992. — pp.67–100).

Саме такий, проміжний формат наративу мають і новини. Перший їхній складник — це «довгі» сюжети, яким практично щотижня присвячено певну кількість медіапублікацій. Час від часу ця кількість зростає, й ми спостерігаємо тематичні контентні піки. До прикладу — тема євроінтеграції впродовж останніх п’яти років.

Другий складник — «короткі» сюжети, максимум уваги до яких зазвичай припадає на період від першого до третього днів, а перед ними або після них може лишатися невеликий «шлейф» публікацій із прогнозами чи обговоренням наслідків ситуації. Ці теми можуть бути як несподіваними — вибухи на складі боєприпасів у Калинівці, — так і очікуваними: візит до нашої держави закордонного політика або святкування Дня захисника України. Як правило, в цих темах більше одного інформаційного приводу, й навіть якщо ситуація не розвивається, то журналісти беруть коментарі про цю подію в експертів та учасників, щоб оцінити її вплив на соціум.

Нарешті, третій складник — одиничні інформаційні приводи, не пов’язані з іншими новинами.

Коротке й довге: як ми досліджували

Для дослідження, проведеного на базі «Центру контент-аналізу», ми застосували стандартну вибірку топ-десятки всеукраїнських інтернет-медіа, збалансовану як за тематикою, так і за політичними симпатіями власників: це «Цензор.net», NV.ua, Pravda.com.ua, «Сегодня.ua», «ТСН.ua», «Корреспондент.net», Liga.net, «Страна.ua», Delo.ua та сайту каналу «24». Дані про відвідуваність ми брали з сервісу Bigmir.net.

Період моніторингу — 14 тижнів, із 27 березня по 25 червня 2017 року. Цей період містив досить різні за активністю аудиторії тижні: на нього припали і травневі свята, і Великдень, коли увага до медіа була знижена, й тижні високої медіаактивності наприкінці травня й на початку червня.

Як бачимо, в нашій вибірці медіа щотижня з’являлося в середньому близько 11 тис. публікацій. Така сталість — не дивна, адже зазвичай новинарі, незалежно від наявності «гарячих» тем, мусять ставити на сайт певну кількість новин на годину. У вихідні дні кількість редакторів, що працюють на стрічках новин зазвичай нижча, ніж у робочий день. Тому в ті тижні, на які припали загальнодержавні свята, й кількість публікацій була суттєво менша.

Рис.1. Динаміка кількості публікацій і відвідуваності топ-десятки українських сайтів

Сплеск кількості публікацій до 12,5-13 тис. ми спостерігаємо в останні два тижні дослідження. Як виявилося, це сталося через сайт TSN.ua, який у півтора разу збільшив і без того найвищу у вибірці денну кількість новин. Цей сторонній фактор настільки сильно змінив усі базові співвідношення у вибірці, що знизив достовірність усіх кореляцій, які містить дослідження. А отже, для подальшого аналізу ми не враховували останні два тижні як такі, що порушують однорідність вибірки.

Далі ми розділили теми на довгі й короткі. Детальніше про критерії такого поділу можна буде невдовзі почитати в нашій науковій статті, присвяченій цьому дослідженню. Тут коротко зазначимо, що до довгих ми відносили теми, публікації стосовно яких траплялися хоча б у десяти з тринадцяти тижнів, а до коротких — ті, що не увійшли до довгих, але в яких було більш ніж два інформаційних приводи і які в сумі в десяти медіа спричинили не менше п'ятнадцяти публікацій. Як правило, тривалість таких сюжетів була не більше 2-3 тижнів.

Сумарно ми отримали 27 довгих тем і 48 коротких, а решту публікацій вважали такими, що ґрунтуються на одиничних інформаційних приводах.

У підсумку ми бачимо, що щотижня відсоток публікацій, які належать до довгих сюжетних ліній, становив 29–35 %, або 2,65–4,05 тис., коротких — 1–8 %, або 97–912 новин.

Рис.2. Частка новин різних сюжетних ліній

Кількість публікацій із довгих і коротких топових тем не корелюється з кількістю новинарів на зміні. Імовірно, вона визначається лише кількістю якісних інформаційних приводів із теми. Можемо припустити, що саме такі теми редактори стрічок відписують у першу чергу, й тому вони зазвичай не залишаються невідписаними через брак часу.

І як це все впливає на відвідуваність?

Отож, порівняємо динаміку «сюжетних» новин різних типів із динамікою відвідуваності.

Рис.3. Порівняння відвідуваності з кількістю новин різних типів

Аналіз показує, що найкращою є кореляція між тижневою відвідуваністю топ-десятки українських сайтів та кількістю на них новин довгих сюжетних ліній (за умови неврахування останніх двох тижнів). Коефіцієнт кореляції становить 0,7693, що є надзвичайно високим показником (усі тести на статистичну адекватність кореляції — задовільні).

Відповідно до принципів математичної статистики, ми можемо стверджувати, що 76,93 % усіх тижневих коливань відвідуваності обумовлені коливаннями кількості новин довгих сюжетних ліній.

Водночас короткі сюжетні лінії впливають на відвідуваність не так однозначно. Кореляція різних показників показана в таблиці:

Таблиця. Коефіцієнти кореляції між різними показниками

Іншими словами, саме довгі сюжетні лінії обумовлюють основний інтерес до медіа. Вони формують основу новинного «серіалу», і найчастіше саме вони змушують відвідувачів знову і знову повертатися до певного інтернет-медіа. Це дещо суперечить думці, яка побутує поміж редакторами інтернет-медіа, про те, що «гарячі» теми й несподівані скандали є дуже важливими для досягнення високої відвідуваності.

Звісно, не можна сказати, що короткі сюжетні лінії не становлять для аудиторії інтересу. Радше можна стверджувати, що короткі сюжетні лінії впливають на відвідуваність непередбачувано: інколи можуть її значно підвищити, але нерідко залишаються без уваги. У поденній статистиці подібні скандали були би справді помітні, але в тижневому масштабі їхній вплив не такий відчутний.

Вочевидь, було би помилкою зробити висновок, що вся відвідуваність інтернет-медіа забезпечується лише матеріалами з довгих сюжетних ліній і відвідувачі читають тільки зазначені 29–35 % новин. Радше за все, увага до них мультиплікується й люди, які зайшли прочитати матеріали цієї категорії, далі читають і новини інших типів. А у випадку коротких тем ми можемо припустити відсутність такої мультиплікації: відвідувачі, які в цілому новинами не цікавляться, зайшовши прочитати про якусь надзвичайну подію, радше за все, не стануть читати інші публікації.

Фото: кадр із серіалу «Просто Марія»