У результаті моніторингу українських онлайн-видань на наявність мови ворожнечі в період за лютий-квітень 2017 року найбільшу увагу привернули сенсаційні заголовки, що подані переважно як цитати з уст політиків, владців, громадських діячів, пересічних людей і містять згрубілу, жаргонну, лайливу лексику. Наприклад, «Корреспондент» (14.03.17) пропонує заголовок, що містить цитату: «"Сепари не люди". Націоналісти розповіли про захоплення людей в АТО». Прочитавши такий заголовок, людина допускатиме, що слово «сепари» нормальне для використання, що є категорія людей і «нелюдей».

Загалом складається враження, що цитування мови ворожнечі нерідко допомагає журналістам зняти з себе відповідальність за мову ненависті, адже авторство цих висловів – не журналістське. Однак ми розуміємо, що медійники не просто цитують, а розмножують лексику, на яку, зрештою, не має права жодна освічена, толерантна людина, незалежно від обійманої посади чи сфери діяльності, у якій вона працює. Наприклад, у поданому вище матеріалі наявні й інші фрагменти: «За словами радикалів, вони зняли з поїзда двох чоловіків, яких називали "сепарами"…»; «… а співрозмовникам з т. зв. МГБ заявили, що "сепари не люди"; «За словами Карася, армійський патруль, ... прихильно поставився до того, що відбувається, порекомендувавши "не лупити скотів сильно"». Отже, використання жаргонної і лайливої лексики посилює вороже ставлення, спотворює уявлення про гібридну війну на Сході, інформує не через факти, а через емоції.

Поширеним явищем стає цитування не лише усних висловів, а й тих, що опубліковані на особистих сторінках політиків, громадських діячів, владців, пересічних громадян у соціальних мережах. Наприклад: «Корреспондент» (02.03.17) робить посилання на сторінку у Facebook голови Донецької області Павла Жебрівського, цитуючи його: «"Рашисти тільки-но знову обстріляли Авдіївку. Містом прилетіли близько 20 снарядів. За попередньою інформацією, стріляли з танків", - написав він».

Знову помічене таке явище, як створення негативного образу переселенців, або тимчасово переміщених осіб. Звісно, трапляються матеріали, де журналісти розповідають про успішність переселених осіб, їхні життєві історії, уміння пристосуватися до нових умов. Однак частіше все ж з᾿являються матеріали, де чітко простежувані певні стигми: переселенці – проблемні люди, переселенці – не інтегровані в нормальне суспільство, переселенці – криміналізовані елементи суспільства. Наприклад, у матеріалі «Корреспондента» (20.03.17) під назвою «У Києві сталася стрілянина в санаторії з переселенцями» ідеться про те, що в «санаторії "Джерело" в Пущі-Водиці, де проживають переселенці з Криму і Донбасу, стався конфлікт зі стріляниною». Факт стрілянини переходить на вторинний план, а інформація про переселенців на тлі конфлікту – основною. Усе-таки це невиправдане акцентування на житті переселенців, згадування їх у негативному контексті, породження стигми щодо них.

Крім того, наявне й неетичне та юридично невиправдане називання тимчасово переселених осіб «біженцями». Див. фрагмент: «"Твари! Уходите отсюда", - В Киеве со стрельбой напали на пансионат "Джерело", в котором проживают беженцы с Донбасса» («Цензор.нет», 20.03.17).

Уже традиційним для інтернет-видань є некоректне й образливе називання представників національних меншин, зокрема ромів. Так, у статті, опублікованій у виданні «Лівий берег» (19.03.17), виявляємо фрагмент: «Крім євреїв, там загинули жителі Києва інших національностей, військовополонені Червоної Армії і ОУН-УПА, цигани, а також душевнохворі».

До образливого називання представників інших націй вдаються політики, представники влади. Журналісти цитують їхнє мовлення, поширюючи мову ворожнечі. Зрозуміло, що, з одного боку, медійники лише точно віддзеркалюють реальність, однак, з іншого боку, маючи інформаційну платформу, поширюють ненависть.

Неоднозначно можна оцінювати й матеріали, що містять мову ворожнечі й опубліковані в рубриці «Блоги», які не можна вважати суто журналістськими, бо тут подані тексти політиків, громадських діячів, відомих осіб та ін. Однак сайти перетворюються на платформу для поширення мови ворожнечі, лайливої лексики. Так, інтернет-видання «Лівий берег» (06.02.17) стає місцем для опублікування згрубілого жаргону, матірної лексики в англійській транслітерації, посилення міжнаціональної ворожнечі. У цьому переконують фрагменти: «Порвемо сєпарів на шматки - кажуть армійці. Загострення лише збуджує наших воїнів і динамічно збільшує втрати живої сили серед російських терористів-найманців»; «А всім окупантам, кацапам, терористам, найманцям, упирям і прочим піdarasam, що воюють від імені країни-агресора хочу сказати - валіть краще nahui!».

Лідирує мова ворожнечі в межах теми російсько-українські відносини.  Тут помічаємо повний спектр мовних вправлянь журналіста: від авторських іронічних і саркастичних висловів, переважно негативних, образливих відтінків, до відвертого не літературного цитування інших осіб. Вражають фрагменти: «…на війні всі однакові – і "укропи", і "рашисти", і всі інші»; «Україна вигідно відрізнялася від Росії тим, що там виставки і політперформанси не громили похмурі бородаті дядьки, чи молодики в косухах, або незрозумілі особистості в масках і балаклавах» (інтернет-видання «Новое время», 09.02.17). Тож в інтернет-виданнях не припиняється використання жаргонної лексики на позначення українців і росіян; створення образу ворога за допомогою метафор-символів.

Загалом в інтернет-виданнях уже закріпився й поширюється далі створений образ ворога – Росії. Журналісти:

• ототожнюють усіх росіян із президентом РФ Володимиром Путіним та його політикою агресора: («Ще недавно це складно було уявити, але головною загрозою для Європи є не тільки путінська Росія». – «Новое время», 22.04.17); «Россияне следуют заветам своего фюрера, используя мирное население Донецка как живой щит». – «Цензор.нет», 01.02.17);
• використовують або цитують жаргон для називання росіян («Рашисти розпочали хаотичну стрілянину по бригаді електромонтажників». – «Українська правда», 01.02.17);
• закріплюють стереотипи про росіяни як інтелектуально недорозвинених осіб, неспроможних адекватно мислити й аналізувати, зомбованих («Вата штурмувала фанеру: В соцмережах висміяли взяття фейкового Рейхстагу під Москвою». – «Новое время» (24.04.17);
• вдаються до тенденційного добору фактів, пов’язаних із росіянами, спеціально акцентуючи на них у матеріалах на кримінальну тему («Зі 100 потенційних терористів у Німеччині кожен восьмий - росіянин». – Українська правда», 23.04.17); «Затриманий у справі про бомбу в Осло – росіянин». – «Українська правда», 09.04.17).

Набирає поширення такий різновид розважального контенту, як фотожаби. Це тривалий час практикує «Цензор.нет». Наприклад:  «Праздничный напиток в родной гавани, анархия - мать порядка, сказки для ваты. Свежие ФОТОжабы от «Цензор.НЕТ» (21.03.17).

Тож ворожнеча може бути поширювана й через опублікування некоректних фотографій з іронічно-саркастичними текстівками, що порушують етичні стандарти; створюють негативний образ різних осіб, зокрема жителів тимчасово окупованого Криму, які підтримали анексію.

Фото: Rcysl