Перше періодичне видання на території сучасної України почало виходити 1776 року. Це була франкомовна «Львівська газета» (Gazette de Léopol). Нині ж, згідно з Каталогом видань України, ми маємо змогу обрати для себе газети, журнали, онлайн-видання чи навіть DVD-випуски із понад 5 тисяч найменувань. У каталозі трапляються як усім відомі видання, наприклад, «Отдохни!», «Сегодня», «Голос України», «Дзеркало тижня», так і дещо несподівані назви: «Роксолана-порадниця», «Великий Провидец из OPAKY» і навіть «Selfie — Няшки».

Та різноманітністю вирізняється не лише каталог. Потреби та смаки вітчизняних держустанов у періодиці вражають. Якою є їхня типова, найдорожча та навіть досить дивна періодика?

Типові закупівлі

Є установи, для котрих закупівля періодики є необхідністю. Звісно ж, регулярно та абсолютно очікувано багато найменувань видань купують бібліотеки. Для прикладу: Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського здійснила таку закупівлю на 170 тис. грн. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія витратила на пресу 162 тис. грн. Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова виділила на таку закупівлю 160 тис. грн. А Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені К. А. Тімірязєва придбала собі нових видань на 138 тис.

Університети — не менш активні покупці періодики, здебільшого наукової. Наприклад, Національний авіаційний університет витратив на неї 191 тис. грн., Львівський національний університет імені Івана Франка — 172 тис. грн., Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана — 114 тис. грн., а Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу — 78 тис. грн.

Дорого й масштабно

Окрім тих, чиї чималі витрати на періодику абсолютно очікувані, є держустанови, чиї витрати на закупівлю періодики не такі очевидні. Однак суми, які вони виділяють на передплату сотень видань, заслуговують на увагу.

Одну з найбільш показових закупівель здійснила регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Вона витратила 3,5 млн грн. на майже 150 найменувань періодичних видань для структурних підрозділів. У переліку є і звичайна преса на кшталт газети «Сегодня» чи журналу «Країна», і спеціалізовані видання. Зокрема, лише на передплату 870 примірників міжнародного техніко-економічного журналу «Українські залізниці» було витрачено 921,4 тис. грн., а на 418 примірників міжнародного професійного журналу «Вагонний парк» — 442,6 тис. грн.

Регіональна філія «Південна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» провела закупівлю преси на загальну суму 195 тис. грн. Було придбано як профільні видання: «Железние дороги мира», «Українські залізниці» «Локомотив», різноманітні вісники, видання для бухгалтерів, економістів, кадровиків, — так і інформаційні, розважальні та регіональні: «Добрые советы», «Натали», «Единственная», HandMade, «Аргументы и Факты», «Сегодня», «Зоря Полтащины», «Вісник Куп’янщини», «Украинская футбольная газета “Гол”».

Ше однією закупівлею преси на чималу суму відзначилося Головне територіальне управління юстиції в Харківській області. Установа витратила 770 тис. грн. на передплату 17 видань. Із них 475 тис. грн. пішло лише на Офіційний вісник України. А бюлетень Міністерства юстиції України обійшовся управлінню у 237 тис. грн.

Загалом управління юстиції по всій країні витрачають значні суми на закупівлю періодики. Наприклад, на той же «Офіційний вісник України» Головне територіальне управління юстиції у Львівській області витратило 285 тис. грн., а вся передплата коштувала йому 577 тис. грн. Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області заплатило 528 тис. грн. за бюлетень «Офіційний вісник України».

А ось ДП НАЕК «Енегроатом» замовило видань на суму 387 тис. грн. Цікаво, що список видань було складено окремо для керівників компанії та для її підрозділів. Зокрема, президент «Енегроатома» Юрій Недашковський замовив собі журнали «Фокус», «Країна», «Наука и жизнь», «Новое время» і Forbes трьома мовами, Вісник паливно-енергетичного комплексу України, газети «Дзеркало тижня» та «Факти и комментарии». Цей перелік обійшовся компанії в понад 8 тис. грн. Віце-президент підприємства Володимир Пишний обмежився лише російським журналом «Атомная техника за рубежом» за майже 3 тис. грн.

Багато довелося витратити на читацькі потреби першого віце-президента компанії, технічного директора Олександра Шавлакова — близько 30 тис. грн. Передплата лише одного з обраних ним журналів — «Атомная стратегия» — коштує 16 тис. грн. Окрім цього, Шавлаков замовив іще п'ять видань, серед яких: газети «Дзеркало тижня» та «Факти и комментарии», а також журнали «Атомная техника за рубежом», «Популярная механика», «Справочник секртаря и офис-менеджера». Та найдорожче коштувала передплата видань для бухгалтерії — на спеціалізовані фінансові та юридичні видання витратили 35 тис. грн.

Неочікуване поряд

З огляду на те, що регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» передплатила аж півтори сотні видань, в їхньому переліку можна було знайти й на перший погляд неочікувані екземпляри. Наприклад, журнал «СтоматологІнфо».

Управління культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації теж відзначилося різноманітністю закупівель періодики. Найбільше привертає увагу «Веселий саморобкін». Журнал покликаний навчити хлопчиків і дівчаток виготовляти іграшки та сувеніри з різних матеріалів, щоби ті змогли допомагаємо татові й мамі вдома й на дачі.

Відділ культури національностей та релігій Красилівської РДА Хмельницької області пропонує дітям розвиватися за допомогою таких видань, як «Школа монстрів» та «Барбі».

Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області придбало красноармійську регіональну газету «Маяк» на майже 200 тис. грн. (2431 примірників на шість місяців). Такі масштаби закупівлі регіональної газети підтверджують її голосну офіційну характеристику як «масової».

Національний університет біоресурсів і природокористування України здійснив закупівлю періодичних видань, одне з яких — найвищого рівня спеціалізованості. Воно має назву «Цукрові буряки» та, очевидно, присвячене саме цьому конкретному овочу.

Фото: www.art-kompleks.com