Міністерство інформаційної політики опублікувало список сайтів, які рекомендує заборонити в Україні з міркувань безпеки. Перелік складається з 20 інтернет-ресурсів. Відзначається, що список було створено робочою групою при Мінінформполітики, розглянуто експертною радою при відомстві та передано до СБУ.

У переліку опинилися такі сайти: rusvesna.su, rusnext.ru, news-front.info, novorosinform.org, nahnews.org, antifashist.com, antimaydan.info, lug-info.com, novorossia.today, comitet.su novoross.info, freedom.kiev.ua, politnavigator.net, odnarodyna.org, zasssr.info, ruspravda.info, on-line.lg.ua, ruscrimea.ru, c-pravda.ru, 1tvcrimea.ru.

У документі, опублікованому на сайті Мінінформу, під кожним зі згаданих ресурсів вказується його місячна відвідуваність, посилання на публікацію й цитата, що підтверджує антиукраїнську редакційну політику, а також норма закону, яку порушує цей сайт.

Найширше охоплення аудиторії зі внесених до переліку — в rusvesna.su (4 млн 13 тис. відвідувань на місяць). Основна маса зазначених сайтів звинувачується в розпалюванні міжетнічної та міжнаціональної ворожнечі, а також у посяганні на територіальну цілісність України. Виняток — zasssr.info, якому інкримінується порушення законодавства про декомунізацію. Лише два ресурси звинувачуються в закликах до повалення конституційного ладу — nahnews.org і antifashist.com.

Про те, що Мінінформ готує список небезпечних сайтів для їх подальшої заборони, повідомлялося в березні. Тоді міністр Юрій Стець заявив, що зібрані матеріали планується передати до суду для прийняття остаточного рішення.

Ще раніше, говорячи про можливість блокування «Вконтакте» та «Однокласників», Стець виключив подібний сценарій. «Перше — це не врегульовано законодавчо. Друге — якщо ми почнемо це робити, де гарантія, що влада не увійде у смак і не почне закривати все підряд? А, може, інший скаже: “Закрий Facebook!”. Не буде такого. Інакше ми дограємося. Інтернет — це вільне поле», — зазначав міністр.

Проте в травні російські соцмережі були заблоковані, в червні Вищий адміністративний суд відмовився визнати неправомірним президентський указ про заборону «Вконтакте» та «Однокласників», а Стець подав у відставку за станом здоров'я.

Тим часом в Інтернет-асоціації України вважають, що топ-двадцятка Мінінформу створює прецедент, який може призвести до розширення цензури в країні. Експерти ІнАУ підкреслюють, що мережева нейтральність, де провайдери не мають права втручатися в трафік, що проходить через їхні канали, — це базовий принцип існування в світовій мережі. І додають: ані Мінінформ, ані СБУ не уповноважені блокувати ті чи інші сайти — таке рішення може прийняти лише суд і тільки по ресурсах, які поширюють дитячу порнографію.

Так чи інакше, знову постає питання, де закінчується свобода інформації та починається захист національної безпеки. Схоже, ще тривалий час для України він буде риторичним. А ось чорний список Мінінформу викликає щонайменше два питання. Чому до переліку включені тільки двадцять сайтів і що, власне, стоїть за міністерської ініціативою — турбота про нацбезпеку чи ура-патріотичний піар?

Звісно, відстежити всі антиукраїнський ресурси складно, а багато хто з них, зокрема маловідвідувані, не варті особливої уваги. Але дивує інше. На запит «ДНР» у результатах гугл-пошуку першим виходить сайт dnr-news.com (місячна відвідуваність — близько 200 тис.), трохи нижче — dnr24.com (така ж статистика). У списку Мінінформу їх немає. Який там контент, зрозуміло. Неясно одне: як ці ресурси пройшли повз очі робочої групи та експертної ради.

Тим часом українські користувачі досі мають вільний доступ до офіційних сайтів РФ, «республіканських» ресурсів «ДНР», «ЛНР» і до безлічі відомих російських сайтів, які мало чим відрізняються за контентом від зазначених у переліку Мінінформу. Згідно з логікою, яку озвучує влада, всі вони мають бути заблоковані слідом за «Яндексом» і Mail.ru.

Інше питання, які реакції викличуть серед українців і на Заході заборони подібних масштабів, виходячи з того, що це може бути сприйнято як загроза подальшого розширення внутрішньополітичної цензури. Мабуть, тому влада поки що обмежується напівзаходами, балансуючи між свободою слова й захистом нацбезпеки, між протидією в інформаційній війні та ура-патріотичним піаром.

Фото: cpr-test.org