За їхніми даними, в 2016 році було зареєстровано 15770 корупційних злочинів, а про підозру повідомлено 6052 особам, які їх вчинили (38% від кількості зареєстрованих злочинів). До суду було направлено провадження з обвинувальними актами стосовно 4646 осіб (29% від кількості зареєстрованих злочинів), а засуджено 1083 таких осіб (7% від кількості зареєстрованих злочинів). Це втричі менше, ніж у 2013 році (3011 осіб). З них засуджено до позбавлення волі 94 особи (0,6% від кількості зареєстрованих злочинів). Це в 3,5 рази менше, ніж у 2013 році (344 особи).

«Суперечливо визначена підслідність корупційних злочинів. Прокуратура так і не розлучилася із функцією досудового слідства. Державне бюро розслідувань не створено. Податкову міліцію ліквідовано, а про Фінполіцію – лише розмови. Нацполіція в стані реформування. Що ж стосується спеціально створеного для боротьби з корупцією НАБУ, то його детективами в 2016 році направлено до суду лише 69 кримінальних проваджень. Якщо порівняти з загальною кількістю усіх кримінальних проваджень, направлених у 2016 році до суду з обвинувальними актами (138330), то 69 – це 0,05%, або одне провадження з більше ніж 2000. Це неймовірно мало. Якщо порівняти з загальною кількістю кримінальних проваджень про корупційні злочини, направлених в 2016 році до суду з обвинувальними актами (4646), то 69 – це 1,5%, або одне провадження з 67. Крапля. Іншими словами, НАБУ не є і найближчим часом не стане основним борцем з корупцією», – заявив директор з наукового розвитку ЦППР Микола Хавронюк.

Одним із досягнень 2016 року експерти назвали запуск НАЗК та електронної системи декларування, проте зазначили, що до них залишається багато запитань.

«У 2016 році антикорупційна політика носила хаотичний характер, що обумовлено відсутністю повноцінної роботи НАЗК та бажанням провладних зацікавлених осіб поставити його у залежність. На боротьбу з корупцією негативно впливає Верховна Рада, Кабінет Міністрів та Міністерство юстиції. Також не вдалося використати у повному обсязі потенціал Нацради з питань антикорупційної політики при Президентові України», – зазначила експертка ЦППР Олена Сорока.

Нагадаємо, 30 березня, в Україні набув чинності закон про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», яким подавати електронні декларації зобов’язали антикорупційних активістів.

Закон було підписано Петром Порошенком 27 березня.

24 березня Верховна Рада спробувала скасувати результати голосування за закон «Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"», але їй не вистачило голосів.

Голова громадської організації «Детектор медіа» та шеф-редактор порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова вважає, що Президент України Петро Порошенко мав ветувати ухвалений 23 березня закон «Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"» та повернути його до Верховної Ради з його пропозиціями.

24 березня Єврокомісар з питань європейської політики сусідства і розширення Йоганнес Ган розкритикував зміни до закону про електронне декларування.

25 березня Коаліція провідних неурядових організацій «Реанімаційний пакет реформ» (РПР) звернулась до президента Петра Порошенка із закликом повернути до Верховної Ради ухвалений 23 березня закон «Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"» для термінового повторного розгляду, включивши пропозиції виключити з нього норми, «які порушують права громадян і загрожують розвиткові демократії в Україні».

28 березня Міжнародна правозахисна організація Freedom House розкритикувала зміни до закону про електронне декларування в Україні. Цього ж дня Міжнародна антикорупційна мережа Transparency International та українське представництво «Transparency International Україна» закликали українську владу скасувати суперечливі зміни до Закону «Про запобігання корупції».

У Міністерстві закордонних справ ФРН повідомили, що розраховують на внесення зміни до антикорупційного закону найближчим часом.

Фото: ЦППР