«Детектор медіа» в рамках проекту з подолання мови ворожнечі в медіа публікує точку зору Наталі Бєскової, заступниці директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, начальниці відділу змісту освіти, мовної політики та освіти нацменшин.

У бліц-інтерв’ю вона, зокрема, зазначила, що рівень використання мови ворожнечі в сучасних загальноосвітніх закладах є низьким, і департамент не знає кричущих випадків будь-якого приниження гідності як серед дітей, так і в стосунках між учнями й учителями. Міністерство освіти не отримує масових скарг і не вважає цю проблему значущою, але швидко реагує на поодинокі прояви мовної ворожнечі.

– Пані Наталю, яname="_GoBack">кі досягнення департаменту загальної середньої та дошкільної освіти за минулий рік ви вважаєте ключовими?

– Наш департамент визначає освітню політику в загальноосвітніх навчальних закладах, займається організацією розроблення стандартів програм і підручників. У минулому році велика увага приділялася створенню опорних шкіл і забезпеченню навчальних закладів обладнанням для природничо-математичних кабінетів – було обладнано 200 шкіл, і цього року процес триває.

Минулого року було модернізовано програми для дев’ятих класів, а також перших-четвертих класів, причому вперше за історію Міністерства освіти ця модернізація відбувалася за допомогою відкритого спілкування на інтерактивній онлайн-платформі EdEra, і долучитися до цього обговорення могли всі охочі. Зрештою надійшли тисячі пропозицій і зауважень, і в програми внесено все те, що хотіла бачити передова педагогічна й батьківська громадськість.

Також в цьому навчальному році продовжується забезпечення навчальними програмами і підручниками згідно попереднього стандарту учнів дев’ятих класів. Наразі триває конкурс підручників для дев’ятих класів, він теж іде відкрито: посібники надходять на спеціальну платформу й учителі самі обирають тих авторів, які їм подобаються. Тобто Міністерство не нав’язує, з яким саме матеріалом має працювати вчитель.

Міністерство готується до впровадження Нової української школи, це довготривала процедура, бо в першу чергу потрібно підготувати нормативну базу. Розроблено концепцію стандарту Нової української школи, розроблено та створено політичну пропозицію, яка затверджена розпорядженням Кабінету міністрів щодо впровадження Нової української школи в Україні. Процес розпочнеться в 2018 році, але вже зараз мають бути напрацьовані стандарти, програми, відповідно до яких писатимуться підручники. Зараз робоча група працює над стандартами – це велика мобільна група, туди можуть долучатися активні люди. Цей процес відрізняється від попередніх відкритістю, великим впливом громадських організацій і ЗМІ. Ми дуже відкриті і прислухаємося до всіх критичних зауважень, які надходять на адресу розробників. Безумовно, вивчаємо міжнародний досвід, враховуємо минулі помилки.

– Чи є завдання, які не вдалося виконати і чому?

– Ми отримуємо завдання від Уряду або Президента. Вони щоденні, і ми перебуваємо в безперервному процесі їх виконання.

– Як відбувається взаємодія департаменту зі ЗМІ? Чи достатньо, на вашу думку, українські медіа висвітлюють проблеми освіти в Україні?

– Департамент працює з медіа через прес-службу. Коли представники засобів масової інформації приходять до нас і спілкуються наживо, проблем із висвітленням тем ніколи не виникає. Але є видання, що публікують якісь розкручені у Фейсбуці «качки», навіть не звертаючись до нас за так званою альтернативною точкою зору. Я не можу назвати останні приклади, коли ЗМІ перекрутило інформацію, але різні фейсбучні історії викликають часом сміх, а часом – сум і сльози.

– Чи існує, на вашу думку, проблема мовної ворожнечі в освітніх закладах?

– Згідно Конституції та закону України «Про Освіту», представники всіх національностей і взагалі всі, хто проживає в Україні, мають рівний доступ до освіти. При прийомі дитини в школу ніхто не має права запитувати, якої вона національності, раси, походження тощо. Це заборонено законом, і якщо такі речі трапляються, то це справа вже інших органів. Інколи ми дізнаємося про такі випадки зі ЗМІ або нам телефонують із регіонів, і відразу реагуємо, вивчаємо ситуацію, виїжджаємо на місце. Але хочу зазначити, що масово такої проблеми немає – ми не отримуємо масових заяв, скарг.

– Чи знаєте ви випадки використання мови ворожнечі серед школярів (щодо дітей з особливими потребами, дітей інших національностей, сиріт, дітей, які переїхали з окупованих територій)? У чому, на ваш погляд, причина такої дискримінації, якщо вона є?

– Ви навіть не можете собі уявити, як доглядають у школах дітей, що переїхали з окупованих територій. Можливо, в перший рік якісь поодинокі прояви неприязні траплялися, але це абсолютно наші діти, і всі це розуміють. Більшість моїх друзів працюють у школах, і я не чула таких випадків, щоб десь не прийняли дитину. Єдине – можуть порадити, до якої школи краще піти, бо інколи дітям зі Сходу легше вчитися в школі з російською мовою навчання, а не українською. Я собі уявляю, що здійнялося би, якби хтось собі дозволив принижувати таких дітей.

– Що робити для подолання цієї проблеми, навіть якщо, з вашої точки зору, це поодинокі випадки? Яка роль сім’ї та школи в цьому процесі?

– Однозначно, роль сім’ї більша й важливіша в цій ситуації. Мені важко уявити, аби вчитель міг собі дозволити принижувати гідність дитини (і якщо він дозволяє собі таке, то йому не місце в школі), а сім'я – за закритими дверима. Але вчитель також має працювати з батьками, піднімати ці теми на батьківських зборах, якщо виникають прецеденти. Це велика робота класного керівника з дитячим і батьківським колективами.

Зараз я навіть згадати не можу таких проявів. І до дітей, що приїхали з окупованих територій, у тому числі. Навпаки – допомога, волонтерство, сприяння, залучення, запрошення в театри, на концерти, різні акції. Бо це наші діти, ми хочемо, щоб їм було тут добре.

– Які освітні заходи потрібні нинішньому суспільству для запобігання використання мови ворожнечі? Чи можуть допомогти вирішити проблеми мови ворожнечі та дискримінації предмети про толерантність та терпимість у навчальних закладах?

– У нас є курс за вибором «Медіаграмотність», він викладається в багатьох навчальних закладах, і розроблені методичні рекомендації для вчителів – як учити дітей користуватися інформацією, яка надходить із ЗМІ, в першу чергу з гаджетів.

Також є курс за вибором, який так і називається «Толерантність», – це чотири посібники для дітей 5-6-7-8 класів і вчителів про те, як не образити іншого.

Фото – Віталій Носач