Меседжі, навіювані російською пропагандою протягом багатьох років, не завжди легко розпізнати. Бо стосувалися й стосуються вони не лише політики, історії та мови. Далеко не лише. Російська пропаганда — знову ж таки, протягом багатьох років і практично безперешкодно — навіювала українцям ідеї про нібито тотожність усього українського всьому російському, про тотожність України та Росії в усіх без винятку аспектах життя. Про те, що російські реалії є й мають бути нормою й для України. Зокрема й у побутово-повсякденному вимірі.

Кілька років тому на останній сторінці вельми популярної тоді російськомовної газети прочитав «народну прикмету»: якщо до 20 травня віти дерев не зазеленіють молодим листям, капуста погано вродить. Щоправда, на моїй пам'яті не було жодного року, коли би молоде листя з'являлося пізніше, ніж найперших днів травня. Уявити собі кінець цього місяця з «зимовими» деревами так і не вийшло. Було зрозуміло: «прикмета» стосувалася тих географічних та кліматичних зон, де абрикоси з персиками є неактуальними. Тих кліматичних зон, яких в Україні й близько немає.

Але це — «прикмета». 15 лютого 2017 року у вечірньому ефірі Першого каналу Українського радіо був уже експерт. І саме йому, експертові, належали слова: весна цього року буде ранньою, вона настане вже за чотири тижні.

Отут і виникло здивування. Передусім, експерт мав би пояснити, що означає те «весна настане». Бо календарна весна настає 1 березня, хоч би там що. Астрономічна весна настає 21 березня, в день весняного рівнодення. За початок метеорологічної весни вважається дата, коли середньодобова температура стає вищою від 0 градусів.

Тож порахуймо. Чотири тижні від 15 лютого — це 15 березня. І це, як виявилося, рання весна — для України. А пізня ж тоді коли? А «нормальна»? А сніговий покрив тоді коли має остаточно зійти? А крига на Дніпрі скреснути? Десь ближче до середини — кінця квітня, а то й у травні? Тож очевидно: тепер уже експерт намагався видати за норму зовсім не українську кліматичну реальність.

Слід віддати належне: у прогнозах синоптиків минулої зими набагато рідше, ніж попередніх років, доводилося чути про «аномально високу температуру», щойно наставала відлига, а температура сягала +2 градусів. Цьогоріч майже не доводилося чути, щоб морози в -15 градусів характеризували як «легкі» й «такі, що відповідають кліматичній нормі». Навпаки, коли стовпчики термометрів наближалися до позначки -10, нерідко це характеризували як «сильні морози» та «дуже холодну погоду». Тож кількість відсилань до «нормативів» «російської зими» як буцімто кліматичної норми помітно зменшилася — хоча й не зійшла нанівець повністю.

Залишилося інше — постійне констатування того, буцімто останніх років (або десятиліть) клімат радикально змінився, й відносно теплі зими — це характеристика теперішнього часу й лише його. «Раніше зими були сніжними та морозними. Одне слово, нормальними», — це переконання минулої зими ретранслювалося так само часто, як і минулих років. Так і хотілося спитати: «Раніше — це допоки Радянський Союз кляті нехристі не розвалили?» Бо насправді, так, тенденція до певного підвищення зимових температур протягом останніх десятиліть існує — але вона не є аж такою радикальною. Про це свідчать і об'єктивні дані, й особисті згадки вашого автора — принаймні, за моїх шкільних та студентських років Новий рік був майже неодмінно з дощем. А іноземні однокурсники привчили одягатися за погодою, а не за сезоном, тож і посеред січня ми досить часто приходили до університету в легких курточках, із жалем спостерігаючи, як більшість людей мало не непритомніли в міхових пальтах та шапках — бо ж «зимой так положено».

«Раніше зими були сніжними та морозними» — це переконання значною мірою навіяне радянською пропагандою «російської зими» як норми, як правила. У програмі «Время» (а радянські люди дізнавалися про погоду, як і про інші події, здебільшого з неї) зимові показники температури в Україні дуже часто занижували — щоб не сильно відрізнялися від російських.

І це — лише один приклад того, як пропаганда цілеспрямовано накладається на суб'єктивні спогади людей, які неможливо перевірити об'єктивними даними, й створює стереотипи. Це стосується різних сфер нашого повсякденного життя: коли придивитися, воно сповнене таких от створених пропагандою стереотипів, відповідно до яких російські реалії здаються нормою, а українські — відхиленням від норми. Треба про це просто не забувати.

І замість постскриптуму. Новина в шанованому виданні: «26 февраля земляне увидят солнечное затмение». От тільки, на превеликий жаль, «увидеть его смогут жители Чили, Аргентины и других стран Южного полушария. В Северном полушарии в это время будет ночь». І це — принципово нове слово в географічній науці, яке не залишає каменя на камені від звичних уявлень про планету Земля. Адже дотепер вважалося, що це пори року різні в Північній та Південній півкулях — коли в одній літо, в іншій зима. А день та ніч змінюються меридіонально, відповідно до часових поясів...

Фото: кадр із фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки»