Проект «Закону про державну мову» №5670 поданий на розгляд парламенту 33 народними депутатами депутати з різних фракцій, серед яких – Сергій Висоцький, Дмитро Добродомов, Ігор Луценко та інші .

20 січня проект переданий на розгляд профільного комітету Ради - Комітету з питань культури і духовності, у якому головує Микола Княжицький.  Крім цього проект має бути розглянутий у 16 іншіх комітетах, у тому числі – у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики під головуванням Вікторії Сюмар.

Закон має регулювати функціонування і застосування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

У ст.4 вказано, що «кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства».

 Інші статті вказують на коло осіб, які повинні вільно володіти українською мовою, починаючи з Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та інших вищих посадовців. Зокрема, вільно володіти українською мовою зобов’язані члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Перевірку рівня володіння державною мовою цими особами здійснює Центр української мови.

«Мовою засідань, заходів, зустрічей і робочого спілкування в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування в Україні, на державних і комунальних підприємствах, в установах та організаціях, інших суб'єктах господарювання державної і комунальної форм власності є державна мова», - йдеться у ст. 9.

У розділі 5, зокрема, регулюється використання державної мови у сфері культури, на телебаченні і в друкованих ЗМІ, а також у рекламі.

Проект передбачає, що мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова.

Фільми (серіали, анімаційні фільми, документальні фільми), вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною українською мовою. В разі використання в мовній частині звукового ряду, виконаній українською мовою, репліки іншими мовами, такі репліки мають бути озвучені чи субтитровані українською мовою. Сумарна тривалість субтитрованих реплік у фільмі не може перевищувати 15% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі.

Іноземні фільми розповсюджуються та демонструються в Україні в дублюванні або озвученні українською мовою. Поряд з державною мовою іноземні фільми можуть містити аудіодоріжки іншими мовами.

У ст.20 вказано, що мовою телебачення і радіомовлення в Україні є державна мова.

Телерадіоорганізації незалежно від форми власності та способу розповсюдження телерадіопрограм і передач здійснюють мовлення державною мовою.

«З метою задоволення потреб національних меншин, іноземної аудиторії чи з освітньою метою телерадіоорганізації можуть здійснювати мовлення іншими мовами. Сумарна тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати для загальнонаціональних мовників – 10% від часу добового мовлення, для регіональних та місцевих мовників – 20% від часу добового мовлення, а для суб'єктів державного іномовлення України – 60% від часу добового мовлення», - йдеться в п.6 статті.

Телерадіоорганізації також повинні забезпечувати переклад на українську жестову мову та/чи субтитрування офіційних та інших повідомлень.

У ст.21 регулюється використання державної мови у друкованих ЗМІ. Зокрема, вказується, що видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, здійснюється державною мовою.

За бажанням засновника друкований ЗМІ може видаватися також у двох чи більше мовних версіях, одна з яких – державною мовою. При цьому обсяг, зміст, періодичність версій іншими мовами мають відповідати обсягу, змісту, періодичності версії державною мовою, а тираж української мовної версії має становити не менше 50% сукупного тиражу всіх мовних версій цього друкованого засобу масової інформації.

Вказується також, що в окремих випадках видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, може здійснюватися офіційними мовами Європейського Союзу. При цьому не зазначено, про які саме випадки йдеться.

У ст.22 вказано, що книжкові видання в Україні видаються державною мовою, але можуть мати й інші мовні версії.

У ст. 23 регулюється використання державної мови в інтернеті. Інтернет-представництва (в тому числі, інтернет-сайти, сторінки в соціальних мережах тощо) засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, виконуються державною мовою.

У ст. 28 вказано, що мовою реклами в Україні є державна мова.

Нагадаємо, наразі в Україні дії Закон «Про засади державної мовної політики» був ухвалений Верховною Радою 3 липня 2012 року і набув чинності 10 серпня 2012 року. Законопроект внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7 лютого 2012 року.

Закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10%. Зокрема, частина 7 статті 7 закону зобов'язує розвивати та використовувати регіональну мову на території, де вона існує: «У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, <…> здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб».

Дія закону розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську та кримчацьку.

23 лютого 2014 року Верховна Рада скасувала цей закон, прийнявши проект Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про засади державної мовної політики“». Але ані в.о. Президента Олександр Турчинов, ані Президент Петро Порошенко його не підписали і не ветували. Таким чином, закон Ківалова – Колесніченка досі діє.

17 листопада 2016 року Конституційний Суд України мав розглянути справу за поданням 57 народних депутатів щодо відповідності Конституції України Закону «Про засади державної мовної політики», але оголосив перерву в розгляді справи.

13 січня у Києві під будівлею Конституційного суду України пройшов пікет за скасування Закону «Про засади державної мовної політики», ухваленого 3 липня 2012 року і відомого як «мовний закон» Ківалова – Колесніченка.