Публічні висловлювання та дії народного депутата Надії Савченко дуже часто викликають подив. І цілком зрозуміло, що ці дії та висловлювання здобувають у ЗМІ різко критичні оцінки. Так само дуже значною мірою обґрунтованим є те, що сама політикиня набула публічного іміджу непередбачуваності заради непередбачуваності. Бути білою вороною, аби лише бути білою вороною. І в тих самих ЗМІ, як і в їхньої аудиторії, вже виробився негативний стереотип сприйняття Надії Савченко та будь-яких її висловлювань: вони ставляться до неї упереджено. Бо, скажімо, як кадровий офіцер Збройних сил, Надія Савченко не може не знати: війна не припускає ситуацій «де сім господинь, там хата неметена», «хто до лісу, хто по дрова», «права рука не відає, що коїть ліва» або «лебідь, рак та щука». Не припускає з єдиної причини: такі ситуації створюють ворогові простір для маневрування. Розпорошують удар. Ведуть до поразки.

Але все це не скасовує й не може скасовувати основоположного правила: критикуючи ті або інші вчинки та висловлювання Савченко, ми мусимо критикувати саме її вчинки та висловлювання, а не перекручені догори дриґом їхні інтерпретації.

Останніми днями гучного розголосу набула буцімто висловлена політикинею в ефірі каналу «112 Україна» пропозиція звільнити Донбас ціною здачі (мабуть, правильнішим було би казати «здавання»?) Криму. Хай навіть тимчасового. Хвиля осуду зародилася в соцмережах і звідти вихлюпнулася у ЗМІ — у вигляді й авторських колонок, і цитат із фейсбукових постів відомих людей, і навіть коментарів офіційних осіб. Гадаю, наводити гіперпосилання є зайвим: навряд чи можна було обминути бодай коментар Рефата Чубарова, на який посилалися чимало видань.

Тож вашому авторові стало цікаво: що ж і як там сказала Савченко, як це виглядало? Запис знайшовся на сайті телеканалу. І — повний аут. Не казала Савченко того, що їй приписують, взагалі не казала!

Перш ніж увімкнути відеоролик, прогляньмо текстову частину згаданого матеріалу на сайті http://112.ua/. Гучний заголовок: «Вернуть Донбасс можно лишь путем сдачи на время Крыма, — Савченко». І підзаголовок: «Освободить Донбасс, по мнению парламентария, можно путем переговоров». Що вам кажуть заголовок укупі з підзаголовком, до якого висновку вас спонукають? До одного-єдиного: такими є думки Савченко, її ідеї, її й саме її особисті пропозиції. Цитата з тексту матеріалу: «Как бы ни кричали и не рвали на себе вышиванки некоторые народные депутаты, сколько бы они ни кричали, что мы не сдадим. Они должны отказаться от Крыма». Знову ж: як це виглядає? А виглядає це цілком однозначно — що буцімто це Савченко вважає, що депутати «должны» відмовитися від Криму.

Коли ж прослухати саму Савченко, стає зрозумілим: нічого подібного вона не мала на увазі. Можна слухати один раз, другий, третій — навіть у підтексті не знайти того, що викладено в текстовому матеріалі.

Передусім, виступала Савченко, як і завжди, українською мовою. В українській та російській мові набір дієслів, уживаних для висловлення повинності або вимушеності, є різним, і змістове навантаження в них є різним. І слово «должны» в тексті виникло саме внаслідок некоректності та приблизності перекладу: Савченко не вжила ані слова «повинні», ані слова «мусять».

От цитати з того, що вона сказала: «Якщо це буде зроблено мирним шляхом, то це буде обов'язково здачею Криму. Іншого і немає... Якщо вони говорять, що це буде невійськовим шляхом, то це буде так... Якщо це буде зроблено мирним шляхом...».

Зміст того, що казала Савченко, є цілком очевидним і недвозначним: вона вважає, що керівництво держави хоче «здати» Крим. Вона вважає, що іншого результату мирного шляху не існує. І, щоб не залишалося запитань, додає: «Іншого шляху я не бачу. Ні, бачу, але військовий». Судячи з усього, Савченко критикує владу за її намір повертати Донбас у мирний спосіб, який, як на її думку, призведе до відкладення повернення Криму. У своєму виступі вона, до речі, зробила застереження: йдеться не про «здачу» Криму, його буде визнано окупованим — а про відкладення реального повернення півострова під керування України.

Що зробив сайт «112.ua»? Він перекрутив слова Надії Савченко, приписавши реальну або удавану позицію, за яку вона критикувала державне керівництво, їй самій і видавши це за буцімто її власну ідею.  Хоча... Слова про те, що повернення Криму не буде швидким і що повернення Криму та Донбасу під реальний контроль України не можна розглядати «в пакеті» (а можна й треба розглядати «в пакеті» лише їхній статус окупованих територій), лунають нерідко й  уже давно — принаймні, з вуст шанованих експертів. І ніякого громадського осуду вони досі не викликали. Зважаючи чи то на авторство, чи то на розголос, наданий їм у ЗМІ.

Отут і треба сказати: ставши завсідником телеефірів, Надія Савченко є дуже зручним об'єктом для інформаційних маніпуляцій. (Чи не тому телеканали так і полюбляють її запрошувати?) По-перше, вона неакуратно формулює свої думки, приносячи точність і навіть елементарну зрозумілість у жертву образності й жорсткості. Через що її слова дуже легко витлумачити так або інакше, особливо якщо їх зовсім трошечки препарувати. Саме таким у даному разі, наприклад, стало слово «здача» Криму, коли фактично Савченко вела мову лише про неможливість швидкого його повернення. По-друге ж, Савченко прагне до лаконічності, яка перетворюється на конспективність: вона виголошує вихідну тезу й одразу висновок, часто парадоксальний і, скажімо так, нетривіальний. А всі свої логічні побудови, всю аргументацію опускає.

Тож чергового разу було роздмухано багато галасу з нічого.

А ще ажіотаж довкола буцімто готовності Савченко здати Крим виявив цікавий феномен: на чому світ стоїть тавруючи Надію Савченко, чимало хто, вочевидь, переглянув текст матеріалу каналу «112 Україна», але дуже мало хто подивився півторахвилинний ролик. Безпосереднє першоджерело нікого не цікавило — переказу виявилося цілком достатньо. Цей приклад, окрім усього іншого, мали би враховувати інтернет-ЗМІ: відеоматеріали мають свою специфіку (зокрема, їх неможливо переглянути по діагоналі), й тому аудиторія ставиться до них не так, як до текстових.

І ще один феномен. Коли йдеться про реальних друзів та добрих знайомих, ми найчастіше не сприймаємо того, що вони кажуть, зі стовідсотковою довірою: ми робимо поправку на можливість помилки або упередження. Коли ж ідеться про «друзів» із соцмереж, ми дуже часто сприймаємо їхню інформацію некритично. У даному разі соцмережі зіграли роль класичного «зіпсованого телефона», роздмухавши ажіотаж із перекрученого, а якщо називати речі їхніми іменами, відсутнього факту. «Я Пастернака не читав, але засуджую» — оце самісіньке воно й вийшло.

P.S. Після публікації матеріалу прес-служба каналу «112 Україна» повідомила «Детектору медіа», що телеканал «112 Україна» і сайт 112.ua мають різні редакції, які одна одній не підпорядковуються.

ДМ вніс відповідні правки в текст нашого автора Бориса Бахтєєва.

У свою чергу, на сайті 112.ua були внесені правки до новин про ефір Савченко.

Також на сайті була опублікована повна розшифровка розмови в студії з Надією Савченко.

Дякуємо колегам за оперативну реакцію на критику.