Юридичний бік е-декларацій. Пояснює юрист Дмитро Котляр

Підсумки першого етапу декларування та перспективи другого

Закон визначає кілька типів декларацій, які подаються в електронний реєстр:

• щорічні (до 1 квітня щороку);
• перед звільненням (припиненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування);
• після звільнення (до 1 квітня наступного після звільнення року; це включає й тих, хто звільнився в 2016 році);
• декларації кандидатів на посади.

У перший етап е-декларування (1 вересня — 30 жовтня) потрапили ті, хто обіймає відповідальне та особливо відповідальне становище: Президент, Прем’єр-міністр, члени уряду, заступники міністрів, керівники держорганів та їхні заступники, нардепи, судді (7 000 суддів подали декларації), прокурори (10 000), слідчі (11 000), держслужбовці категорії А (1 300) та Б (63 000), посадові особи місцевого самоврядування 1–3 категорій (1 500). Ці декларанти повинні були подати щорічну декларацію за 2015 рік, а з 1 вересня — окрему декларацію в разі звільнення, а також повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (окремий від декларацій документ).

Є дискусія, чи повинні були до першої хвилі декларування входити посли і члени НАЗК. МЗС вирішило, що послам слід декларуватися, і 58 послів подали свої декларації. Новий закон про держслужбу вилучив членів НАЗК зі списку держслужбовців, хоча за законом про запобігання корупції вони такими є. Тому члени НАЗК випали з першої хвилі декларування, крім голови та заступника голови НАЗК.

Так само була дискусія щодо керівників СБУ, які не подали електронних декларацій. Закон визначає, що повинен існувати особливий порядок декларування для осіб, які належать до кадрового складу розвідувальних органів та / або обіймають посади, перебування на яких становить державну таємницю. Такі особи справді не повинні подавати декларації в електронну систему до визначення спеціального порядку. Але проблема в тому, що СБУ — згідно з Законом «Про розвідувальні органи» — не є розвідувальним органом, а посади Голови СБУ та його заступників є явно не засекреченими. Тому керівництво СБУ повинно було подати електронні декларації в першій хвилі, хоча, на жаль, НАЗК роз'яснило інакше.

Загальні підсумки першого етапу (на підставі аналізу даних публічної частини реєстру е-декларацій станом на 16 листопада) є такими:

• 103 тис. декларацій за 2015 рік подано вчасно (показник перевищив первинну оцінку у зв'язку з набранням чинності нового Закону «Про державну службу», який розширив коло декларантів першої хвилі за рахунок категорії Б);
• 3 тис. декларацій за 2015 рік подані після 30 жовтня (тобто з порушенням строку);
• 20 тис. виправлених декларацій за 2015 рік (це дуже велика кількість, що частково пояснюється технічними проблемами роботи реєстру декларацій на першому етапі);
• більше 1200 повідомлень про суттєві зміни в майновому стані;
• більше 2200 декларацій перед звільненням.

Із 1 січня 2017 року починається другий етап декларування. Він охоплює всіх суб’єктів декларування й усі типи декларацій. Крім декларантів першого етапу, він також включає депутатів усіх місцевих рад, держслужбовців категорії «В», посадових осіб місцевого самоврядування категорій 4–7, військових посадових осіб ЗСУ, Держспецзв’язку та інших військових формувань (крім строковиків), поліцейських, осіб рядового й начальницького складу окремих органів, посадових та службових осіб органів прокуратури, СБУ, ДБР, НАБУ, дипломатичної служби, інших державних органів тощо.

До декларантів другої хвилі належать також посадові особи юридичних осіб публічного права — це університети, школи, лікарні, створені державою або місцевим самоврядуванням. Поняття посадових осіб є досить широким: згідно з роз’ясненням НАЗК, декларації повинні подавати всі ті, хто виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції в цих організаціях. Це можуть бути головні бухгалтери, керівники підрозділів, головні лікарі, завідувачі відділами тощо. Тобто вибірка не за назвою чи рівнем посади, а за функціями, які вони виконують. Ці особи й раніше повинні були подавати паперові декларації, але через відсутність дієвого контролю й автоматичного оприлюднення раніше багато хто цього не робив, тому подаватиме декларацію вперше.

Декларацій у другій хвилі не подаватимуть: керівники приватних підприємств, навіть якщо там є частка держави (якщо не є державним чи комунальним підприємством), нотаріуси (приватні та державні), адвокати, вчителі, викладачі, лікарі (якщо вони не виконують зазначених вище функцій), військовослужбовці строкової служби, представники громадських об’єднань, які входять до складу конкурсних комісій із відбору держслужбовців. Цікаво, що окремі великі державні компанії (наприклад, НАК «Нафтогаз») не вважають себе юридичними особами публічного права, хоча вони й засновані державними органами, і тому, ймовірно, їхні керівники спробують уникнути обов’язку подавати електронну декларацію. За цим варто стежити й оскаржувати.

Інформація про місце проживання чи реєстрації декларанта є конфіденційною. Що стосується будь-якої іншої нерухомості, то в публічній частині має бути відкрита область, район і населений пункт, де розташована нерухомість.

Декларант не зобов’язаний декларувати майно компанії, бенефіціаром (контролером) якої він є, якщо воно використовується в основній діяльності компанії: наприклад, спеціальне обладнання чи транспорт. Але все інше майно такої компанії, якщо декларант або член його сім’ї може ним фактично розпоряджатися, має бути окремо задеклароване. Це так звана бенефіціарна власність на майно, яка вперше з’явилася в електронних деклараціях.

Не може бути, щоб у суб’єкта декларування або члена його сім’ї була відсутня будь-яка нерухомість на будь-якому типі права. Якщо декларант проживає в орендованій квартирі чи наданій йому іншим чином у користування — це житло все одно має бути вказано в декларації. Якщо відсутня будь-яка нерухомість — це порушення. Попередній аналіз поданих декларацій свідчить, що є тисячі декларацій, де відсутні відомості про нерухомість. І це проблема, зокрема, для НАЗК, яке повинно роз’яснити це.

Відповіді на запитання аудиторії

— Як визначати родичів, яких потрібно декларувати?

— Закон визначає, що членом сім’ї є дружина або чоловік, а також будь-яка інша особа, якщо одночасно наявні три ознаки: спільне проживання з декларантом, спільний побут і взаємні права та обов’язки, які мають характер сімейних. Якщо декларант винаймає в гуртожитку кімнату й не має взаємних прав та обов’язків сімейного характеру із співмешканцем, то така особа не є членом сім’ї.

У законі не визначено, скільки повинно тривати таке спільне проживання. За роз’ясненням НАЗК, ідеться про останній день звітного періоду. Якщо всі ці три ознаки є станом на 31 грудня — потрібно декларувати таку особу як члена сім’ї. Зрозуміло, цих речей можна уникати. Наприклад, сказати, що на кілька днів посварилися, розійшлися. Тому був законопроект, де пропонували встановити мінімальну кількість днів упродовж року (183), але він не прийнятий. Перевірити спільне проживання та побут важко, але можливо, особливо в рамках кримінального провадження. Можна опитати свідків, наприклад, сусідів, отримати дані користування телекомунікаціями тощо. Але це одна зі схем уникнення. Тут треба законодавство вдосконалити.

Закон дозволяє членам сім’ї відмовляти в наданні інформації, оскільки подання декларації — це обов’язок декларанта й лише він несе відповідальність. Тому суб’єкт декларування може знати про нерухомість у члена сім’ї, але не знати деталей і запитати про них у члена сім’ї. Останній може відмовитися надавати таку інформацію. Тоді декларант повинен зазначити в декларації всю відому йому інформацію, а щодо решти зробити помітку «Член сім’ї відмовився надати інформацію». Але якщо він знав ці дані, але не зазначив, і це буде встановлено, то можливе притягнення до відповідальності.

За законом, якщо хоча би одне поле в декларації позначено як «член сім’ї відмовився надавати інформацію», така декларація потрапляє на повну перевірку, й НАЗК повинна перевірити всі дані як про суб’єкта декларування, так і про члена сім’ї.

— Як зрозуміти, де позичені кошти комусь, а де декларант позичив кошти в когось?

— Якщо декларант позичив комусь іншому кошти (члену сім’ї або третій особі) — це вважається грошовим активом декларанта й повинно бути відображено у відповідному розділі декларації. Якщо ж декларант позичив кошти в когось (є боржником) — це його фінансове зобов’язання і має бути вказано у відповідному розділі. Крім того, якщо така позика чи кредит були отримані у звітному році, то це також необхідно відобразити в розділі декларації про доходи. Кому саме позичені кошти — можна не зазначати, але якщо є фінансове зобов’язання, то треба зазначити, від кого декларант отримав кошти.

— Як перевірити активи за кордоном?

— НАЗК має право запитувати інформацію за кордоном, а також самостійно шукати інформацію у відкритих реєстрах іноземних держав. Але реальніший спосіб отримати відповідну інформацію — зробити це в рамках кримінального провадження.

— Є задекларовані корпоративні права. Хто оцінюватиме їхню вартість і як?

— За законом, НАЗК повинна перевіряти точність оцінки активів. Але закон не вимагає проводити для декларанта таку оцінку, достатньо вказати номінальну вартість цінних паперів. Теоретично, НАЗК може замовити експертну оцінку вартості активу, але на перших етапах навряд чи це робитиме. Це радше питання до слідчих органів.

— Як таке можливо, що в корпоративних правах — пусто, але в пункті «кінцевий бенефіціарний власник» є офшорні компанії?

— Бенефіціарна власність на компанію є тоді, коли декларант формально не має стосунку до юридичної особи, не є власником чи акціонером, але фактично її контролює. Декларант може отримувати прибутки з компанії в бенефіціарній власності, а може й не отримувати, це може бути «пустишка» для оформлення іншого майна. Наприклад, як із Президентом Порошенком. Фірму зареєстрували, й через неї придбали нерухомість. Бенефіціарна власність можлива також на майно, в тому числі на дохід. Якщо дохід отриманий кимось формально, але реально він призначався для декларанта, то декларант теж повинен про це зазначити в декларації. Інша справа, що це дуже важко виявити й довести.

— Чому немає декларації Яценюка, якщо він звільнився в 2016 році?

— Декларації подавали ті, хто працювали на відповідній посаді станом на 1 вересня 2016 року. Хто звільнився до того — не подавали наразі, але подадуть у наступному році за 2016 рік. Ідея закону така: кандидат на посаду подає першу декларацію, потім щороку подає щорічну, завдяки чому можна побачити зміну його майнового стану, і через рік після звільнення ще раз подає декларацію, щоби перевірити, чи він раптово не збагатився одразу після звільнення.

Цікавий нюанс: коли в березні цього року вносили зміни до закону, був поріг декларування цінного рухомого майна — 50 мінімальних заробітних плат. Але АП, нардепи сказали, що це дуже мало — хай буде 100 мінімальних зарплат. Але чи вони забули, чи погано читали, що є ще повідомлення про суттєві зміни в майновому стані декларанта. А там залишився поріг у 50 заробітних плат. Тобто якщо декларант придбав одяг, дорожчий за 50 мінімальних зарплат, він повинен вказати про це в повідомленні, але не повинен у декларації.

Відповідальність за порушення е-декларування

Адміністративна: завідомо недостовірні відомості (майно на суму 100–250 мінімальних заробітних плат або 138–344 тис. грн.) — штраф від17 тис. до 42,5 тис. грн.; несвоєчасне подання декларації без поважних причин — штраф від 850 до 1700 грн.

Кримінальна: завідомо недостовірні відомості (майно на суму 250 мінімальних заробітних плат або 344 тис. грн.); умисне неподання декларації — санкції: штраф від 42,5 тис. до 51 тис. грн., АБО громадські роботи, АБО позбавлення волі до двох років + позбавлення права займати посади.

Лайфхаки в е-деклараціях. Пояснює Дмитро Чаплинський, «Канцелярська сотня»

Як працює пошук на сайті НАЗК

Пошук працює за членами сім’ї, назвами компаній, але функціонує не дуже логічно. Наприклад, не можна знайти всіх «мерседесів», але, шукаючи Порошенка, можна знайти Галину Яківну, яка колись була у членстві Блоку Петра Порошенка.

У пошуку є проблеми з апострофом. Якщо ви шукаєте Дерев’янка чи Кожем’якіна, наприклад, то, скоріш за все, не знайдете нічого. З цієї ситуації можна вийти: шукати за ім'ям по батькові й фільтрувати за допомогою посади. Наприклад, Дерев’янко Юрій Богданович. У пошук вбиваємо «Юрій Богданович» і ставимо фільтр у «відповідальному становищі»: «народний депутат».

У пошуку є сортування за замовчуванням, але змінити його не можна. Тому ви можете отримати величезний список декларацій і копирсатиметеся в них, поки не знайдете потрібного.

У пошуку та в самій декларації ви не можете сказати, чи це оригінал, чи вже виправлена декларація. Але є невеличкий лайфхак: ті декларації, що йдуть вище, було подано пізніше. Також є фільтри, де можна побачити відкориговані й оригінальні декларації.

За законом, кожен чиновник упродовж семи днів після закінчення процедури подання може надіслати виправлену декларацію, якщо він щось забув, наприклад. Є побоювання, що чиновники таким чином схитрували: спершу подавали скромнішу декларацію, а за сім днів додали повнішу, сподіваючись на те, що за цей час інформаційний потік спав і суспільний інтерес зменшився. Тож треба знати, що чиновник за рік може подати щонайменше дві декларації — оригінальну та виправлену, і ще він може написати до НАЗК листа, чи можна ще виправити, і НАЗК може йому таку можливість надати.

Якщо чиновник протягом року буде отримувати дохід, відсотки, й вони вищі за певний ліміт — упродовж десяти днів він має подати повідомлення про суттєві зміни. Наприклад, Найєм придбав собі стару машину й мав подати це повідомлення про суттєві зміни впродовж десяти днів, не чекаючи наступної декларації.

Повтори в деклараціях: три «Радецьких»

Якщо ви шукатимете, наприклад, члена НАЗК Радецького, то отримаєте три декларації. Там, де зазначено посаду — заступника голови — це повноцінна декларація, де не зазначено посаду — це форма про суттєві зміни; якщо відкрити повний документ, то це вгорі зазначено. Їх часто плутають.

Приховані ЄДРПОУ — незаконно

Проблема, яку, сподіватимемося, виправлять — приховані ЄДРПОУ, що є протизаконним. Це помилка НАЗК, ця інформація не має бути прихованою, бо не є персональною. Коли є ЄДРПОУ, можна скористатися держреєстром юросіб і розкопати додаткову інформацію.

Фільтри

Декларації можна фільтрувати за потрібними вам параметрами. У самій декларації немає дати її подання. Але ви можете відфільтрувати декларації за датами: з якогось по якесь число чи конкретну дату.

За типом: щорічна, перед і після звільнення, кандидата на посаду. Наприклад, наразі є три декларації Саакашвілі: щорічна за 2015 рік, перед звільненням і виправлена перед звільненням.

За типом документа: оригінальна / виправлена, за відповідальним становищем. Однак із відповідальним становищем є баг системи: ви бачите тільки першу сторінку й не працює перехід між сторінками.

Неможливо зробити фільтр і подивитися, хто ще в деклараціях має у власності одну й ту ж компанію.

Корисні утиліти й сервіси на відкритих даних декларацій

Telegram.me / OpenDeclarationBot — чат-бот для декларацій. Він дозволяє з будь-якого місця з будь-якого мобільного пристрою отримати зручний доступ до даних, не треба заходити на сайт і копирсатися. Він дає не повний документ, а певне досьє у зручній формі: скільки в декларанта нерухомості. Наприклад, ви прийшли на прес-конференцію, декларант щось на ній верзе, ви відкрили телефон, забили його прізвище — і маєте всю потрібну інформацію.

Telegram.me / Nazkbot — ще один чат-бот від «Петра і Мазепи», дає інформацію тільки стосовно готівки.

Плагін для Chrome: #ЗнайДекларацію. Коли читаєте новини чи прес-реліз і там є згадка про декларанта, ви можете виділити його прізвище мишкою, натиснути кнопку й отримати доступ до декларації згаданої людини. Таким чином, не треба переходити нікуди на сайт. Правда, є проблема з відмінками: ПорошенкА не знайде.

Відкриті дані

Відкриті дані НАЗК є на сайті public-api.nazk.gov.ua. Декларації доступні у форматі JSON. По них можна шукати, але там немає змінених декларацій. Машиночитні декларації мають менше інформації, наприклад, там немає даних про регіон та місто, де зареєстрований декларант. Це теж порушення закону. Ви можете відкрити дві декларації й одні й ті ж дані буде записано в різні способи. Немає інформації, чи це оригінал, чи виправлена версія.

Є також відкритий чат для розробників та аналітиків, які працюють із даними — e-nazk.slack.com. Якщо хтось захоче погратися з відкритими даними, там є словники, примірник певної документації тощо.

Є додаткова можливість попрацювати з даними з декларацій у табличному вигляді. «Канцелярська сотня» з декількох розділів декларацій по готівкових коштах і нерухомості створила таблицю, де розбила й посумувала інформацію по кожному з розділів. Кожен рядок таблиці — декларант. Використовуються дані з виправлених декларацій, можна подивитися, скільки саме цей декларант зберігає коштів у банку, скільки грошей у готівці, на депозитах, так само по нерухомості. Можна знайти короткий звіт по всіх декларантах, які тримають гроші за кордоном. Відомо, що без дозволу НБУ ніхто не має права відкривати рахунок за кордоном, це незаконно. Тож тут «Канцелярська сотня» зібрала дані по готівці всіх 120 000 декларацій. У наступній табличці можна побачити, які декларанти позичили найбільше коштів третім особам і в якій валюті.

Відповіді на запитання аудиторії

— Чи можу я зібрати собі в купу всі фірми, задекларовані декларантом, і чи для цього потрібен ІТ-фахівець?

— Витягнути дані можна. Але програміст потрібен. Щоб упоратися з нерухомістю, ми згаяли три чи чотири дні. Так само з банками: було 4800 різних назв. Наприклад, «Приват», «Приватбанк», відділення «Привату» тощо.

— Чи можна зробити так, щоби приходили сповіщення, що конкретний декларант вніс зміни до своєї декларації в таких і таких частинах?

— Декларація після того, як її подав декларант, не змінюється. Якщо є зміни — з’являється новий файл. А сповіщень як таких немає.

— Чому є розбіжності між е-деклараціями та реєстром нерухомого майна?

— По-перше, може помилитися сам декларант. Є квартири, де вказана площа 1,5 млн кв. м. За ці помилки декларанти несуть відповідальність. Реєстр нерухомого майна неповний. Він часто не має інформації по старих формах власності (зареєстрованих у паперовому вигляді: не факт, чи їх хтось колись зможе підняти), багато записів у реєстрі не мають інформації про ПІБ. Якщо ви шукаєте людину за ПІБ, ви можете знайти як саму людину, так і кілька повних тезок.

Антон Геращенко скаржився, що в реєстрі нерухомості вказано, що він має десь квартиру, хоча він її продав три роки тому й каже, що має відповідні документи. Можна було би шукати за адресою, але в декларації адреси не вказано. Колись перевіряв одного чиновника, вбиваю й отримую інформацію, що в нього погріб в Одеській області, гараж — у Закарпатській, і так далі, а це власність не пов’язаних між собою осіб, що мають одне й те саме ПІБ. Тут ми можемо тільки публічно тиснути на Мін’юст. Але його позиція така, що інформація з часом з’являтиметься, бо хтось щось робитиме з нерухомістю: продаватиме, переписуватиме тощо. Поки що ми навіть не змогли отримати інформації з Мін’юсту, наскільки повною вони вважають свою базу.

Фото: Віталій Носач