Давайте пограємо у «Що? Де? Коли?». Уявіть, що ви живете в Україні 2016 року. Надворі — листопад, у країні триває війна. Усі «попередники» довели ситуацію до ручки, головна заслуга нинішніх «реформаторів» — підняття комунальних тарифів. Стан економіки — стабільно критичний, рівень соціальної напруги — стабільно високий, у суспільстві — маса невирішених протиріч. Але країна не вмирає. Вона тримається, даючи зрозуміти своїм ворогам та їхнім «корисним ідіотам», що вибереться з цього лайна й житиме надалі. Всупереч усьому тому і всім тим, хто тягне її на дно…

І тут на телеекрані з'являється культурний діяч на прізвище Нищук і ділиться результатами власного генетичного дослідження, не побоявшись кинути виклик не кому-небудь, а власне здоровому глузду. Але сталося якесь непорозуміння: його вислови чомусь зачепили кореневі почуття жителів відразу двох частин країни. Погляньмо на цитату:

«Ситуація, що склалася на сході і півдні, — прірва свідомості. Більш того, коли ми говорили про генетику в Запоріжжі, на Донбасі, то це — міста завезені. Немає там ніякої генетики, це — свідомо завезені (міста. — Авт.). Черкаси — славний гетьманський і шевченківський край. Саме місто Черкаси наполовину завезене. Чому? Тому що боялися шевченківського духу. Це була технологія Радянського Союзу».

За свої сміливі та експериментальні міркування Нищук був розкритикований і висміяний українською громадськістю. Але деякі, пішовши проти вітру, підтримали його, не залишивши героя один на один із невблаганним здоровим глуздом.

Проте, зваживши всі «за» і «проти», цей діяч іде на парадоксальний хід: приносить вибачення за сказане, але своєї провини не визнає, запевняючи, що його слова вирвали з контексту. (Насправді контекст, як і підтекст, були цілком зрозумілі, але як ще він міг захистити власну честь.) Ось що сказав Нищук:

«Це вирвано з контексту програми. Я говорив про те, що потрібно збільшити увагу культурного діалогу та обміну в східних областях, оскільки довгий час було спотворення недофінансування тих чи інших проектів. Саме в цьому руслі я хотів сказати… Довгий час історичні та культурні проекти недофінансовувалися, в цьому руслі я говорив, що формується момент духу. Всіх зачепило слово “генетика”. Якщо воно когось зачепило, я щиро перепрошую. Насправді у мене не було ніяких бажань образити. Я говорив тільки про те, що зараз потрібно збільшити увагу до культурного діалогу та обміну».

Наступного дня пристрасті начебто вщухли. Але раптом у новинній стрічці Facebook з'являється діалектичний допис іншого держдіяча на прізвище Вілкул, що належить до класу тих, хто паразитує на опозиційності та опозіціонує на паразитуванні (скорочено — «паразіціонери»).

Як відомо, характерна особливість цієї братії полягає в тому, що протягом п'ятнадцяти років вона показувала дива жонглювання політичною свідомістю саме тієї частини країни, яка стала об'єктом дослідження Нищука. (Ну а після п’ятнадцятирічних фокусів там почався неочікуваний «салют», який триває вже третій рік…). Задекларувавши подарунок від дружини в розмірі 25 мільйонів гривень і будучи фахівцем із медійної демонстрації своєї церковності, Вілкул опублікував свій допис під грифом «реклама».

Ставши на захист тих, кого він вважає своєю цільовою аудиторією, цей держдіяч відзвітував про власне історико-психологічне дослідження. Зовсім випадково його висновки виявилися невтішними для населення іншої частини країни:

«Внес в ВР постановление о снятии министра культуры за высказывание о “генетических недоукраинцах”, которые живут на Востоке, Юге и даже Центре страны. Последний раз “генетика” в политических целях использовалась в фашистских концлагерях когда черепа циркулем меряли. Нищук на “Свободе слова” на ICTV, а ранее Парубий в Раде. Посмотрите видео. Вековые комплексы, культивируемые на протяжении веков в одной части Украины, дали свои бурные всходы, заложниками которых стала вся страна. Украина — это сложный государственный организм, требующий особо аккуратного и взвешенного подхода, а не принципов, характерных для пещерного национализма нищуков и парубиев».

Тут варто оцінити відразу три майстерних прийоми:

1) згадка фашистських концтаборів;

2) те, як відводиться полум'я провини від своєї братії та спрямовується туди, де електорального врожаю особливо не збереш;

3) те, як після фрази «вековые комплексы, культивируемые на протяжении веков в одной части Украины, дали свои бурные всходы, заложниками которых стала вся страна» слідує «Украина — это сложный государственный организм, требующий особо аккуратного и взвешенного подхода»...

Уявімо, що в голові кожного політика є чорна скринька, де належить зберігатися трьом давнім реліквіям: совісті, розуму та відповідальності. А тепер, увага, запитання. Що знаходиться в цій «чорній скриньці» в доморощених «телегенетиків» і фейсбучних «паразиціонерів»?

Фото: gordonua.com