Під час висвітлення президентських виборів у США та їхніх підсумків виникло якесь абсолютно нереальне враження: і ЗМІ, і їхня аудиторія оперували цифрами, розкладками по штатах... а от механізму виборів президента США до пуття ніхто так і не роз'яснив. Навіть Євгеній Кисельов, що намагався дати роз'яснення й під час телемарафону на News Onе у ніч на 9 листопада, і в інтернет-версії «Нового времени», зробив це дуже побіжно, випускаючи з уваги принципові моменти. Зокрема, він так і не сказав, звідки ж беруться виборники, чому система підрахунку голосів узагалі є такою заплутаною. Інших детальних спроб пояснити предмет я й не пригадаю. Українці міркували про те, на природі чого не зналися, й ніхто їм того знання не надав.

«Вибори відбуваються першого вівторка після першого понеділка листопада кожного високосного року», — цю фразу повторювали, мов якесь заклинання. Оцей «перший вівторок після першого понеділка» й лунав, мов якась мало не криптограма. Дійшло до комічної ситуації: в тому ж таки нічному марафоні на News Onе Євгеній Кисельов узявся пояснити це простими словами: «Если, не дай Боже (от саме так. — Б.Б.), первым вторником будет 1 ноября...» — й запнувся, бо з подивом збагнув, що цього року саме так і вийшло, першим вівторком листопада було 1-ше число, й тому вибори відбувалися 8 листопада. Виглядало це вельми кумедно. Але це — дрібниці.

Загальновідомо: президентські вибори у США є непрямими. А тепер спитайте в людей: що це означає? Мабуть, не помилюся, коли стверджуватиму: більшість розповідатиме про заплутаність системи підрахунку голосів, про те, що кандидат, який у якомусь штаті набрав більшість, отримує всі голоси від цього штату. Без роз'яснень, звідки це пішло й навіщо так робиться, в аудиторії можуть виникати (й виникають!) сумніви в демократичності й неманіпулятивності виборчої системи у США, тобто в самих підвалинах американської демократії.

Але принципово важливим є інше: насправді непрямі вибори полягають зовсім не в тім. Термін «непрямі вибори» має одне-єдине значення: вибори є непрямими, коли громадяни не обирають людину на виборну посаду безпосередньо. Коли між виборцями та результатами виборів є якась проміжна ланка. У Сполучених Штатах Америки такою проміжною ланкою якраз і є виборники: у перший вівторок після першого понеділка листопада громадяни США насправді обирають не президента, а лише колегію виборників, яка й обиратиме президента. Отже, прямі вибори — це коли виборці обирають президента; непрямі вибори — коли виборці обирають виборників, а вже ті обирають президента.

Кандидатів у виборники добирають кандидати у президенти окремо в кожному штаті. У деяких штатах у бюлетенях під час усенародного голосування зазначено списки виборників із позначкою, якого саме кандидата у президенти вони представляють, у деяких — лише імена кандидатів у президенти, щоби бюлетені не перетворювалися на простирадла. Але в останньому разі це умовність, громадяни США обирають виборників і лише їх.

От щодо списків виборників і діє правило: переможець отримує все, тобто виборники з якого списку перемогли в даному штаті, ті від нього й голосують. І голосують вони в кожному штаті окремо; загальноамериканського зібрання виборників не відбувається.

Річ у тім, що США — то реальна федерація, союз штатів. Зрештою, у фразах the states of New England (штати Нової Англії) та the states of the world (держави світу) слово states — одне й те саме. Й президента союзу штатів (держав) обирають штати: який переміг у більшості з них — той і стає президентом їхнього союзу.

З іншого боку, США є цілісною державою. А розміри штатів дуже різні. Скажімо, чисельність населення Каліфорнії становить 39 мільйонів жителів, Техасу — понад 27 мільйонів, Флориди — понад 20 мільйонів. Чисельність населення Джорджії, Іллінойсу, Мічигану, Нью-Йорку (штату, а не міста), Огайо, Пенсильванії та Північної Кароліни становить від 10 до 20 мільйонів кожного. Тоді як Аляска, Вайомінг, Вермонт, Делавер, Південна Дакота та Північна Дакота не мають і по 1 мільйону населення. Тому й кількість виборників від кожного штату є різною — вона дорівнює кількості представників штату в Конгресі: по двоє за кількістю сенаторів від кожного штату плюс стільки, скільки штат має депутатів у Палаті представників. Тож від штатів, чисельність населення яких не перевищує одного мільйона, виходить по три виборники, це є мінімальна кількість виборників від штату.

Жителі Федерального округу Колумбія протягом тривалого часу взагалі не мали права брати участь у президентських виборах — адже цей округ не є суб'єктом федерації. Нині вони обирають своїх виборників на президентських виборах, і законодавством установлено: округ Колумбія має стільки виборників, скільки він мав би, якби був штатом, але не більше, ніж найменший за чисельністю населення штат. За нинішніх умов це положення є суто тавтологічним: округ Колумбія включає один-єдиний населений пункт — м. Вашингтон, чисельність населення якого трохи перевищує 600 тисяч, тобто якраз приблизно дорівнює чисельності населення найменших штатів Аляска, Вермонт та Вайомінг.

І, до речі, з правила «переможець отримує все» є два винятки — це штати Мен та Небраска. У цих штатах по два виборники є «загальноштатними», тоді як інших обирають у виборчих округах: у Небрасці три округи, в Мені — два. І якщо цього разу від Небраски голосуватимуть усі п'ять виборників Трампа, то від Мену — троє виборників Клінтон та один Трампа.

З 1960-х років періодично лунають голоси про необхідність запровадження прямого голосування громадян — але невеликі штати виступають категорично проти цього, бо в такому разі голоси їхніх жителів мало на що впливатимуть. Власне, й сама нинішня система виборів від самого початку виникла як певний компроміс великих штатів із маленькими.

А, як відомо, у правовій системі США штати мають дуже широкий суверенітет, їхні закони дуже багато в чому, навіть у фундаментальних положеннях, дуже різняться, а поправки до конституції мають схвалити дві третини всіх штатів протягом семи років, бо в іншому разі поправка не набуде чинності. От і нині сенаторка від Каліфорнії Барбара Боксер уже висунула законопроект про запровадження прямих президентських виборів.

Отже, після обрання колегії виборників саме вони стають суб'єктами виборчого процесу. Голосування виборників відбувається у грудні — в усіх штатах водночас, на 41-й день після всенародного голосування. Спочатку вважалося, що від моменту свого обрання виборники мають повний суверенітет і вільні голосувати на свій розсуд. Це було замислено як іще один додатковий запобіжник проти помилкового вибору: а раптом з'ясуються нові факти.

Надалі в різних штатах було по-різному, й у багатьох виборники публічно присягаються проголосувати так, як проголосували громадяни штату, в деяких було навіть запроваджено відповідальність виборників (штраф) за «не таке» голосування. Втім, на практиці виборників до відповідальності ніхто ніколи не притягав — та й, у разі чого, правова норма про крайню необхідність (формальне порушення закону заради уникнення суспільного лиха) є реальним запобіжником. Жодна норма конституції або федерального законодавства США не встановлює для виборників жодних обмежень свободи їхнього волевиявлення. Ба більше: в багатьох штатах голосування виборників є таємним, і просто неможливо встановити, хто з них як проголосував. Анулювати голос виборника, хоч би яким він був, неможливо. Інша річ, що самими виборниками стають, як правило, активісти партій та активні прихильники того або іншого кандидата в президенти.

За всю історію США було, за різними джерелами, 157 або 158 випадків, коли виборники голосували «неналежним» чином. Так, найчастіше вони не віддавали свої голоси основному конкурентові «свого» кандидата, а голосували за когось із аутсайдерів. Тобто основному конкурентові «свого» кандидата голосів не додавали, але у «свого» їх відбирали. Бували випадки, коли виборники свідомо псували бюлетені. Тут треба зазначити важливу деталь: під час усенародного голосування кандидати на посади президента та віце-президента йдуть «у пакеті», бо голосують громадяни не за них, а за їхніх виборників. А от виборники голосують окремо за президента й за віце-президента. Тож бували випадки, коли виборники зумисно вписували кандидата у віце-президенти в бюлетень із виборів президента й навпаки. Бувало, що виборники вписували зовсім сторонню особу, хай навіть зі «своєї» партії — так, ще 1976 року один із виборників проголосував за Роналда Рейгана попри те, що той того разу не балотувався, а пішов на вибори лише за чотири роки. Був щонайменше один випадок, коли виборник подав геть порожній бюлетень.

Так, жодного разу в історії США голосування виборників не змінило загальної картини. Але існує мінімальна ймовірність, що колись так може статися — зрештою, що складнішою є система, то ймовірнішим є те, що рано або пізно станеться її збій. Та й надто вже неординарними є підсумки цьогорічних виборів. Тож масові акції протестів проти перемоги Трампа не є чистим випусканням пари — вони мають за мету вплинути на поведінку виборників. І поява нових свідчень про нешляхетні витівки Трампа — зокрема, про нібито його спроби підкупу журналістів — має ту саму мету. Не впізнати й самого Трампа — куди й поділася його екстравагантність! Обережним він став. Можливо, зокрема й через те, що вибори президента не завершено, й теоретично все ще може бути. Зокрема й те, що теоретично Трамп може недорахуватися голосів виборників, на яких він розраховує.

Борис Бахтєєв