І при цьому, що характерно, не відчув жодного інформаційного дефіциту. Хоча персонажі, події та обставини українського політикуму, як і раніше, перебувають у центрі мого професійного інтересу.

Закони цього специфічного жанру в його українській версії не передбачають фундаментальних змін. Вибачте за тавтологію, пошук правди себе не виправдовує — ані в фінансово-логістичному, ані в рейтинговому сенсі, ані, тим більше, в сенсі дотримання політико-бізнесових інтересів власників телеканалів. Псевдодискусійний формат з імітацією політичного протистояння влаштовує всіх. Усі добре знають: у разі необхідності цей формат зручний для елементарного (і прибуткового) самопіару політиків, для вкидання потрібних меседжів, для дискредитації опонентів і «випускання пари» — коротше, для всього того, що ми називаємо інформаційними маніпуляціями.

З огляду на все це, кажучи словами Андруховича, «слід безкінечно довго реготатися» з тих експертів, які серйозно оцінюють, наприклад, зміну одного ведучого ток-шоу на іншого як фундаментальний фактор, який на щось там впливає. «Королева може ходити як завгодно» — казав кардинал Рішельє д'Артаньяну під час їхньої знаменитої шахової партії в романі Дюма. «Кому завгодно?» — запитував не такий уже й наївний мушкетер. «Тим, хто грає», — відповідав мудрий перший міністр короля.

Оскільки особливих змін не відбувається — отже «тих, хто грає» все влаштовує. Тож продюсери, ведучі, редактори й журналісти, політики й експерти, які працюють і беруть участь у ток-шоу, можуть «ходити як завгодно» — але в рамках заданого формату. Ні, це не про зловісних загадкових «ляльководів» — просто формат давно й добре відомий усім учасникам процесу й намагатися вийти за його межі і зламати звичний сценарій — собі дорожче.

Власне, про це свідчить навіть побіжний огляд, наприклад, останніх двох випусків «Свободи слова» на каналі ICTV. Ефір тижневої давності — класична «тепла ванна» для прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який звітує за перших півроку керівництва уряду. Ну як звітує? Звіт зазвичай буває про досягнення, а з реально відчутними досягненнями — не густо, цифри не вражають уяви обивателів. Можливі «гострі запитання» поважного гостя не лякають, відповіді, як і базові меседжі, — підготовлені, експерти своєчасно накидають «подачі під удар». Ідеться не про те, що експерти завчасно запаслися спеціальним сценарієм питань і відповідей (хоча бувало в різні часи й таке). Ідеться про певні стереотипи поведінки в ефірі, такий собі своєрідний «кодекс пристойності», який не дає можливості добиватися правдивих відповідей. Особливо коли ніхто з політиків і чиновників не збирається говорити правду.

Наполегливі правдошукачі часом трапляються, але на цей випадок завжди є спеціальні важелі, як-от вправна модерація ведучого, участь у програмах професійних «акробатів фарсу» або все ті ж «вимоги формату», які навіть при дво-тригодинному хронометражі не залишають часу, щоби домогтися від політиків правдивих відповідей.

От і звівся звіт глави Кабміну до просування нехитрих тез про «економічне зростання у три відсотки» та обіцянок, що ось-ось стане краще, ще якихось «три-чотири-п'ять місяців» і реформи... чи то дадуть відчутний результат, чи то просто, нарешті, почнуть реалізовуватися. І зарплата мінімальна вдвічі зросте. І за пенсії перед бабусями на зупинці в Кривому Розі не доведеться прем’єрові червоніти, як оце днями, коли він абсолютно демократично на тій зупинці вирішив із народом поспілкуватися. Ага, іще ліки мають невдовзі подешевшати — ну десь із Нового року. Бо уряд же потужно вдарив по монополії пяти-шести фірм, які, ввозять, скажімо, якісні й дешеві білоруські ліки через.... е-е-е... ну наприклад, таїландських посередників — і наживають чи то 100, чи то 700 %. А тепер усе буде інакше.

Запам’яталася фраза: «Ви що, думаєте, я не розумію, наскільки людям сьогодні важко жити?Розумію і відчуваю за це відповідальність. Але треба дуже серйозно пахать, щоб ситуація стала абсолютно іншою». Отак звіт і перетворився на декларацію про наміри. До речі, і про декларації з літерою «е» попереду — е-декларації про доходи, прем’єр також згадав — як про один із успішних проектів влади.

Минув тиждень — і підсумки е-декларування добряче струсонули громадську думку, остаточно, як вважає багато хто з експертів, поховавши довіру до політичної еліти держави. А сам прем’єр-міністр увійшов, як мінімум, у топ-десятку володарів готівкових домашніх запасів у різноманітних валютах.

Отут би головним ток-шоу країни і влаштувати відверту розмову з головними фігурантами деклараційних списків. Але — й це цілком вписується у звичний формат наших ток-шоу — коли є нагода й необхідність для справді серйозної й значущої для всього суспільства розмови — охочих до неї долучитися серед впливових політиків практично не знайшлося. Ані партійні лідери, ані міністри, ані генпрокурор, ані навіть керівники НАЗК і НАБУ в телевізійний ефір не поспішили — одні щоби, наприклад, поділитися таємними економічними знаннями, які дозволяють у стислі терміни досягти настільки фантастичних фінансових результатів у бізнесі. А інші — щоби розказати, які саме статті Кримінального кодексу регулюють такі нетривіальні бізнесові удачі і як саме вдалося провести фактичну податкову амністію — при тому, що закону про таку амністію ніхто не ухвалював.

Та оскільки шоу, як усі знають, має тривати, доводиться телевізійникам кликати в ефір персонажів, яких, за всієї поваги, навряд чи можна зарахувати до числа тих, хто реально впливає на прийняття рішень в державі. І такий залишковий принцип, на мій суб’єктивний погляд, серйозно вбиває рейтинги політичних ток-шоу — бо наші глядачі давно не вірять політичним деклараціям. А тепер, коли трапилася нагода ознайомитися з деклараціями фінансовими — тим більше.

Фото: скріншот YouTube-трансляції каналу ICTV