29-30 вересня Україна та, без перебільшення, весь світ, відзначали 75-ту річницю масових розстрілів у Бабиному Ярі. Абсолютна більшість українських телеканалів відгукнулася на трагічні роковини знаком скорботи, поставивши в куточку екрана запалену свічку. Цього разу її зображення було як ніколи доречним.

Проте головний інформаційний привід для всіх інформаційних і не дуже телересурсів  подав виступ президента Ізраїлю у Верховній Раді України 27 вересня, у вівторок. Пан Реувен Рівлін десь посередині своєї історичної промови під час парламентських слухань, які в прямому ефірі транслювали телеканали «Рада», 5-й, «112 Україна», «24» та «UA:Перший», з нагоди 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру сказав, що київських євреїв убивали не лише нацисти, але й місцеві мешканці. Серед яких відзначилися члени ОУН. Щоправда, додав пан президент, серед українців налічується майже дві з половиною тисячі Праведників світу, які світять поодинокими зірками, адже більшість місцевого населення мовчала, коли одноплемінників шановного президента Ізраїлю вели на розстріл.

Ця дуже несподівана й відверто шокуюча заява на тлі безпрецедентно масштабних заходів у Києві з нагоди 75-ї річниці розстрілів у Бабиному Яру й надзвичайно теплого прийому ізраїльської делегації не могла не збурити суспільство. І першими зі спростуваннями її виступили нащадки жертв Голокосту – Леонід Фінберг в ефірі «Радіо Свобода» та Йосип Зісельс у програмі «Шустер live». Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг закликав називати тих, хто вбивав євреїв, поіменно, а не за ознаками:

«Це були конкретні люди, які чи не мали сили вбити себе, щоб не виконувати таку роботу, чи в силу різних причин не могли це зробити. Безумовно, були люди різних національностей, які робили це з власного бажання. І треба називати їх поіменно, а не казати про їхні ознаки – чи християни, чи іудеї, чи українці, чи поляки. Треба бути дуже обережними з цими питаннями. Тим більше, над нами нависають радянські концепції, які підсвідомо присутні у нас».

У своїх тяжких роздумах про те, хто ж убивав євреїв, і не лише в Україні, а по всій окупованій гітлерівцями Європі, український єврейський діяч пішов далі: «Скажу страшні речі, які не дуже популярні, які не дуже знають. Біля газових камер, де знищували євреїв, працювали євреї. Нацисти змушували робити їх цю роботу, так само нацисти змушували місцевих жителів бути в охороні таборів смерті».

Реакція Леоніда Фінберга на «Радіо Свобода» пролунала наступного дня після парламентських слухань, 28 вересня, і дуже допомогла директору Інституту Національної пам'яті України Володимиру В'ятровичу в його відстоюванні історичної правди в ефірах різних телеканалів.

Епопея пана В'ятровича з розвінчання радянських стереотипів у свідомості президента Ізраїлю розпочалася 28 вересня в програмі «Інформаційний день» на 5 каналі й тривала до кінця тижня на інших ресурсах.

У середу, 28 вересня, він, говорячи про участь ОУН у масових розстрілах у Бабиному Яру, так само, як і Леонід Фінберг за кілька годин до цього, підкреслив, що серед членів ОУН справді були учасники Голокосту. Але були там і Праведники світу, які рятували єврейські родини від загибелі. Зокрема, першою такою праведницею 1975 року офіційно було названо монахиню Олену Вітер, між іншим, члена ОУН.

Спостерігаючи за реакцією ведучих телепрограм, що претендують на звання аналітичних, на заяву президента Ізраїлю, хотілося останньому подякувати. Бо якби не його відверто не толерантна заява щодо українців (не лише націоналістів) та їхньої участі в масових розстрілах 29-30 вересня в Бабиному Яру, ми б не мали такого високого градусу пристрастей у прямих ефірах. Звісно, навіть якби виступ президента Ізраїлю був максимально толерантним, у студії «Шустер live» однаково знайшлося б місце для директора Українського єврейського комітету Едуарда Долинського, який з погано прихованим торжеством у голосі цитував юдофобські заяви Організації українських націоналістів та матеріали з «Українського слова». Проте виступ Реувена Рівліна буквально розв'язав руки ретрансляторам кліше радянської пропаганди, які не соромлячись цитували як справжні, так і підроблені заяви проводу ОУН, що містили заклики до знищення євреїв. Едуардові Долинському всіляко сприяв у його пафосі огульного засудження українських націоналістів ведучий Савік Шустер, який дав своєму героєві висловитися до кінця. Збоку це мало вигляд плюралізму думок, але в реальності більше скидалося на розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Поганий симптом для Савіка – очевидні зміни в свідомості його аудиторії в студії. Якщо раніше він цілком вільно міг маніпулювати думкою запрошеної «всієї України», і ця «Україна» слухняно йшла за всіма поворотами, часто карколомними, авторської думки, то в цій програмі сталося щось досі неймовірне. Один із учасників, Роман Максимчук із Вінниці, після того як почув перші цитати про юдофобську програму ОУН, попросив припинити виступ Едуарда Долинського. Який, на його думку, просто спалює взаєморозуміння між українцями та євреями. Не можна знати напевно, чи ведучий скористався щирим обурення своєї аудиторії задля підвищення градусу «дискусії», чи він спеціально його спровокував, дозволивши панові Долинському цитувати сумнівні документи. Скоріше за все, остання версія ближча до істини. Але в будь-якому разі, як завжди в Савіка Шустера, учасники програми відчули себе на арені кориди, де роль мулети виконав планшет Едуарда Долинського, звідки той і читав «документи», що нібито доводили причетність ОУН до Голокосту. Треба віддати належне вже згаданому Володимирові В'ятровичу. Він, попри всі обурені викрики Богдана Червака, голови ОУН, якого пан Долинський весь час називав «вождем», закликав дослухати до кінця інвективи Долинського, аби спокійно відповісти йому на всі звинувачення українських націоналістів у вбивстві українських же євреїв.

Вийшовши до мікрофона, директор Інституту Національної пам'яті подякував Едуардові Долинському за майстер-клас у маніпуляціях. Адже він продемонстрував усю класику жанру – змішати правдиве джерело спершу з сумнівним, і зрештою, як апофеоз, - із цілковитим фейком. У конкретному випадку конкретної програми це було так: спершу процитувати справжній документ ОУН від квітня 1941 року, де справді йшлося про те, що майбутня українська держава передусім дбатиме про українців, а євреї в становленні національної держави їй заважатимуть. Другий документ, збережений у пам'яті планшету пана Долинського, підписаний прізвищем, але без імені, відомого українського націоналіста, де закликалося до знищення євреїв, уже викликав великий сумнів у його автентичності. Третій так званий документ узагалі не містив жодних підписів чи будь-яких вихідних даних і містив усі ознаки фальшивки, кажучи по-сучасному, фейку. Про це все й повідав аудиторії Володимир В'ятрович. У своєму виступі Володимир В'ятрович знову згадав про першу Праведницю світу Олену Вітер, членкиню ОУН, і знову послався на оцінку промови президента Ізраїлю Леонідом Фінбергом.

Відповідальність за Голокост має бути індивідуальною – таку думку відстоював й голова Асоціації єврейських організацій України Йосип Зісельс. У цьому він підтримав представника Литви, який розповів – коли в країні відкрили архіви спецслужб, і в них виявили людей, які досі вважалися національними героями-«лісовими братами», ці люди понесли відповідальність за співпрацю з КДБ. До цього ж закликав і відомий єврейський громадський діяч.

Варто сказати, що, за винятком скандального виступу Едуарда Долинського, в студії Шустера панував консенсус щодо того, хто ж таки вбивав євреїв у Бабиному Яру. Щоправда, ведучий дуже обурився пропозиції Йосипа Зісельса віддати справу вивчення історії Голокосту самим історикам. І обов'язково – не за фейковими повідомленнями чи сумнівною публіцистикою, а за реальними документами. Савік Шустер чомусь вирішив, що тим самим його позбавляють права читати історичні праці, аби скласти власне уявлення про події. Насправді ж Йосип Зісельс не закликав припиняти обговорення дражливих історичних тем, які стосуються похмурих епізодів. Він лише радив ці суперечки підкріплювати знаннями.

Гостем Шустера був і всесвітньо відомий американський історик Тімоті Снайдер, книги якого «Криваві землі» та «Перетворення націй» досить відомі в Україні. Принаймні, їх перекладено українською та російською мовами. Професор Єльського університету наголосив: якби український народ під німецькою окупацією не мав колаборантів, він виявився б єдиним етносом у Європі, який би не співпрацював із гітлерівцями. Колаборанти були в усіх без винятку окупованих країнах, у тому числі й Росії. До Голокосту на території нинішньої України були причетні, тим часом, не лише націоналісти, а й комуністи. І про це свідчать численні документи. 

Американський історик став зіркою двох спеціальних інтерв'ю, присвячених причинам та наслідкам Голокосту – на «Громадському» та каналі NewsOne, у «Великому інтерв'ю» з Євгенієм Кисельовим.

І тут уже йшлося не лише про те, хто кого вбивав, а й про історичні узагальнення. Крах окупованої держави, беззаконня, відсутність прав у людей – ось що спричинило в глобальному плані Голокост. Так вважає Тімоті Снайдер, і його аргументи лунають дуже переконливо. Особливо ж ця цитата з програми на «Громадському»:

«Аби зрозуміти Бабин Яр, - каже історик, - ми маємо зрозуміти три головні речі.

Перша річ полягає ось у чому: для Гітлера євреї були найбільшим ворогом німців. Не тому, що вони належали до нижчої раси, а тому, що євреї, вважав Гітлер, винайшли всі ті ідеї – всі філософії, всі закони, всі політичні системи, — які шкодять німцям. У Гітлеровій ідеологічній системі євреї були винні у всьому, що було поганим для німців. 

Друга причина – це війна. Гітлер вірив у те, що життя є боротьбою рас за ресурси. Тому цілком природним для нього було прагнення захопити Україну. Адже Україна, вважає Гітлер, була місцем, де люди нижчої раси контролювали дуже добру землю. Тож, вважав Гітлер, для німців було цілком природним прагнути вбити, закріпачити, зморити голодом людей, які жили на цій землі, і забрати цю землю собі. Не тільки для того, щоб вижити, а й для того, щоб стати багатшими. 

У Бабиному Яру – і перед ним, у Кам'янці-Подільському, — німці усвідомили, що якщо вони об'єднають зусилля SS, поліції, армії, цивільної влади і місцевих колаборантів, вони зможуть створити умови, коли можна буде одразу знищувати десятки тисяч людей.

І третя річ, яка уможливила Голокост, — це руйнування політичного порядку. Це ситуація, коли проголошують, що попередніх держав тепер не існує, коли свідомо створюють ситуацію беззаконня, за якої люди починають поводитися абсолютно по-іншому, ніж вони поводилися ще вчора. 

Бабин Яр, зокрема, — це момент, коли німці зрозуміли: всі ці умови, об'єднані разом, уможливлюють масові вбивства людей. Коли німці здійснили вторгнення в Радянський Союз, аби його зруйнувати, аби забрати українську землю, — саме тоді вони й почали масово вбивати євреїв. У Бабиному Яру – і перед ним, у Кам'янці-Подільському, — німці усвідомили, що якщо вони об'єднають зусилля SS, поліції, армії, цивільної влади і місцевих колаборантів, вони зможуть створити умови, коли можна буде одразу знищувати десятки тисяч людей. 

Це ключова річ для історії Голокосту. Це час, коли ідея “Остаточного розв'язання” єврейського питання, тобто реалізації візії світу без євреїв, стає реальністю, стає механізмом, стає процесом і прикладом того, як євреїв можна справді знищувати».

Як бачимо, американський історик у дні пам'яті трагедії в Бабиному Яру був буквально нарозхват. І це давня українська традиція – в пошуках істини про самих себе апелювати до закордонних авторитетів. Як на мене, цілком виправдана для бездержавної впродовж кількох століть нації.

Фото - YouTube-трансляція каналу "112 Україна"