За своє розслідування про російських військових на Донбасі Selfie Soldiers кореспондент Vice News Симон Островський поплатився правом працювати в Росії. 111 його матеріалів увійшли до довгого циклу «Російська рулетка в Україні», присвяченого окупації Криму та війні на Донбасі. Свої відео міжнародний мультимедійний ресурс Vice називає документальними есеями. Саме з них багато хто у світі вперше дізнався, що події в Криму й на Донбасі — не зовсім мирний виступ місцевого населення проти «київської хунти», як це подавала російська пропаганда. Подивившись «Російську рулетку», можна побачити, як сприймав трагічні події 2014 року небайдужий до України світ.

Vice News нікому не симпатизують. Вони показують сепаратистів, називаючи їх не терористами, а rebels — бунтівниками чи повстанцями. Показують різних українців, зокрема й тих, що жадають підсмажити ворога та носять свастику. Дійсність, яку фіксує Vice, — це дві сторони, які ненавидять одна одну.

Все починається з Криму. Кореспонденти Vice приїхали на півострів після того, як 26 лютого 2014 року невідомі захопили адміністративні будівлі автономії. Автор дає чітке безстороннє пояснення: російська влада називає це стабілізацією ситуації в Криму, українська — окупацією півострова. Однак акцент у репортажі зроблено на вторгненні російських військовослужбовців.

«Я не хотів би бути зараз на місці українських військових за цими ґратами, — каже Симон Островський, стоячи навпроти військової частини. — Вони відрізані від материкової України й оточені російськими солдатами». Він показує, що українські військові розгублені, не застосовують зброї, боячись провокацій, їхні командири переходять на бік Росії. Документаліст риторично запитує: що Путін робитиме далі? Островський демонструє наочні докази російської окупації, а також дає слово кримчанам, які називають убитих на Майдані беркутівців своєю Небесною сотнею.

Поки Крим готується до «референдуму», Vice вирушає на Донбас, де також зростає напруга. Проросійськи налаштовані мешканці Донецька нападають на своїх земляків, які вийшли на підтримку України. В сюжеті видно, як беззахисні українці, яких навіть не намагається захистити міліція, показують усьому світу, що вони є, — опиняючись у становищі жертви.

У наступному матеріалі з Донбасу вперше з’являється меседж, що в регіоні починається громадянська війна. До того ж, як зазначає герой репортажу, це громадянська війна між українцями й росіянами, себто різними народами, але в межах однієї країни. Позиція росіян, за його словами, — вистояти проти фашизму, який, на їхню думку, панує в Україні. Російський прапор для них є символом протесту проти української влади, тоді як синьо-жовтий вони вважають дискредитованим.

Знову Крим, референдум. Островський робить репортаж із виборчої дільниці й наче дає всьому світові відповідь від кримчан на запитання, навіщо їм референдум, який не визнає жодна цивілізована країна світу. Кримчан це не турбує — вони кажуть, що голосують за приєднання до Росії, бо хочуть жити краще. В цьому матеріалі Островський знов показує, як російські солдати блокують українських військових. Він затирає пил на запасному колесі хамера, щоб показати глядачам напис Made in Russia. Наголошує також на тому, що «референдум» бойкотують кримські татари. Показує представників міжнародної спільноти на конференції в Криму — вони з посмішкою, впевнено стверджують, що не бачили жодного військового на вулицях, але глядачі вже бачили докази окупації. Головний меседж цього відео — незаконність референдуму.

Кримчани під російськими триколорами святкують «приєднання» до Росії на площі Леніна, а Симон Островський риторично запитує: «Що далі буде з українськими військовими й громадянами загалом, коли завтра вранці вони прокинуться в Росії?». Чеховське запитання: а ти можеш бути щасливим, поки інші нещасливі?

Кореспондент Vice наголошує на тому, що проросійська позиція в Криму не єдина, проте носіїв інших думок цькують і винищують. Проукраїнські активісти зазнають утисків. Росіяни залякують журналістів, викрадають кримськотатарських активістів. Ховають чоловіка, який вийшов на площу Леніна з одиночним пікетом під українським прапором. Українського солдата застрелили, а на вулицях уночі лунає салют. Симон Островський резюмує: вітаємо в Росії.

«Росіяни зайшли туди коректно, нормально всі здалися», — кажуть кримські «козаки» про події на півострові; на тлі цих слів ми бачимо кадри штурму військової частини. «Можете нас провести всередину, аби ми зняли результати захоп… перемоги», — просить росіян Островський.

Після захоплення Криму увага Vice знов переноситься на Донбас. Глядачам показують, як проукраїнські мешканці регіону чинять спротив сепаратистам. У Горлівці міліціонер не дозволив установити російський прапор замість українського на відділку міліції. Натовп обурений, люди в масках трощать відділок. «Так проросійська революція виглядає на сході України — вигляд ізсередини», — саркастично коментує Островський.

27 квітня він знаходить першого військового, що власноруч показує іноземному кореспондентові свій російський паспорт. Після цього Островський потрапляє в полон. Поки автора «Російської рулетки» утримують у підвалі сепаратисти, події на Донбасі знімає Генрі Ланґстон.

Наступний меседж: міць Росії не така, якою її малюють. Спочатку в сюжеті ми бачимо Путіна, який вітає севастопольців із перемогою у Великій Вітчизняній війні. Потім активіст Майдану з Севастополя каже, що прийшла держава, яка окупувала півострів і «показує свою міць і силу»; він розцінює це як загрозу не тільки для Криму та України, а для всього світу. Згодом Островський покаже у своєму фільмі репетицію військового параду в Москві, де танк застряг посеред дороги.

25 травня Олександр Турчинов заявляє, що антитерористична операція в Луганській і Донецькій областях уже в фінальній стадії. Островський, який уже вийшов на волю, наголошує: українська влада намагається показати всьому світові, що проведе вибори навіть на сході країни. Та насправді вона не контролює цих територій, і вже одинадцятеро людей загинули від рук проросійських сепаратистів (тоді ще ніхто не думав, що рахунок жертв піде на тисячі). Українці сподіваються, що після виборів усе заспокоїться й настане мирне життя.

Новий мотив, що з’являється цими днями в матеріалах Vice, — українські військові як праворадикали. «Ми захищаємо свою землю, аби по ній не ходили інші народи», — каже Островському боєць батальйону «Донбас». Утім, далі кореспондент наголошує, що бачив лише поодинокі приклади ксенофобії серед українських військових і твердження про «фашизм» української влади є безпідставними.

«Ми захищаємо нашу землю», — так само каже жінка в Донецьку. Невдовзі це гасло повторюється в кожному репортажі. «А нам наплевать на тебя! — А мне на вас!» — це початок і кінець чергової стрічки, в якій жінка з українським паспортом у Донецьку наражається на агресію проросійських земляків.

Вибори, що проходять на тлі цього розбрату, Симон Островський називає найважливішими в історії України. Адже її громадяни не лише голосують за кандидатів, а й демонструють, що вони — за єдність держави. В селі на Донеччині виборці здебільшого віддають голоси за Петра Порошенка, бо бачать у ньому силу, необхідну за часів війни. Островський висловлює думку, що обраний у першому турі Президент принесе стабільність і мир в Україні. Втім, показує, як у той самий час вулицями Донецька ходять люди з російськими прапорами.

«Я не знаю, хто може допомогти цим людям», — резюмує Островський. Із сюжетів Vice стає очевидним, що керівники обох сторін не мають мирних планів.

Лідер «ДНР» заявляє, що почне партизанську війну, а цивільне населення Донбасу звинувачує в кровопролитті Порошенка. Натомість українці в Харкові звинувачують в усьому, що відбувається, Путіна. Порошенко обіцяє встановити мир «дуже швидко», й коли в серпні 2014 року Ангела Меркель обіцяє виділити гроші на реконструкцію поруйнованого Донбасу, Островський нагадує глядачам: війна не близька до завершення.

Проте в День Незалежності Майданом проходить військовий парад, схожий на парад перемоги. Військові крокують, танки їдуть, однак Vice цитує військових, які нагадують: ці ресурси потрібні на Донбасі. Український військовий розповідає Островському, як катував солдата з Ростова, аби той розповів «усе». На противагу цим словам автор показує, що в День Незалежності України Донецьком женуть українських військових, що потрапили до рук сепаратистів.

Наступний меседж: люди на Донбасі не розуміють, що коїться, й упевнені, що кровопролиття є особистою забаганкою Порошенка, а головна мета української армії — грабувати й пиячити. «Петре Олексійовичу, дай команду стоп! Навіщо ти вбиваєш український народ?» — кричить сепаратистка.

«За Одесу помститися, Миколаїв, усе треба відбити, ніякого перемир’я», — каже в фільмі Vice сепаратист і знову повторює, що захищає свій дім. На противагу глядачам показують полк «Азов», якому аби постріляти «по підарасах». Миру ці люди не хочуть і одне одного не чують. Сепаратисти кажуть Островському, що весь Маріуполь за «ДНР», а робітники з маріупольського заводу — що хочуть залишитися в Україні. Працюючи обабіч лінії фронту, кореспондент Vice дозволяє непримиренним ворогам віртуально спілкуватися, хоча вони навряд чи бачать одне одного в його документальних есеях…

Островський не полишає теми загибелі цивільних мешканців, яким ніхто не може допомогти. Питання про це він ставить лідеру самопроголошеної «ДНР» Олександру Захарченку, однак ватажок сепаратистів наполягає, що вбивають людей саме українські військові. Глядачі бачать, що керівництво «ДНР» каже неправду.

Восени 2015 року сепаратисти більше не кажуть про розширення території чи «поїзд на Київ». Передостання, 110-та серія циклу має назву «Війна може закінчитися». Островський показує, як міняється риторика сепаратистів: від бойових дій вони прагнуть перейти до переговорів про статус частини Донбасу, яку контролюють. І готові до того, що ця земля залишиться у складі України: торгуватимуться лише за умови.

Остання серія циклу Russian Roulette In Ukraine — репортаж про блокаду Криму, який нагадує світові те, про що багато хто вже забув: перш ніж почати війну на Донбасі, Росія окупувала український півострів. Перемир’я на сході умовне, подальша доля окупованих територій не визначена.

Vice News несе своїм глядачам сартрівський меседж: «Достатньо, щоб одна людина ненавиділа іншу, й ненависть, переходячи від сусіда до сусіда, заражає все людство». Те, що сепаратистів підтримує Росія, Островський довів, дослідивши фотографії російських військових у мережі «Вконтакті» в одному зі своїх матеріалів. Він показав російську владу брехунами, які вважають, що мета виправдовує засоби, а українських громадян — як жертв, які не розуміють, хто стріляє й чому літають снаряди. Все те, що не вдається (й навряд чи вдасться в найближчі роки) аргументовано донести до світу українському іномовленню та дипломатії.

У списку «журналістів, що співпрацюють із терористичною організацією ДНР» (себто акредитованих сепаратистами для роботи на окупованих територіях), оприлюдненому сайтом «Миротворець», Симон Островський фігурує кілька разів: під номерами 2217, 2889 і 4321.

Фото — скріншот із YouTube-каналу Симона Островського