Сучасна культура не має жодних чітко визначених рамок. Давно стали популярними шоу, де суміщено спорт, музику й циркове мистецтво, «пекельну» кулінарію, знову-таки, спорт та купу лайки. Естрадні виконавці, замість займатися своєю справою, танцюють і судять шоу, де їхні «колеги» танцюють, б'ють одне одному пики на рингу, гризуть горла, ходять колесом, одним словом, - «піаряться».

Але жанровими злиттями справа не обмежується. Культура вірусно абсорбує всі сфери буття людини, прямо чи опосередковано стаючи лакмусовим папірцем і навіть «сценою» не лише для артистів та зірок, що постійно танцюють. Особливо ця «лакмусовість» підсилюється, коли йдеться про міжнародний конкурс, учасники якого, бажаючи того чи ні, стають діячами міжнародної арени, передусім політичної.

«Євробачення» давно вийшло за межі співочого конкурсу і стрімко втрачає свою пісенно-творчу природу, адже більшість країн голосує за геополітичним принципом, а на пострадянських теренах ще більше політизується, досягаючи масштабів війни у віртуальному просторі.

У Росії цьогорічне «Євробачення» стало шансом вийти хоча б таким чином зі свої ізольованості й показати світу «кузькину мать», цілком закономірно викликавши справжню істерію. Тендітна представниця «цієї країни» Поліна Гагаріна стала мало не іконою, яку б іще трохи - й почали виставляти в храмах РПЦ.

На шоу Малахова, яке відбувалося до й після трансляції конкурсу, пафосно та епічно «знавці» пісенного мистецтва (без Жириновського не обійшлося) пророкували Поліні перемогу, залучивши весь «бомонд», який знайшли: від уже згаданого Жириновського до першої вчительки й навіть дівчини, яка зазвичай готує конкурсантці від Росії каву. Бракувало лише «святого отця», Хірурга та георгіївських стрічок на лацканах, проте щось про «скрепи» та «Росія за плечима» все-таки пролунало.

Однак Гагаріну засвистали. Про це після конкурсу повідомили в ТСН, хоча під час трансляції цього чути не було. «Євробачення-2015» відбувалося під гаслом «Будуємо мости», було кілька пісень про мир, проте чомусь Росії, як країні, що веде бойові дії на нехай лише географічно, але європейській частині, дали виступити. Більше того - організатори попіклувалися, щоб не повторився минулорічний скандал, коли зал висловив обурення на появу на сцені представника Росії. Власне, цьогоріч обурення теж було висловлено, але спеціальна технологія заглушила його для телеаудиторії.

Якщо Росія надмірно політизувала пісенний конкурс, то організатори й, судячи з результатів голосування, переважна більшість глядачів (котрі забезпечили друге місце Гагаріній, і високі бали надавали країни не лише з пострадянського політичного простору) навпаки - намагалися відсторонитися від «неконкурсного» бекґраунду. Але це виглядає досить дивно, якщо не дико: в одній частині Європи Росія розв'язала війну, а в іншій під пісенною личиною тендітної дівчини в білому демонструє талановитість своєї країни, а насправді - віртуально захоплює Європу. Адже мости збудовано.

Європа та «Євробачення» зокрема переживають черговий «присмерк». Співочий конкурс давно не дає нічого нового, стрімко перетворюється на фарс, де перемогу можуть здобути брутальні рокери або бородата дівчина, й стає міжнародною ареною демонстрації сили тих, хто в співочому конкурсі брати участь не має взагалі. Навіть сама «європейськість» конкурсу достатньо сумнівна, адже його учасниками є ізраїльтяни, а цього року навіть конкурсант Гай Себастьян із Австралії.

Але найгірше те, що «будування мостів», зокрема і з країною-агресором, засвідчує байдужість європейців до ситуації з Україною й нерозуміння того, що Росію треба ізолювати, нехай на співочому конкурсі, який «велика і непереможна» використала для «відбілювання» іміджу, адже мости дуже скоро стануть реальними й по них проїде не кортеж співачки, а кілька сотень танків.

Арсеній Троян, Харків

Фото - chto-proishodit.ru