Журналіст газети Die Welt Уве Мюллер побував на сході України, аби перевірити інформацію про те, що на боці сепаратистів воюють громадяни Німеччини. Про свої висновки він розповів в інтерв'ю Deutsche Welle.

Як з'ясував Уве Мюллер, ці люди - вихідці з пострадянських країн. «Із цих ста - стільки їх, за даними моїх джерел у спецслужбах - ми змогли ідентифікувати добрий десяток і можемо сказати, що усі вони є німцями, котрі мають специфічний "бекграунд": народились у СРСР, у країнах-наступницях СРСР і тоді приїхали до Німеччини і вирішили воювати на боці сепаратистів у Східній Україні», - сказав журналіст.

Українців у лавах цієї групи сепаратистів кореспондент нарахував двоє: «Серед тих, кого ми змогли ідентифікувати, українців мало. Їх, судячи з усього, лише двоє. Найбільша група - це так звані "пізні переселенці" з Казахстану. Їх приблизно третина. Ще є люди, які походять з Росії та інших частин колишнього Радянського Союзу. Більшість цих бійців вже багато років мешкали в Німеччині. Подекуди понад 20 років».

Відповідаючи на запитання «Що змушує цих людей відмовитись від відносно привілейованого життя на Заході та піти на війну на Донбасі?», Уве Мюллер перелічив соціальні чинники. «Є, на мій погляд, ціла низка мотивів. Вони дуже різні. До певної міри ми маємо справу там з дуже молодими бійцями. Наймолодшому - 21 рік, ще двом - 22 та 23 роки, відповідно. Отож, можливо, тут відіграє певну роль жага до пригод, - сказав журналіст. -  Ми маємо інших, чиє цивільне життя в Німеччині склалося невдало. І це, можливо, було мотивом долучитися. Наприклад, для одного мешканця федеральної землі Гессен, чиє підприємство зазнало банкрутства і який після цього в 2014 році вирушив до Східної України».

Мають значення, на думку пана Мюллера і політичні мотиви: «Вони (німецькі бійці на Донбасі - Ред.) описують сепаратистів як рух за свободу, який бореться із фашистським режимом у Києві. Такі стереотипи можна постійно спостерігати».

За словами журналіста, наразі німецький уряд не вживає заходів щодо цих громадян. Федеральному відомству з охорони конституції доручено вивчити це явище, отримати цілісну картину, а Генеральний прокурор у Карлсруе - найвища структура кримінального переслідування - вже ініціював перевірку.

«Питання в тому, чому ФРН так довго не звертало уваги на цю тему, - висловив свою думку Уве Мюллер. -  Я вважаю, це пов'язано з тим, що вона не була по-справжньому у фокусі. І, можливо,тому що це політично незручно. Якби цих бійців переслідували за законом і притягали до відповідальності, то довелося б називати армії сепаратистів терористичними організаціями за кордоном. Це створює передумову для кримінального переслідування та можливого засудження. Але в той момент, коли це буде зроблено, буде важко, як у випадку з Мінськом-2, вести переговори з цими сепаратистами. Навіть якщо вони відігравали на них лише другорядну роль. Це принаймні одна причина, чому німецький уряд досі не хотів про це знати».

«Детектор медіа»