Рефлексії щодо дискусії, яка відбулася під час круглого столу «Інформаційна політика України як питання її національної безпеки» 2 квітня 2015 року. Нагадаємо, що на «Детектор медіа» виходила серія інтерв'ю про інформаційна політику, де свої міркування висловлювали Сергій Гайдай, Ігор Сторожук, Юрій Стець, Микола Вересень.

Маючи за спиною 25 років професійної медіадіяльності в різних іпостасях, сам собі ставлю запитання: чи можлива взагалі інформаційна політика в Україні, і якщо можлива, то яка? Під інформаційною політикою розумію поширення меседжів, спрямованих на роз'яснення фундаментальної цінності природних невід'ємних прав людини та створення механізмів їх забезпечення та розвитку.

В межах цієї дискусії обмежуся переліком лише декількох фундаментальних обставин, які, як мені видається, детермінують кінцеву відповідь на поставлене запитання.

1. Україна - держава, незалежність якої була проголошена з переляку комуністами та їхніми тимчасовими політичними попутниками. І це прямим текстом записано в Акті про державну незалежність, який, у тому вигляді, в якому він існує, є юридичним, політичним та ментальним абсурдом. Це так тому, що:

а) ніякої України станом на ранок 24 серпня 1991 р. не існувало,

б) а існувала УРСР - суб'єкт міжнародного права,

в) ніякої «небезпеки», а тим більше «смертельної», над нею не «нависло» - ясна річ, якщо такою не вважати Єльцина на танку (та й то це сталося за три дні перед тим).

2. За 25 років незалежного існування України «еліти» при владі не спромоглися сформулювати засадничу тезу: навіщо взагалі існує наша незалежна держава й кому вона потрібна?

3.  Сучасне керівництво впродовж 14 місяців не спромоглося сформулювати відповідь на два простих питання:

1) що відбувається на сході України (громадянська війна? агресія РФ? внутрішній конфлікт? комбінація цих та інших факторів?)

2) якщо це, наприклад, війна, то що має бути перемогою/поразкою в цій війні?:

а) втрата (надбання) території?

б) державницький крах РФ та/або України?

в) відновлення засад Ялтинського світоустрою?

г) формування нового світоустрою?

ґ) інше?

4. Наслідок цієї неспроможності (але не тільки її) - тотальне відчуження народу від держави, правонаступниці антилюдського політичного режиму УРСР, яка впродовж 25 років догнила зверху донизу включно із фундаментом.

5. Країна Україна сьогодні - це не держапарпат, а волонтери, армія, жінки, українські діаспори за кордоном.

6. Держава Україна сьогодні - це її керівництво та бюрократія, які несуть всю історичну відповідальність за її можливий крах і які сьогодні щосили імітують зусилля, спрямовані на її збереження та модернізацію.

7. Україна та українство вчора й сьогодні - це складний комплекс міфологічних уявлень про своє походження та роль у світі.

8. Цей комплекс детермінуює поширення руйнівних міфів і похідних від них концепцій типу «Україна завжди була частиною європейського простору», що має наслідком спроби реалізації неефективного зовнішньополітичного курсу, навіювання політикуму та суспільству безпідставних ілюзій щодо перспектив розвитку держави, суспільства, окремої людини тощо.

9. Більша частина сучасної України ніколи не була частиною європейського простору, а була складовою частиною «двоєдиної держави трьох народів» - Руси, Польщі та Литви, органічною, іманентною частиною її та семи найбільших світових імперій, їхнього духовного, політичного, ментального, економічного, культурного простору від принаймні початку XIV ст. Простору, зруйнованого російською окупацією у XVIII ст. і знищуваного нею впродовж всіх століть окупації території сучасної України, в т. ч. після проголошення державної незалежності останньої.

10. Усвідомлення цього історичного факту, а також того, що неодмінною умовою виживання Російської держави та її населення є знищення нашої держави громадян (а 20 млн прямих людських втрат на території сучасної України лише впродовж життя одного покоління (1918-1948 рр.), що це є найбільшою антропологічною катастрофою в історії Європи за 1000 років) - є очевидним доказом того), дозволить нарешті:

а) сформулювати адекватну відповідь на запитання, навіщо існує держава Україна (а ця відповідь, до слова, була оприлюднена ще 1588 р. ВК ВКЛ Левом Сапєгою - «держава існує тільки для того, щоби забезпечувати реалізацію та розвиток невід'ємних прав її громадян»);

б) сформулювати адекватні внутрішньо- та зовнішньополітичні концепції розвитку українців всіх національностей та віросповідань, суспільства, а також визначити роль і місце держави в цьому;

в) визначити соціальні групи підтримки імплементації цих концепцій у поточну політичну реальність;

г) визначити зовнішньополітичних союзників та сформувати ієрархію зовнішньополітичних пріоритетів,

ґ) сформулювати адекватні за формою та змістом меседжі, спрямовані на засвоєння окремими соціальними, політичними, віковими, національними, конфесійними тощо  групами громадян як в Україні, так і за її межами.

Тільки пряма, чесна, зрозуміла для народу відповідь на фундаментальне запитання, навіщо існує держава Україна, дозволить сформувати й реалізувати інформаційну політику та створити інструменти її реалізації в часі та просторі. Тільки чесна відповідь: сьогодні ми переживаємо черговий етап трьохсотлітньої війни, спрямованої на знищення нашого унікального поліфонічного та багатобарвного спадку та приватизації якоїсь окремої її частини тими, кому вона не належить, тими, хто не має поняття, що з цим робити, тими, хто вважає інфернальні цінності «русского міра» віссю, навколо якого обертається Всесвіт.

Деякі висновки.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що нинішні політики вичинять акт самогубства і будуть надалі керуватися не шкурними інтересами своїми та своїх спонсорів, а такими поняттями як Правда, Честь, Закон.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що чинна влада здатна вийти за межі пострадянського політичного, ментального, семантичного, онтологічного дискурсу.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що нинішня влада здатна озвучити мету існування Української держави та ціннісні принципи, на яких вона має бути побудована.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що чинна влада здатна озвучити порядок денний із трьох (максимум) пунктів на наступні 12 місяців та відзвітувати про їх виконання або пустити собі «кулювлоба».

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що нинішня влада здатна озвучити список друзів/союзників (Польща, Литва, Канада, США, Австралія, але не тільки вони) та ворогів (Росія).

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що чинна влада здатна надати права громадянства всім вихідцям із України, які внаслідок непереборних обставин ХХ ст. були змушені залишити матірні землі, та їхнім нащадкам.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що нинішня влада здатна проголосити Автономну Республіку Крим - складову та невід'ємну частину України - національною автономією кримськотатарського народу та створити на території материкової частини держави кримськотатарський національний район.

Особисто я не маю ілюзій щодо того, що чинна влада здатна забезпечити захист та розвиток природних невід'ємних прав громадян України, тобто й моїх прав.

Прикінцевий висновок: ніякої осмисленої політики в Україні взагалі, в т. ч. інформаційної, політики, спрямованої на захист наших індивідуальних та спільних інтересів немає і в принципі за даних умов бути не може.