Моніторинг проводився з 18 лютого по 28 квітня (крім тижня 18 – 24 березня, який я не зміг опрацювати з особистих причин). Моніторинг охоплював ток-шоу, гостьові студії і авторські програми на шести інформаційних телеканалах («112 Україна», NewsOne, Прямому каналі, 24 каналі, каналах «Еспресо» і ZIK) щодня в прайм-тайм (19:00-23:00). Не моніторилися програми «Пульс» на «112 Україна», «Український формат» та «П’ятий кут» на NewsOne і «Ехо України» на Прямому каналі, а також випуски новин (усе це розглядалося іншими моніторингами «Детектор медіа»). В цьому ж моніторингу аналізувалося лише висвітлення щоденних топових, або найбільш обговорюваних тем, тому результати моніторингу не є всеохопними. Але, впевнений, вони показують основні тенденції в роботі інформаційних телеканалів. Моніторинг проводився на засадах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм». Проведення моніторингу стало можливим завдяки проекту USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews.

Формати і програми

За формою подачі інформації всі аналізовані програми можна розбити на п’ять груп.

По-перше, це традиційний формат великого студійного ток-шоу, де ведучі модерують спілкування великої (від шести і більше) кількості гостей і є наявною аудиторія глядачів у студії. До таких можна віднести «Голос народу» на «112 Україна»; «Епіцентр української політики», «Протистояння» і «Тему» на NewsOne; «Прямий ефір» і «Вибори-2019» на Прямому каналі; «Політклуб» і «Еспресо:дебати» на каналі «Еспресо»; «Народ проти» на каналі ZIK. Сюди ж можна віднести також усі ті телемарафони зі студійною частиною, в режимі яких канали «112 Україна», NewsOne і Прямий канал працювали в дні голосувань на виборах 31 березня і 21 квітня і в наступні за ними дні. Формат великого студійного ток-шоу, крім своєї перманентної рейтинговості, є також і найбільш зручним і ефективним для різноманітних маніпуляцій.

Друга група програм – більш камерні студійні обговорення – зазвичай від двох до чотирьох гостей і без глядацької аудиторії в студії. Це «Великий вечір» на NewsOne; «Підсумки» на Прямому каналі; «Гра z вогнем» і «Коментарі» на каналі ZIK. Вони можуть бути як контраверсивними, коли в студії зводять опонентів з різних політичних таборів («Великий вечір» і «Гра z вогнем»), так і експертними («Підсумки»).

Третя група – це просто студійні інтерв’ю з одним або двома гостями. «Вечірній прайм», «Велике інтерв’ю», «Погляд на тиждень», «Гордон», «Бацман» на «112 Україна»; «Дикий.Live» на NewsOne; «Про головне» на 24 каналі; «Великий ефір», «Вердикт», «Ваша свобода», «Студія. Захід» і «Політичний маринаD» на «Еспресо»; «HARD», «Face to face» і «Гра у класику» на каналі ZIK. Технологічно в цьому форматі найважче досягати дотримання стандарту балансу думок, оскільки в студії найчастіше є відсутніми опоненти гостя. Чим часто користуються ведучі окремих програм, просто підтакуючи гостеві і роблячи вигляд, що такий баланс думок є непотрібним.

Четверту групу становлять авторські журналістські студійні програми без гостей. Це «Хронологія тижня» на NewsOne; «ProНовини» і «Політична кухня» на 24 каналі; «Скандали тижня» і «Суботній політклуб» на «Еспресо».

Майже всі згадані програми є чітко й заявлено авторськими, що я вважаю позитивним моментом. Тому що принаймні й маніпуляції в такий спосіб є авторизованими. А це для критично налаштованого глядача дає достатні підстави для рішення, чи можна довіряти конкретному ведучому-журналісту чи автору-журналісту, а відтак – чи варто взагалі дивитися ту чи іншу програму. Щоправда, не в усіх згаданих програмах я фіксував масові маніпуляції. У деяких вони траплялися хіба що епізодично (як, наприклад, у «Погляді на тиждень» Павла Кужеєва на «112 Україна», «Підсумках» Євгена Кисельова на Прямому каналі, у «Вердикті» Сергія Руденка, «Вашій свободі» Олександра Лащенка на каналі «Еспресо» і в «Коментарях» Лейли Мамедової та Павла Кругляковського на каналі ZIK). У деяких програмах фіксувалися скоріше не маніпуляції, а окремі порушення стандартів, з яких найпоширенішим була нечітка авторизація власних суб’єктивних думок авторами програм і/або авторами сюжетів (як, наприклад, у «ProНовинах» Артема Овдієнка, у «Політичній кухні» Христини Бердинських і в «Про головне» Лесі Вакулюк та Ілони Довгань на 24 каналі, або ж у програмі «HARD» Наталії Влащенко на каналі ZIK). Є і програми, які за підсумками цього моніторингу я можу взагалі назвати абсолютно чистими як від маніпуляцій, так і від грубих порушень стандартів журналістики – це «Політклуб» і «Суботній політклуб» Віталія Портникова на каналі «Еспресо» і «Гра в классику» Сергія Рахманіна на каналі ZIK. Не втримаюсь тут від емоцій: браво двом ветеранам газетної журналістики, телевізійники вчіться!

І до п’ятої групи я відношу програми, які вважаю неформатними. В них авторами виступають не журналісти, а політики або представники громадських організацій. Це, наприклад, «Суб’єктивні підсумки» на NewsOne, які вели по черзі Євген Червоненко і Дмитро Співак; «Що це було» Сергія Лещенка і «Право на гідність» Віталія Шабуніна на 24 каналі. Неформатні, тому що від політиків чи громадських активістів наче недоречно вимагати дотримання стандартів журналістики, натомість гарантовано ці ведучі будуть упередженими до певних тем, політичних сил чи персоналій. Отже глядач отримує в якості нібито картини реальности суб’єктивне бачення цієї реальности автором – зацікавленою особою. Умовно можна назвати такий тип програм «відеоблогом», але ці «відеоблоги» виходять не в ю-тьюбі, а на найширшу глядацьку аудиторію, значна частина якої схильна довіряти будь-якій інформації «з телевізора». Також до неформатних програм я відношу і «Vox pоpuli» на каналі ZIK, де гість студії відповідає нібито на запитання телеглядачів. Найнаочніше маніпулятивність цього формату була продемонстрована 27 лютого, коли на старті скандалу з розкраданнями в «Укроборонпромі» гостем студії був його головний фігурант Олег Гладковський, якому пропонувалися ретельно відсортовані, зручні для відповіді, а часом і взагалі компліментарні запитання.

Вибір каналами тематики для студійних обговорень

Канали по-різному ставляться до вибору тем для обговорення з гостями студії. Далеко не завжди основними стають реально найголовніші теми дня. У мене під час роботи над моніторингом склалося враження, що часом канали «112 Україна», NewsOne і Прямий (три найбільш маніпулятивних канали) беруть до розгляду теми, зручні для досягнення певних пропагандистських або піарівських цілей, ігноруючи при цьому явно більш важливі теми дня.

Загалом же тематична картина виглядала таким чином. Зрозуміло, канали відстежували всі формальні перепетії виборчого процесу: витрати кандидатів на кампанію, порушення в ході кампанії, рейтинги кандидатів, зняття і об’єднання кандидатів, хід голосування у першому і другому турі, екзит-поли і підрахунки голосів. З першого ж тижня моніторингу топовою в суто передвиборній тематиці була тема викриття МВС начебто підготовки штабами кандидата Петра Порошенка масового підкупу виборців, яку «компенсувала» заява СБУ про викриття начебто такої ж схеми штабів кандидатки Юлії Тимошенко.

Тиждень з 25 лютого починався з надмірно політизованої каналами неполітичної теми скасування результатів нацвідбору на «Євробачення». Але дуже швидко цю тему поховало журналістське розслідування BIHUS.info. І з кінця лютого до першого туру виборів тема розкрадань в «Укроборонпромі» стала великою «червоною ниткою» більшості ефірів, причому більшість її обговорень стосувалися передвиборного контексту. На початках паралельно з нею обговорювалася й тема імпічменту Петру Порошенку, штучно вигадана і запущена в публічний обіг Юлією Тимошенко.

На початку березня важливою темою для обговорень і для маніпуляцій з боку різних таборів стала активізація парамілітарних угруповань: акції «Нацдружин» з сутичками у Черкасах та Києві давали підстави для обговорень у студіях щодо імовірних заворушень після першого туру. Причому канали, контрольовані Медведчуком, казали, що цього слід очікувати від симпатиків Порошенка, контролований же чинним президентом канал звинувачував у таких само намірах Авакова і Тимошенко. Канали, наближені до Медведчука, в студійних обговореннях активно прогнозували масові фальсифікації під час голосування в першому турі з боку чинної влади.

На цьому ж етапі (кінець лютого – березень) обговорювалися ще дві теми, причому теж в інколи доволі штучно вибудованій прив’язці до виборів: скасування Конституційним Судом статті про незаконне збагачення і розгляд парламентом «мовного» законопроекту.

Після першого туру виборів канали почали було обговорювати його підсумки, але дуже швидко цю тему витіснила тема можливих дебатів між учасниками другого туру. І вже ця тема домінувала у студійних обговореннях протягом усіх трьох тижнів між двома турами. Але в більшості випадків на каналах обговорювалися не засадничі речі, наприклад, бажаний для суспільства можливий зміст таких дебатів або заявлені програми кандидатів і їх зв’язок з реальністю, а зовсім другорядні чи навіть третьорядні обставини: від правильної технології сдачі аналізів на наркотики та алкоголь, до того, коли і де саме мають відбуватися дебати. Гості студій, спрямовувані ведучими, годинами, днями й тижнями обговорювали не якісь глибокі змісти, а суцільну гіпотетику: відбудуться чи не відбудуться дебати, хто з кандидатів прийде, а хто не прийде, куди і хто прийде, кому дебати вигідні, кому не вигідні, де і коли вони відбудуться, кому з кандидатів дебати додадуть голосів виборців, а в кого відберуть тощо. Спроби окремих гостей ток-шоу завести змістовні дискусії блокувалися ведучими або іншими гостями. Обговорення ж самого шоу на НСК «Олімпійський» 19 квітня також переважно звелося до емоційних аспектів, тим більше, що в самому спілкуванні кандидатів змістовна сторона полягала переважно в обміні різноплановими звинуваченнями.

З усіх інших подій у цей період активного обговорення заслужили хіба лише дві: звільнення 16 квітня з-під арешту Надії Савченко і Володимира Рубана і рішення Окружного адмінсуду18 квітня про незаконність націоналізації «Приватбанку».

Канали, особливо ж наближені до Медведчука, уже на наступному після першого туру президентських виборів тижні почали непрямо зачіпати тему наступних парламентських виборів (більше у вигляді обгрунтування «позитивних» результатів «свого» кандидата, хоч він і не потрапив до другого туру виборів). Також обговорювалися прогнози стосовно перших кроків та варіантів взаємодії парламенту і Зеленського, в разі, якщо його буде обрано президентом. Зокрема, обговорювалися можливість та імовірність дострокового припинення повноважень парламентом і дострокових парламентських виборів. Особливо цю тему педалювали знову таки на каналах, наближених до Медведчука, саму ж ідею про непрацездатність парламенту і необхідність дострокових парламентських виборів найбільше артикулювали представники «Опозиційної платформи – За життя».

З моєї точки зору, у цей період значна кількість обговорень у студіях каналів була максимально беззмістовною, бо або обговорювалися взагалі неважливі речі, або обговорювалася гіпотетика, яка базувалася на гіпотетиці. Аж до того, що на пропрезидентському Прямому каналі якось навіть обговорювалася можливість гіпотетичних репресій стосовно прихильників чинного ще тоді президента у випадку гіпотетичного реваншу колишнього оточення Януковича у разі гіпотетичної перемоги Зеленського на виборах.

На тижні ж після другого туру обговорювалися підсумки виборів і прогнози строків транзиту влади, від яких залежала, зокрема, і можливість для новообраного президента розпустити парламент. Далі з’явилися дві конкретних конфліктних теми – спрощення Росією надання громадянства жителям окупованого українського Донбасу і ухвалення Верховною Радою закону про функціонування української мови як державної. Наприкінці ж останнього тижня моніторингу на багатьох каналах обговорювалися ще одна штучна тема, ініційована Володимиром Зеленським, який звинуватив ЦВК у «затягуванні» з оголошенням підсумків виборів (попри те, що ЦВК цілком вкладалася у визначені законом терміни). А на каналах «медведчуківської групи» й взагалі була штучно актуалізована тема законопроекту «Самопомочі», яким начебто пропонувалося обмежити конституційні права президента. В ток-шоу на цих каналах це подавалося мало не як «спроба державного перевороту».

Загалом вибір каналами тематики і окремих аспектів тем, на мою думку, більше визначався або пропагандистськими чи піарівськими потребами, або ж емоційні аспекти тих чи інших подій і тем явно переважали глибинний зміст. Не виключаю, що це ніяк не пов’язано з виборами, а є сталим явищем на інформаційних телеканалах. Особливо ж тих, які явно використовуються своїми власниками у якості інструменту для вирішення суто політичних та пропагандистських завдань.

Хто за кого і проти кого

Канали «112 Україна» і NewsOne, контрольовані Віктором Медведчуком, протягом періоду моніторингу подавали відверто позитивно кандидата у президенти Юрія Бойка і загалом все, що пов’язано з їхньою політичною силою – «Опозиційною платформою – За життя», і ідеї, і персоналії. Крім того, періодично (а найбільше зусиллями Дмитра Гордона на «112 Україна») обидва канали також позитивно подавали кандидата Ігоря Смешка і його партію «Сила і честь». Негативно ці канали подавали все, пов’язане з чинною владою, і персонально президента-кандидата Петра Порошенка. Інколи, але не дуже часто, в негативному контексті згадували кандидатку в президенти Юлію Тимошенко. Найцікавішим, як на мене, було ставлення цих двох каналів до кандидата Володимира Зеленського. Перед першим туром його згадували не дуже часто, після першого туру постійно. Увесь цей час ставлення обох каналів до Зеленського було переважно позитивне або в крайньому разі нейтральне. Протягом першого тижня після другого туру ці канали були налаштовані до Зеленського доволі позитивно, але вже у недільному випуску «Підсумків тижня» на каналі NewsOne В’ячеслав Піховшек (головний телевізійний пропагандист позицій «ОПЗЖ») уже почав оцінювати дії Зеленського критично і переважно негативно (гадаю, не в останню чергу тому, що тепер «ОПЗЖ» необхідно до парламентських виборів терміново відбирати у Зеленського «свою» проросійськи налаштовану частину електорату). На відміну від усіх інших телеканалів, «112 Україна» і NewsOne, крім внутрішнього політичного піару й антипіару, постійно транслюють різноманітні тези російської пропаганди. Більш системно і масовано це відбувається на каналі NewsOne. І якщо ці тези до президентських виборів формулювалися переважно в пом’якшеному або й прихованому вигляді, то після виборів тональність цієї риторики відчутно змінилася, її почали говорити «відкритим текстом».

Контрольований екс-президентом Прямий канал, природно, протягом усього періоду моніторингу був позитивний щодо самого Петра Порошенка, його соратників, політичних сил, які підтримували екс-президента, і лояльної до Порошенка частини чинної влади загалом. З огляду на передвиборну боротьбу, до першого туру виборів канал був різко негативний щодо кандидатки Юлії Тимошенко, вона була головною мішенню антипіару у виконанні каналу. Серйозно діставалося також кандидатам Андрію Садовому і Анатолію Гриценку. Мені здаються цікавими два моменти. По-перше, канал дуже рідко згадував про кандидата від «ОПЗЖ» Юрія Бойка (бо в штабі чинного тоді президента, гадаю, були зовсім не проти мати саме Бойка опонентом у другому турі виблорів). А по-друге, до першого туру виборів згадувань (зрозуміло, негативних) про кандидата Володимира Зеленського було дуже мало (особливо в порівнянні з кількістю згадувань Тимошенко). Ситуація докорінно змінилася після першого туру. Зеленський змінив Тимошенко у якості основної мішені. Крім конкурентів у боротьбі за президентську посаду, на каналі частіше за інших обговорювалися в негативному контексті міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і Національне антикорупційне бюро.

24 канал, контрольований Садовим, був більш збалансованим, аніж згадані вище три телеканали. При цьому в залежності від симпатій-антипатій окремих ведучих, Порошенка і чинну владу згадували як в позитивному (рідше), так і в негативному контексті (частіше). В негативному контексті час від часу згадували й Тимошенко. В позитивному – НАБУ. Натомість я майже не помітив за весь час моніторингу якогось явного піару на користь реального власника каналу (формально власником є його дружина) Андрія Садового чи його партії «Самопоміч». Єдине, як це позначалося, – в ефірах каналу частіше за інших гостями були представники цієї політсили.

Телеканал ZIK частіше був негативним стосовно Порошенка і частково позитивним стосовно Зеленського. Але це виявлялося лише в рамках окремих програм Тетяни Даниленко і Наталії Влащенко і не виглядало системним. Маю припущення, що це диктувалося скоріше особистими симпатіями/антипатіями ведучих, аніж певною редакційною політикою.

Найменш засміченим піаром, на мій погляд, виглядав телеканал «Еспресо», де різні лідери і різні політсили згадувалися як у позитивних, так і в негативних контекстах. При цьому в більшості випадків у студіях дотримувався стандарт балансу думок.

Маніпулятивні техніки

Основним способом просування різноманітних маніпуляцій на телеканалах є «правильний» підбір гостей студій. На трьох каналах, які є безумовними лідерами маніпуляцій («112 Україна», NewsOne і Прямий канал), саме «правильні» гості озвучують необхідні піарівські або пропагандистські тези. Ведучі їм у цьому допомагають, або ж, як мінімум, не заважають.

Оскільки «лави запасних» таких «правильних» гостей не безкінечні, це автоматично призводить до значного надуживання одними і тими ж гостями. Які ходять на ефіри ток-шоу цих каналів як на роботу (я вже писав, але повторюся: я не виключаю, що окремим таким «професійним гостям» за це доплачують політсили, які контролюють канали). Так на каналах, контрольованих Медведчуком, це велика група чинних членів «Опозиційної платформи – За життя» (Нестор Шуфрич, Василь Німченко, Наталія Королевська, Юрій Павленко, Юрій Мірошниченко і сам лідер політсили Юрій Бойко). До них активно долучаються екс-«регіонали» Ганна Герман і Олена Лукаш. Плюс політики-попутники, такі, як наприклад, на той момент формально лідер Соцпартії Ілля Кива, або ж колишні політики (Святослав Піскун, Євген Червоненко, Віталій Журавський тощо). Постійні гості-політтехнологи, яких заявляють як «політологів» (Вадим Карасьов, Руслан Бортник, Михайло Погребинський, Ростислав Балабан та інші). Персонажі невизначеного статусу, бо з’являються на каналах то в якості ведучих, то в якості гостей-«експертів» (Дмитро Співак, Андрій Пальчевський). Або ж «журналісти», які виступають як експерти (Дмитро Гордон, Юрій Молчанов тощо). На Прямому каналі такими постійними гостями були політики (Володимир Куренной, Григорій Шверк, Ігор Лапін, Остап Єднак, Тетяна Чорновол та інші), чинні і колишні держчиновники (Юрій Гримчак, Павло Жебрівський, Георгій Тука, Олександр Горган), колишній політик Тарас Чорновіл у статусі «політолога» і політтехнологи (Олексій Голобуцький, Олександр Солонтай, Олександр Палій, Сергій і Віктор Тарани), колишні журналісти в статусі «політологів» (Володимир Цибулько, Віктор Уколов), і просто журналісти і блогери – симпатики Порошенка (Дмитро Вовнянко, Сергій Поярков, Олексій Петров та інші).

Для імітації балансу думок у студії запрошують представників з табору опонентів. Причому тут теж іде надуживання одними й тими ж персонажами. Наприклад, на каналах «112 Україна» і NewsOne інтереси порошенківського табору мало не на постійній основі протягом усіх цих тижнів представляли Олександр Горган, Олеся Яхно, Володимир Цибулько, Олексій Мушак і Олексій Гончаренко (абсолютним рекордсменом тут був Горган, який у середньому по три рази на тиждень відвідував «ворожі» канали і невтомно виступав там адвокатом порошенківської влади). А на пропорошенківському Прямому каналі в якості опонентів у студії найчастіше були «радикали» Ігор Мосійчук, Юрій Чижмар і Оксана Корчинська, «свободівці» Ігор Мірошниченко, Едуард Леонов і Андрій Іллєнко, і політики з «Самопомочі» Руслан Сидорович, Олена Сотник і Олександр Опанасенко. Як на мене, прикметно, що на Прямому каналі у великих ток-шоу зазвичай не було представлено саме ті політичні табори, які були і є справжніми опонентами влади Порошенка. І якщо «Опозиційна платформа» тут хоча би епізодично мала представництво у особах Юрія Павленка і Юрія Мірошниченка, то представників «Батьківщини» я не бачив у студії Прямого каналу жодного разу за весь період моніторингу, попри найбільшу кількість критики і звинувачень на адресу цієї політсили і її лідерки до другого туру виборів. І лише одного разу в студії Прямого каналу я побачив представника команди Зеленського, яка стала головною мішенню каналу після першого туру виборів.

Другою складовою імітації балансу думок на ток-шоу є банальне затикання рота «неправильним» гостям тоді, коли їхні аргументи стають небезпечними для пропагандистської або піарівської картини світу, яку малює канал. Тут у хід іде по-перше, обов’язкова чисельна перевага «правильних» гостей (на боці яких, звісно, й ведучі) над «неправильними». Своєрідний «рекорд» встановив канал NewsOne 26 квітня в ток-шоу «Протистояння», коли одній політтехнологині Олесі Яхно дружно протистояли 10 з 12 гостей студії разом з ведучими. Прийом затикання рота є геть примітивним: просто починають голосно кричати «правильні» гості, до них долучаються ведучі, а посилюється весь цей гвалт керованими аплодисментами глядачів у студії. Я маю припущення, що для маніпуляторів основним критерієм відбору для імітації балансу «неправильного» гостя є його особисті якості. Недарма ж пропагандистські канали Медведчука так полюбляють запрошувати на ток-шоу того ж Горгана, оскільки він у спілкуванні завжди є ввічливим і толерантним до опонентів. Таку людину перекричати в потрібний момент нескладно. Так само й на Прямий канал з табору «ОПЗЖ» запрошують ввічливих і толерантних Мірошниченка або Павленка, а от чомусь не кличуть Німченка чи Шуфрича. І другий бік справи. В рядах «правильних» гостей студії завжди для цієї мети (заткнути рота опоненту) є персонажі типу Герман, Королевської, Киви, Червоненка, Карасьова, Молчанова, які можуть і самотужки перекричати будь-кого. А пан Пальчевський навіть якось на одному з ток-шоу NewsOne з гордістю сказав своєму опоненту, що «у меня глотка лужёная, я кого угодно могу перекричать».

На деякі ток-шоу запрошують до студії явно завелику кількість гостей (рекордсменом якось було «Протистояння» на каналі NewsOne, де в студії було більше двох десятків гостей). При цьому ведучі постійно підганяють і перебивають своїх гостей аргументом «мало часу, треба, щоб всі встигли висловитися». Я маю припущення, що це теж робиться свідомо: для того, щоб емоційно «виправдати» для аудиторії ті моменти, коли ведучі перебивають гостя, який каже «неправильні» для них речі.

Керовані аплодисменти глядачів у студії – це постійний прийом, який просто надмірно використовується на NewsOne, менше але також на «112 Україна» і на Прямому каналі. І як додатковий інструмент для закривання рота «неправильним» гостям. І як спосіб посилити емоційний ефект від проголошення «правильних» думок гостя чи ведучих. Періодично це стає очевидним, коли аплодисменти виникають без жодної видимої причини (у студії не сказано нічого, що заслуговувало б на таку реакцію), але в ті моменти, коли ведучі і «правильні» гості намагаються перешкодити говорити «неправильним» гостям.

Підміна компетентності гостей. Поширеним прийомом є сумнівна компетентність експертів, зокрема, велика кількість таких собі «універсальних» експертів, які коментують найширше коло тем (як, наприклад, Дмитро Гордон на «112 Україна» або Андрій Пальчевський чи Дмитро Співак на NewsOne). І навпаки, є сумнівною незаангажованість експертів, коли явних політтехнологів, що обслуговують конкретну політичну силу, представляють як експертів-«політологів» (як, наприклад, Вадима Карасьова, Михайла Погребинського чи Руслана Бортника на медведчуківських каналах, або ж Тараса Чорновола чи Віктора Уколова на Прямому каналі). Крім того політики можуть вести програми (як ті ж Євген Червоненко чи Дмитро Співак на NewsOne або Сергій Лещенко на 24 каналі) або ж ведучими стають політтехнологи (як Тарас Березовець на Прямому каналі), або ж громадські активісти (як Віталій Шабунін на 24 каналі). І навпаки, коли ведучі з’являються в студії свого каналу в якості гостя-експерта (як Марина Данилюк-Ярмолаєва на «Еспресо»).

Періодично ведучі програм не приховують своєї явної упередженості щодо конкретних гостей – або відверто позитивне і навіть шанобливе ставлення (як, наприклад В’ячеслав Піховшек до Василя Німченка або Віталій Дикий до Юрія Бойка на NewsOne), або зневажливе, аж до відвертого грубіянства (як, наприклад, Діана Панченко до Олександра Горгана на NewsOne, або Світлана Орловська до нардепки від «Самопомочі» Тетяни Острікової або до колишнього депутата Володимира Яворівського на Прямому каналі, або Тетяна Даниленко до Юрія Гримчака чи Юрія Ганущака на каналі ZIK).

Маніпулятивні запитання ведучих (запитання з «підказкою», запитання з «зашитими» оцінками чи висновками, запитання-обвинувачення або навпаки запитання-компліменти), спрямовані на отримання потрібної ведучим відповіді. Щоправда, це спрацьовує не завжди, адже є й такі гості, яких неможливо збити з їхньої думки і позиції в конкретному питанні. Але в багатьох випадках це «працює» на потрібний ведучому результат. Такі запитання найчастіше звучали в студії каналу NewsOne. Наприклад, запитання ведучого Віталія Дикого до лідера «ОПЗЖ» Юрія Бойка: «Ви знаєте, говорять про певні сенсації, пов’язані з високим рейтингом Зеленського, але не менш уважно розглядають і ваш феномен. Ви показали дуже пристойний результат. У чому, власне, криється стратегія діяльності? Ви самі очікували на такий достатньо пристойний результат на цих складних виборах»? Або такий діалог цього ж ведучого з експертом Петром Олещуком: «Якщо прихильники одного з кандидатів називають іншого кандидата клоуном, то скажіть, а хто ж власне у цій так званій передвиборчій боротьбі виглядає клоуном? Тільки конкретно, називаючи можливо прізвище». Олещук: «Я не буду давати оцінки кандидатам, нехай їм дають оцінки виборці, але чесно, я очікував від діючого президента чогось набагато більш серйозного й змістовнішого, і думаю, не лише я». Ведучий: «Давайте таким чином. Я переформулюю запитання. Назвіть, будь ласка, прізвище». Олещук: «Ну поки що Порошенко. По суті – типовий театральний перформенс». Або на каналі «112 Україна» запитання ведучого Дмитра Гордона до колишнього прем’єра Вітольда Фокіна, який перед цим постійно критикував Порошенка: «А що Порошенко за 5-ть років зробив не так, що сьогодні його не обирають вдруге президентом?» (це було ще до другого туру). Або такий приклад: 23 квітня повертаючись до теми законопроекту «Самопомочі», ведуча каналу NewsOne Діана Панченко звертається до «журналіста і медіаексперта» Юрія Молчанова, попри те, що напередодні він же в студії цього каналу і з цією ж ведучою вже висловив усі свої думки на цю тему.

Багатозначні «прозорі» натяки ведучих або «штатних» гостей їхніх студій. Яскравий приклад: в телемарафоні 1 квітня на каналі NewsOne ведучий В’ячеслав Піховшек постійно натякав на те, що «штаб Порошенка нібито розігрує якусь антисемітську карту»: «Це один сценарій, я бачив ще інший, я бачу антисемітські наїзди на Зеленського». А коли гість Ростислав Балабан каже, що так не думає, Піховшек знову чи то питає чи стверджує: «Антисемітська карта». Балабан: «Ну при чому тут антисемітська карта»? Піховшек багатозначно: «Я знаю при чому». Цей натяк був тим більш дивним, що в його основі взагалі не лежало жодного факту, жодної події чи жодної заяви.

Багаторазове повторення маніпулятивних тез. А для підвищення цієї багаторазовості використовуються пропагандистські або піарівські кліше. Так на каналах Медведчука і ведучими, і гостями постійно висловлюються (з незначними варіаціями у формулюваннях) такі кліше російської пропаганди, як «Україна перебуває під зовнішнім управлінням», «розкол України» (на схід і захід, за мовою, за вірою і тому подібне), «небажання української влади вести мирні переговори», «небажання української влади виконувати мінські домовленості», «війна вигідна владі Порошенка» тощо. Після першого, а особливо ж після другого туру виборів до цієї риторики додалося вже припале порохом кліше про «багатовекторність» як «правильний» курс для України, і було запущене ще одне кліше про «Україну як міст між Сходом і Заходом». Також після другого туру виборів представники «ОПЗЖ» почали постійно, хоч і обережно, артикулювали думку про те, що «війну в 2014 році розпочала українська влада». Крім того, всі ці тижні звучало кліше щодо закону про функціонування державної мови, як «закону про знищення російської мови». З чорнопіарівських кліше в ефірах цих каналів постійно звучали словосполучення «тарифний геноцид» (геноцид – це фізичне знищення) і «розвал економіки» (яка в 2018 році попри війну і втрачені промислові території дала найбільше зростання з 2012 року). Політтехнолог Карасьов постійно використовував кліше «гибридный ад» придатно до поточної ситуації в країні. На Прямому каналі з піарівських повторюваних тез на першому місці (зі зрозумілих антикризових потреб) всі передвиборні тижні стояла думка про те, що «розслідування «Наших грошей» Бігуса - це передвиборча технологія». У період між двома турами найпопулярнішим з повторів була думка-кліше про те, що «Зеленський – це книжка-розмальовка, яку кожний розмальовує як хоче», пізніше, з подачі Порошенка, до «книжки-розмальовки» додався «мішок для котів». Були також антипіарівські тези-кліше, які звучали в ефірах майже всіх каналів, бо поширювалися представниками «команди Зеленського» Дмитром Разумковим та іншими: про те, що мовляв «Порошенко назвав 30 відсотків виборців «маріонетками», або про те, що «85 відсотків виборців, за логікою Порошенка, проголосували за Путіна».

Відсутність критичного бекграунду або посилань на джерела в словах гостей, не виправлені ведучими. Ведучі не балансують маніпулятивні тези, озвучені їхніми гостями, за допомогою необхідних бекграундів або ж спробою їх з’ясування у самих гостей. Так, наприклад, Королевська в ефірі каналу NewsOne стверджувала, що «у нас сегодня 75% украинцев проживают менее, чем на 0,5 доллара в день» (тобто ¾ українців отримують зарплати чи пенсії трохи більші, як 400 гривень, що повністю не відповідає реальності), але ведучий ніяк не реагував на ці слова. Або в ефірі каналу «112 Україна» ведучий ніяк не реагував, коли Погребинський стверджував, що 10% підтримки Порошенка в першому турі (10 – це малося на увазі від усіх виборців України) – тотожні тій частині українців, які підтримують курс країни на НАТО, що не відповідало численним соціологічним даним.

Маніпулятивні бекграунди, коли з певної історії беруться лише вибіркові фрагменти, які мають підтверджувати певну думку (як, наприклад, на Прямому каналі якось ведучий Микола Вересень згадував парламентські вибори 2002-го року і казав, що соціологи тоді показували політичній силі Юлії Тимошенко набагато менший результат, ніж був за підсумками виборів, насправді ж авторитетні соціологи тоді повністю, навіть «з запасом», вклалися у заявлену ними статпохибку.

Маніпулятивна інтерпретація даних. Коли дані про одне, подаються ведучими або гостями (яких не виправляють ведучі) як дані про щось інше. Так у ефірах каналу NewsOne кілька разів звучало неправдиве твердження про те, що «ООН внесла Україну до списку країн, де люди голодують». Це говорили як гості студій, так і самі ведучі. Насправді ж, у згаданому списку ООН йдеться про тимчасово окуповані території, а не про всю Україну. Або дуже поширеним у ефірах каналів «112 Україна» і NewsOne у тижні після першого туру виборів було твердження різних гостей про те, що «84% українців голосували проти Порошенка». Ведучі не виправляли цю хибну інтерпретацію результатів першого туру: по-перше, 84% українців голосували не «проти Порошенка», а за інших кандидатів, коний за свого (тобто можна було хіба що казати, що ці люди голосували «не за Порошенка»), а по-друге, це були 84% не від усіх виборців, а лише від тих 63,5%, які проголосували (тобто в абсолютному вимірі «не за Порошенка» у першому турі проголосувало трохи більше половини українців).

Вибіркове або неповне цитування як, наприклад, 26 лютого на Прямому каналі ведуча Орловська казала: «Згідно статті 111-й Конституції України підставою для імпічменту є державна зрада» у той час, як у Конституції сказано, що підставами для імпічменту є вчинення президентом «державної зради або іншого злочину».

Перекручене цитування або інтерпретація цитат. Наприклад, на каналі «112 Україна» ведуча Степанець неточно, з перекрученням змісту, з власним узагальненням, цитувала тодішню послиню США в Україні: «Марі Йованович, посол Сполучених Штатів каже: у вас суди не працюють, у вас суди працюють не на реформу, а навпаки. Це дуже жорстка заява, мені здається». Дослівно ж Йованович казала так: «Але замість того, щоб будувати це майбутнє, ми бачимо деякі дії судів – або ж суди використовуються певним чином – для блокування реформ і елементів прогресу, яких досягла Україна. <…> У багатьох випадках суди скасували успішні зусилля, спрямовані на очищення банківської системи». Або на Прямому каналі ведуча Орловська слова Анатолія Гриценка «за Порошенка, за ще п’ять років брехні, корупції і мародерства – я не проголосую ніколи. За Зеленського? Скажу прямо: я ще не можу дати вам поради, сам не визначився» переказала так: «Гриценко не закликав голосувати за когось з кандидатів другого туру», залишивши «за дужками» те, що Гриценко прямо закликав не голосувати за Порошенка. Або ж ведуча каналу «112 Україна» думку Порошенка про необхідність здачі кандидатами аналізів, щоб президентом та головнокомандувачем не стала людина, залежна від алкоголю чи наркотиків, інтерпретувала так: «Аналізи, виявляється, в нас – запорука і тверде переконання нам дають того, що президент буде гідним головнокомандувачем і власне гарантом, саме аналізи, а не стратегічне бачення там, не патріотизм, не професіоналізм, а от аналізи є запорукою того, що буде у нас гідний головнокомандувач».

Маніпулятивні бліц-опитування людей на вулиці використовувалися на більшості каналів. Зрозуміло, що бліц-опитування навіть і віддалено не можуть претендувати на опис реальної картини розподілу думок у суспільстві, бо будь-яка вибірка в цьому випадку завідомо не буде репрезентативною. А для маніпуляторів – пропагандистів чи піарників – це дуже простий спосіб за рахунок тенденційної підбірки думок випадкових людей начебто показати аудиторії переваги «всіх людей» у тому чи іншому питанні. Плюс показати емоційно, а отже – ще переконливіше. Так, наприклад, у програмі «Голос народу» на «112 Україна» бліц-опитування «які проблеми вас турбують найбільше?» стає підставою для висновку ведучої Тетяни Іванської: «Ну ось ми почули думки людей, почули голос народу з різних куточків країни, що все-таки хвилює людей. І що цікаво, справді усі куточки нашої країни, крім окупованих територій, але про мову питання ніхто не підняв. Турбують зарплати, турбують якісь ремонти, турбує, щоб закінчилася війна, але не турбує питання мови». Або у тій же програмі у бліц-опитуванні «що б ви хотіли запитати у кандидатів у президенти?» відповіді людей були підібрані таким чином, що майже всі вони були не стільки запитаннями, скільки критикою чинної влади. Або ж в «Епіцентрі української політики» на каналі NewsOne при обговоренні теми мовного закону В’ячеслав Піховшек наводить цілих два маніпулятивних бліц-опитування: у Маріуполі і на Закарпатті у людей запитали, чи знають вони українську мову, і, звісно, відповіді було підібрано таким чином, щоб показати, що ні там, ні там української мови майже ніхто не знає, бо в Маріуполі мовляв всі спілкуються російською, а в Закарпатті російською і угорською (цікаво, що в цій же програмі при обговоренні іншої теми у опитуванні тих же закарпатців про угорські паспорти, всі опитані відповідали чомусь українською). А ще одне маніпулятивне бліц-опитування в цій же програмі було зроблено в Брюселі (де діє три державних мови) на тему чи добре знати кілька мов з цілком прогнозованими відповідями, що, звичайно, це добре (хоча творці програми і більшість її гостей при цьому обстоювали у студії право російськомовних українців не знати державної української).

Маніпулятивні телефонні опитування телеглядачів проводяться під час ефіру на всіх шести телеканалах. У них зазвичай ставлять запитання, емоційно прив’язані до теми обговорення у студії. Лише на каналі «Еспресо» при презентації результатів таких опитувань ведучі кажуть, що це «думка глядачів каналу». Маніпулятивність же таких опитувань полягає в тому, що, по-перше, це точно не репрезентативна вибірка. Голосують лише глядачі телеканалу, причому лише ті, хто дивиться саме в цей момент конкретну програму, тобто ті, хто поділяє певні позиції, які ця програма пропонує. Люди голосують у той момент, коли їм сама програма «підказує» певну відповідь, а це може робитися цілком маніпулятивно. Не кажучи вже про те, що в залежності від обставин, глядачі, які поділяють якусь одну відповідь на запитання, можуть бути ситуативно активнішими за тих, хто поділяє іншу відповідь. Отже, нема нічого дивного, коли, наприклад, 19 квітня, у день шоу («дебатів») двох кандидатів на президентську посаду на НСК «Олімпійський» на Прямому каналі опитування «хто переміг у дебатах?» показало 72% у Порошенка і 28% у Зеленського. Або в опитуваннях каналу NewsOne на питання «мова – це ознака патріотизму?» 80% глядачів проголосували «ні», або 22 квітня на цьому ж каналі на запитання «правильний чи неправильний вибір зробила країна?» 90% відповіла «правильний». І останнє, нема жодних гарантій того, що на явно маніпулятивних телеканалах подають реальні результати реального телефонного голосування. Їх можуть просто «малювати» автори програми.

Маніпулятивні спонтанні голосування глядачів у студії, «запрограмовані» на конкретний, потрібний маніпуляторам, результат. Таке явище я бачив протягом моніторингу кілька разів. Це можуть робити ведучі, як, наприклад, Микола Вересень 3 квітня на Прямому каналі опитував глядачів студії, чи вважають вони потрібними дебати між Зеленським і Порошенком, і звісно майже всі підняли руки за. Це можуть робити і гості студії (з мовчазної або й повної згоди ведучих), як, наприклад, Ілля Кива 6 квітня на каналі NewsOne влаштував голосування «кто считает, что нынешняя власть в лице Порошенко, Кононенко, Свинарчуков - это преступники, которые сегодня уничтожают нашу страну?», або Андрій Пальчевський 1 квітня на тому ж каналі казав: «результат в Киеве очень сильно передёрнут в пользу Порошенко. Вот здесь сидящие люди, поднимите, многие из вас голосовали за Порошенко?» і його підтримала ведуча Панченко: «Панове підніміть руки!» Пальчевський: «Один человек!». Тут уже зрозуміло, що подібні «спонтанні» опитування відбуваються в той момент, коли емоційно легко проголосувати саме за те, що до того протягом програми пропагували ведучі та «правильні» гості студії.

Псевдосоціологія від ненадійних або заангажованих «соціологів». Наведення сумнівної електоральної соціології давно вже є поширеним політтехнологічним прийомом впливу на настрої виборців. Так на каналах медведчуківської групи протягом періоду моніторингу не одного разу наводилися дані соціологічних досліджень двох маловідомих структур - «Інституту аналізу та прогнозування» спільно з аналітичною групою «Соціопрогноз». Ці «соціологічні дані» дивним чином «покращували» президентські рейтинги пана Бойка. Так само «домальовувала» показники Бойку, навіть часом виводячи його на друге місце після Зеленського, «соціологія» якогось «Фонду ініційованих проектів», презентована каналом NewsOne. Прямий канал періодично «покращував» показники Порошенка даними «міжнародної фірми» «Greenberg Quinlan Rosner». А на 24 каналі наводили «соціологію» від агенції «Fama», яку пов’язують з Андрієм Садовим.

Просто поширення відверто фейкових і недостовірних історій. Як приклад, на каналі NewsOne 18 квітня ведуча Діана Панченко з посиланням на допис у фейсбуці нардепа Рибчинського (який Рибчинський сам на той момент уже видалив зі свого фейсбука), розповідала про те, що до Києва вже їдуть групи спецназу для встановлення військової диктатури. Або на Прямому каналі 17 квітня ведучий Микола Вересень з посиланням на якісь неназвані «два українських джерела» розповідав про те, що похід Зеленського в президенти організували російські спецслужби.

Ще одним маніпулятивним прийомом, який використовувався час від часу на окремих каналах, було відволікання уваги на другорядні обставини або на споріднені, але менш важливі події. Так на каналах Медведчука в період між двома турами виборів у більшості ток-шоу на перше місце виносилися беззмістовні теми, пов’язані з дебатами: аналізи кандидатів, питання місця та часу проведення дебатів, ворожіння на кавовій гущі хто на дебати прийде, а хто не прийде тощо. Показовим було те, що будь-які спроби окремих гостей у студіях цих ток-шоу перевести розмову на більш концептуальні питання категорично припинялися ведучими. На Прямому каналі в момент найбільшого розголосу теми розкрадань в «Укроборонпромі» в ток-шоу ведучі штучно намагалися переводити обговорення то на тему імпічменту, заявленого Тимошенко, то на тему прийнятності/неприйнятності контрабанди з РФ запчастин для військової техніки тощо.

Штучна актуалізація зручних для пропагандистів тем. Яскравим прикладом було активне обговорення законопроекту «Самопомочі» про обмеження повноважень президента. Сам по собі цей законопроект не лише не мав жодних реальних перспектив проходження через парламент, а навіть не був зареєстрований у ВР як законопроект. Його автори розіслали цей текст в усі фракції і в штаб новообраного президента лише для обговорення. Попри це, тема 22 квітня активно обговорювалася на більшості каналів, а на каналі NewsOne цю тему обговорювали ще й наступного дня. Ще один приклад, - коли тема що нібито ЦВК спеціально затягує з оголошенням офіційних результатів виборів була штучно актуалізована «командою Зеленського» і потужно підтримана каналами Медведчука. Хоча, за законом, ЦВК мала для цього час до 1 травня, а оголосила результат виборів у підсумку 30 квітня.

Штучна гіперболізація. Так той же проект «Самопомочі» в обговореннях на каналах Медведчука називали «державним переворотом» та «спробою узурпації влади» (забуваючи, що пропонувати на розгляд парламенту будь-які законопроекти є абсолютно конституційним правом народних депутатів). І конспірологія. Наприклад, широко артикульоване гостями і різними ведучими на «112 Україна» і NewsOne твердження про те, що Сироїд і «Самопоміч» свій законопроект написали на замовлення Банкової. Твердження, яке не мало жодних очевидних підстав, а тим більше доказів.

Лідери маніпуляцій

Абсолютним антилідером серед шести аналізованих телеканалів є NewsOne. Друге-третє місця за кількістю маніпуляцій ділять канали «112 Україна» і Прямий канал (при цьому ще раз нагадаю, що NewsOne і «112 Україна», хоч і різною мірою, крім політичного піару і антипіару ведуть також проросійську пропаганду, на відміну від Прямого, зайнятого лише політичним піаром і антипіаром). Ці три антилідери набагато випереджають решту каналів, де маніпуляцій на порядок менше, скоріше вони є винятком аніж правилом. Найчистішим від маніпуляцій виглядає канал «Еспресо».

Серед програм я вважаю найманіпулятивнішими програми В’ячеслава Піховшека «Епіцентр української політики» і «Хронологія тижня» на каналі NewsOne. Далі йдуть усі програми за участі Діани Панченко «Протистояння», «Тема» і «Великий вечір» на тому ж каналі. Великою є також кількість маніпуляцій у програмах «Прямий ефір» на Прямому каналі, «Вечірній прайм» і «Голос народу» на «112 Україна», «Дикий.Live» на NewsOne.

З ведучих – у лідерах маніпуляцій ті ж В’ячеслав Піховшек і Діана Панченко, їхній колега Василь Голованов, (NewsOne), Володимир Полуєв і Ганна Степанець («112 Україна»), Світлана Орловська і Микола Вересень (Прямий канал).

Як справи з дотриманням стандартів?

Якщо коротко: справи кепські.

Зрозуміло, що на тих каналах, і в тих програмах, які є відвертим піаром або пропагандою, замаскованими під журналістику, стандарти порушуються цілком свідомо. Власне, будь-яка пропаганда і будь-який піар саме й створюються за рахунок імітації журналістського продукту, де свідомо і цілеспрямовано порушуються ключові стандарти професії. Але навіть на тих каналах і в тих програмах, які не займаються маніпуляцією, кількість грубих порушень стандартів професії є надзвичайно високою. Гадаю, через те, що журналісти їх знають у кращому разі дуже приблизно. За моїми багаторічними спостереженнями, це є загальним трендом в українській тележурналістиці.

Якщо ж говорити по кожному стандарту. У гостьових студіях і ток-шоу майже завжди грубо порушується стандарт балансу думок, оскільки гості представляють не всі політичні табори. Так, наприклад, у великій кількості програм на багатьох каналах особливо до першого туру виборів ніхто не представляв інтереси кандидата Зеленського, хоча в студіях висловлювалися критика й звинувачення на його адресу. Але, якщо Зеленський цілком свідомо переховувався від журналістів, а про членів його «команди» було відомо небагато, то геть невиправданою була відсутність у численних студійних обговореннях Тимошенко чи її соратників. У ефірах маніпулятивних програм баланс думок часто імітується, коли певні гості грають роль опонента, або не будучи при цьому реальними представниками певного табору, або не будучи досить компетентними в темі обговорення. Інколи гості з різних таборів мають явно різну «вагову категорію». До студій найчастіше ведучі не долучають окремі сторони конфлікту чи навіть персоналії, попри навіть жорсткі звинувачення на їхню адресу в ефірі. Хоча за нинішнього рівня комунікаційних технологій, гадаю, нема жодної проблеми зв’язатися з людиною телефоном чи навіть відеозв’язком впродовж ефіру програми і долучити її до обговорення дистанційно. Або ж у крайньому разі надати цій людині слово у відповідь у наступному випуску програми. Хоч на каналі NewsOne наприкінці окремих програм титрами повідомляється про таку можливість обвинуваченим відреагувати у наступних ефірах, на практиці я так і не побачив жодного разу (принаймні у тих ефірах, які я дивився), щоб хтось давав слово у відповідь на критику чи звинувачення, які прозвучали у попередніх ефірах каналу. Можу лише мати припущення, чому цим абстрактним запрошенням каналу ніхто не користується.

Дуже погано і з дотриманням стандарту достовірності подачі інформації. Ведучі програм і журналісти в сюжетах дають велику кількість фактів з абстрактними, розмитими і узагальненими посиланнями, а інколи і взагалі без посилань на джерела. Періодично подаються навіть і суб’єктивні думки без зазначення їх авторства або ж з узагальненим псевдопосиланням на кшталт «експерти вважають». Хоча це все є великою поганою традицією всієї української сучасної журналістики. Ведучі не уточнюють джерела інформації про факти чи авторство суб’єктивних думок, які наводять з недостовірними посиланнями або без посилань їхні гості. Інколи (щоправда, таке буває рідко) це роблять за ведучих інші гості, але в таких випадках ведучі часто заважають їм це зробити.

Час від часу порушується також стандарт точності інформації. Як ведучими, так і гостями. Наведені гостями неправдиві факти чи твердження ведучі не уточнюють або не ставлять принаймні під сумнів (хіба що інколи за ведучих це так само роблять інші гості, з протилежного політичного табору). А оскільки озвучені хибні заяви гостей не спростовуються, неточна інформація звучить з ефірів як нібито правдива, і в подальшому інші гості ток-шоу вже посилаються на неї, як на правдиву. Таких випадків за період моніторингу я бачив кілька. Відповідно, неспростована дезинформація сприймається глядачами як правдива.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушується майже всіми ведучими і авторами сюжетів (крім хіба що Віталія Портникова на «Еспресо» і Сергія Рахманіна на каналі ZIK). У їхніх словах – велика кількість суб’єктивних оцінок і висновків, безпідставних узагальнень, припущень. Усе це зазвичай подається у вигляді фактів або «істини у останній інстанції», тому що ведучі і автори сюжетів часто належно не маркують власні думки, тобто не посилаються на самих себе. А може, вони просто не знають про існування цього стандарту?

Частим є і порушення стандарту повноти подачі інформації, оскільки ведучі далеко не завжди згадують бекграунди, незручні для гостей, яким канали симпатизують. Крім того ведучі часто ні самі не наводять необхідних бекграундів, ні запитують про такі бекграунди у своїх гостей.

Післямова. Суб’єктивні враження

Я не був і не є симпатиком жодного з тих чотирьох політичних гравців, хто більш чи менш реально претендував на місце у другому турі останніх президентських виборів, себто Зеленського, Порошенка, Тимошенко і Бойка. Вони всі мені антипатичні, кожен за своє і по-своєму. В цьому сенсі особисті політичні симпатії займатися цим моніторингом мені жодним чином не заважали. Спочатку, коли моніторив перші дні, мене сильно вразила трансформація деяких учорашніх журналістів, з якими я колись працював і яких давно й доволі добре знаю. Трансформація, звісно, не в кращий бік, така, яку я особисто вважаю просто повною зрадою принципів журналістики. Але, зрештою, таким мене вже давно не можна здивувати, адже внутрішній конформізм численних колег, змушених миритися з «редакційними політиками» різних олігархічних каналів, існує, певно, стільки ж, скільки й самі олігархічні канали. І з роками лише посилюється, на жаль.

А от до чого я був повністю не готовий – так це до такої надмірної кількості лютого інформаційного трешу на одиницю ефірного часу на трьох каналах з шести (уже навіть не буду їх називати, ви здогадаєтесь самі, якщо не почали читати з цього речення). Мені здається, навіть і пересічному глядачу треба мати дуже міцну психіку, щоб регулярно дивитися ці канали, або принаймні окремі програми на них. Займаючись же цим моніторингом, я особисто на три місяці занурився у якесь справжнє інтелектуальне пекло. Адже мені довелося все це дивитися, аналізувати і описувати по 15-16 годин на добу і без вихідних.

А там – золоті верби… Велика й мала брехня, великі й малі маніпуляції інформацією. Від хитро прихованих і ретельно замаскованих, до настільки примітивно-грубих, що відчуваєш «іспанський сором» і щиро дивуєшся, як же самим творцям цих маніпуляцій не соромно таке неподобство чинити на людях. Плюс (навіть не знаю – це випадково, чи «за наукою» якоюсь політтехнологічною) абсолютно депресивна і агресивна кольорова гама більшості студій (особливо ж на ток-шоу): чорна з темно-сірим, з бордовим, з червоним. Плюс величезна кількість надокучливого візуального шуму: купа безглуздих і безграмотно написаних біжучих рядків, динамічних врізок ні про що, абсолютно беззмістовні й неприв’язані до обговорюваного в цей момент картинки на фонових плазмах-екранах. Плюс дратівлива, безграмотна режисура: засилля загального плану, часто навіть толку не добереш, хто з гостей говорить, а якщо вже й покажуть мовця крупно, то забудуть протитрувати (і гадай собі, хто він такий), якісь незрозумілі змістом своїм «голландські кути», зайва метушня камери тощо. Плюс шумова какофонія ток-шоу, де кричать гвалт і гості й ведучі, почути якусь завершену думку неможливо, та ще й глядачі в студії аплодують як заведені з причини і без причини, добре хоч не свистять, як на стадіоні. І постійне рагульськи грубе перебивання гостей з «ворожого» табору і затикання їм рота, аж незручно таке дивитися. Або навпаки шанобливе, підлабузницьке підтакування гротескним у своєму невігластві персонажам, навіть коли ті верзуть повну нісенітницю. І весь час на екрані одні й ті ж персонажі, від деяких з яких уже мало не нудить. І все це убозтво подається з якимось геть непристойним патосом, бракує хіба що фанфар. І все це – в глевкій атмосфері штучно продукованої агресії й неприхованої ненависті до когось, до чогось, усіх до усіх. Це лише трохи не дотягує до «високої планки» російських пропагандистських телеканалів. Гадаю, творці цих трьох наших інформканалів виявилися старанними й успішними учнями «братніх» московських політтехнологів. Знайшли у кого і – головне – чого вчитися!

А найгірше в цьому те, що ні в чому не винні люди – українські телеглядачі – це все змушені дивитися. І, як свідчать і результати останніх виборів, і поточна соціологія, зокрема рейтинги цих телеканалів, люди вірять у побачене і почуте в тих ефірах. Отримують з телевізора викривлену картинку світу і на її підставі ухвалюють різноманітні рішення. Від простих житейських – до доленосних на виборчих дільницях. Чесно кажучи, після цього безумного телеперегляду мені дуже кортить порадити телеглядачам, перефразуючи професора Преображенського, «не дивіться українські інформаційні телеканали». Втім, це було б теж неправильно, тому що деякі з них дивитися можна, а деякі окремі програми, – мабуть, навіть варто. Просто не слід нічого сліпо брати на віру, тому що «по телевізору ж сказали». Треба вмикати критичність мислення і рішуче відмовлятися від тих каналів і програм, які хоч одного разу показали себе «колективним організатором, агітатором і пропагандистом». Тоді це інтелектуальне пекло не зламає вам психіку й не деформує для вас реальну картину світу.

Фото: Delo.ua