Новогодние телевпечатления от Ольги Володченко, Андрея Кокотюхи, Олега Вергелиса, Валерия Калныша, Олега Покальчука, Дианы Дуцик. Продолжение следует. 

«Детектор медіа»  продолжает публикацию новогодних впечатлений наших  коллег, которую мы начали вчера репликой журналистки Юлии Голодниковой.

В традиционном опросе «ТК» мы задали экспертам такие вопросы:

1. Каковы ваши впечатления от новогодней программы украинских каналов? Что понравилось, а что - категорически нет?

2. Поделитесь своим собственным рецептом новогоднего телеменю.

Сегодня читайте мнение Ольги Володченко, Андрея Кокотюхи, Олега Вергелиса, Валерия Калныша, Олега Покальчука, Дианы Дуцик, Зураба Аласании. А завтра мы порадуем наших читателей развернутым анализом новогоднего телеэфира известного тележурналиста ,а сейчас еще и преподавателя кафедры телевидения и радиовещания Института журналистики Юрия Горбаня.           

Ольга Володченко, журналист, медиаэксперт, преподаватель факультета славянской филологии и журналистики ТНУ им. Вернадского:

1. Новинка только в том, что одни и те же новогодние шоу шли и на украинских, и на российских каналах практически синхронно (не нужно было даже переключать). Украинский эксклюзив - «Х-фактор» на СТБ и «95 квартал» на «Интере».

2. Собственный рецепт новогоднего меню строила бы на новых лицах, потому что на всех каналах одни и те же исполнители. Утомили...

Андрей Кокотюха, писатель:

1. Сподобалося пряме включення з Майдану на Першому каналі. У Новорічну ніч усією родиною дивилися його. Бо все інше - переважно російський або комбінований продукт, де частка українських святкових мізків менша за російську. Не сподобалася, як завжди, обов'язковість та формальність підходу до новорічного телевізійного меню: «Залізною рукою створимо всім святковий настрій. Ми, телевізор, будемо вас розважати». Між іншим, ТРК «Україна» на цьому фоні вирізняється чесністю: от показують «вогник» на Шаболівці - і все, без жодних претензій на власну креативність.

2. Я б хотів бачити щось підсумкове. Наприклад, раніше під Новий рік показували якусь там «Песню года», звичайно, російсько-радянський варіант. Чому не напружитися і не зробити проект типу «Події року» - таку собі програму в жанрі інфотейнменту, де б не вантажили гумором, мюзиклами чи всякими шоу, а розповідали, як Україна (і світ, очевидно?) прожили цей рік. Ну, щось таке. Ясно, без аж такої гострої соціалки, але не вистачає ані подій, ані людей, ані, за великим рахунком, відчуття того, що відбуваються якісь зміни чи зрушення.

Олег Вергелис, журналист, «Зеркало недели»:

1. Думаю, що з ходом часу нам, можливо, треба вже змінити ставлення до «проблеми» новорічного телебачення. Певний час вона загострювалася, експерти, Детектор медіа намагалися шукати голку в копиці сіна. Останні роки особисто в мене вже звели нанівець усякі прагнення відшукувати цю голку. Тобто є стандартне меню, як комплексний обід у радянській їдальні. У ньому, можливо, міняються інгредієнти, але в принципі все залишається на своїх місцях. Тому я не хотів би на основі суто розважального телебачення робити якісь глобальні, універсальні висновки. Скажу відверто, виходячи з сімейного досвіду: ми дивилися якісь канали і скрізь була одна й та сама картинка. Ми дивилися проект каналу НТВ, він також був на каналі «Україна», «Новий рік у селі Глухарьове» (також «Україна»), і не було бажання перемикати телеканали.

Епоха Ряшина, яка була 5-6 років тому на телеканалі «Інтер», закінчилася. Його програми дозволяли нам навіть хизуватися. Він робив у рік десь по три мюзикли, ми їх критикували, шукали там якихось негараздів. А тепер минув час, і мені кажуть: як шкода, які колись були на телеканалі «Інтер» мюзикли -  «Диканька», «За двома зайцями». Я думаю, що буде свій рейтинг у того ж «Інтера», який показав і «95 квартал», і фірмових «Сватів» - до речі, дуже успішний проект. Стосовно «Сватів» можу сказати не особисто мою думку, а деяких моїх знайомих, яким я довіряю. Вони мені повідомили, що діалоги було прописано більш-менш вдало, а от музичне навантаження було слабке, надзвичайно нецікаве і невибагливе. Ще один момент. Мені приємно, що виправдовуються мої суб'єктивні прогнози, виходячи з «Кварталу», який я дивився фрагментарно. Тобто їхній гумористичний діалог із нинішньою владою більш толерантний, обережний, ніж із попередньою владою. Раніше це був діалог, побудований на суцільних низових методах, а тепер перш ніж пожартувати, вони трішечки озираються. Можливо, це данина часу. Хоча там були цікаві знахідки, особливо мені сподобався фінал, там був мотив і з відомого фільму Горіна «Пригоди Мюнхаузена».

А так - усе як завше: канали придбали великі проекти російського телебачення  - «Олівьє-шоу» та інші «голубі вогники». Мені здається, що кінопоказ став без вигадки. Дуже прикро, що оця полова - телемуві - ніякою мірою не замінить хіти, які ми любимо. Мені здається, що формат новорічного вогника себе вичерпав.

2. А рецепт... Який може бути рецепт у експерта, критика, журналіста? Не його справа складати телеменю. Я заробляв би інші гроші, якби я був модератором для їхнього ефіру з їхніми бюджетами. Скажу чесно, в мене є ідеї, але чого я їх маю дарувати? Пошук новорічного телебачення в одному: щоб зійшлися вдало новорічні зірки і спалахнуло щось цікаве художнє, сюжетне. Я думаю, кожен Новий рік і не повинен дарувати супербомб.

2 січня я, приміром, дивився сітку ICTV, фільми «Миссия невыполнима» (один, два), «Статский советник». Чому я дивився фільми, які вже бачив кілька разів? Тому що це майоріння і палахкотіння конфетті, ця ернстівщина вже дістала. Це така новорічна амбітність, пересипана зухвалістю та нещирістю, з суцільним Ургантом.  Був парадокс Галкіна, який осточортів, тепер парадокс Урганта, який також осточортів. Раніше було три канали і всі з нетерпінням чекали «Голубого вогника» й Аллу Пугачову. А тепер у нас багато каналів, але кругом суцільні повтори. А з оригінального продукту виділяються тільки «Свати».

Валерий Калныш, «Коммерсант-Украина»:

1. Мое впечатление, в принципе, никак не поменялось за последние 5 лет. Мы используем вторичный продукт. Если у зрителей есть Первый российский канал, они включают его, смотрят «Оливье», потом переключают и смотрят с опозданием на час то же «Оливье» на «плюсах». Ничего выдающегося - за исключением Нового канала, который сделал свою программу. За попытку сделать нечто свое, пусть даже с участием российских актеров и музыкантов, Новому - отдельное спасибо.

2. Что касается классического телеменю, то я тут консервативен. Я могу сказать, к чему я привык и к чему отношусь спокойно. Я спокойно отношусь к «Иронии судьбы, или С легким паром!», которое заканчивается за час до Нового года. Потом какая-то развлекательная программа до поздравления главы государства. После чего эта программа продолжается, и потом какой-то хороший художественный фильм. Категорически не приемлю - здесь меня просто выворачивает - всяких «Дискотек-80-х».

Опять же, все зависит от специфики празднования, кому-то неинтересно весело его отмечать, как мне, например. Я просто не совсем приемлю этот праздник. 1 января мне очень-очень понравилась программа Нового канала, который показывал 24 часа одни мультфильмы. Вот это была замечательная программа, когда просто отдыхаешь, никуда не спешишь. Я бы, конечно, добавил бы еще какие-то новости, например, очень интересно было смотреть, как встречают Новый год в разных странах.

Олег Покальчук, социальный психолог, писатель:

1. Второй год как не смотрю телевизор вообще, а что-либо достойное внимания или резонансное затем нахожу в записи в интернете, ориентируясь на реакции блогеров. Судя по предварительным их отзывам, новогодний прайм традиционно был использован для гнусного политиканства, разбавленного «культур-мультуром», где собственно «мультура» было тоже традиционно больше.

2. Новогоднее телеменю может быть съедобным лишь в формате веб 2.0, так как перспектив обрести человеческое лицо у нынешнего политизированного самым пошлым образом «ящика» не наблюдается.

Диана Дуцик, шеф-редактор группы сайтов «Главред»:

1. Я вже давно нічого особливого не очікую від новорічної програми українських телеканалів. Стандартний набір із шоу, мюзиклів та концертів, у яких миготять одні й ті ж обличчя, хіба в різній послідовності на різних каналах. Дещо розважив «Вечірній квартал» на «Інтері», але, як на мене, цього разу програмі не вистачало гостроти. На жаль, нічим не порадував і набір фільмів на різних каналах.

2. Власного рецепта новорічного «телеменю» не пропонуватиму. Оскільки вважаю, що жодна телепрограма не зможе замінити спілкування з близькими людьми. У наш час, перенасичений інформаційними технологіями, ми так мало приділяємо часу на спілкування (не віртуальне - в асьці, телефоном, у соціальних мережах, а реальне - живе спілкування), що варто зробити це бодай у новорічний вечір.

Зураб Аласания, главный редактор информационного агентства «Медиапорт»:

1. Так получилось, что мы с телевизором в канун Нового года почти не виделись (деревня, лес, озеро...). Не могу сказать, что он или я сильно этим фактом огорчены. Так, слегка - по крайней мере я, и по крайней мере тем, что глаз и ухо зацепило вскользь. Это была новогодняя программа канала «1+1». То есть, не совсем «1+1». Вернее, совсем не «1+1»: какой-то российский новогодний чёс, дурные шутки в дурных песнях. Ну, надо думать, на производстве собственных чёсов сказался кризис. Да, «Плюсики»? А вообще вы хорошие.

День спустя наткнулся в нетях на отрывки новогоднего интеровского «Квартала» (странный формат придумали коллеги в LB - словами в сети пересказывать телевизор). И я странно себя веду - читаю, блин; в который раз уже...). Да, так вот - «Квартал» порадовал. Не знаю, что Владимир Зеленский нагенпродюсирует - но шут он гениальный. И я не сторонник теории заговоров, посему тупо продолжаю считать «95-й» своеобразным градусником (классическим, ректальным) украинского политеса. До тех пор, пока у Саши Пикалова карт-бланш - гайки еще не закручены. Когда у него появится просто бланш, от прототипа - тогда и просто гайки.

2. «Идеальной» новогодней программы я себе не представляю по определению. Исходя из «телевизионной» логики вопроса, это означало бы, что весь народ всё праздничное время смотрит телевизор. В этом ли суть собственно праздника? Сомневаюсь.

Ну да ладно, если не капризничать, что-нибудь тематическое, наверное, я бы какое-то время посмотрел. Условно говоря, мне была бы любопытна камера, облетающая мир с востока на запад по часовым поясам, вслед за Новым годом - традиции, обычаи: кто, где, как; подробно, в неспешно-гипнотизирующем стиле Discovery Channel или National Geographic. Такое - сутки непрерывного праздника, с каждой новой страной, с каждым заморским народом...

И категорически никаких, даже полутораминутных, Януковичей!

А вот до того - что-нибудь годичное, событийное, обзорное, итоговое. В идеале - с причинно-следственными связями и хотя бы беглым анализом. Фактов (как и источников) дофига, информационный поток огромен. Выводов - нет. Пресса (сетевая в том числе) - еще как-то старается поддерживать этот формат. Телевизор - сплошной entertainment. Я даже теоретически не вижу ни одного украинского канала, который поднял бы такое - просто в силу того, что ни один из них не пользуется доверием. И если б только моим.

Виктория Сюмар, директор Института массовой информации

1. Мне понравилась трансляция из Грузии в эфире Первого национального. И все наше на Майдане на этом фоне выглядело серединой 80-х. Грустно очень...

2. То, что сделали грузины, пригласив мировых звезд, выступающих с их звездами, вполне может быть неплохим рецептом.

Роман Кульчинський, головний редактор сайту Texty.org.ua:

1. Враження від новорічного телебачення  практично не змінюються вже котрий рік: нічого, або обмаль українського, багато галасу, пласких жартів, крикливих декорацій. Тому «горизонт очікувань» особливо в «телесезон Януковича», був практично нульовим.  Новорічний перегляд я почав із риб на Animal Planet.   Ближче до опівночі під напором традиції ми  таки почали перемикати українські канали. На «Плюсах», здається, цілий вечір транслювали якусь повністю російську програму. Оскільки зараз важко визначити, українські чи російські зірки присутні в студії, те, що програма була зроблена в Росії можна було визначити по міні-мультиках, якими вона перебивалася. Там усі говорили про Росію.

Досить швидко ми зупинилися на прямій трансляції новорічного концерту з Майдану. Якраз співав Олег Скрипка, ми відклали пульт і почали дивитися  «Київ». Скрипка був у стильному українському одязі, виконував старі хіти. Вперше я помітив, що він видохся, в очах не було вогню, десь подівся драйв.  Майдан аплодував і підспівував, але це скоріше данина моді.

Привітання Януковича, як і закликали численні користувачі мого улюбленого твіттера, ми виключили.

Потім знову повернулися на трансляцію з Майдану. Після офіціозного діда Мороза і голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, а також новорічної пісні в радянському стилі, на сцену вийшли Потап і Настя Каменських. Стало остаточно скучно, і ми знову почали заппінг по каналах. На ICTV хтось вітав Росію з Новим роком. Несподівано наткнулися на не звичну картинку і приємну музику. Виявляється, по ТОНІСу йшов акустичний концерт групи «Океан Ельзи». Музика не напружувала, жодних жартів, привітань і т.п. Просто концерт. На ньому ми й зупинилися.   

2. Новорічне телеменю має бути оригінальним, тобто власного виробництва. Думаю, глядач із цікавістю дивився б якісь різвяно-новорічні кіноісторії. Звертання до Гоголя - це добре, але не дуже свіжо, мені цікавіші сучасні історії, бажано, щоб вони відбувалися в місті, а не в селі.

Ефір я б частково розбавив українським колоритом. Народний різдвяно-новорічний цикл багатий на красиві традиції, і з їх елементами можна було б зробити красиве шоу чи концерт. Вичистив би з головних новорічних програм кітч, кривляння і крикливість.

Фото Яны Новосёловой, www.volynnews.com, ua.glavred.info, debaty.org, reklamaster.com, http://www.investigator.org.ua/