«Детектор медіа» завершує традиційне опитування про підсумки телевізійного сезону, яке, зазвичай, проводить двічі на рік - наприкінці телевізійного сезону та наприкінці календарного року.

Експерти в своїх міні-інтерв'ю відзначають високу якість власного продукту СТБ та захоплюються програмою «Україна має талант». Натомість антитенденцією року фахівці назвали падіння якості новин та спроби монополізації ринку одним із великих гравців за допомогою політичних інструментів.

Загалом експерти наголошують, що українське телебачення потребує змін у контенті, проривів та пошуку оригінальних рішень.

Запитання ТК:

1. Які нові тенденції ви можете відзначити за цей сезон у виробництві телеконтенту? Яку подію ви б назвали головною подією сезону у виробництві телеконтенту? Чому?

2. Яку подію ви б назвали головною антиподією сезону у виробництві телеконтенту? Чому?

3. Яку подію ви б назвали головною подією сезону на телеринку? Які нові тенденції ви можете відзначити за цей сезон на телеринку?

4. Яку подію ви б назвали антиподією сезону на телеринку?

5. Які зміни ви спостерігаєте у відносинах медіа з владою, опозицією, бізнесом? Про що свідчать ці зміни? Наскільки адекватно на ці зміни реагує журналістське середовище, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, профільний парламентський комітет?

У третій частині опитування на запитання ТК відповіли Ольга Герасим'юк, Лариса Мудрак, Олексій Мустафін, Ольга Бабій.

Нагадаємо, що в першій частині відповідали Олег Вергеліс, Роман Чайка, Григорій Тичина, Вікторія Сюмар, Сергій Дем'янчук, Андрій Куликов, а в другій частині взяли участь Юрій Мінзянов, Оксана Панасівська, Анатолій Єрема, Микола Потураєв, Віктор Понеділко, Юрій Рибачук, Тарас Петрів.

Пропонуємо порівняти відповіді експертів із оцінками телесезонів 2008/2009, 2007/2008 підсумками 2007-го та 2006-го (1, 2, 3) років.

Ольга Герасим'юк, народний депутат (фракція НУНС):

1. В цьому сезоні, на жаль, телеконтент змілів, основна тенденція - вторинність, безліч безликих клонів розважальних шоу, позначених несмаком і вульгарністю. Силікон. Я не ханжа, але натужні жарти й матюки відвернули від перегляду. Дешевизна в усьому - і я не думаю, що причина в економічній кризі. З'явилася тенденція все робити з «поношеного», так ніби - все одно викидати, то навіщо старатися. Так, до речі, й було - кілька розанонсованих супершоу так і не дожили до свого середнього віку. Інформаційні програми втратили глядача, який ставиться до свого життя серйозно. Так званий паркет примусив задуматися - а чи не передається совок через гени? Адже ті молоді люди, які виготовляють лакейські сюжети останніх місяців, здається, нічого не знали про радянську пропаганду...

Про хороше. Я би відзначила ранкову програму на Новому каналі. Троє симпатичних веселих ведучих мають дуже людський вигляд, що дуже вирізняє їх на тлі інших, які вдають із себе веселих людей. Ця трійця весела й дуже природна, іронічна, дотепна й розумна. Здається, таких називають особистостями :). За цим глядачі вже поскучали.

2. Антиподія - переформатування новин на компліментарні придворні програми. Втім, ще з казки про «Голого короля» всі дітки знають, що довго чи коротко, а все стає на свої місця. Антиподія - показ іменинного фільму про президента. Я свого часу знімала фільм про Леоніда Кучму, який було показано лише одного разу, бо ми знімали те, що нам було цікаво, - адже про нього ніхто не знімав, - і не збиралися славословити. Але це інша історія. Просто як автор першого фільму про президентів хочу сказати, що нинішній фільм можна прийняти лише в тому випадку, якщо це було задумано як пародія на фарс, бо інакше - за ці тупі лестощі нормальний іменинник викинув би автора цього убожества зі свого банкету, як бідаку Шуфрича, що за іронією долі саме в день свого так і не поясненого народу звільнення славив у фільмі Уособлення нової влади... В принципі, можна сплюнути й пережити - якби для показу не використовувався національний ефір і гроші платників податків.

Дуже не сподобалася «Міняю жінку». Починаючи із сексистської назви. Могло би бути цікаво, якби в шоу змагалися різні погляди на сім'ю, на виховання дітей, на стосунки, зрештою. Але там пішли по найлегшому й найпримітивнішому шляху - приїжджає «городська» в село й каже: «Фі, ваняєт!». І обов'язково матюкається, бо «нє видєрживаєт».

3. Нічого не можу сказати про наш телеринок - не пам'ятаю нічого яскравого. Тенденцією є швидше намагання «злямзити» ідею чужого формату, щоби не купувати, переробити на свій фасон, щоправда, частіше за все - невдало й без ума. Канал СТБ цього сезону не мав із ким змагатися - тому його шоу лишилися найкращими.

4. У нас перестали робити оригінальний продукт. Ринок не рухається. Щось дрібне продається, щось дешеве купується. Кудись навіки позвільняли професіоналів. Чомусь перестали знімати документальні проекти. Зі свого телекіно зняли те, що називають - «на худой конєц». Тому я це швидше віднесу до антиподії, бо українське нове телебачення почалося не сьогодні, і мало воно високу стелю. Десь поділи хороших режисерів, авторів, креативний кураж. Нарешті, хтось мені скаже, де Аня Безулик?

5. Ті зміни, які ми всі спостерігаємо, свідчать про те, що з нами трапилася біда. І що ця біда змушує багатьох мислячих людей думати: чи тікати звідси, чи заходитися знову робити народну справу всіх мислячих людей - не віддавати своєї свободи? Нацрада сьогодні поповнилася «цінними фахівцями», як відомо, - тому сподіватися, що вона хоч найближчим часом буде тим регуляторним органом, яким називається, - марно. Журналісти виявилися єдиною силою, що продемонструвала опір. Не всі. І опір цей теж можна буде переплавити на подобу опору. Якщо рух проти цензури не приростатиме чисельно і якісно, якщо буде залежати від того, як «вирішать свої питання» власники з владою. Цей рух буде сильним, якщо всі зрозуміють - нині настала, може, ще важливіша стадія розвитку: ще вчора всі впивалися свободою слова й тому нею легковажили, а сьогодні настав час її захистити. Він у тому, що свобода слова вирішує долю суспільства і гарантує людське життя. Це питання національної безпеки. Це - місія. І ще - це треба роз'яснити суспільству. Тоді воно не засне. 

Лариса Мудрак, заступник голови Національної ради:

1. СТБ зробили майже неможливе. «Україна має талант» знову можна назвати лідером. Хоча кажуть, що двічі увійти в одну й ту саму річку неможливо, вони це знову зробили. Це доказ того, що мрії збуваються. Це стосується й авторів програми, і її учасників. Можна лише аплодувати Володимиру Бородянському - натхненнику та менеджеру, а також усьому колективу мрійників.

Ще один проект, що заслуговує на увагу, - «Африканські пристрасті». Своєрідний футбольний десерт. Хоча головний ведучий після того, як Італія не вийшла в наступне коло, виглядав збайдужілим.

Тенденцій, а тим паче значущих, немає. Можливо, це наслідки економічної кризи? Хоча в інших сферах саме криза підштовхнула до появи нових, свіжих, малобюджетних ідей. А тенденції з телесеріалами вітчизняного виробництва взагалі почали засмучувати. Після «Доярки з Хацапетівки» та «Сватів» нічого пристойного так і не з'явилося. А закупівлі демонструють низькопробність та бездумність.

2. 4. Антиподій чи антитенденцій визначати не буду. Ми переживаємо непростий період виходу з економічної кризи. Просто сподіваюся, що всі знають свої помилки і зможуть їх виправити.

3. Телеринок активно демонструє тенденцію формування великих холдингів. Скільки таких холдингів буде - чотири чи п'ять - покаже час, однак це шлях якісного розвитку. Сподіваюся, з чесною конкуренцією та дотриманням закону.

5. Взаємини влади з медіа потрібно вибудовувати. Це непростий процес, і відповідальність за свободу слова мають нести всі сторони. Створений громадський рух журналістів потрібно вітати, особливо якщо це дасть поштовх до зміни законодавства у сфері медіа. Одним із нагальних питань можна назвати законопроекти щодо взаємин власників та медіа та щодо оприлюднення публічної інформації.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, незважаючи на всі складнощі, в липні нарешті змогла розпочати системну роботу. В пріоритетах - цифрове телебачення, суспільне мовлення та інноваційні технології, допомога індустрії в розвитку, боротьба з піратством. Сподіваємося на посильне сприяння Громадської ради при Національній раді, яка також почала системно працювати. Найближчим часом склад її буде оновлено.

Олексій Мустафін, заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення:

1. Новий успіх - тепер уже в тандемі - «Україна має талант» і «Танцюють всі» - засвідчив, як на мене, обнадійливу тенденцію «олюднення» розважальних форматів. Тенденція висхідна, бо раніше до глядача намагалися «опуститися» (й «добарбосизувалися», насправді). Звісно, є ризик, що в процесі клонування (традиційна для українського телеринку реакція каналів на успіх того чи іншого формату) «людський фермент» може десь загубитися. На жаль, з «олюдненням» новин справи трохи гірші (хоча спроби є), тому подія року - все ж таки «Україна має талант».

2. Припинення виходу новин на К 1 (не перший канал, який відмовився від новин, але тим тривожніша тенденція), зникнення з ефіру 5-го каналу «Я так думаю» і «5 копійок» (звісно, з поясненнями про необхідність «по одежке протягивать ножке» - але тим красномовніше на тлі наступної істерики щодо наступу на свободу слова шляхом позбавлення «заощадливого» каналу частот) і подальше погіршення якості новин на більшості телеканалів (якесь падіння у безодню, перепрошую за пафос).

3. Структуризація великих телегравців і водночас спроби монополізації ринку одним із них за допомогою політичних інструментів. Головна подія - вихід на ринок Starlightmedia як крок до перетворення цього об'єднання з «умовного» на справжній телевізійний холдинг. Не можна пройти повз успіхів ТВі, «України» й СТБ - за всіх відмінностей між цими каналами.

4. Політичне втручання й адміністративний зуд в усіх його проявах. Почалося з нібито безневинних вправ гротескної Комісії з питань моралі - продовжилося зовсім несмішним скандалом із ліцензіями ТВі і 5-го (прецедент перегляду рішення заднім числом - чи не найзагрозливіший момент у цій історії, на який, щоправда, звертають куди меншу увагу). Плюс - переформатування Нацради способом, який дискредитує саму ідею незалежного наглядового органу. Ще одна, хоч і менша в масштабах країни, антиподія - ситуація навколо «1+1», яка більше нагадує знущання над колись і справді яскравим брендом.

5. Жодних, окрім того, що бізнесу (і медіабізнесу зокрема) більше немає нагальної потреби розкладати яйця по різних кошиках. А стратегічне мислення, не кажучи вже про любов до цінностей відкритого суспільства, для такої ризикованої справи, як виявилося, у вітчизняних бізнесменів відсутнє.

Опозиція, яка не любить нинішньої влади з політичних міркувань, і журналістське середовище (принаймні, значна його частина), що зневажає Януковича з міркувань швидше естетичних, діють схожими методами, найвіртуознішим із яких чомусь вважається «плювок у борщ» - владі від того особливого дискомфорту немає, але ті, хто плюнули, відчувають справжній катарсис.

Безкінечне пережовування історій про вінок, що впав на президента, і його географічно-літературних ляпів перетворилося на спорт, настільки захопливий, що на дослідження владних рішень, які мають справді стратегічне значення для країни - часто-густо із величезним знаком «мінус», - не вистачає ані сил, ані часу, ані інтересу. Тим більше, що й суспільство (чи, принаймні, те, що в нас звикли називати суспільством) особливої цікавості до цієї складової діяльності влади не виявляє. А справді вдумливим читачам/глядачам несподівано повідомляють, що стандарти журналістики насправді не такі вже важливі, коли йдеться про таку святу справу, як боротьба з цензурою. Ось на це «журналістське середовище» не реагує ніяк - ані адекватно, ані неадекватно.

Що ж до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення... Ось ви особисто відчуваєте хоч би якійсь ознаки її існування?

Ольга Бабій, генеральний директор Івано-франківського обласного телебачення «Галичина»:

1. По-перше, це зменшення критичності програм, по-друге, - зменшення національно орієнтованих програм. А також відсутність євроатлантичних акцентів як національних пріоритетів. Головна подія, на мою думку, - демократичні вибори президента.

2. Антидемократичні узаконення «тушок» Конституційним Судом. Якщо в нас вибори президента відбувалися демократично, то «тушки», узаконені Конституційним Судом, абсолютно антидемократично. Справа в тому, що ми як громадяни обирали за партійними списками, де нам чітко казали народні депутати, що вони будуть виконувати або програму «Нашої України», або програму БЮТ, або якусь іншу. Виявилося, що це був просто елементарний обман людей, тому що ті, хто перейшов у коаліцію, виконують зовсім іншу програму - програму Партії регіонів. Конституційний Суд, узаконюючи «тушки», відкинув демократичний вибір нашого суспільства і проігнорував його. Я вважаю, що це головна антиподія, яка буде мати та вже має величезний вплив на те, що українське суспільство, яке встало й обрало собі демократичний курс, тепер робить поворот до зовсім інших орієнтирів.

3, 4. Головні тенденції телеринку: я би тут назвала проросійську орієнтацію та переформатування публіцистичних програм. Яскравий приклад - доля програм Анни Безулик та Романа Чайки. Уже своїх «П'ять копійок» немає куди вставити, а «Я так думаю» вже нікого не цікавить і, виявляється, нікому не потрібно. Я погоджуюся з Валерією Новодворською, що в Україні йде наступ на честь, національну ідентифікацію і гідність нації. Я не певна, що таким є запит телеринку, швидше, це запит власників телеканалів, які демонструють просто-таки надзвичайну підпорядкованість провладним структурам і свою залежність від них. Мене особисто шокує те, що власники багатьох центральних телеканалів виявилися ще й до того ж особами, які просто не можуть бути ключовими в телебаченні, оскільки вони відіграють не останню роль в адміністративному апараті держави. І, як не парадоксально, український телеекран почав відображати засади внутрішньої і зовнішньої політики нової влади ще до того, як вони були прийняті Верховною Радою, тобто це свідчить про те, що телебачення надзвичайно чітко вловлює певні політичні моменти, але тут є велика різниця між тим, що відчуває суспільство...

5. Зміни у відносинах із владою дуже відчутні. Навіть у поведінці багатьох журналістів уже немає тієї наступальності, я би навіть сказала агресивності, яка була присутня в журналістиці завжди, але яка особливо відчувалася при попередньому президентові. На сьогодні наші журналісти озираються і побоюються поставити гостре питання, побоюються реакції і власників каналів, і просто нової влади. Був настільки свіжий вітер, а тепер відчувається просто листопад, осінь, із помаранчевого літа вже перекочуємося до льодовикового періоду. Всі ці тенденції, які є на сьогодні, - це ще не цілком усвідомлений у журналістському середовищі процес. Але це усвідомлення відбувається, і я маю абсолютно оптимістичне бачення нашого найближчого майбутнього. Ми жили в демократичному суспільстві 5 років, і, я думаю, Україна від свого демократичного майбутнього не відмовиться, а тим більше українські журналісти.