«Детектор медіа» продовжує традиційне опитування про підсумки телевізійного сезону, яке, зазвичай, проводить двічі на рік - наприкінці телевізійного сезону та наприкінці календарного року.

Нинішні мін-інтерв'ю з експертами залишають по собі відчуття, ніби експерти не помітили цілого року виробництва телеконтенту: як і торік, головною подією року більшість називає «Україна має талант!» (СТБ).

Також серед позитивних процесів відзначають появу перших українських серіалів «Сусіди» («Інтер»), «Тільки кохання» («1+1»), навіть попри їхні скромні показники.

Загалом експерти наголошують, що українське телебачення потребує змін у контенті, проривів та пошуку оригінальних рішень. 

Головною антиподією року кілька людей назвало події довкола ліцензій 5-го каналу та ТВі.

Запитання ТК:

1. Які нові тенденції ви можете відзначити за цей сезон у виробництві телеконтенту? Яку подію ви б назвали головною подією сезону у виробництві телеконтенту? Чому?

2. Яку подію ви б назвали головною антиподією сезону у виробництві телеконтенту? Чому?

3. Яку подію ви б назвали головною подією сезону на телеринку? Які нові тенденції ви можете відзначити за цей сезон на телеринку?

4. Яку подію ви б назвали антиподією сезону на телеринку?

5. Які зміни ви спостерігаєте у відносинах медіа з владою, опозицією, бізнесом? Про що свідчать ці зміни? Наскільки адекватно на ці зміни реагує журналістське середовище, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, профільний парламентський комітет?

У другій частині опитування взяли участь Юрій Мінзянов, Оксана Панасівська, Анатолій Єрема, Микола Потураєв, Віктор Понеділко, Юрій Рибачук, Тарас Петрів. (у першій частині відповідали Олег Вергеліс, Роман Чайка, Григорій Тичина, Вікторія Сюмар, Сергій Дем'янчук, Андрій Куликов).

Пропонуємо порівняти відповіді експертів з оцінками телесезонів 2008/2009, 2007/2008 підсумками 2007-го та 2006-го (1, 2, 3) років.

Юрій Мінзянов, генеральний продюсер Star media:

1. Больше стали обращать внимание на форматы, благодаря успеху «Україна має таланти», на талант-шоу, игровые форматы - «Народна зірка», «Україна має таланти», «Х-фактор». И я думаю, это развитие продолжится. В то же время стали меньше покупать сериальные форматы. Телевидение сейчас больше интересуется телешоу, а не кино и сериалами. Сейчас перед продакшнами стоит дилемма, как развиваться: в сторону форматов или в сторону каких-то жанров, потому что зритель всеяден, и он хочет смотреть как детективы, так и мелодрамы. Все ломают головы, думают над какими-то симбиозами жанров, пока находятся на таком распутье.

Главное событие сезона - это подъем и расцвет СТБ. Мне нравится практически все на этом канале, и я с удовольствием смотрю даже их новости, которые на других каналах не смотрю. Они закупили несколько форматов и развивают их, они интересны и креативны.

2. В то же время эксперименты СТБ в области игрового, сериального кино у меня под большим сомнением, потому что там нет профессионалов в этой области. Я слышал, что они даже порывались купить несколько громких форматов, в том числе такие сериалы, как Monk, Lost. Но это же просто смешно! Потому что их купить практически невозможно за те деньги, что есть у каналов. Они шарахаются из стороны в сторону: то хотят медицинский сериал на волне успеха «Доктора Хауса», то что-то другое. Вот это шараханье приводит к мысли, что СТБ, как и все каналы, продакшны, не знает, чем хочет удивить зрителя. Этот процесс может быть долгим. Нет человека, который, скажем, понимал бы современные тенденции сериального кино и четко определил: для канала СТБ нужен вот такой сериальный формат и можно двигаться вот в таком направлении. Мне кажется, здесь и есть загвоздка, которая может породить трудности у канала.

3. Киносериальный формат находится в замершем состоянии после кризиса. Пока производители не могут понять, в какую сторону идти. Если два года назад телеканалы покупали все подряд, то сегодня, после двух кризисных лет, многие сериалы не отвечают требованиям современности, потому что они устарели.

5. Я думаю, что никаких изменений не будет и какие-то воздушные замки рисовать не стоит. Все будет так, как было. А журналистам нужно быть более активными и не прятать голову в песок.

Оксана Панасівська, головний продюсер Нового каналу:

1. Українські телеканали нарощують обсяги власного виробництва. Слава богу, ця тенденція збереглася і, мені здається, буде тільки розвиватися. Сезон відзначився великою кількістю талант-шоу, навіть їх тиражуванням. Плюс виробництво й успішний вихід в ефір ситкому «Свати». Це яскравий приклад того, що і на рідних теренах можуть, якщо хочуть, робити справжні ситкоми - яскраво, талановито, смішно, рейтингово.

2. Антиподією вважаю тиражування талант-шоу, тому що програми «Народна зірка» і «Суперзірка» скидалися (навіть у деталях) на неякісні пародії «Фабрики зірок». Але ж і пародію можна робити якісно. Щось не склалося в колег, на жаль. Після кризи ринок досить швидко повстав і відновився швидше, ніж усі сподівалися. Більшу роль зіграв переляк, ніж об'єктивні причини для падіння. Тому я б говорила не про нові тенденції, а про відновлення старих.

3. Створення сейлз-хаусу Starlight sales й успішні власні продажі холдингу Starlightmedia`.

4. Все, що відбувається навколо Нацради і НЕК. Інституції, що покликані регулювати телеринок, його лише дестабілізують.

5. Ці відносини я б схарактеризувала як насторожені. Усі ще не знають, чого чекати один від одного. Побачимо.

Анатолій Єрема, ведучий каналу «1+1»:

1. Якщо судити по тому, що мені ближче, тобто ті тенденції, які є на моєму каналі, то це тренд у виробництві реаліті-шоу. Пройшло одне шоу «Міняю жінку», на якому я працював головним редактором, і воно засвідчило, що такі формати мають великий потенціал, тому що глядацький інтерес до них зростав з кожною програмою все більше і більше. Зараз ми будемо виробляти вже не одне, а кілька таких реаліті-шоу.

Щодо головної події, то тут для об'єктивності треба відійти від корпоративних інтересів і дивитися на те, що є на інших каналах. Як на мене, найуспішнішою подією можна назвати шоу «Україна має таланти» на каналі СТБ.

2. Антиподія цього сезону - це проблеми зі свободою слова, які з'явилися в нашій країні, ставлення влади до журналістів.

5. Це все можна схарактеризувати одним словом - підлабузництво. Це мені не подобається. Хоча ніхто їх про це не просить, і це вже інший аспект. Просто дехто хоче бігти попереду паровоза і займається тим, чим я сказав. Як реагує журналістське середовище? Більш-менш адекватно. Я не буду заглиблюватися в деталі.

Микита Потураєв, медіа-експерт:

1. Не можу сказати, що наразі я бачу якісь проривні тенденції, скоріше вдосконалення наявних форматів, пошук нових ідей у тих трендах, які вже добре себе зарекомендували в українському ефірі. Ця ситуація зрозуміла, тому що в умовах загальноекономічної кризи, яка ще триває, навіть враховуючи більш-менш стабільне положення українських великих телеканалів і виробників телепродукту, залишається певна недостатність інвестицій. А тому цілком логічним є небажання найбільших українських телегравців вкладати гроші у ризиковані експерименти. Я вважаю, що зі збільшенням бюджетів (думаю, воно відбудеться в наступному році), з подальшою стабілізацією економічної ситуації будуть більш сприятливі умови для появи проривних телепродуктів в українському ефірі. Сьогодні його можна оцінити як стабільно якісний, тобто телеефір зафіксував досить хороший рівень продуктів, і я не бачу сьогодні жодних тенденцій до погіршення якості мовлення на українських каналах.

Можу сказати, що виробництво талант-шоу безперечно вивело виробництво українського телевізійного контенту на якісно новий рівень. І ці досягнення розпочалися ще минулого року, коли стартував проект «Україна має таланти» на каналі СТБ. Талант-шоу на сьогодні, на мій погляд, є найбільш високотехнологічним продуктом на українському телебаченні.

Як мені здається, нового дихання набувають розважальні формати власного виробництва. Не все, може, вдається українським каналам, але наявне бажання виробляти свої шоу, в першу чергу адаптовані. Оця школа виготовлення складних, високотехнологічних форматів підвищує професійний рівень українського телебачення, і я переконаний, що за умови сталого економічного розвитку кількість переросте в якість. Хочеться вірити, що в найближчому майбутньому українське телебачення зможе експериментувати, виробляти та пропонувати на зовнішні ринки оригінальні, яскраві, якісні формати.

2. Оскільки я є послідовним прихильником експерименту і пошуку в телебаченні, які ми не завжди можемо спостерігати в українському телепросторі, не хочу вдаватися до якоїсь нищівної критики. Думаю, що невдачі були майже у всіх телевиробників і майже на всіх каналах, але вони є результатом спроб, нових ідей, нових форматів. У науці вважається, що невдалий експеримент чи якась аварія, чи навіть катастрофа, є безцінними джерелами наукової інформації. І світова наука рухається від невдачі до невдачі, іноді навіть від катастрофи до катастрофи, тому що людство, як відомо, навчається на власних помилках. Це стосується і телебачення. Хочеться побажати, щоб поразок було менше, а перемог - більше.

3, 4. На мій погляд, телевізійний ринок, демонструючи непогані темпи зростання, внутрішньо не є стабільною системою. Звісно, ми повинні обговорювати наявність тих факторів, які найближчим часом головним чином впливатимуть на цей сегмент. По-перше, цифрове мовлення, яке не за горами. І я не можу передбачити того, що зміниться з початком цифрового мовлення в Україні, я не бачу, що відбуватиметься зі збільшенням обсягів інтернет-реклами. На наступний рік прогнозується 40%-ве зростання сегменту української інтернет-реклами.

Наскільки мені відомо, великі російські гравці - як виробники контенту рунета, так і гравці на рекламних ринках - збираються заходити в Україну і просувати тут свої нові технології роботи з рекламодавцями. І не певен, чи український ринок готовий до таких революційних змін.

5. Я не бачу на сьогодні реальних підстав вважати, що є якесь суттєве погіршення у відносинах між владою та пресою. Переконаний, що якісь ситуації певних непорозумінь виникали і будуть виникати, навіть у сталій демократії є багато прикладів цього. Нині Україна стає на більш правильний шлях розвитку, щонайменше це шлях зрозумілий і прогнозований. У таких нових умовах влада повинна по-новому вибудовувати відносини зі ЗМІ, тому що, створюючи нову ситуацію у суспільстві, в політиці, економіці, вона повинна розуміти, що відносини зі ЗМІ повинні складатися по-новому.

З іншого боку, думаю, що медіа також мають змінювати систему відносин із владою. Нове інформаційне поле, яке буде зараз створюватися, відрізняється від того, яке було раніше. На сьогодні є певні труднощі, і я би їх описав таким чином: влада намагається вибудувати новий змістовний дискурс. ЗМІ та окремі журналісти більше звикли до емоційного дискурсу, тому наразі влада зі ЗМІ розмовляють просто різними мовами. Я вважаю, що шлях до порозуміння в цьому процесі якраз лежить у напрямі створення спільної мови, якою будуть користуватися як можновладці, так і журналісти. Якщо люди розмовляють різними мовами, то виникає не тільки непорозуміння, але й взаємне роздратування, що зараз і відбувається. Це дуже важливе завдання - перейти на спільну мову, головною характеристикою якої буде змістовність, і на цій мові почати відбудовувати сталий та постійний діалог між ЗМІ та владою. Це вирішить багато проблем.

Віктор Понеділко, екс-член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

1, 2. Тенденцією можна назвати те, що з'являються нішеві, тематичні канали. І той, хто вчасно це зробив, виграв забіг на дистанції. Блок телеканалу «Інтер» втратив позиції на рекламному ринку. Спроба сильних з боку «Інтера» повернути собі ці позиції, а якщо точніше, то відвоювати собі ті ніші, які вже зайняті іншими каналами - це все політичні наслідки цього процесу. На мою думку, таким шляхом і розвиватиметься далі контент. Той, хто розраховує на всіх і на все, втрачає, а не набуває.

Нічого того, що є з телеконтенту, мене не задовольняє, крім хіба що сатиричних шоу, як, скажімо, «95-й квартал». Звісно, це повний суб'єктивізм, однак усе інше деградує. Та ж «Свобода слова», якою колись ми захоплювалися, перетворюється навіть не на шоу, а на «шоучик».

3, 4. Телеринок - це така складна категорія, де хтось щось продає, хтось щось купує... Поки що український мовник не дуже активно купує та замовляє продукт, який був би цікавий, а женеться за дешевеньким, за тим, що дасть йому змогу заробити ще якусь копійку. Якщо загалом говорити, то телебачення має перспективи розгортатися і розвиватися в телебачення на замовлення, скажемо так - інтерактивне телебачення. Це той момент, коли я сам замовлю собі те, що мені до вподоби. У такому випадку і регулятори, і держава, і все інше будуть непотрібні.

Росія спробувала законом відрегулювати так звані сетевые средства массовой информации, і з цього нічого не вийшло. Глядач виявився потужнішим, ніж уся влада і регулятори разом узяті. Варіант, про який ми зараз говоримо, ідеальний варіант, тому що уже ніхто, крім мене, вас, когось третього не буде формувати цей пакет, цей контент, ми його самі собі сформуємо.

5. Влада знаходить і знайшла нові форми співпраці з медіа, які задовольняють владу і які формально не порушують постулатів свободи слова. Зовсім інші методи, зовсім інший стиль, ніхто не притискає, ніхто не утискає, але чомусь легко не живеться.

Юрій Рибачук, редактор відділу «Культура і суспільство» тижневика «Коментарі»:

1. На мій погляд, явищ і тенденцій у виробництві телеконтенту, що їх можна визначити як «нові», в цьому сезоні не було. І це не дивно. Лейтмотивом життя країни впродовж усіх цих місяців була всезагальна криза. Це поняття, як і класичне «розруха», набуло якогось фатального сенсу. Тож телебаченню в цьому сезоні було не до проривів, пошуку оригінальних рішень чи переоцінки власних цінностей. Йому важливо було «сісти на тему», аби утримати глядача. Така тема знайшлася. Якщо рік-два тому це були безкінечні танці з зірками, то нині їх заступили талант-шоу - «Народна зірка», «Суперзірка», третя «Фабрика зірок» і, звісно, «Україна має талант - 2». Незабаром цю тему продовжить ще й «Х-фактор». Себто, «тему», сенсаційно підняту каналом СТБ минулого сезону, з більшим чи меншим успіхом експлуатували й інші телекомпанії в сезоні нинішньому.

Очевидно, на характеристику головної події заслуговує інтерівський серіал «Сусіди». Подолання символічної віхи - 100 серій - плюс добрі рейтинги, на мій погляд, свідчать про те, що успішні мильні опери не обов'язково мають розповідати про життєві драми мешканців «рубльовок» і «барвіх». Глядачу цікаво, коли життя на екрані наближене до життя реального, коли герої серіалу живуть тими ж проблемами, що й уся країна.

2. Закриття програми «Один день» на К1 як ознака звуження інформаційного мовлення.

3. Не можна не відзначити виробництва та появи в ефірі телепродукту, призначеного насамперед для українського ринку. Окрім згаданих «Сусідів», треба назвати першу україномовну теленовелу «Тільки кохання» («1+1»), серіали «По закону» (ICTV), «Попелюшка з причепом» (ТРК «Україна»). Хай навіть показники цих серіалів є скромними, а самі вони, окрім «Сусідів», являють собою адаптації зарубіжних форматів. Створено прецедент, а вже його подальший успіх залежатиме від готовності каналів далі працювати в цьому напрямку і, звісно ж, вкладати достатньо коштів.

Подію зі знаком плюс, однозначно позитивну, назвати важко. Я б говорив тут про подію значущу. Такою, мені здається, є призначення головою НТКУ Єгора Бенкендорфа. Про політичні аспекти цього призначення говорити не буду. Важливим є сам факт - керівником каналу став успішний телевізійник, і це дає надію, що Перший національний зможе поліпшити свої рейтингові показники.

4. Безперечно, це визнання в суді неправомірним рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення про виділення ТВі та 5-го каналу частот на мовлення - як подія, що «засвітила» далеко не прозорі оборудки гравців на телевізійному ринку, та спроба надати конфліктові бізнес-інтересів у медіапросторі вигляду боротьби за існування демократичних, незалежних медіа.

Крім того, не можу не згадати ганебного призначення парламентської четвірки до Нацради, внаслідок якого регуляторний орган виявився практично повністю підконтрольним власникові найбільшого медіабізнесу в країні, який, до всього, ще й займає посаду глави СБУ.

5. Чиновник КМДА викидає мікрофон тележурналіста в смітник. Охорона президента валить журналіста на підлогу. Прес-служба Міністерства освіти і науки відмовляє в акредитації фотографу за знімки, що, на її погляд, знеславлюють міністра. Акредитовану пресу змушують стежити за перебігом харківської зустрічі президентів чи засідання уряду з екранів моніторів через начебто брак місць у залі... Всі ці та інші приклади зневажливого ставлення чиновників та політиків до представників медіа промовисто свідчать про те, що влада дивиться на пресу як на сектор її інформаційного обслуговування. Власне, іншого ставлення ніхто й не чекав.

Тож поява громадського руху «Стоп цензурі!» як відповідь на утиски журналістів цілком адекватна. Його, на мій погляд, треба було започаткувати ще раніше, адже посилення реальної ваги журналістів у редакційних радах ТРО, визнання телерадіомовлення суспільно відповідальним бізнесом та інші речі, що їх виконання вимагають учасники руху, були актуальними і вчора. І ще один момент видається мені важливим. Ставлячи питання про цензуру в країні, журналістське середовище спрямовує свої заклики тільки в бік влади. Тим часом важливо знати, чи знаходять ці заклики відгук у загодованому інфотейнментом суспільстві; чи є для нього свобода слова потребою та цінністю, чи означає для нього це поняття щось більше, ніж назву ток-шоу на одному з каналів? Особисто я не маю щодо цього певності.

Тарас Петрів, голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі:

1. Сезон засвідчив, що українське ТБ потребує якісної зміни контенту, а також знаходження балансу між розважальним та пізнавальним продуктом. Головними, хоча й суперечливими, подіями у виробництві, на мій погляд, був запуск українського серіалу «Тільки кохання», поява реаліті-шоу «Міняю жінку» та оновлення «Фабрики зірок». Дуже добре, коли ринок таки спроможний чимось здивувати.

2. Шкода, що триває спад якості новин, засилля мовного невігластва та низький рівень підготовки ведучих розважальних програм. Гостросатиричний на теренах пострадянського простору «Квартал 95» після виборів «розгубився». Головною антиподією можна вважати наявність системних маніпуляцій у політичному телеконтенті.

3. Тенденції дуже невтішні, бо на телеринок жорстко впливали влада і криза, а мовники не ставали більше соціально відповідальними. Звісно, антиподією є ситуація довкола 5-го каналу та ТВі.

4. В країні значно погіршився медійний клімат. Бажання реалізувати план лояльності, табуювання і монополізації телепростору, ручного управління ТБ створило багато загроз для розвитку медіаринку. Чиновники різного рівня різко втратили розуміння особливої ролі такого суспільного інституту, як медіа. Журналістам ледь не щоденно доводиться стикатися з випадками брутальної поведінки або й просто неосвіченості владних представників, з перешкоджанням професійній діяльності. Журналістське середовище реагує дуже адекватно. І прикладом цього є рух «Стоп цензурі!», який об'єднав багатьох талановитих і небайдужих людей, став постійнодіючим явищем у відстоюванні прав на професію. Це переконує у спроможності нашого цеху бути солідарними навіть у дуже непростих умовах.