Відповідають: Денис Жарких, Денис Богуш, Ігор Лосєв, Сергій Квіт, Володимир Золотарьов, Ігор Жданов, Олесь Доній, Олександр Дергачов, Андрій Єрмолаєв, Володимир Фесенко.

Денис Жарких, Центр «Соціум»:

- На мою думку, нічого нового не буде використовуватися. Немає жодних прецедентів для цього, тому що після Помаранчевої революції пішов енергетичний спад. Енергії буде все менше і менше. Від політтехнологів, особливо від московських, вже ніхто нічого не чекає. Цей ринок впав і наразі є зламаним. Вже доведено, що брудні технології не мають великого ефекту. А щодо світлих технологій, тобто більш-менш прийнятних Україні ідеологій, для того, щоб якась світла ідея вийшла на ринок, могла зачепити багато електорату, залишилося обмаль часу. Звісно, можуть з’явитися певні пропозиції, але вони будуть дуже швидко використані, тому що часу справді бракує. Тому, навіть якщо знайшлись би фахівці, а фахівців немає, все одно, розповсюдити ці ідеї буде досить складно. Отже, сподіватися на це не варто. Я думаю, головне, що буде перед цими виборами – це не ринок технологій, а ринок фахівців... Видно, що цей політичний сезон буде більш-менш повільним і млявим - це об’єктивно.

Денис Богуш, генеральний директор агентства «Интерактив PR групп»:

- Я думаю, что главной политической технологией будет технология компромата. Она уже начала действовать и, я думаю, будет действовать до конца избирательного процесса. Основную часть «сборной команды» составляют украинские политтехнологи, поэтому никаких радикальных перемен в методах избирательной борьбы произойти не должно. Большой помехой для всех СМИ, конечно, будет новая редакция закона «Про выборы народных депутатов Украины». Но я убежден, что журналисты придумают правильную трактовку для своих действий.

Ігор Лосєв, доцент кафедри філології Києво-Могилянської академії:

- Не знаю, які політичні технології ще можна вигадати, адже весь арсенал політичних технологій ми вже бачили на минулих президентських виборах. Нова влада повинна гарантувати народу чесні вибори, бо в протилежному випадку постає питання, навіщо вона тоді прийшла керувати країною. Звичайно, комусь може щось не сподобатися під час виборів, але я не думаю, що цього разу дійде до жорстких з’ясувань. Але є такий момент – вийшов закон «в редакції» пана Ключковського, в якому засоби масової інформації надзвичайно обмежені щодо висвітлення виборчого процесу. З одного боку, це, звичайно, обмеження свободи слова і свободи інформації, але з іншого боку, враховуючи минулі президентські вибори, воно й на краще. Сподіваюсь, що подібної істерії в пресі та на ТБ вже не буде. Тому що подібна істерія руйнує країну. Звичайно, будуть якісь наклепницькі публікації. Можливо, не в пресі, а в летючках, плакатах, та ін. Але не можу назвати це новим. Буде використана потуга з боку сусідньої держави, яка може перекрити газ, нафту або ще щось, щоб показати українському народу, як погано бути неслухняним. Але це, знову ж таки, не нова політтехнологія. Російська Федерація використовує її вже 15 років. Тому я вважаю, що нового нічого не буде, можливо, просто до старого додадуться нові фарби та нові акценти.

На мою думку, ці вибори пройдуть спокійніше. Бо народ не буде сконцентрований на двох персоналіях, увага буде розпорошуватися на декілька партій і блоків.

Сергій Квіт, професор Києво-Могилянської Академії, президент центру „Медіа реформ”:

- Сьогодні політична культура нашого суспільства є значно вищою, ніж культура професійних політиків, які повинні представляти наші інтереси. Минулі президентські вибори стали великим уроком для всіх. Отже, що б не відбувалося у нас зараз, все ж таки, це вже наша політика і наші проблеми. І, головне, ми маємо можливість самі їх вирішувати, тому що це проблеми нашої демократії. Тобто, ситуація є якісно кращою. Хоча, звичайно, є проблеми з економікою та скандалами політичного характеру, але це вже інша ситуація, все одно, плітки більшою мірою відстоюють національні інтереси. Раніше ж існувала реальна загроза перетворення України в якусь неоколонію.

Щодо майбутніх виборів, то, на мою думку, будуть застосовуватися різні політтехнології, в тому числі - і найбрудніші. Ми нещодавно проводили конференцію „Медіа і парламентські вибори-2006”, де всі ці питання обговорювали провідні українські політологи та журналісти. Одностайно всі вони вважають, що ці вибори будуть дуже брудними. А щодо нових технологій, мені важко щось сказати. Можливо, будуть якісь технології, пов’язані з новим законом про вибори, який передбачає закриття ЗМІ в разі невиконання певних правил. Але є багато застережень проти цих драконівських правил. Тому що репутація людини, яка подаватиме в суд на ЗМІ і фігуруватиме в ролі політика, який закриває видання, буде нижчою за плінтус. Я сподіваюсь, що такі інструменти тиску на ЗМІ не будуть застосовані масово, тому що цю справу професіонали вже проговорили, всі звернули на неї увагу – і журналісти, і ЦВК, і Президент, і політики. Щодо брудних технологій, то я думаю, що буде менше так званих політичних клонів, тому що сучасні політики достатньо відомі.

Не знаю, чи будуть запрошуватися російські фахівці. Так було раніше – коли запрошувалися так звані PR-технологи, як, наприклад, Гліб Павловський. Відомо, що у нас так само працюють такі діячі, як, наприклад, Михайло Погребінський, котрий був залучений до найбрудніших технологій. Це все робилося адміністрацією Кучми, партією СДПУ(о) і діячами, яких вони наймали. Усе це є й зараз в нашому інформаційному та політтехнологічному просторі.

Але, я вважаю, зменшиться вплив російських політтехнологів. Усі їхні коментарі і поради були бездарними. Замовники з ними розраховувалися величезними сумами грошей, а ефект був якщо не нульовий, то близький до нуля.

Володимир Золотарьов, політолог:

- Существует миф о том, что есть какие-то технологии. То, что называют технологией, на самом деле есть искусством. Удастся ли одному человеку убедить другого, то есть избирателя, в том, что стоит за него проголосовать? В принципе, здесь вообще не может быть никаких технологий, потому что каждый раз это совершенно разный процесс, а технологии – это всегда одно и то же. То есть, изготовление вилки всегда одинаковое на всех заводах, их делают по одной технологии. И как бы там ни было, но в конечном результате получается одна и та же вилка. А во время выборов таких моментов просто не может быть. Есть, конечно, некоторые общепринятые действия, например, расклейка листовок, разбрасывание агиток, телеролики, но назвать это технологией нельзя. Поэтому этот термин, и миф о том, что эти вещи на что-то влияют, был придуман самими технологами, людьми, которые зарабатывают на выборах. Они же создали и легенду о всесильности этих политических технологий. Это первый пункт, который всегда нужно иметь в виду.

Время технологий закончилось еще на выборах 2002 года, когда соцпартия, почти не тратившая денег на выборы, прошла в парламент. И все мы убедились на президентских выборах, что пользы от политтехнологий нет. Они были перечеркнуты простым желанием людей жить лучше. Народ вышел на улицы - и на этом все технологии прекратились. Люди уже получили политический опыт и научились отделять политиков от жуликов.

Теперь, немного приземлив эту ситуацию, можно подойти к вопросу о том, как партии будут воздействовать на своих избирателей на выборах-2006. Я лично не думаю, что здесь будут какие-то новые методы. Здесь уже все обкатано. Раньше это называлось политико-массовая работа, теперь политтехнологии, но если говорить об уровне, то он не улучшился, а в некоторых моментах даже стал хуже.

Мне, например, интересно, сколько заплатил Костусев за свой безумный щит, который висит по всему Киеву, где написано «С нами Бог и Россия»! Это он в Киеве сделал! Мне ужасно интересно, сколько он голосов тут соберет? Кто ему это посоветовал? И сколько люди заработали на этом? После таких „технологий” и репутация, и рейтинг этого человека упал ниже всякой планки. При том, что и до того они не были очень высокими. И такие моменты будут случаться сплошь и рядом. Будет идти поток вторичного и низкокачественного материала, потому что все будут стараться пролезть в парламент. З% - это не такой уж высокий барьер, и имея финансы, его можно легко преодолеть. А для технологов это золотое дно. Они в состоянии будут убедить любого клиента в том, что он сможет выиграть эти выборы.

У нас, избирателей, есть два критерия оценки: прошедшая деятельность людей или партий и то, что они обещают. Вполне реально, что на этих выборах могут пройти новые проекты, которых мы еще не видели. И на фоне этого маразма, который широкими реками у нас по стране будет разливаться, у них есть возможность выделиться.

В новой редакции закона «О выборах народных депутатов Украины» есть один пункт, который меня не устраивает. То, что Центризбирком может приостанавливать деятельность СМИ за необъективность. Я же считаю, что частные СМИ должны быть максимально предвзятыми. Это единственный способ создать честную конкуренцию на выборах. Есть позиция редакции, издателя, людей, которые владеют этим СМИ. Почему они должны предоставлять свои страницы людям, которые выражают противоположную позицию, мне лично непонятно. И на этом противоречии, видимо, будет достаточно много конфликтов. Не может быть непредвзятых СМИ, это просто иллюзия. Объективную картину происходящего в социуме создают только СМИ с разными точками зрения.

Ігор Жданов, перший заступник голови Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна»:

- З моєї точки зору, ситуація виглядає так: під час цих парламентських виборів буде зменшено використання адміністративного тиску, а, отже, буде зменшено тиск на громадян. Причина в тому, що адміністративний тиск може мати зворотній ефект щодо тих, хто його чинить. У цьому ми мали нагоду переконатися на прикладі минулих президентських виборів 2004 року. Так звані „брудні технології”, різного типу компромати, провокації та звинувачення не призводять до позитивних наслідків. Було б набагато ефективніше, якби з’явилися технології, які б мали на меті не тільки висвітлення негативу, а також висвітлення й позитивної сторони тієї чи іншої політичної сили. Але я вважаю, що на даний момент в нашій країні таке навряд чи може відбутися. А новий закон про вибори я б охарактеризував як намагання обмежити війну компроматів через законні механізми. Але, як кажуть, „дали куті меду”.

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

- В Україні триває деідеологізація. Вибори орієнтуються на персоніфіковані проекти. Країна входить в «епоху вождів», і імперативний мандат в наступному Парламенті лише закріплює цю тенденцію. Тому основні технології будуть спрямовані або на розкручування лідерів, або навпаки – на їхню дискредитацію. Решта виглядатиме вторинніше, бо революції відбуваються раз на покоління (раз на 10-15 років), тобто ще одного повномасштабного Майдану вже не буде.

Але коли Юлія Тимошенко побачить, що парламентські вибори не дозволять їй створити парламентсько-урядову коаліцію під її прем'єрство, то цілком можливо, що вона може піти на розгортання кампанії по ініціюванню дострокових президентських виборів.

Олександр Дергачов, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України:

- Найпростіша відповідь - це „всі можливі”. А детальніше, мабуть, треба зазначити, що не всі можливі, які були винайдені за останні десятиріччя, коли ми йшли попереду, мабуть, всієї Європи щодо вигадування різних технологій. Вищим досягненням державою були організовані дуже складні маніпуляції, фальсифікації під час президентських виборів-2004. Тож головне питання: чи буде саме влада застосовувати технології? Думаю, що тут винятком безперечно будуть загальнонаціональні програми впливу на виборця. Є певні гарантії, пов'язані з досвідом, набутим за останній рік, з новим варіантом закону про вибори, та й взагалі, з тим політичним плюралізмом, що забезпечує взаємний контроль.

У той же час, не виключено, що на місцях буде працювати адміністративний ресурс, але вже в більш цивілізованому вигляді. Причому, що він буде працювати на різні політичні сили. Якщо буде частково повернений контроль над східною Україною Партією Регіонів, чи взагалі просто з'ясується, що вони таки контролюють на місцях ситуацію, і там адмінресурс буде працювати на них. В деяких інших регіонах це може являти собою строкату картину.

Якщо звернутися до недержавних гравців, то спочатку потрібно з'ясувати, хто зберіг можливості, передусім, організаційні, фінансові та інформаційні, крім адміністративних...

Тобто, все, що дозволить суспільство, буде застосовуватись, але суспільство буде зараз обмежувати свою реакцію на подібні дії. Тож, думаю, буде меншою роль тих політтехнологів, яким байдуже, що робити, але за гроші, а більшу вагу матиме більш цивілізована публічна політика.

Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:

- Особливістю цієї виборчої кампанії буде ставка на вождя. Тому, не політичні блоки – ідеології, і не партії – програми, а війна вождів програм буде особливістю кампаній і технологій 2006 року. Другий момент, на який я хочу звернути увагу, це застосування активних мітингових технологій, але в нових умовах парламентських виборів такою псевдомайданократією буде займатися більшість політичних сил - це буде одним із яскравих механізмів мобілізації електорату. Це означатиме, що, незважаючи на великі ресурси, які витрачатимуться на медіа, на організаційну структуру, великого значення набуватиме регіональний політичний туризм. Політики з вулиці Грушевського поїдуть по містах, і це буде така нова реалія для української політики, коли не лише депутати-«мажоритарники», а й депутати-«списочники» великими командами почнуть окучувати окремі регіони, причому працювати на рівні «паблісіті», на основі майданократії.

На жаль, велике значення буде мати війна компроматів. Але є особливість війни компроматів зразка 2005-2006 років. Сьогодні війна компроматів - це не просто дискредитація опонента, вона набуває чинника організації політичного сценарію. В чому різниця? Коли в попередні часи використовувався компрометуючий матеріал, він працював лінійно - на зниження рейтингу, на зниження іміджу, а за нових обставин компроматом володіють практично всі учасники виборів, це по-перше. По-друге, цей компромат вже стає системним елементом, що впливає на перебіг політичних подій, і, відповідно, компроматна війна, як елемент зміни всієї передвиборчої режисури – це особливість цього виборчого сезону.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

- Я думаю, що принципово нових технологій не буде, але будуть певні зміни в структурі політичних виборчих технологій, які будуть застосовуватись на цих виборах. Більша вага буде у інформаційних виборчих технологій, зокрема, у маніпулятивних. Зросте також вага технологій, які пов'язані з використанням Інтернету. Гадаю, що саме це буде принциповим. Значення адміністративного ресурсу і виборчих технологій, пов'язаних із цим ресурсом, буде значно меншим, особливо на парламентських виборах, а на виборах місцевих залишиться приблизно на тому ж рівні, що й на останніх виборах.

Підготували Ольга Денисенко, „Детектор медіа” та Центр досліджень політичних цінностей

Читайте також:

Хартію підписано. А далі?

Вибори високих технологій

Уроки помаранчевої революції

Відлуння в’єтнамської війни: політтехнології негативу президентської кампанії у США

"В темниках важливо не те, хто їх пише, а те, хто забезпечує цьому політичний дах"(оновлено)

Про спічрайтерів та спічспікерів

Зміст політреклами-2002 свідчить про те, що суспільство змінилося

"Чисто український проект". Герої: Богословська, Хорошковський. Автори: Щедровицький, Островський

Марат Гельман: «Политтехнолог – это служба сервиса. Так же , как, скажем, парикмахер»

Политтехнологи: спрос на профессионалов (текст опубликован впервые 20.09.2001)

“Заручники” інформаційних воєн диктують умови законодавцям? У Києві відбулися громадські слухання “ЗМІ та вибори. Законодавче підгрунтя”