Відповідають: Олег Покальчук, Костянтин Дорошенко, Людмила Блищик, Оксана Чехун, Василь Метерчук, Ігор Чабан.

Олег Покальчук, психолог, політолог:

- Психологічна оцінка передбачає мотивацію кожної зі сторін, чому вона спричинила ту чи іншу заяву. Заява політика завжди є або сумою точок зору його однодумців, або індивідуальною інтерпретацією. Я думаю, що у випадку Віктора Андрійовича - це перше, тому що його промова на дві третини складалася з точок зору його ближчого оточення. А от у Юлії Володимирівни навпаки. У неї було більше суб’єктивізму, тому що вона говорила «я», «моя команда», «моє оточення». Вона оцінювала ситуацію з точки зору особистого поля. У цьому була головна психологічна відмінність їхніх меседжів. Мотиви кожного з них на даний момент оцінити не можливо. Тому що одна сторона змусила іншу виступити з такою заявою і зробити такі радикальні кроки. Це означає, що ніхто з них не хотів брати на себе відповідальність за радикалізм. Я думаю, що продовження тієї самої ліберальної тенденціі, яка починалася як радикалізм Помаранчевої революції, приречене на те, що буде пожирати своїх дітей, як говорили класики.

З іміджевої точки зору виступ Віктора Андрійовича був дуже добрий до тієї частини, поки він не поставив крапку в своїй промові. У відповідях на запитання він був значно менш переконливим. А у Юлії Володимирівни, навпаки, виступ був більш ефектний. Її позиція буде сприйматися людьми з більшою цікавістю, але як початок нового президентського серіалу «багаті теж плачуть».

Ще цікаво те, що Тимошенко вперше сказала, що її вісім років переслідують чоловіки. Останні роки вона, фактично, відхрещувалась від цих гендерних підходів, підкреслювала, що вона перш за все політик. Зараз вона почала вживати жіночий фактор. Це, безумовно, нове, це теж будуть обговорювати.

Ще я помітив, що і Ющенко, і Тимошенко говорили на третину один до одного, а на дві третини – для народу, тобто адресат їхніх промов нечітко визначений. До речі, це є лише верхівка айсберга, адже і в Юлії Володимирівни, і в Віктора Андрійовича є багато компромату одне на одного. Гадаю, це треба з’ясовувати через суд, а не через медіа. Ось така психологічна й іміджева система, тобто, переможця тут немає.

Костянтин Дорошенко, піар-директор газети «КоммерсантЪ»:

- Оба эти телеобращения свидетельствуют о том, что мы имеем дело с серьезными политиками, которые соблюдают свой имидж и в состоянии контролировать исходящие информационные потоки. Безусловно, Юлия Тимошенко даст фору кому угодно по психологической убедительности, артистизму и по тому, что вызывает несомненное доверие к ее месседжам. Впрочем, это моя реакция не только на ее последнее телеобращение, но и на все, что исходит от нее. Она была на высоте всякий раз, когда публично выступала. Юлия Владимировна, как никто, чувствует наиболее удачные политические возможности. То, о чем говорит Юлия Тимошенко, я бы сравнил с тем переворотом, который в свое время произошел в политической жизни Франции, когда на арену вышли настоящие профессиональные политики современного образца. Во Франции их воплощением стал Жак Ширак. Я очень хорошо помню, что победа Жака Ширака на выборах в свое время обсуждалась именно как приход к власти профессиональных политиков. До этого французская политическая школа была больше школой ораторства, каких-то гуманитарных интересов. Прагматичным профессиональным политиком, как профессиональным революционером, был именно Жак Ширак. Так и Юлия Тимошенко – первый профессиональный политик в Украине, потому что она не принадлежала к номенклатурной школе, которая во многом строилась не столько на публичной политике, сколько на закрытом от народа умении договариваться. Не мне судить, насколько умеет договариваться Юлия Тимошенко, но как политик публичный и политик профессиональный, мне кажется, на сегодняшний день она наиболее состоятельна. Безусловно, это максимально удачный старт ее предвыборной кампании – не только парламентской, но и, может быть, будущей президентской.

Что касается Виктора Ющенко, то он остается верным себе и избранной для себя роли так называемого отца нации. В этом он очень последователен. Насколько это убедительно, сказать сложно, потому что психологически сама роль отца нации в украинском обществе и при украинской ментальности не то же самое, что быть отцом нации, например, в России. В Украине нет сложившегося образа отца-батюшки, которого любят и которому доверяют. Здесь несколько другая традиция – и ментальная, и психологическая, и историческая. Говорить об образе отца народов в Украине достаточно сложно. Но господину Ющенко делает честь то, что он последовательно держится выбранного тона, несмотря на то, что прекрасно осознает, я уверен, какой процент людей на самом деле голосовал за Мороза, за Тимошенко, Кинаха или, по большому счету, против Януковича. Осознавая все это, он, тем не менее, делает достаточно серьезную претензию на роль отца нации. Но для оценки результатов этих усилий прошло еще слишком мало времени.

Оксана Чехун, прес-секретар Комуністичної партії України:

- У Юлії Володимирівни я вже бачила цей сценарій із помаранчевою і біло-блакитною стрічками. Коли вона їздила в Донецьк, то дарувалa там такий самий талісман у вигляді серця. Тож ці сюрпризи із рукава вже трохи набридли. Її виступ, як завжди, був побудований логічно і дуже вмотивовано. Але якщо згадати бензинову кризу, цукрову кризу, якщо нагадати про ціни, які невпинно повзуть угору, то стане зрозумілим, що це і є головний антиаргумент її доповіді.

У Ющенка завжди вальяжні виступи, уповільнений темп, тому йому краще відразу починати з суті, а не робити дуже довгі повільні вступи, бо потім до його слів втрачається інтерес. Не можу сказати, що цього разу обидва оратори були переконливими.

Людмила Блищик, прес-секретар Народної партії України:

- Я побачила Президента розгубленим і невпевненим. Його аргументи були настільки слабкі і невмотивовані, що відразу кидалося в очі, що трапилося щось не те. Про причини він не став говорити. А що стосується виступу Юлії Володимирівни, то вона правильно зробила, що взяла паузу, коли всі вже виговорилися. Тому вона могла аргументовано і впевнено розставити всі крапки над „і”. Власне, мені здається, що іміджмейкери перестаралися зі стрічками. А в цілому, досить вдалий був у неї виступ. Вона добре знаходила відповіді на запитання, що лунали зі студії. Тому, якщо порівнювати ті два виступи, то Юлія Володимирівна була більш переконливою. Вона розповіла, що відбувалося в Адміністрації всі ці три дні, тому що Ющенко мало про це говорив. А це справляє враження на публіку і викликає певну довіру у тих, хто слухає.

Василь Метерчук, прес-секретар Київського міського голови:

- Якщо з емоційної точки зору, то мені більше сподобався виступ Юлії Володимирівни. Щодо змісту, то і Ющенко, і Тимошенко говорили досить переконливо і аргументовано. Але люди, які щось розуміють у політиці, мали б багато чого передбачити. Хтось, можливо, й допускав, що Юлія Володимирівна могла сказати, що ми з Віктором Андрійовичем будемо працювати разом, але пролунало: ми будемо працювати паралельно. Але на майбутнє, було б сумно, якби ці два прекрасні політичні лідери не знайшли спільної мови.

Щодо іміджевої точки зору, то, на мою думку, виступ Віктора Андрійовича взагалі не передбачав роботи та втручання іміджмейкерів. Можу сказати інше, я, як телевізійник, помітив інші недоліки, наприклад – нечіткий монтаж. На мою думку, ця прес-конференція була більше схожа на брифінг. Щодо виступу Юлії Володимирівни, то вона, звичайно, мала більше часу і у її виступу був інший формат. Прес-конференція була проведена в обмеженому колі журналістів. Для глядачів було б цікавіше дивитись цю прес-конференцію у широкому форматі. Головним завдання кожного виступу було видати своє бачення проблеми. Особисто я, як громадянин, почув відповіді на запитання як від Ющенко, так і від Тимошенко. Було чітко сформульовано і висловлено дві точки зору.

Ігор Чабан, керівник служби зв’язків із громадськістю телеканалу „Інтер”:

- Я не считаю выступление Президента Украины и экс-премьера телеобращениями к народу. Как правило, обращения транслируется по всем информационным каналам с максимальным покрытием и в режиме реального времени. В данной ситуации такая информационная технология не была применена, что может свидетельствовать о спешке при подготовке выступлений, а, возможно, и в незаинтересованности обеспечения максимального охвата зрительской аудитории. И хотя не сравнивал бы эфиры, которые проходили в разные дни и на разных каналах, все же отмечу: рейтинг, программы с участием экс-премьера (см. «Детектор медіа») в режиме реального времени свидетельствует о том, что ее увидело небывалое для информационно-аналитических программ количество зрителей. Думаю, выступление Президента необходимо было поддержать технологически так, чтобы в режиме реального времени его могли видеть и слышать не только зрители одного-двух каналов в Украине, но и, по возможности, те, кто может легально принимать наши ТВ-программы за рубежом.

Что же касается оценки этих выступлений с имиджевой точки зрения, считаю, произошло существенное укрепление имиджа Президента. На мой взгляд, Виктор Ющенко выглядел довольно уверенно и спокойно, не было растерянности. В этот момент страна увидела не только лидера Помаранчевой революции, но и Президента - Лидера большого европейского государства. И хотя принимаемые решения были явно болезненные для Виктора Ющенко – как человека, они были необходимые для Президента Виктора Ющенко.

Что касается Юлии Тимошенко, то она, на мой взгляд, обладает уникальным даром убеждения, впрочем, как многие женщины. И неважно, что ты думаешь до встречи с ней, суть в том, что, послушав, начинаешь ей верить. Юлия Владимировна не в первый раз на „Интере”, и, наблюдая за ней, с уверенностью могу сказать: все ее так называемые пиаровские наработки органичны лишь только потому, что не привнесены извне. Думаю, это ее собственные находки. Она - человек, который верит в то, что делает. Резюмируя, можно сказать, выступления Президента страны и экс-премьера были интересны не только их окружению, но и народу Украины. Вот и помнить бы лидерам об этом.