Відповідають: Лілія Молодецька, Вахтанг Кіпіані, Олександр Чекмишев, Віталій Докаленко, Емма Бабчук, Віталій Шевченко, Сергій Квіт, Вадим Карасьов, Сергій Гузь, Валерій Іванов, Ігор Куляс, Андрій Шевченко, Віктор Каспрук, Роман Чайка. Запитання „Детектор медіа”: - Які кандидатури, як на Ваш погляд, є найоптимальнішими для посад керівників НТКУ, Нацради з питань телебачення та радіомовлення, Держкомтелерадіо? А які кандидатури, як на Вашу думку, мають найреальніші шанси посісти ці посади?

Відповідають: Лілія Молодецька, Вахтанг Кіпіані, Олександр Чекмишев, Віталій Докаленко, Емма Бабчук, Віталій Шевченко, Сергій Квіт, Вадим Карасьов, Сергій Гузь, Тетяна Локоть, Валерій Іванов, Ігор Куляс, Андрій Шевченко, Віктор Каспрук, Роман Чайка.

Лілія Молодецька, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси:

- Найоптимальнішим для керівника НТКУ є Олександр Ткаченко. Він – найбільш професійний, йому довіряють, він порядний, він користується великим авторитетом у медіаспільноті. Він - фахівець. З орієнтацією на фахові цінності європейського, а не російського, гатунку. Тетяна Лебедєва була б оптимальною для посади керівника Нацради – вона абсолютно незалежна, ні від комуністів, ні від „Нашої України”, представляє професійне об’єднання. Я знаю, що коли Верховна Рада голосувала за її кандидатуру до Нацради, вона тоді набрала абсолютно рекордну кількість голосів, що свідчить про велику довіру і до неї особисто, і до професійних об’єднань, як от Асоціація телерадіомовників, і так далі. Юрій Артеменко був би оптимальним як керівник Держкомтелерадіо, бо завжди у нас цей комітет був без включення преси. Навіть у назві немає преси – колись вона була, а зараз уже немає. І преса у нас не мала сильного лобі в державних органах, а якраз Юрій Артеменко – це один із найвідоміших успішних незалежних діячів, який зробив собі ім’я видавничим бізнесом, зробив той бізнес прибутковим і незалежним. На посаді заступника голови профільного комітету він зарекомендував себе з найкращого боку і як професіонал, і як людина, яка вміє вирішувати якісь конкретні проблеми медіа.

Реально, я думаю, що будуть-таки Ткаченко, Понеділко і все ж Артеменко.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор програми „Подвійний доказ”:

- Я не дуже заглиблений у „таємниці мадридського двору”. Мій журналістський погляд: керівником Нацради має бути хтось із середовища нині чинної Нацради, наприклад, Віталій Шевченко. Мені здається, він – підготована для цього, до цієї місії, і авторитетна людина. Що стосується Національного телебачення, то говорити про його керівництво до з’ясування, чи воно лишатиметься державним, чи воно стане громадським, безглуздо. А розглядати, хто має бути головою ліквідаційної комісії, тим більше безглуздо. Мені здається, що в оточенні Віктора Андрійовича Ющенка є достатньо багато людей, які розуміють, що посада керівника Держтелерадіо – це необхідність у короткий термін роздержавити кілька сотень „кріпосних” районок і два з половиною десятки телерадіокомпаній, а також домогтися виконання вже існуючих медійних законів. Такою людиною міг би бути, наприклад, Олег Медвєдєв - колишній головний редактор „Киевских ведомостей”, що працював у виборчому штабі Ющенка.

Олександр Чекмишев, голова комітету „Рівність можливостей”:

- Я вважаю, що має бути призначений не керівник Національної телекомпанії, а людина, яка очолить ліквідаційну комісію. Призначення будь-якого сильного менеджера на посаду голови телекомпанії означатиме затягування створення суспільного мовлення. Я вважаю, що голову Нацради може визначити сам склад Нацради. Але при цьому сама діяльність Нацради має бути суттєво реорганізована з тим, аби це був не просто позавідомчий орган, а справді незалежний орган, контрольований громадськістю. Держкомтелерадіо, в будь-якому разі, має бути ліквідоване, навіть шляхом внесення відповідних змін до Конституції, в якій цей орган прописаний. І неліквідація цього органу президентом Ющенком поставить під сумнів декларації його команди щодо того, що його влада не буде контролювати засоби масової інформації. Якщо говорити про державний орган, який має займатися державною інформаційною політикою, то це має бути виключно координаційна і прозоро діюча структура. Тобто, в інформаційній сфері Держкомтелерадіо мають бути ліквідовані так само, як вже ліквідовано Адміністрацію Президента.

Віталій Докаленко, голова правління ВАТ „Телеканал Тоніс”:

- Персоналии – это дело следующее. У нас получается довольно странная структура, когда есть Держкомтелерадио, который пытается влиять в том числе и на коммерческие каналы, хотя никакого права на это не имеет, и, собственно, ни по каким моментам мы не пересекаемся. Другая история – это сама Нацрада. А третья история – это Министерство культуры, которое выдает прокатные разрешения на демонстрацию того или иного фильма. У них есть список запрещённых фильмов, и так далее, и так далее. И плюс ещё комитет имени Томенко, который, по идее, стоит над всем этим.

Как самый простой ход выглядит – совместить эти функции. Я не знаю, зачем вообще нужен государственный комитет, который управлял бы УТ-1 и областными компаниями. Соответственно, следующий шаг – это перевод УТ-1 в отдельный канал, он может быть государственным, пропрезидентским и каким угодно, и создание на базе ОДТРК второго государственного канала с уклоном в региональное вещание, чтобы областные компании имели свои часы вещания для местных новостей. На самом деле УТ-1 с тем покрытием, которое есть сейчас, которое, несмотря на всё, больше, чем у «1+1» или «Интера», за небольшой промежуток времени – полгода-год – можно сделать коммерчески успешным. Те деньги, которые выделены из бюджета, которые нарисовал господин Савенко, и которые они сделали на рекламе – их, в принципе, достаточно для того, чтобы содержать канал. Но не в том виде, в котором он существует на данный момент.

А всё остальное – это вопрос жёсткого менеджмента. Потому что говорить сейчас об общественном телевидении – в ситуации, когда часть населения не имеет денег, чтобы прокормить себя, говорить о дополнительном налогообложении – это абсурд. Говорить о том, чтобы люди выделяли из минимальных зарплат две гривны непонятно на что? Что я за них получу? И почему эти люди должны определять, что мне смотреть? Я точно знаю, что никак не буду влиять на ситуацию, мой голос потеряется неизвестно где. Это – очередная ситуация по разводу.

Второй момент: дополнительный налог с коммерческих каналов как еще один источник финансирования общественного вещателя. Есть ряд каналов, которым не давали развиваться. Вот «Тонис», который в минувшем ноябре, на последнем заседании Нацрады, прокатили с 16 частотами. „Тонис”, получивший всего две лицензии за 15 лет.

Вот ещё смешная история: создать общественное ТВ, которое должно быть независимым. Раньше было средство влияния на телевидение, был свой орган. А новая власть будет ходить и упрашивать собственный общественный канал, чтобы они красиво её освещали. У неё не будет своего средства вещания, чтобы донести свои мысли, тем более в нынешней сложной ситуации. Давайте пусть страна вначале выздоровеет, а потом, когда у населения будут нормальные зарплаты и пенсии, будем говорить про общественное ТВ. Навскидку цифры: абонементная плата – полдоллара. Сколько у нас налогоплательщиков? Миллионов двадцать. Сколько в месяц заплатят 20 миллионов? Это будет золотой канал, такие деньги на своё содержание не тратит ни один коммерческий канал. Кому-то очень хочется заработать. А если добавить ещё рекламу, которую – по одной из концепций ОТ - хотят оставить на 3 года, цифры получатся фантастические. Это уже никакое не общественное ТВ. Это будет канал распределения государственных средств для частных нужд.

Если же на ныне существующем УТ-1 сделать жёсткий менеджмент с нормальными зарплатами, то очень быстро канал может стать цивилизованным и удовлетворять нуждам населения, освещать события правдиво.

Емма Бабчук, заслужений журналіст України: - Я переконана, що це мають бути передовсім професіонали у галузі радіо і телебачення, електронних засобів масової інформації. Я зустрічала у пресі вже ім’я Олександра Ткаченка. Думаю, що він очолить громадське телебачення. Думаю, що було б добре, коли б не забували людей із колишньої когорти нині відставлених. Добре було б, щоб Держкомтелерадіо очолив Володимир Резников, але його навряд чи поставлять. Молодша генерація його мало знає. Він один час очолював і телебачення, і радіо. У Держкомітеті я довіряю Віталієві Абліцову, він був колись заступником Івана Драча Це - серед тих, хто був колись. В той же час, хотілося б і молодого, рішучого і відважного. Бо це – сфера, яку треба дуже сильно захищати, вона дуже сильно корумпована, дуже сильно зав’язана на старих пріоритетах..

Віталій Шевченко, заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Можу дати одразу відповідь з поєднанням обох запитань. Вона випливає з констатації моєї посади: оскільки я працюю в одній з названих установ, то мені б не хотілося висловлювати прогнози чи побажання щодо конкретних кандидатур на названі посади. Але для мене є однозначна річ: журналісти так натерпілися в роки режиму, що відходить, і ситуація в українській інформаційній сфері настільки тяжка й занедбана, що принципово важливо при призначенні розглядати лише ті кандидатури, які зможуть публічно заявити громадськості, що вони готові до своєї місії в разі призначення на ці посади, і що вони гарантують чесне професійне виконання своїх обов’язків та високі стандарти адміністративної роботи. В іншому разі, про кандидатури тих, хто не готовий цього зробити, взагалі говорити не варто.

Сергій Квіт, директор Могилянської школи журналістики:

- По-перше, я вважаю, що не має ніякого сенсу існування таких структур, як Держкомінформ чи Деркомжтелерадіо, їх треба розпустити. Наше суспільство уже має такий рівень політичної культури, що державні медіа вже стали анахронізмом, вони не потрібні в принципі. Тому я думаю, що в підтримуванні убогої структури оцих обласних телерадіокомпаній або нещасного УТ-1 немає ніякого сенсу. Давати на це гроші з бюджету непотрібно. Можливо, варто створити якийсь спеціальний оргкомітет і організувати громадське мовлення. Думаю, що Тетяна Лебедєва цілком може очолити Нацраду, вона має великий досвід і журналістської роботи, і роботи в громадських організаціях, на державній службі вона теж має величезний досвід, володіє повністю інформацією, що відбувається. Це був би найкращий голова Нацради.

Вадим Карасьов, політолог:

- В політології та фігура на певну посаду вважається найоптимальнішою, яка користується найбільшою підтримкою з боку політичних сил, в даному разі – ще й медійно-суспільних, виробничих, громадських тощо. Однак в поняття оптимальності вкладається також професіоналізм того чи іншого кандидата. Так само оптимальна кандидатура є консенсусною – як з політичного, так і з професійного погляду. Якщо казати про прізвища, то навряд чи НТКУ, державну структуру, очолить якийсь суперменеджер, який себе виявив у комерційній структурі. Але, на мій погляд, серед найбажаніших та найприйнятніших кандидатур, з огляду на потребу нової організації українського телепростору, мають бути люди рівня Роднянського, конкретно – Богуцький, Ткаченко, за певних умов навіть Савенко, можливо, ще Княжицький. З цієї четвірки я б надав перевагу Ткаченкові та Богуцькому, причому в останнього більше шансів, оскільки Ткаченко більше зможе себе виявити в організації громадського телебачення. А ось Богуцький, враховуючи його львівське походження та добрий організаційний креатив, зміг би взяти те найкраще з культури Заходу та Сходу України і технологічної культури сучасного медіа-виробництва, що можна було б запровадити в національному телебаченні. Його я розглядаю і як найреальнішу кандидатуру. Це той випадок, коли оптимальне – не найбажаніше, а найреальніше.

Сергій Гузь, голова Незалежної медіапрофспілки України:

- Я думаю, що не настільки важливі зараз питання щодо прізвищ керівників. Важливішими є принципи призначення нового керівництва НТКУ. На мій погляд, можливо, варто призначити тимчасову наглядову раду, яка вже запропонує кандидатуру виконувача обов’язків голови НТКУ. Так можна зробити для того, щоб громадськість і самі народні депутати мали вільний простір, принаймні до проведення парламентських слухань з питань створення суспільного мовлення в Україні. А вже коли буде визначено концепцію і сам план реформ державного телебачення, можна буде остаточно визначити і прізвище керівника Національної телекомпанії України. В будь-якому випадку, призначення зараз керівника НТКУ буде тісно пов’язане з майбутньою реформою державного телебачення. І тому важливо врахувати майбутні трансформації і не відкладати створення наглядової ради. Не буде помилкою, якщо, наприклад, половину тимчасової – підкреслюю: тимчасової – наглядової ради складуть представники від кожної фракції та депутатської групи парламенту, а іншу половину – представники відомих громадських організацій України. Тому що саме затвердження виконувача обов’язків голови НТКУ все одно буде робити Верховна Рада всім своїм складом. Але такий громадський контроль діяльності НТКУ на перехідний період важливо закласти вже зараз.

Що стосується Нацради, то, я думаю, треба просто повністю переобрати її склад з урахуванням тих пропозицій, які будуть висунені власне громадськими організаціями - і політичними, і релігійними, і професійними. А вже тоді з цього нового складу можна буде бачити кандидатури і когось пропонувати. Достойних людей дуже багато, важко назвати якесь окреме прізвище.

А Держкомтелерадіо взагалі треба розпустити. Мені здається, що нам не потрібне міністерство правди. Тому до вирішення глобального питання з реформування ЗМІ, можливо, теж варто призначити виконувача обов’язків. Хто це буде – принципового значення не має. Головне, щоб ця людина не мала політичних чи фінансових зобов’язань перед минулою або новою владою.

Валерій Іванов, Академія української преси:

- Мені здається принциповим, що це мають бути професіонали – тобто, ті люди, які мають досвід роботи в інформаційній сфері. Не має бути повторення історії з Борисом Холодом, екс-головою Нацради, коли людина приходить в абсолютно незнайоме їй середовище, щоб виконувати певні політичні завдання. Персоналії, мені здається, зараз зайве обговорювати – бо, судячи з темпів вирішення кадрових питань, про них мова піде ще не скоро. Це перше. А друге – немає ніякого механізму впливу громадськості на прийняття управлінських рішень. Тому таке обговорення персоналій нині не має сенсу. Хоча, думаю, наприклад, головою Нацради цілком міг би бути Віталій Шевченко.

Ігор Куляс, Медіа-центр „Кандидат”:

- На мій погляд, численні проблеми НТКУ пов'язані, насамперед, з практичною фаховою некомпетентністю численних її попередніх топ-менеджерів. В медіа-середовищі існує велика когорта, як казав Паніковський, "людей раньшего времени". Які зробили свою управлінську кар'єру ще в радянській журналістиці і не здатні відійти від штампів розбудови абсолютно неконкурентоздатної моделі пропагандистського телебачення. НТКУ чи Громадське телебачення, яке теоретично могло би бути створене на базі НТКУ, на моє переконання, мають очолювати професіонали новітньої формації, які довели свою ефективність як медіа-менеджери, розбудовуючи успішні комерційні телекомпанії. Цих людей можна перерахувати на пальцях однієї руки. З моєї точки зору, найприйнятнішою була б кандидатура Олександра Ткаченка, здатного до того ж швидко зібрати потужну професійну команду. І велике застереження: якщо справді Україна хоче мати сучасне і високоякісне Громадське телебачення, до його керівництва на гарматний постріл не можна допускати політиків!

Щодо Нацради і Держкомінформу, мені важко говорити про персоналії, але зрозуміло, що надзвичана корумпованість цих органів за часів Кучми також диктувалася принципами добору, за яких до керівництва цих органів потрапляли або люди, єдиною "звитягою" яких була лояльність до влади, або до окремих політичних сил. Крім того, потрапляли і люди, які мали власні корисливі інтереси на ринку. Як можна було б подолати цю халепу? Мабуть, також роблячи ставку на професіоналів, але не забуваючи при цьому, що ці люди мали би бути моральними авторитетами для всієї галузі.

Як буде насправді? Вже зараз видно надзвичайну заполітизованість процесу переформатування медіа-світу. І вже зараз видно, що, на жаль, політики знову нехтують думкою та послугами професіоналів у цій справі. Мій прогноз – невтішний. За таких підходів, зміняться лише вивіски та імена, а суть залишиться старою.

Андрій Шевченко, шеф-редактор „5 каналу”:

- Ідеальний варіант: голова Держкомітету – політик, Президент НТКУ – телевізійний менеджер. Складніше з Нацрадою – нею має керувати людина, яка є і політиком, і професіоналом водночас.

По відношенню до всіх трьох позицій визначальним є критерій порядності, моральності, чесності. Новий Президент не повинен червоніти за те, що новий голова Нацради бере хабарі, або за те, що новий Президент НТКУ цензурує своїх журналістів.

І про механізм ухвалення кадрових рішень – портфелі у медіа-сфері не можна роздавати пакетним методом. Це занадто делікатна сфера. По кожній позиції має бути ухвалене індивідуальне рішення із чітко задекларованими принципами підбору кадрів на конкретні посади.

Це реально хоча б тому, що парламентський комітет зі свободи слова і його голова Микола Томенко уже заклали традицію публічного обговорення важливих для громадськості медійних рішень.

Віктор Каспрук, політолог:

– На мою думку, Нацраду з питань телебачення та радіомовлення, швидше за все, очолить Віталій Шевченко. Мені здається, навряд чи він піде на посаду у Верховній Раді – йому вигідніше посісти місце в Нацраді. Стосовно НТКУ – може бути декілька персон, але для Ющенка важливо, щоб це була людина, певною мірою йому підконтрольна і в той самий час креативна – на зразок Миколи Томенка. Мабуть, НТКУ очолить людина Томенка, яку він добре знає. Треба звернути увагу на те, що Ющенко та Томенко збираються змінити українську журналістику, яка донедавна була, по суті, партійною та олігархічною. Першим кроком до цього будуть персони, які допоможуть новому керівництву рухатись у цьому напрямку.

Щодо Ткаченка, то він має великі шанси як професіонал, який неодноразово очолював усілякі проекти, але питання в тім, наскільки він буде вписуватися в нову владу, позаяк він був причетний до влади старої. Але певні шанси в нього є, бо він молодий, перспективний і вміє створювати нові проекти.

Роман Чайка, журналіст, 5 канал:

– Я би хотів, щоб на ці посади взагалі було проведено конкурс. Але, оскільки багато різної і конструктивної критики ми бачили від Миколи Томенка, я дуже хотів би подивитися на УТ-1 під його егідою, щоб побачити, як він буде працювати не словом, а ділом. Щодо Нацради, то хотілося б у першу чергу свіжої крові, ротації. Серед наявних кандидатур я бачу Віталія Шевченка. Але це винятково, як то кажуть, погляд „із сьогоднішнього дня”.

Проти Ткаченка я не маю нічого особистого, чимало з моїх друзів навіть вважають його своїм вчителем, але людина, яка досить довго ходила лабіринтами між «темниками» і реальним телебаченням, – не думаю, що це оптимальна кандидатура (щоб не лунали закиди з боку тих-таки журналістів, змушуваних свого часу до впровадження темників у життя). Ми це добре пам'ятаємо, і позиціонування лише в останні тижні помаранчевої революції ще не є очищенням. Дуже хотілось би свіжої крові і свіжих менеджерів та редакторів.

Ці кандидатури не є бажаними чи оптимальними (для мене, приміром, найбажанішим був би Сергій Кривенко), просто з того пулу претендентів, який ми маємо нині, вони найліпші і найреальніші.