Запитання “Детектор медіа”: Як ви ставитеся до ЗМІ, які існують на західні гранти, чому?
18 Жовтня 2002
Запитання “Детектор медіа”: Як ви ставитеся до ЗМІ, які існують на західні гранти, чому?
Відповідають: Володимир Заманський, Роман Чайка, Леонід Звєрєв, Дмитро Ляпін, Ірина Десятникова, Юрій Сандул, Володимир Золотарьов, Сергій Правденко, Юлія Жмакіна, Олександр Харченко
Відповідають: Володимир Заманський, Роман Чайка, Леонід Звєрєв, Дмитро Ляпін, Ірина Десятникова, Юрій Сандул, Володимир Золотарьов, Сергій Правденко, Юлія Жмакіна, Олександр Харченко
Володимир ЗАМАНСЬКИЙ, заввідділом аналітичних програм ТРК „Київ”:
- Я дуже добре ставлюся до цих редакцій, оскільки, як правило, західні благодійники не наслідують радянську традицію диктатури у друкованому чи електронному ЗМІ: як, що і про кого писати чи говорити. Я не виключаю, що ЗМІ , які існують на західні гроші, не є повністю незалежні від своїх закордонних володарів або грантодавців. Але вони, слідуючи традиціям демократичного Заходу, принаймні прагнуть бути об’єктивними.
Роман ЧАЙКА, директор програм "Радіо Ніко-FМ":
- Я не належу до кола тих, хто послуговується терміном „грантоїди”. Тим більше в негативному значенні цього слова. Щоб ЗМІ залишилися четвертою владою, як це є в країнах розвиненої демократії, на мій нагляд, повинна бути міцною судова гілка влади і активними громадські інститути. Тоді питання власника і об'єктивності ЗМІ, які йому належать, отримують суспільну противагу. У випадку України цю противагу на себе можуть взяти західні грантодавці . Тим більше, що ми знаємо і організації, і статут, і цілі тих, хто дають гранти в країни з нестійкою демократичною традицією. Я, швидше, критично буду ставитися до тих грантів, які надаються державними структурами західних країн. Щодо громадських організацій - заперечень не вбачаю. В сьогоднішніх умовах це, можливо, для багатьох українських ЗМІ не лишень шлях виживання, але й можливість працювати об'єктивно і за фахом.
Леонід ЗВЄРЄВ, виконавчий директор Інституту масової інформації:
- На мою думку, таких видань в Україні не так багато, якщо говорити про західних інвесторів. Взагалі, проблема інвестування у ЗМІ полягає не в походженні грошей, а в меті, з якою вони вкладаються. Якщо інвестор вкладає в розвиток ЗМІ, то такі інвестиції можна тільки вітати, звідки б бони не походили. Ті гроші, які зараз в Україні вкладаються в ЗМІ, важко вважати інвестиціями, бо вони вкладаються не з метою зміцнення ЗМІ як незалежних економічних одиниць, і не під конкретні бізнес-проекти в галузі ЗМІ, а як спосіб перетворення ЗМІ на орган політичної пропаганди і агітації. А такі „інвестиції” шкодять і ЗМІ та, як правило, і тим, хто такі інвестиції робить.
Дмитро ЛЯПІН, віце-президент Інституту конкурентного суспільства:
- Для існування на кошти грантодавців за умов дотримання принципів незалежних ЗМІ, і в першу чергу, об'єктивності і незаангажованості, ніяких протипоказань немає. Форма законодавчо дозволеного фінансування організації - за умов легальної роботи цієї організації - не має ніякого значення.
Ірина ДЕСЯТНИКОВА, заступник головного редактора газети "Факти":
- По-моему, нет никакой разницы, на чьи деньги издаются СМИ, потому что никто и ни разу не предъявил доказательств того, что СМИ, издающиеся на деньги отечественных олигархов, отстаивают интересы нашей страны, а не конкретных людей. И эти олигархи не продемонстрировали нам заинтересованости в развитии нашей страны, не продемонстрировали нам своего патриотизма. К сожалению, они демонстрируют только отстаивание своих политических и бизнес-интересов.
На самом деле, не хотелось бы, как раньше, слушать "Голос Америки" и "Би-Би-Си" под одеялом. С другой стороны, хотелось бы и впредь знать информацию из первоисточников, какими нас представляют за рубежом, а не слышать отголоски этой реакции, чаще всего искаженные отечественными чиновниками. Кроме того, единственная зависимость, которая приемлема - это зависимость от кошелька потребителя информации. Я выступаю за рыночное отношение к СМИ. Это единственное оправдавшее себя отношение. К сожалению, по-видимому, в этом не заинтересованы ни наша законодательная, ни наша исполнительная власть.
.
Юрій САНДУЛ, редактор інтернет-сайту „Коментарі”:
- До засобів масової інформації, які існують на західні гранти, ставлюся позитивно. Тому що вважаю фінансування за допомогою грантів нормальним альтернативним джерелом фінансування. Тим більше це нормально за нинішніх умов в Україні, коли ЗМІ потребують найрізноманітніших джерел фінансування для незалежності від влади.
Володимир ЗОЛОТАРЬОВ, редактор інтернет-журналу „Телеграф.ua.com”:
- Отношение к средствам массовой информации, которые существуют на западные гранты, нормальное. Я не вижу проблемы в том, что СМИ получают какие бы то ни было деньги, все равно - с Запада или с Востока. Разумеется, тот, кто платит, тот заказывает музыку. Но отличие Запада, как давателя денег, состоит в том, что его интересы гораздо шире. Интерес Запада, к примеру, заключается в том, чтобы в Украине была свобода слова. Этот институт свободы слова является одним из важнейших общественных институтов, гарантирующих стабильность в обществе. Главный интерес западных стран в отношении нашей страны как раз и состоит в том, чтобы минимизировать возможные угрозы со стороны Украины, такие как: нелегальная миграция, преступность, неконтролируемые экологически опасные производства и т.д.
Для того, чтобы риск свести к минимуму, западные правительства считают, что в Украине должно быть ответственное правительство, с которым можно иметь дело. А такое правительство невозможно без современных общественных институтов, среди которых свобода слова занимает важнейшее место. В отличие от западных, другие традиционные источники финансирования СМИ преследуют, как правило, очень узкие, корыстные и, как правило, небезопасные для общества цели. Поэтому я с большой симпатией отношусь к СМИ, финансируемым на западные деньги.
Сергій ПРАВДЕНКО, перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань сводоби слова і інформації:
- Я достатньо іронічно ставлюся до грантів, бо в нормальній країні населення само спроможне утримувати ЗМІ своєю передплатою або абонентною платою за приймачі або користування інтернетом. І тоді є свобода слова. А гранти - це ілюзія свободи слова. Вони скоріше ображають, ніж підтримують журналістів, а відтак і читачів.
Юлія ЖМАКІНА, журналіст української служби радіо "Свобода":
- Я думаю, що ЗМІ, які існують на західні гроші, за нинішніх умов в Україні із свободою преси є фактично ексклюзивним джерелом альтернативної інформації. Альтернативної до тої заангажованої владою одноманітності, яку змушують споживати громадян України. Це вимушена альтернативність. Однак грантові проекти є набагато менш доступними, ніж решта медіа. Бо йдеться, як правило, про інтернет-видання або локальні проекти, яким українська влада надає "максимального сприяння". Чесно кажучи, ЗМІ, фінансовані Заходом, як правило, теж вимушено страждають на надмірну опозиційність. З одного боку, це можна пояснити проблемами якості української журналістики; з іншого - опозиційність ЗМІ більше обумовлена українськими реаліями, ніж неопозиційність провладних медіа, які займаються інтерпретацією /маніпулюванням/ української дійсності.
Олександр ХАРЧЕНКО, головний редактор УНІАН:
- 1. Як я ставлюсь до ЗМІ, що працюють на іноземні гранти? В цілому позитивно. В цілому, оскільки як у кожного явища в діяльності таких ЗМІ, безумовно, є свої проблеми та свої нюанси. Однак, загалом для нинішніх політико-економічних реалій в Україні, це є позитивом. І очевидно, чому.
У зарубіжного грантодавця - американського, британського, французького чи іншого - немає конкретних бізнесових чи політичних інтересів у нашій країні, що змушували б бути його необ`єктивним у висвітленні українських подій, він не "зав`язаний" настільки тісно, як вітчизняні власники ЗМІ на ті чи інші структури влади, тому не зобов`язаний писати чи говорити те, що потрібно цим структурам.
Проблема, як відомо, полягає в тому, що в Україні ПЕРЕВАЖНА більшість ЗМІ не є прибутковими, а відтак - економічно самодостатніми. Вони видаються конкретними політиками, підприємцями, які в силу фіскально-правової непрозорості економіки, є дуже вразливими. Грубо кажучи, у багатьох питаннях, що їх висвітлюють ЗМІ, у них є свій інтерес. Про цю партію не можна писати погано, бо за нею стоїть прем`єр-міністр, питання про приватизацію цього заводу треба "подати" вигідно для партнера, що претендує на завод, і так далі. У Сороса ж, Британської Ради чи інших подібних структур немає конкретної зацікавленості, приміром, у зміни власника "Укртатнафти" чи зміні керівництва на Миколаївському глиноземному. Тому є значно більше шансів, що видання, засновані ними, напишуть про це об`єктивніше.
Є ще один аспект. На закордонного грантодавця важче, або й просто неможливо (а крім того, ще й політично небезпечно) "наїхати" за допомогою традиційних інструментів - податкової інспекції, санепідемстанції чи енергонагляду. Практично всі ж українські підприємці в цьому сенсі дуже вразливі, оскільки жоден бізнес в країні сьогодні, як відомо, неможливо вести законно. Не подобається газета, не про те пише - розберіться, Миколо Яновичу, Петре Петровичу чи Іване Івановичу. І розберуться, немає сумнівів. А так на кого наїжджати? На Сороса, на британську королеву, на канадського посла? Їм же не засунеш в кишеню штанів пістолета...
Власне, ця остання обставина і викликає шалену ідіосинкразію у всіх, хто сьогодні реально контролює український інформпростір. Бо ж, здавалося б, все вони вже контролюють, - телеканали, газети, радіостанції. А от щодо ЦИХ немає ніякого контролю, немає ІНСТРУМЕНТІВ. Тому й шаленіють пани, бризкають слиною, погрожують, мовляв, треба ретельно перевіряти-контролювати діяльність цих ЗМІ. Та немає сумнівів, що вже давно все перевірили, і якби була хоча б найменша зачіпка, уже б всі сиділи, або чекали, коли звільниться місце в камері.
Ці пани ще один цікавий хід придумали. Давайте, мовляв, оприлюднимо імена засновників, і тоді стане зрозуміло, хто за ким стоїть, і таке інше... Добра ідея! Але ж лукавлять пани, як завше. Хто-хто, а вони чудово знають, що це нічого не дасть у більшості випадків. Бо там, де йтиметься про західні фонди чи фундації, все буде відкрито - такий-то засновник, така-то сума грошей, в інших же випадках в ролі засновників потужних ЗМІ фігуруватимуть бабусі з Віргінських чи Бермудських островів, нікому не відомі фірми або фірмочки. І вони волатимуть на весь світ: ось дивіться, скільки всього назасновували ці фонди та фундації, ми ж не маємо відношення до жодного каналу, жодної газети. І всі знають, що вони брешуть, а вони тобі дивляться у вічі і далі чешуть: це не ми, це бабусі заснували... Тому це буде одностороннє оприлюднення. Скажімо, ніхто не приховуватиме, що агентство УНІАН починалось з гранту фонду "Відродження", і сума гранту відома, і те, як було його витрачено, розписано. А от дуже і дуже сумнівно, що нам повідомлять РЕАЛЬНИХ власників "Киевских ведомостей", "Сегодня", "Дня", телерадіокомпанії "Альтернатива", "Інтера" і багатьох інших ЗМІ. Тож це дуже в стилі згаданих панів: відкрийтесь, виходьте на люди, а ми будемо "мочити" вас із засідки. В сортирах, в коридорах влади, на сторінках фактично анонімних газет.
Читайте також:
Опитування: Як ви ставитеся до ЗМІ, які існують на західні гранти?
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ