З особливо зухвалою... людяністю
Що об'єднує усіх генеральних прокурорів України? Юридична освіта? Чи може особливо зухвалий цинізм? Спостерігаючи за Медведьком, іноді думається, що вже краще б був Піскун. Без ілюзій, знаєте, жити легше.
Про аж занадто гучне мовчання щодо всіх резонансних справ – це вже навіть не смішно.
Вибори 2004 року були фальсифіковані чи ні? Ющенко був отруєний, чи правий був Степан Гавриш – не треба було суші їсти, га?... Прокуратура щось робить, але те і так, щоб не зачепити нікого, принаймні, до моменту перетину ними державного кордону України.
Дістали! Бажання судді закрити від преси, а значить і від суспільства, процес у справі Гонгадзе ще якось можна зрозуміти. Чим менше народу в маленькій і не пристосованій для відкритих слухань залі, тим більше можливості провести пані (чи панну?) Феміду "поміж крапельками" політичної доцільності.
Суддя іде назустріч кожному проханню підсудних. Звісно, можна погодитись: спалахи фото- й світло телекамер настільки погано впливають на їхній стан здоров'я, що це не йде в жодне порівняння з тим, що пережила за понад п'ять років Леся Гонгадзе, мама нещасного Гії...
Офіцери-убивці майже п'ять років спостерігали за тим, як згорьована жінка, втративши сина, шукає сина й правди, і в них не знайшлося "здоров'я", зателефонувати їй і висповідатися. Вони жили своїм звичайним ментовським життям – ходили на службу, пили горілку по святах... Чому народний суд виконує їхню волю, а не пані Лесі?
А Генпрокуратура ще й наполягає – нібито існують "документи і особи, яких не можна допитувати у відкритому режимі".
Спеціально перечитав закон "Про державну таємницю". Там чорним по білому написано, що "не належить до державної таємниці інформація "про факти порушень прав і свобод людини і громадянина, про незаконні дії органів державної влади... та їх посадових осіб".
Погодьтеся, важко припустити, що кати Георгія обговорювали з ним "зміст стратегічних і оперативних планів бойового управління... державні запаси дорогоцінних металів... директиви, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності" etc.
Ні прізвища Кучми, Литвина, Кравченка, ні їхня брутальна лайка, ні вирішення бізнес-питань, про що відомо з так званих "плівок Мельниченка", не можуть бути підставою для закритого розгляду справи про вбивство журналіста "Української правди".
Тим більше, що Леся Теодорівна заявила, що у матеріалах справи немає документів з грифами секретності. Їй вірю більше, ніж наступнику Піскуна.