Останні півроку Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення, що, за родом своєї діяльності, не займається телекіновиробництвом, - стала справжнім павільйоном для зйомок серіалу. Протягом п'яти місяців тут звільнили вісім членів Нацради, декого навіть двічі, і тільки трьох змогли призначити. Було проведено (а через півроку - скасовано) скандальний конкурс на телевізійні частоти. Що ж відбувається в органі, який контролює «блакитний екран», спробувало розібратися «ДТ».

Магія «скриньки»

Телевізійний бізнес в Україні починається з видачі ліцензії на мовлення на певній частоті. Відбувається це на столичній вулиці Прорізній, у будинку №2, де квартирує Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Прораховує частоти «Укрчастотнагляд» (цю структуру телетехнарі називають «лісом»), і після цієї процедури Нацрада оголошує конкурс. Є тільки одне «але»: і в «лісі», і в Нацраді давно час повісити табличку для ходоків «Громадяни! Частот немає і не буде». Торік восени це й стало основним аргументом для всіх власників українського телебізнесу, які рвонули в різні кабінети в пошуках частотно-ліцензійних лобістів. Підстьобувала медіамагнатів ще й та обставина, що конкурс на аналогові частоти міг стати останнім перед початком ери цифрового телебачення.

Ось тільки вирішувати таку серйозну проблему серйозні люди намагаються не на Прорізній, а на Банковій. Адже з чого розпочинає свою діяльність будь-яка влада? З інформаційної політики! А в цьому питанні ніщо не може скласти конкуренцію телебаченню. Саме «балакуча скринька», як стверджують соціологи, найбільше впливає на уми людей. Це знає кожен політик. Тому так важливо, в яких рекламних блоках, о котрій годині та в якій послідовності ідуть ролики політичних партій і кандидатів у президенти, і хто запрошений на ток-шоу. Маючи TБ-бізнес, можна легко заходити в потрібні кабінети, вписувати «своїх» у списки кандидатів: адже телемагнати належать до касти людей, здатної «вирішити багато питань».

З іншого боку, кожен медіавласник знає, що означає потрапити в моніторинг преси, який лягає на стіл президенту, і одного разу почути в трубці «що це ти там у себе показуєш?»... Після чого може настати час, коли буде «зроблено висновки». Власник удається до кадрових ротацій. А до самого власника застосовує санкції Нацрада. Найчастіше це набирає форми попередження, чого канали не люблять, бо це значно знижує капіталізацію. Надійні джерела запевняють, що бувають і дивні команди з Банкової: закрити ту чи іншу програму, що, звісно ж, не входить до компетенції цього держоргану. Однак Нацрада ніколи не квапилася виконувати команди з трьох причин. Перша: член Нацради, який контактував із адміністрацією президента, міг додати власних побажань. Друга: побажання чиновників АП - не є побажання президента. І третя - завтра все може змінитися.

Лояльність президента до каналу прямо пропорційно залежить від того, хто, що й коли про нього сказав чи пожартував. Цей шлях проходять усі. Так, за президента Ющенка заступником секретаря РНБОУ став медіамагнат Валерій Хорошковський. Згодом Валерій Іванович пішов у відставку й очолив митну службу в уряді Тимошенко. Після великого скандалу з прем'єром (Тимошенко навіть назвала головного митника «напомадженою істотою з манікюром», а він у відповідь зауважив, що прем'єрка любить «брудних чоловіків») Хорошковський, на веління президента, стає заступником голови СБУ. Кажуть, що в основі цього призначення - не що інше, як домовленість про лояльність «Інтера».

Медіасимпатії Віктора Андрійовича були вкрай мінливими, вони безпосередньо залежали від моніторингів ЗМІ, шепоту наближеного кола і, звісно, кількості показів прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Нашоукраїнці Ющенка досі пам'ятають, як під час однієї із закритих зустрічей років два тому він заявив, що з «такими друзями, як «5 канал» і «Главред», ворогів не треба» (що зачепило Петра Порошенка і Олександра Третьякова). Доки в СП при Балозі радником працював Олександр Семирядченко (головний редактор ICTV), Ющенко частенько бував на прямих ефірах на цьому каналі, та й претензій до медіаімперії Віктора Пінчука особливих не було. Після відставки Балоги і, відповідно, зникнення Семирядченка ці канали різко «зіпсувалися», бо на них стала часто з'являтися Юлія Тимошенко. Змінилися й люди в секретаріаті, котрі відповідали за інформаційну політику. Поза всяким сумнівом, президента Ющенка та «Інтер» у певний момент об'єднала нелюбов до лідера БЮТ. І Ющенко став частим гостем програми Євгена Кисельова...

Конкурс на виборах

30 вересня минулого року Нацрада оголосила конкурс на 92 частоти. Політикум саме входив в активну фазу президентської боротьби, телеканали були переповнені політичною рекламою і ток-шоу з участю кандидатів. Уже тоді всі чудово розуміли: реальних кандидатів два - Янукович і Тимошенко. Водночас медіавласникам доводилося лавірувати, щоб, з одного боку, хоч якось зберігати обличчя, а з іншого - все ж таки зробити свої ставки на переможця. Робилося це досить професійно і за формулою: ставленик, іноді - його опонент, загальна «солянка» претендентів на головне крісло й офіціоз про діяльність чинного президента.

Головне завдання будь-якого керівника штабу виборчої кампанії - домовитися з «телевізором». А далі починали працювати різні схеми оплат за політичну рекламу. Хто й про що домовлявся - чули тільки стіни... Але тим часом парламент, із подачі президента, призначає міністром закордонних справ Петра Порошенка, а згодом своїм указом Ющенко звільняє з посади члена Нацради Владислава Лясовського, який колись керував порошенківським «5 каналом». Джерела запевняють, що таке емоційне рішення президента було пов'язане з тим, що «5 канал» захопився трансляціями і медіасупроводом кампанії Юлії Тимошенко. Таким чином, одним указом Ющенко зруйнував сформовану більшість у Нацраді (Мирошніченко, Лясовський, Мокріді, Лебєдєва, Понеділко). Далі - крутіше. Ющенко своїм указом призначає на вакантну посаду главу агенції «Хайлайн медіа» (ексклюзивний продавець спонсорства на каналах групи «Інтер») Оксану Головатенко. Хто порадив Ющенкові зробити таку рокіровку, і навіщо - напередодні конкурсу 16 грудня?

Усе або нічого

16 грудня основними конкурентами на частотному конкурсі стали UA Inter Media Group (група телеканалів «Інтера»), «5 канал» (НБМ, Екпрес-Інформ), «ТелеРадіоСвіт» (TVi). Атмосфера всередині Нацради в той день була складною і непрогнозованою. По-перше, «двійка» (Віталій Шевченко й Ігор Курус) перебувала в перманентному конфлікті з «п'ятіркою» (Мирошніченком, Понеділком, Плаксюком, Лебєдєвою, Мокріді). По-друге, перед засіданням відбулася неафішована розмова на тему: «Інтер» хоче все». Одні це сприйняли роздратовано, інші - мовчки. У Нацраді різне траплялося. Але такого, щоб по більш ніж 90 частот перемогли канали одного власника, - не було ніколи.

Засідання розпочалося з демонстративних дзвінків по мобільному телефону: «Алло, Валерію Івановичу, вони не хочуть голосувати». Конкурс того ж дня був заблокований рішенням Київського адміністративного суду за позовом «ТелеРадіоСвіту», в засіданні було оголошено перерву. Як стверджують уже звільнені члени Нацради, вони опинилися в епіцентрі «телефонного обстрілу». Телефонували всі й усім.

Засідання 16 грудня, на якому були присутні сім членів Нацради, не було закрите. Це означало, що воно може бути продовжене будь-якого іншого дня. До такої практики вдавалися й раніше, при різних керівниках цієї структури. Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення», засідання Національної ради - правомочне, якщо на ньому присутні не менше шести членів, а рішення Національної ради - ухвалене, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради (п. 6 цієї ж статті).

27 січня було ініційовано проведення засідання. На робочих місцях виявилися всі, крім Ігоря Куруса й Оксани Головатенко. В.о. голови Нацради Андрій Мирошніченко оголосив, що заборони з проведення конкурсу знято. Було вирішено продовжити засідання від 16 грудня й провести голосування щодо конкурсу, оскільки всі претенденти вже провели презентацію. Проте на самому засіданні проти проведення конкурсу виступив Віталій Шевченко, заявивши, що не голосуватиме, після чого залишив приміщення. Перед голосуванням було зачитано документ Антимонопольного комітету, підписаний в.о. голови Мельниченком. (До речі, днями автора українського антимонопольного законодавства попросили з посади.) Антимонопольний комітет розглянув заяву телерадіокомпанії «ТелеРадіоСвіт» і рекомендував Нацраді дотримуватися статті 8 Закону «Про телебачення і радіомовлення», в якій зазначено, що жодна фізична і юридична особа не може контролювати більше 35% ринку. При цьому було дано конкретну інформацію стосовно сукупної частини медіагруп на ринку телевізійної реклами станом на 15 грудня 2009 і 9-15 листопада: «Старлайт-медіа» - 26,64 і 26,3% (ICTV, M1, M2, Куй ТБ, Новий, СТБ), СMI - 15,33% - 12,69% (група телеканалів «1+1»), UA Inter Media Group - 26,22% - 31,19 (Інтер, Enter, Enter-film, К1, К2, МТВ, НТН).

У результаті конкурсу «ТелеРадіоСвіт» отримав 33 частоти, НБМ і Експрес-інформ (5 канал) - 26, UA Inter Media Group-20, Тоніс-2, Гравіс-2, усього переможцями стали 17 компаній.

Життя після конкурсу

Відразу ж після конкурсу Мирошніченко, Лебєдєва, Понеділко, Мокріді і Плаксюк двічі давали свідчення в Генпрокуратурі, куди звернулися їхні колеги. Три компанії UA Inter Media Group (Enter Music, Enter Film, НТН) також звернулися в суд.

А компанія Enter Music узагалі примудрилася в судовому порядку заборонити Тетяні Лебєдєвій і Віктору Понеділку брати участь у засіданнях, підписувати будь-які документи, тобто діяти відповідно до повноважень члена Нацради. Приводом до такого позову став термін перебування на посадах зазначених чиновників, який сплив ще 2007 року. При цьому слід брати до уваги, що призначає і звільняє парламентську «четвірку» Верховна Рада. Цим судовим жонглюванням досягалася тільки одна мета: не допустити кворуму і проведення чергового засідання. Тоді ж Нацрада отримує від заступника голови СБУ Анатолія Присяжнюка документ із вимогою надати засвідчені копії всіх матеріалів щодо конкурсу, оголошеного 30 вересня. Йшлося про копії всіх заяв на видачу ліцензій на мовлення, всіх протоколів засідань і рішень, а також усіх судових рішень щодо цього конкурсу. Крім того, СБУ зажадала й копії всіх особових справ членів Нацради, які брали участь у засіданні щодо конкурсу. Що це? СБУ вирішило розібратися з частотами? Чи Хорошковський - із конкурентами?

Президент Ющенко звільняє Ігоря Куруса і на його місце призначає Ларису Мудрак. Після виборів одним із перших своїх указів на посаді президента Янукович звільняє з посади Андрія Мирошніченка і призначає Володимира Манжосова, віце-президента ТРК «Україна». Пізніше Янукович звільняє з посади і Тетяну Мокріді. У Нацраді проводять засідання і обирають главою Манжосова, а його заступниками - Головатенка та Мудрак. Після обрання керівництва Нацради парламент звільняє свою «четвірку»: Шевченка, Понеділка, Лебєдєву і Плаксюка.

Після поїздки президента України до США і публікації в газеті Washington Post із подачі каналу TVі матеріалу про свободу слова група каналів «Інтера» роблять заяву й публічно відмовляються від 20 частот, виграних на конкурсі. Що це було - бажання відбілитися в очах президента Януковича чи спроба зіграти «на довгу дистанцію»? Адже відразу після цієї заяви канали, прямим керівником яких є дружина голови СБУ Валерія Хорошковського, звертаються до суду, щоб скасувати результати конкурсу.

Довго чекати не довелося: вже 8 червня окружний адмінсуд Києва повністю задовольнив вимоги групи каналів «Інтера». Не зупинила судів і та обставина, що стало зле юристові «5 каналу», вагітну жінку забрала «швидка». Таке відчуття, що перед судом було поставлено завдання: завершити розгляд справи саме в цей день. Інакше як пояснити те, що засідання тривало далеко за північ? Напевно, судді, котрий ухвалив би рішення не на користь сім'ї Хорошковських, можна було б давати звання Героя України. Адже хто, як не герой, може відмовити главі СБУ, членові Вищої Ради юстиції?

Свобода і бізнес

Інформаційний простір після рішення суду вибухнув, саме він підкинув дров у вогонь руху «Стоп цензурі», що вже заявив про себе. Постає запитання: чия це війна? Схоже, в кожного - своя. Однозначно, все, що відбувається навколо скандального конкурсу, - це передусім конфлікт бізнес-інтересів, а потім - решта, зокрема свобода слова.

«Заяви про обмеження свободи слова звучать у цьому контексті трохи силувано. Це бізнес-конфлікт, і за цією суперечкою стоять серйозні люди», - сказав журналістам цього тижня колишній член Нацради Віктор Понеділко.

Після 2004 року «5 канал» надовго застовпив за собою нішу «пропомаранчевого». Природно, поки що немає підстав стверджувати, що канал мають намір закрити, але, як кажуть, аби почати, а там воно й піде. Знаючи давні методи нинішнього керівництва країни, спроби коригувати інформаційну політику (там, де вона ще залишилася безплатною), швидше за все, будуть. І з цього часу багато чого залежатиме від самих журналістів.

TVi - молодий і дуже амбіційний канал. Його керівникові Миколі Княжицькому вдалося зібрати зіркових журналістів-бунтарів: Романа Скрипіна, Віталія Портникова. Тут стартував один із проектів «Студії Савіка Шустера» - програма Мустафи Найєма «Чорне і біле». Канал має величезний потенціал і йому, справді, як повітря, потрібні були частоти. Адже телебачення без глядача не буває. Власник каналу Костянтин Когаловський поки що не страждає на політичну самозакоханість, не має посад в українській владі і не намагається впливати на політичні процеси. Волелюбний і непрогнозований телевізійний канал із хорошим покриттям лякає можновладців, не кажучи вже про те, що потенційно може відняти значну частину рекламного ринку в тих, хто давно обжився і звик добре заробляти на цьому бізнесі.

Не слід забувати й про ті процеси, які відбуваються на регіональних телеканалах. Деякі з них теж залишилися без частот після рішення суду, але поки що мовчать про це. Вони не вірять у силу свого голосу, а для багатьох тема свободи слова - взагалі табу. Ось, наприклад, ОДТРК... Хто повірить у те, що їх не контролює губернатор і глава облради? Журналісти знають випадки, коли високопоставлені чиновники на місцях рахували хронометражі свого перебування в ефірі до секунди, а потім улаштовували скандали медіаменеджерам, пояснюючи, хто в області головний.

Проте рух «Стоп цензурі» заявив про головне: в Україні ще не вмерла професія журналіста, а тим часом слово «суддя» стає лайкою. Водночас якби Валерій Хорошковський не був медіамагнатом, главою СБУ і членом Вищої ради юстиції в одній особі, скандал не набрав би такого резонансу. Адже для цивілізованого світу перебування людини з такими великими бізнес-інтересами на посаді глави Служби безпеки - нонсенс.

Нацрада як ярлик

Сьогодні триває формування нового складу Нацради з питань телебачення та радіомовлення. І вже зараз очевидно, що цей орган перетворюється на авангард захисту медіаінтересів наближених до влади великих бізнесменів. Своїх людей туди вже делегувала ТРК «Україна» (Володимир Манжосов) і група телеканалів «Інтер» (Оксана Головатенко). Кастинг триває, і, кажуть, його особисто проводить глава СБУ Валерій Хорошковський.

Для повного укомплектування держоргану залишилося дочекатися призначення однієї людини від президента та «парламентської» четвірки від Верховної Ради, в якій коаліцію сформувала нова влада.

Таким чином, усі сьогоднішні заяви Нацради є нелегітимними, це лише особисті думки трьох її членів, оскільки рішення, відповідно до законодавства, мають свою вагу лише в разі згоди більшості. Що ж до проведених внутрішніх розслідувань, то апарат Нацради пережив уже не один склад цього органу і дуже швидко, по-чиновницьки, орієнтується, куди дме вітер. Прикладом можуть бути дії юридичного управління Нацради. Попередній склад не зробив жодного кроку без консультації юридичного управління колегіального органу (голосування щодо конкурсу не виняток). Як тоді можна охарактеризувати позицію юриста на суді 8 червня, котрий виступав від імені Нацради, якщо орган не укомплектований і тому - не легітимний? З боку це дуже схоже чи то на службовий тиск, чи то на наказ керівництва, адже з трьох легітимних членів Нацради - всі керівники.

Чи вдасться новому складу Нацради провести конкурс, до якого не буде претензій щодо чесності і прозорості? Думаю, ні. Будь-який його склад потраплятиме під шквал критики, а то й ставатиме фігурантом корупційних розслідувань - доти, доки не буде змінено Закон «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення». На будь-якому конкурсі буває багато претендентів, а переможців - один чи два. Бували випадки, коли на одну частоту подавалося 20-30 заявок! У результаті, один перемагає, а інші йдуть у суди або влаштовують «корупційні гоніння». А тим часом у США, Великобританії, Швеції існує практика, згідно з якою частоти виносять на відкритий аукціон. Проте при такому підході необхідно керуватися насамперед питаннями національної безпеки країни, що повинно бути чітко прописано в законодавстві. Тільки таким чином Нацрада зможе відмитися від ярлика «корупційної».

І останнє. До Нацради мають обирати особистостей із чіткою позицією дотримання законності, розумінням перспектив розвитку інформаційного ринку, а не «слуги своїх панів». Переступаючи поріг цього держоргану, потрібно забувати про партійні прапори і пам'ятати: влада змінюється, а телеглядач залишається.

«Дзеркало тижня»