Нещасливого числа 13 лютого цього року Спілка кабельного телебачення України (СКТУ) написала відкритого листа до Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України під назвою „Універсальний лобізм" (з повним текстом листа можна досі ознайомитися на офіційному сайті СКТУ за адресою –http://sktu.info/?open=newsfull&nid=5312&lng= ). У ньому йшлося, насамперед, про причини нагальної необхідності прийняття нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також – легітимізації Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, багато з останніх відомчих рішень якої суперечать Конституції України і чинному законодавству. В тому числі і з погляду фахівців Міністерства юстиції.

Верховна Рада і Кабінет Міністрів на відкритого листа СКТУ не відповіли, тому їхню мовчазну офіційну позицію залишаю без коментарів. Як мовиться у таких випадках, немає слів. Хіба що процитую – доречно – з нашого листа до них: «...Нацрада згідно зі змінами 2006 року до Закону «Про телебачення і радіомовлення» одержала аж надповноваження (окремі з яких є доволі сумнівними з точки зору європейської практики), заслонивши собою і Верховну Раду, і Кабмін».

Тепер уже можемо додати, що Нацрада намагається заслонити собою й Президента. Тому що від його імені чи бодай від імені Секретаріату Президента СКТУ одержала відповідь якраз від...Нацради в особі її голови В.Ф.Шевченка. Ті, кому нині за сорок, пам’ятають, що в старі радянські часи скарги, як правило, розглядали ті, на кого й нарікали наївні громадяни або громадські організації.

Перш, ніж подати відповідь Нацради повнотекстово, дозволю собі поміркувати: чому ж вустами Президента, якого – як найвищу посадову особу держави – ми інформували про незаконність дій Нацради, промовляє вона ж, нами критикована. Очевидних або найбільш ймовірних причин такого переуповноваження, на мою думку, є кілька.

Перша: штаб Президента не володіє достеменно реальною ситуацією у телевізійному просторі країни і через це цілком покладається на дії та оцінки Нацради.

Друга: адміністрація Президента дуже докладно поінформована про конфліктну ситуацію в телепросторі і через нинішню політичну складність дистанціюється від відповідальності, перекладаючи її на слухняну Нацраду (згадаймо принагідно про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня ц.р. та її проект Указу Президента України за наслідками розгляду на засіданні РНБО питання про інформаційну безпеку України – той же прийом переспрямування відповідальності).

Третя: Нацраді банально, без усіляких там підводних рифів і реверансів, доручили відповісти за Президента для того, аби громадська організація СКТУ, нарешті, збагнула, що правди в теперішньому інформпросторі немає де шукати і треба заспокоїтися у цих безперспективних пошуках. Заодно й наказали копію такого листа собі в Секретаріат надіслати – для контролю за виконанням свого ж доручення. Інші причини епістолярного дубляжу, наприклад, винятково бюрократичного характеру взаємоспівпраці між Секретаріатом Президента і Нацрадою розглядати не будемо - як неважливі.

Цікаво, що яку з причин не візьміть для роздумів, за логікою адресантів, СКТУ мала би скрушно промовчати і не повертатися до проблеми, вважаючи її вирішеною кінцево. Ми ж будемо притримуватися правила, перевіреного історією у багатьох країнах і у різних епохах: все, що не вирішено справедливо, не є вирішеним до кінця. Тому не полінуємося уважно прочитати і трохи прокоментувати – жирним шрифтом для зручності – епістолярну відповідь Нацради від імені і за дорученням кого б не писалася вона. І хоча формально голова Нацради Віталій Шевченко адресував листа генеральному директору СКТУ Юлії Молчановій, насправді свої аргументи він передавав для всіх кабельних операторів України. Однак, знаючи про дипломовану мовну грамотність Віталія Федоровича і його авторство кількох книг, у мене закрадається великий сумнів щодо того, чи уважно читав він текст цього листа перед тим, як поставив під ним свій підпис. Отже, цитуємо:

«На відкритий лист від 13 лютого 2008 року Спілки кабельного телебачення України (СКТУ) до Президента України під назвою „Універсальний лобізм" інформуємо, що питання, про які йдеться у цьому листі, на наше глибоке переконання, ґрунтуються виключно на невдоволенні провайдерів програмної послуги вимогами чинного Закону України "Про телебачення і радіомовлення", який регулює діяльність та відносини у сфері телевізійного та радіомовлення на території України.

(1. «Наше глибоке переконання» - це «Ваше особисте», Віталію Федоровичу, «всієї Нацради» чи лише вузького кола поки що безіменних для широкої публіки медіаініціаторів запровадження у Законі «Про телебачення і радіомовлення» хитровигаданого терміну-статусу «провайдер програмної послуги», який ставить під загрозу розгалужену мережу кабельного телебачення, монополізуючи її в кількох руках?

2. «виключно на невдоволенні провайдерів програмної послуги» – сказано не дуже грамотно (відчувається відсутність на той час у штаті прес-секретаря Нацради), але влучно (трохи ліпше – «винятково», «переважно», «передовсім», «головним чином», а слово «невдоволення» можна без шкоди для громадської думки замінити на «обурення» чи «протест»). Що ж до «провайдерів програмної послуги», то тут не слід поспішати називати так усіх кабельних операторів: лише половина з них погодилася – з адмінпримусу і під фіскалтиском – наклеїти на себе цю зусібіч недоречну табличку.

3. «Закон України «Про телебачення і радіомовлення», який регулює діяльність та відносини у сфері телевізійного та радіомовлення на території України» – навіть якщо один сполучник «та» замінити на «і», все одно у зумисне і поспіхом прийнятій редакції 2006 року цей Закон насправді дерегулює цю діяльність).

За результатами попередніх двох років роботи, підсумовуючи результати ліцензування, можна з упевненістю констатувати, що переважна більшість провайдерів програмної послуги з розумінням віднеслись до вимог зазначеного закону та до діяльності Національної ради в цьому напрямку.

(Сумні результати цього абзацу. Головна особливість бюрократичного стилю – невизначеність і неконкретність, намагання обійтися без «підметів», «іменників» і – особливо – «числівників». У цьому контексті «переважна більшість» – це ще більш абстрактне поняття, аніж у попередньому «наше переконання». Ну, а «віднеслися» (замість «поставилися», «- лася»), напевно ж стосується не курей-несучок, яких у сфері кабельного телебачення немає).

Насправді, тільки незначна частина, одиниці найбільш радикально налаштованих кабельних операторів, які до речі входять до складу керівних органів СКТУ, зайняли позицію жорсткого протистояння із Національною радою і нехтування вимогами чинного законодавства. Зокрема, до сьогодні не сприймають законодавчі вимоги і порушують його МПП-Фірма „Центуріон", м. Львів (директор - Хазан Геннадій Едуардович) та Приватна ТРК „Вітал", м.Херсон (директор – Молчанов Віталій Анатолійович).

ТОВ „Мале спільне підприємство „Незалежна телекомпанія „НОРМА-центр", м.Миколаїв (директор - Баранов Олег Миколайович) взагалі відверто ігнорує Закон України „Про телебачення і радіомовлення" та протягом вже двох років працює без передбаченої цим законом ліцензії провайдера програмної послуги.

Саме вони, прикриваючись Вашим підписом, ведуть відверту упереджену „боротьбу" із Національною радою. При цьому Ви, як генеральний директор СКТУ, і окремі члени ради директорів СКТУ, берете на себе відповідальність і безпідставно на всю країну заявляєте, що представляєте інтереси всіх кабельних операторів України. Що не відповідає дійсності.

(Звучить – як вступ до судового вироку. Увертюра до безапеляційного обвинувачення за авторською партитурою Нацради. Глядачі – за сценарієм – повинні мимоволі піднятися з крісел і далі слухати навстоячки. При цьому якщо не вимкнути телевізор, то принаймні натиснути на кнопку “Mute”. Давайте зробимо це і ми – буде легше розібратися в написаному. «Одиниці», за помилковим тлумаченням Нацради, - це не тільки Хазан, Молчанов, Баранов (перелічую як у листі), але й увесь склад Ради директорів СКТУ, усі члени цієї Спілки, асоціації «Укртелемережа» та кількох останніх з’їздів кабельних операторів України. Усі ті, хто понад два роки на всіх рівнях звертається до здорового глузду керівників телепростору країни і зауважує на проблемні аспекти його регулювання. Ще кілька місяців тому ми б тут пафосно дописали, що «за нами – понад три мільйони абонентів кабельного телебачення-наших вірних соратників і прихильників», але зараз боюся таке заявляти: а раптом вони вже втомилися від вигадок ТОВ «Нацрада» і придбали супутникові антени, щоб назавжди відмовитися від наших послуг. Ну, а тепер по суті «звинувачень». Нацрада ой-як прискіпливо перевіряла діяльність львівського «Центуріона» і – куди чиновникам подітися – все ж офіційно визнала, в тому числі і на своєму сайті, що «результати перевірки взято до відома». Себто, спожито їх бюрократичним органом без будь-яких ускладнень і побічних наслідків. Негоже про це голові Нацради або тому, хто готував цю відповідь, не знати. Аналогічна ситуація і щодо херсонського «Вітала». А миколаївська «Норма-центр» теж, як мовиться, у нормі: має всі необхідні дозволи для відповідної діяльності аж до 2012 року. Судовими рішеннями, до речі, підтверджені. Непоінформованому читачеві пояснимо, чому Хазанов, Молчанов і Баранов бачаться Нацраді, як буцімто самотні «три богатирі» у «боротьбі» з її провайдерськими новаціями. Лукавить вона: не тільки ці підприємці не бояться говорити правду в очі і захищати позицію – свою і колег – у будь-якій аудиторії і на будь-якому рівні. Усіх їх би за це не «ворогами», а бодай радниками на громадських засадах голови Нацради запрошувати, але – ось проблема – це місце вже неофіційно посів один цілком колишній їх колега, котрий, не довго гризучи себе сумнівами щодо майбутніх змін до Закону про телебачення взірця 2006 року, вирішив, що ліпше в телебізнесі мати справу з «багатими і мудрими». Ці слова для нього кінцево й стали близнюками-синонімами, між якими навіть для короткого слова «мораль» місця вже не знайшлося.

І ще про один пасаж у листі пана Шевченка: мовляв, Молчанов-батько, прикривається підписом Молчанової-доньки. Серйозний докір. Це, певно, ще страшніша родинна дія, аніж якби Шевченко-батько використовував лобістську допомогу Шевченка-сина, депутата Верховної Ради і члена парламентського Комітету зі свободи слова? Якщо вчасно не зупинитися, то так і до сталінського «син за батька відповідає» недалеко...

А от за лапки у слові «боротьба» (з Нацрадою) щиро дякуємо, Віталію Федоровичу. Мабуть, це єдине місце в листі, яке Голова все ж прочитав і як справжній журналіст та літератор не зміг це слово залишити без лапок. Бо не відповідає воно суті наших вчинків: не з Нацрадою ми боремося, а з її діями-покручами. І ще трохи – з комами і крапками: або не там поставленими, або забутими, як довкола вставки «до речі»).

Слід підкреслити, що з приводу питань, на вирішенні яких наголошується у Вашому листі, Національна рада, неодноразово (з березня 2006 року по сьогодні) зустрічалася із керівниками громадських об'єднань організацій кабельного телебачення України, зокрема і з Вами.

Під час обговорення цих питань Національна рада пропонувала керівникам громадських об'єднань подати узгоджені пропозиції щодо змін до Закону України „Про телебачення і радіомовлення", але від СКТУ не надійшло жодної конструктивної пропозиції. Водночас, продовжує збільшуватися потік листів до вищого керівництва держави зі скаргами на Національну раду та на всіляких прес-конференціях озвучуватися своя „турбота" про право громадян на доступ до інформації.

(Представники СКТУ не включені у жоден дорадчий або консультативний орган при Нацраді. А наша головна пропозиція до Закону – відмова від подвійного ліцензування кабельного оператора ще й як «провайдера програмної послуги» і «універсальної послуги», що на вимогу Нацради передбачає обов’язкове включення в неї всіх ефірних вітчизняних телеканалів (типовий приклад лобіювання держорганом інтересів комерційних телекомпаній, в тому числі і тих, засновниками яких є нерезиденти України) – повністю ігнорується і всіляко замовчується Нацрадою).

Продовжуючи багато говорити про необхідність виконання законодавства у сфері телебачення і радіомовлення та законність конкурентної боротьби у кабельній галузі, СКТУ, між іншим, аж ніяк не реагує на те, що на вітчизняному ринку надання програмних послуг здійснює безліцензійну діяльність понад 200 суб'єктів господарювання. Жодної пропозиції про співпрацю з Національною радою, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України та іншими органами виконавчої влади, щодо припинення їх незаконної діяльності, СКТУ не ініціювало.

Така неконструктивна позиція керівництва СКТУ вочевидь виглядає як демагогія та самореклама, звичайний піар, від яких жодної користі ані громадянам, ані кабельним операторам, ані державі.

(Дуже дивне розуміння Нацрадою країни, яка хоче увійти в ЄС, ролі і завдання громадської організації, яка «багато говорить про необхідність виконання законодавства у сфері телебачення і радіомовлення та законність конкурентної боротьби у кабельній галузі» і «мало інформує» правоохоронні та фіскальні органи про підприємства-порушники. Ми ж не «загін юних дзержинців» створили, Віталію Федоровичу, і не Павлик Морозов наш телевізійний герой. Сподіваємося, що й не Ваш. Та головне, що СКТУ як громадська оранізація вважає не їхню діяльність незаконною, а Нацрадівську, тобто – і Вашу, пробачте за таку публічну відвертість, в тому числі. Тому й змушені ми подавати на неї часто до суду і майже завжди виграємо процеси, однак Нацраду ця обставина «в період побудови правового суспільства» і не болить, і не пече. Хоча б високоповажній Ханне Северінсен, зарубіжному члену громадської ради при Нацраді, про це нічого ніхто не скажіть, бо геть соромно буде перед Моніторинговим комітетом Парламентської асамблеї Ради Європи. Але СКТУ таки ініціювало приїзд до Києва у 2007-2008 роках кількох відомих європейських медіафахівців, котрі глибоко подивувалися нашій ситуації в телепросторі. Хто хотів – почув їх, але, на жаль, не Нацрада).

Під Вашим особистим керівництвом сьогодні СКТУ перетворилася на спілку порушників законодавства України про телебачення і радіомовлення.

(З такого визначення-оцінки можна поглузувати, а можна за нього й до суду подати – за колективну образу громади. Який варіант виберуть учасники цьогорічного з’їзду кабельних операторів, ще не знаю. Поки що зауважимо, що чіпляння ярликів – задавнена хвороба, яка ніколи не лікується продовженням повноважень. Тому й просила СКТУ всіх і вся переглянути умови легітимізації членів Нацради, котрі залишилися працювати навіть після переобрання Верховної Ради. Адже ж половина представництва у Нацраді – це квота парламенту. Того, що досі мовчить з цього актуального питання).

Національній раді відверто жаль, що авторитетна у недалекому минулому громадська організація з такою гучною назвою як „Спілка кабельного телебачення України" жодним чином не опікується національними інтересами держави Україна. Як виявляється, нове керівництво СКТУ не спроможне усвідомити свою відповідальну громадянську місію та не здатне поки що піднятися до рівня державницької позиції, організувати свою діяльність на благо країни.

(«У недалекому минулому» колишнє керівництво СКТУ зводило свою діяльність до того, що зазирало Нацраді в рот і вгадувало слова, які могли злетіти з її поважних вуст. Воно йшло шляхом меморандумів-декларацій і компромісів-пасток. За що й було справедливо змінене. А ось до конструктивної співпраці з самостійною громадською організацією, яка має і захищає свою позицію, нинішній склад Нацради ще не звик. А слова «національний» і «народ» справді кличуть на поміч тоді, коли хочуть банально обманути. Ми були тими, хто у своїх кабельних мережах вмикав восени 2004-го «5 канал», незважаючи на будь-які погрози чиновників. Тож не злякаємося їх і тепер від нової «народної» влади. Отакою є наша державницька позиція – і нині, і в недалекому майбутньому. Як з’ясується, це й буде для блага країни. Бо ми скромно починаємо з блага окремого глядача-громадянина.)

Національна рада вкотре наголошує на своїй відкритості і готовності до діалогу, конструктивного діалогу на користь держави, оскільки кабельне телебачення - надзвичайно важлива і вагома складова інформаційної безпеки України.

Принагідно, пропонуємо Вам повідомити Національну раду, а кого саме сьогодні представляє СКТУ. Будемо вдячні також за будь-яку інформацію про зроблену спілкою протягом останніх двох років роботу щодо розвитку та покращення національного телерадіоінформаційного простору.

(І ми за відкритість та діалог, реальні, а не декларовані. Тому й пишемо-публікуємо відкриті листи, на які лише зрідка одержуємо відповіді. Підтримуємо – морально і матеріально, своїми власними інвестиціями, тезу про те, що «кабельне телебачення – надзвичайно важлива і вагома складова інформаційної безпеки України». Віримо, що в Україні до закодування кабельного телебачення, як супутникового, все ж не дійде і воно буде доступним для загалу. Без примусових «універсальних послуг» чужим коштом, без штучного перекладання відповідальності за контент з плечей телепродуцента на спини кабельників, без подвійного ліцензування і т.д. і т.п.

Що ж до пропозиції повідомити Нацраду про те, кого саме сьогодні представляє СКТУ, то принагідно варто б уточнити взірець анкети, за якою слід підготувати ці важливі дані. Наприклад, чи досить буде вказати прізвище, ім’я та по батькові, а чи треба згадувати при цьому ще й маму певного члена СКТУ? А може б зробити простіше, Віталію Федоровичу, і не соромитись на цілу Україну ? Може б Ви скористались сучасними можливостями зв'язку 21-го століття під назвою ІНТЕРНЕТ, та на сайті СКТУ оосбисто подивились списки наших членів, більшість яких там є навіть із особистим фото? А звіт про роботу щодо розвитку та покращання національного, щоправда, не телерадіоінформаційного, а лише телевізійного простору, особисто вірю, СКТУ обов’язково надішле – хіба що після його оприлюднення і затвердження на травневому з’їзді кабельних операторів України. Користуючись нагодою, запрошую на цей з’їзд і повноважного представника Нацради. Дискусію гарантуємо. Продовжимо діалог, який усім нам вкрай потрібен).

З повагою В. Шевченко Голова Національної ради».

Геннадій Хазан, член Ради директорів СКТУ.

Майже певен я, що у своїх коментарях нічим не здивував Віталія Федоровича. Голова Нацради все це не один раз чув від кабельників. Хіба що Секретаріат Президента тепер знатиме трохи більше об’єктивної інформації – не лише від Нацради, яка, до речі, за законом президентській адміністрації непідзвітна і непідпорядкована. Але це вже інша тема.