У бій ідуть тільки star і Ко

3 Грудня 2007
38812
3 Грудня 2007
11:54

У бій ідуть тільки star і Ко

38812
Мюзиклом сьогодні навряд чи когось здивуєш. Вже надивилися — і за мотивами Старицького, і за осколками Дюма, і за іншими сюжетами. Хіба що можна здивувати темою... мюзиклу. «Зірки в армії» — це не «Зірки на льоду» і не «Зірки в цирку», тобто не поп-шоу. А фактично перший український кіномюзикл на військово-патріотичну тему. Чим погано? Тим більше що бойовий дух давно пора піднімати. Це також з урахуванням того, що в титрах значиться ім’я маститого українського режисера Андрія Дончика («Кисневий голод», «Украдене щастя»). А виробники проекту — «1+1» і Міністерство оборони України.
У бій ідуть тільки star і Ко

Прем’єру «плюси» підгадали до 6 грудня — Дня Збройних сил України.

 

Перед тим, як запросити читача на бойову — сюжетну — стежку музичного кінопроекту, слово постановникові…

 

— Ви, напевно, знаєте мій фільм «Кисневий голод» 1992 року, — говорить режисер Андрій Дончик. — І знаєте те, як я до цієї теми ставлюся. Як я дивився на армійські проблеми, як давав собі слово до останнього з ними боротися... І, напевно, знаєте мою еволюцію: від «Кисневого голоду» до нинішнього проекту. Уявіть, я чимало поїздив по військових частинах, багато чого подивився і побачив: за останні роки справді відбулися певні зміни, про які ми або не знаємо, або вголос чомусь не говоримо. Ми частіше бачимо лише нашого до зубів озброєного «великого сусіда» — Росію. А там постійно щось знімають на військово-патріотичні теми. Так, у них регулярно відбуваються якісь воєнні конфлікти. Але вони повсякчас підтримують свою армію — зокрема й за допомогою кіно. У них постійно виходять серіали — «Солдати», «Кадети», «Спецназ»... Причому не завжди поганої якості. Є просто зразки жанру! Адже все працює на державну ідею. А от в українському кіно взагалі ніхто не зважає ні на армію, ні на внутрішні процеси в ній, що могло б стати гідним сюжетним матеріалом. Між тим, повірте, зміни істотні. Багато чого змінюється буквально на очах, починаючи від терміну служби і закінчуючи акцією «прощання з онучею»…

 

А тепер — «про що кіно?» Уявіть чотирьох хлопців-музикантів, котрі сидять на квартирі одного з них — і щось бринькають-грають. Неждано-негадано наскрізному героєві мюзиклового сюжету — Олегу Кузьменку — приходить повістка в армію. Юнак так захопився дівчинкою-поштаркою, що навіть не зауважив, який папір йому підсунули... І тільки потім друзі починають з ним жартувати, мовляв, чекає тебе дорога далека, під саундтрек відомої пісні «Тепер ти в армії». Але що ж робити? Ховатися? Косити за білим квитком? Компанія вирішує змитися в Крим — пересидіти там призов, грошей заробити… Але по дорозі у молодих меломанів виникає задирлива ідея створити мюзикл про армію, уявивши по ходу справи, як би в ньому сяяли наші star. І от… Далі — на екрані.

 

Важливо підкреслити, що вся ця армійська кіноісторія з кліпами 12 українських зірок знімалася лише на кіноплівку. Практично всі учасники виконують свої нові пісні, спеціально створені для цього мюзиклу. Ще до того, як розпочати зйомки, багато артистів побували у військових частинах, аби на власні очі побачити, що відбувається в армійських лавах.

 

Наприклад, Руслана майже три місяці подорожувала по Україні, заглиблювалася в армійські тонкощі. І в її номері задіяні досить серйозні військові ресурси. Відповідно до сюжету її відео, відбувається визволення якогось об’єкта, захопленого терористами, тому Руслана і виконує бойове завдання разом із загоном спецпризначення. У небі — авіація, на землі — сухопутні війська. Зрештою підключаються морський флот і наземні війська. Перемога буде за ними!

 

Mad Heads знімали свій музичний сюжет, в основі якого давня козацька пісня, на військово-морській базі Збройних сил України в Севастополі. Причому безпосередньо на військовому кораблі, котрий улаштувався в бухті серед інших військових суден.

 

А от Олександр Поно­марьов виконав свою офіцерську пісню в київському училищі ім.І.Богуна, де навчаються наші майбутні офіцери.

 

Учасники «ТНМК» у цьому мюзиклі подадуться в десантники і постануть у вигляді «лісових чудовиськ». Зйомки проходили в спецназівській частині біля Хмельницького.

 

Віталій Козловський у тан­ковій частині «Десна» під Києвом розбереться з танком.

 

А Наталя Валевська у Ва­силькові знімалася на тлі злету бойових винищувачів і сама ж сиділа за штурвалом літака.

 

Тіна Кароль теж не відстає. Вона постане в образі інструктора з фізпідготовки, опинившись на полігоні в Житомирі. За слова­ми режисера Андрія Дончика, це просто унікальний полігон, оскільки, крім інфраструктури, куди приїжджають на навчання і зарубіжні бригади, там є ще й унікальний в Україні водоспад. І саме там, до речі, Андрій знімав свої «Карпати» для знаменитого «Украденого щастя» (телефільму за мотивами драми Івана Франка).

 

Співак і депутат Святослав Вакарчук про армію знає багато: він виступав і в Косово перед миротворцями, і в інших українських військових частинах.

 

— Мені захотілося уявити абсолютно життєву ситуацію, коли молодий хлопець пише листа додому своїй мамі, — говорить Вакарчук. — Отак і народилася моя пісня…

 

Ані Лорак у фільмі стане офіцерською дружиною і матір’ю трьох дітей: її пісня — данина тим, хто чекає, кого кохають, заради кого повертаються. А от Таїсія Повалій виконає пісню солдатської матері. Тож виг­рашних патріотичних образів вистачило для всіх.

 

— Спочатку нам хотілося показати деякі армійські стереотипи, — говорить режисер Дончик, — А вже далі — крок за кроком — ненав’язливо їх розвінчати в нашому мюзиклі «Зірки в армії». В остаточному підсумку герой цього фільму — наш простий хлопець. Тільки-но він узяв у руки зброю і побачив, як живуть солдати, то дуже перейнявся усім цим... Він приходить до полковника і каже: «От моя повістка, можна я залишусь у вас на контракт?» А йому кажуть: «Ні, синку! Армія — це рішення. Так емоційно не можна його приймати. Не можна плутати турпоїздку з еміграцією. Ти піди, подумай...»

 

Як кажуть автори фільму «Зірки в армії», їм хотілося уникнути натужного пафосу, котрий зазвичай неминучий у контексті військово-патріотичної теми. І лише останній номер фільму обгрунтовано урочистий — це «Присяга». На екрані — перекличка. Військову присягу читають різні хлопці: моряки, десантники, зі спецзагону... Один починає, інший підхоплює. І слова присяги ніби летять над усією країною: «Я, громадянин України, вступаючи до лав...»

 

Сергій Санін, «Дзеркало тижня»

На фото – режисер Андрій Дончик

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Сергій Санін, «Дзеркало тижня»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
38812
Читайте також
02.07.2009 08:32
Вячеслав Головченко
, для «Детектор медіа»
7 174
15.12.2007 12:52
Николай Рашеев
для «Детектор медіа»
47 794
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду