На цьому тижні відбулося кілька знакових подій, пов’язаних із виконанням журналістами своїх професійних обов’язків: у Миколаєві не покарано особу, яка фізично перешкоджала журналістам під час проведення журналістського розслідування, а в Києві за професійно проведене журналістське розслідування подали до суду на газету, журналіста і редактора з безпрецедентною сумою позову — 46 мільйонів гривень.

 

Інцидент зі знімальною групою Першого національного в Миколаєві стався 14 березня цього року, але широкого розголосу набув 21 листопада, коли своє рішення виніс районний суд і журналісти зрозуміли, як жорстоко вони «помилилися, довіряючи слідству».

 

У ході журналістського розслідування про продаж неповнолітнім алкогольних напоїв та тютюнових виробів ректор університету в інтерв’ю журналістам зазначив, що в магазині поруч із вузом неповнолітнім відпускають горілку на розлив і не реагують на зауваження. Аби довести це, він попросив чотирьох першокурсників спробувати купити алкогольні напої. Студенти зайшли до магазина і дуже легко впоралися із «завданням». Журналісти отримали належні докази. Далі, зрозуміло, — потрібно отримати коментар іншої сторони. Продавець покликала власника магазина, а підприємець одразу перейшов у наступ: спочатку вимагав віддати йому відзняту касету, а діставши відмову, напав на оператора Сергія Осецького і забрав камеру.

 

Про судове засідання потерпілий (оператор) і головний свідок (журналістка Вікторія Лакезіна) дізналися випадково, після чого висловили незгоду з рішенням суду амністувати особу, яка не тільки напала на знімальну групу, а й пограбувала телекомпанію, забравши відеокамеру.

 

Журналісти попросили правової допомоги в НСЖУ тільки нещодавно, і, безумовно, адвокат від Асоціації медіаюристів зробить усе можливе, щоб змінити рішення суду. Але проблема перешкоджання журналістам набагато глибша. Якщо журналіста, знімальну групу можна побити, забрати камеру, диктофон чи фотоапарат, і за це нападника амністують, як у Миколаєві, або відмовляться порушувати кримінальну справу, як у Києві чи Дніпропетровську, то інші журналісти відмовлятимуться проводити розслідування, чого, власне, й домагаються нападники.

 

Інший спосіб перешкодити роботі журналістів — почати переслідувати їх за критику. Особливо часто до цього вдаються політики і особи, бізнес яких пов’язаний із бюджетними грошима. Багатотисячні або навіть мільйонні позови — головна їхня зброя проти журналістів.

 

Маючи десятирічний досвід захисту ЗМІ в судах, навіть не думала, що в Україні можливі такі позови. Але — це факт! Журналіст газети «Бізнес» Максим Біроваш провів ґрунтовне розслідування, яке стосується надзвичайно важливої проблеми: паспортна система України переходить у приватні руки, а держава сплачує за це колосальні бюджетні кошти! Як і в попередній ситуації, правоохоронні органи не перейнялися важливістю проблеми і навіть не подумали розслідувати важливі факти, які повідомив журналіст. А от головний фігурант журналістського розслідування обізвався швидко. Матеріал вийшов у світ 1 жовтня, а вже в листопаді позов на 46 мільйонів був у суді. Як водиться, журналіст і редакція дізналися про нього випадково і наразі тільки намагаються з ним ознайомитися. Вражає і сума мита, яке мав сплатити позивач, — 4,6 млн. грн. Проте, якщо районний суд задовольнить цей позов (ну помилився суддя, з ким не буває), то редакція і журналіст, аби подати апеляційну скаргу, повинні будуть сплатити 50% від суми цього мита — тобто 2,3 млн.

 

Асоціація запропонувала журналістові і редакції свою юридичну підтримку. Але сам факт такого позову — уже є тиском на журналіста. Яким буде рішення суду, ніхто не знає — а раптом на користь грошовитого фігуранта? Звичайно, заспокоюючи, можна сказати, що судова практика за позовами до журналістів і ЗМІ — як в Україні, так і Європейському суді з прав людини — є позитивною для журналістів. Навіть у разі, якщо суд визнає поширену інформацію недостовірною, сума компенсації за моральну шкоду становить від 200 до 5000 гривень. Але й досі суди місцевого рівня виносять рішення, відповідно до яких газета має сплатити 50—100 тисяч гривень на користь певної посадової особи.

 

Європейський суд з прав людини, рішення якого Україна зобов’язалася виконувати, вже постановив проти України три рішення, в яких визнав, що держава порушила право своїх громадян на свободу вираження поглядів. Державному бюджету України це коштувало понад 40 тисяч євро. Але важливіше те, що держава повинна реформувати свої владні органи, аби надалі не допускати подібних порушень.

 

Перед громадськістю теж стоїть важливе завдання — створити нестерпну атмосферу для осіб, які перешкоджають журналістам проводити розслідування, а всім громадянам отримувати суспільно значиму інформацію.

 

«Дзеркало тижня»