Після показу новорічного концерту за участі відомого прибічника проросійських сепаратистів на Донбасі Йосипа Кобзона на "Інтері" Нацрада з питань телебачення і радіомовлення України оголосила каналу попередження за всіма трьома наявними ліцензіями - на супутникове, цифрове та аналогове мовлення. Дії телеканалу, що показав у ефірі осіб, "які відкрито підтримали анексію Криму й агресію на Сході України", регулятор постановив "визнати неприпустимими". Водночас іншим мовникам було рекомендовано утриматися від показу таких осіб в ефірі. На деяких із них Нацрада навіть постановила провести позапланові перевірки. Окрім "Інтера", до переліку потрапили й "1+1", ICTV, "Україна" та Tonis.

Таким чином український регулятор, принаймні згідно з власною офіційною риторикою, намагається запровадити нову інформаційну політику держави в умах військового протистояння на Донбасі та агресії з боку Росії. Нацрада навіть вирішила ініціювати укладання з мовниками "Меморандуму щодо редакційної політики в умовах інформаційної війни", а самі телерадіоорганізації попросити "оновити редакційні статути та врахувати виклики, що виникли в умовах неоголошеної війни та анексії Криму".

Засилля пропаганди

"Тобто "Інтер" далеко не єдиний і не головний. Просто так сталося, що в такий час він зробив таку необережність і потрапив під гарячу руку", - вважає програмний директор громадської організації "Детектор медіа" Роман Шутов. За його словами, в Україні є цілий сегмент медіа, "який просуває російську пропаганду у більш відвертому, відкритому форматі". "Ви подивіться на сітку всіх наших телеканалів, подивіться, що виходить у прокат (в кінотеатрах. - Ред.)", - каже експерт. За його словами, в Україні сьогодні, як і раніше, можна спостерігати "засилля російської культури, яка несе в собі пропагандистські заряди". Тому кроки Києва із захисту власного інформаційного простору він називає правильними, хоч і запізнілими. Утім, дієвими вони можуть бути лише у стратегічній перспективі - "для виховання наступного покоління", зазначає експерт.

Роман Шутов

Та головне, за словами Шутова, що призначені такі захисні кроки лише для "українського тилу". У той же час інформаційний простір найбільш вразливих у цьому сенсі частин України - підконтрольних Києву районів і міст Донеччини та Луганщини - потребує зовсім інших підходів, переконаний він.

Втрачена довіра

Багато жителів згаданих регіонів, за словами Шутова, втратили довіру до українських медіа ще тоді, коли ті "почали прикрашати реальність". "Приміром, коли мешканці Луганська чують на українських каналах, що українські війська зайшли в місто, але за своїм вікном бачать, що бої десь за Станицею Луганською і за Щастям, тоді вони й розуміють, що українські ЗМІ викривляють ситуацію", - каже він.

Повернути у жителів цих районів довіру до українських медіа, за словами експерта, заважає також той факт, що вони розповідають про них, але майже не виробляють інформаційного продукту для них. "Адже потреби мешканців цих територій у тому, аби знайти відповіді на запитання, яким чином вижити, як підтримати безпеку для свого здоров'я, для дітей, що їсти в таких умовах, коли в місті не працює каналізація та водопостачання, як організувати свій побут так, аби це не було критичним для життя і здоров'я мене і моєї дитини", - пояснює експерт.

Спрямовувати таку інформацію українські ЗМІ, за словами Шутова, можуть або з власної ініціативи, або ж такі замовлення могла б робити й держава. Але в питанні інформаційного забезпечення жителів прифронтових територій, за словами Шутова, Україна бездіяльна. За його словами, дії Києва, спрямовані в очах можновладців на зміцнення позицій держави, виглядають в очах місцевого населення так, нібито Україна "відмовляється від своїх територій, зливає їх, здає, кидає напризволяще, намагається їх задушити". "А коли люди перебувають на високому рівні емоційної напруги, коли є небезпека для життя, коли люди перебувають у стресі, то потреба в інформації в таких умовах навпаки зростає", - каже експерт.

Під українським прапором, але без ЗМІ

Однак нині найгострішим виглядає питання не стільки наповнення, а навіть доступу до українських ЗМІ, - у багатьох містах його просто немає. Передусім це стосується територій, наближених до лінії зіткнення на Донбасі, говорить голова правління неурядової експертно-аналітичної організації "Донецький інститут інформації", а також журналіст Олексій Мацука. У розмові з DW він розповідає, що, приміром, на території Авдіївки, де ще з літа минулого року розташовані позиції українських силовиків, недоступні навіть деякі українські веб-сайти, адже сервери тамтешніх провайдерів перебувають у Донецьку. Там же у кабельних мережах можна побачити, у тому числі, і заборонені до показу в Україні російські телеканали, зазначає він. І це - з тієї ж причини: передавальне обладнання кабельних операторів розташоване на підконтрольних проросійським сепаратистам територіях.

Сайт "Новости Донбасса" недоступний не лише в підконтрольному проросійським сепаратистам Донецьку, але й у сусідній Авдіївці, де розміщені українські силовики

Немає доступу до українських телеканалів і в тих, хто намагається прийняти сигнал на звичайну аналогову антену неподалік від лінії зіткнення. Телевежа, яка розташована у підконтрольному сепаратистам Донецьку, має сильніший сигнал. Те ж саме стосується і Луганської області. "Тобто ми (українська держава. - Ред.) досі не посилили сигнал на цій території, хоча технічно це можливо. Для цього існують пересувні станції, які коштують відносно недорого", - говорить Роман Шутов.

"Прислуга місцевої влади"

Незадовільною на підконтрольному Києву Донбасі виглядає й ситуація на ринку преси, додає Мацука. За його словами, комунальні газети, як і за попередньої влади, виконують роль "прислуги для місцевих адміністрацій", а комерційні місцеві медіа орієнтуються суто на точку зору власника. Приміром, під час виборчої кампанії до Верховної Ради України восени 2014 року такі ЗМІ активно "рекламували окремих кандидатів у депутати, маніпулюючи думкою читача та глядача", зазначає Мацука.

Олексій Мацука (ліворуч)

Більше того, у місцевих медіа на Донеччині сьогодні часто присутній і голос проросійських сепаратистів, розповідає журналіст. Приміром, на слов'янському телеканалі "Сат Плюс", за його словами, нещодавно вийшов сюжет, у якому представники ветеранської організації міста говорили про те, що "Ленін приєднав "Новоросію" до України".

Надія на свідомих громадян

Надію на порятунок інформаційного простору Донбасу Мацука покладає на незалежні медіа та громадянську журналістику. Перші, за його словами, сьогодні виживають лише за рахунок пожертв громадян та грантів від міжнародних організацій. Друга ж тримається на плечах "низки блогерів, які опікуються цим на добровільних засадах", каже Мацука. А також є соціальні мережі в інтернеті, нагадує активіст, у яких багато жителів Донеччини розміщують власні любительські фото, відео тощо.

Данило Білик, Deutsche Welle

Фото - http://www.dw.de