У львівському видавництві «Аверс» побачила світ художньо-публіцистична книга заступника головного редактора інформаційного агентства ZIK Тетяни Вергелес - «Моя грішна журналістика». Про це повідомляє піар-служба медіаходингу ZIK.

Книга вийшла 14 липня, у день 10-річчя IA ZIK, що сама авторка вважає щасливим збігом і добрим знаком.

Як ідеться в анотації, «книга львівської журналістки - багатоповерхова: вона про Львів, про його «геніїв місця» і просто класних людей. Вона про друзів, про політику (куди без неї?), книги, музику, мандри і «мантри». Про вічний пошук гармонії».

«Та наскрізне у ній - журналістика і те, що там, за її лаштунками. А за ними - непоказна любов до професії, без повчань і пафосу, з озиранням на застереження «Любиш поради давати, люби й на фіг ходити». Це весела, «імпресіоністична» прогулянка від конвеєру заводу до конвеєру новин, із прихованим «зухвалим» висновком: журналістика - це і є життя. Тут багато гумору, самоіронії, легко сприймаються дуже серйозні речі. Дяка за це й відомій львівській художниці Лесі Квик.

Книгу можна читати по-різному: як ненав'язливий практикум із журналістики, усічену, суб'єктивну, історію становлення львівської преси у незалежній Україні (початку 90-х XX ст.) і проростання інтернет-журналістики «в особі» Інформаційного агентства ZIK. А можна - як автобіографічне есе і збірник не запліснявілих інтерв'ю, репортажів та нарисів, надрукованих у різних періодичних виданнях. А хтось текст сприйме як посиденьки на «Фейсбуці» і психотерапевтичні теревені з друзями. І не помилиться», - зазначається в анотації до книги.

«У листопаді була готова віддати рукопис на суд професійному редактору. Аж тут керівництво України провалило підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Усі дні й ночі заполонив Євромайдан», - розповідає Тетяна Вергелес.

«Захотілося поробити вставки, як ми, журналісти IA ZIK, відстоювали вахту на своєму персональному Євромайдані - по суті, цілодобово відстежували події, брали коментарі, і були у цей час не роботами, а патріотами, яким болів кожен удар «Беркута» по кожній людині. Тарас Смакула, Наталя Фанок, Юля Лаврів, бувало, добами не лягали спати, аби не пропустити важливе. І я після розгрому Євромайдану у ніч проти 1 грудня як у п'ятій ранку сіла закидати «тривогу» на сайт, так двадцять годин і протрималася «на нерві». Ми підтримали журналістську акцію на захист жорстоко побитої Тетяни Чорновол, і довелося виступити на львівському Євромайдані (після того, як віртуальна фейсбучна френдеса дорікнула, що не тільки у соцмережах слід висловлювати свої думки)...», - згадує авторка книги.

Пані Вергелес вирішила не міняти кардинально тексту, який писався на іншій хвилі, в інших реаліях, адже про Майдан, на її думку, буде написано не одна книга. «Я ж дозволю собі одне-два втручання у текст - додам те, що писала на Фейсбук у ці дні (а писала я мало не щодня) - те, що стосується намагань розколоти Україну. Надто мені це болить! Нехай все буде так, як написала. Так цікавіше! Бо бачиш, розумієш, якими ми були «до того», що нас формувало, що в нас було приспано. Зрештою, моя «грішна журналістика» насправді виявилася українською патріоткою, європейкою, людинолюбкою і до безтями закоханою у Львів...», - пише журналістка у передмові до книги.

Довідка.

Тетяна Вергелес народилася і живе у Львові. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Працювала журналістом і редактором у львівських газетах «Молода Галичина», «Діло, «Високий замок». З 2006 року - заступник головного редактора Інформаційної агенції ZIK (ІА ZIK). Лауреат журналістської премії «Сучасність», нагороджена Національною спілкою журналістів України «Золотою медаллю української журналістики» (2013 рік).

«Детектор медіа»