Справжнє життя починається для неї вночі. Вона обожнює свою малесеньку донечку, фантастику і швидкі автівки. Вона навчить тебе цінувати якісну музику, зробить твоє життя після півночі яскравим, екстремальним та незабутнім. Її неймовірна енергія змусить тебе танцювати до світанку. Бесіда «ТК» з найактивнішою ведучою нічної програми «Семеро VJ» на телеканалі ТЕТ – VJ Ланою.

– Лано, яку пісню можна назвати треком твого життя?

– Show must go on. Не можу сказати, що я фанатка гурту Queen, але ця фраза – своєрідне гасло життя. Часом буває, втомлюєшся від усього, нічого не хочеться, все дратує, коротше – перша стадія депресії. Але кажеш собі: «Show must go on», – і підтягуєш свій життєвий еквалайзер до максимуму.

– Є музика, яка тебе дратує?

– Така, звичайно, є, але доводиться слухати будь-яку музику, принаймні, орієнтуватися. Я не люблю шансон, але доводиться слухати разом із таксистами. Мені подобається та музика, в якій гарні тексти. Мені навіть реп подобається, якщо там лірика нормальна.

– А якщо повернутися до початку – як ти потрапила на телебачення?

– Я вирішила їхати до Києва і будувати кар’єру вчительки, бо на той час вже мала диплом вчителя початкових класів, організатора учнівських об’єднань. Далі навчалася у Волинському державному університеті на соціальну педагогіку, тож була переконана, що працюватиму вчителем. Але до цього, ще в Луцьку, я паралельно займалася проведенням вечірок, працювала MC на вечірках. Тому в Києві я вже знала багато людей і знайомі казали, мовляв, бути вчителем – це, звичайно, круто, але спробуй і на вечірках МС попрацювати. Так я працювала у київських клубах, у деяких агентствах – загалом там, куди запросять. Працювала-працювала, а потім і школу покинула – звільнилася і подалася в дитячий клуб «Дельфін».

– Ти у школі класним керівником працювала?

– Так, у мене був п’ятий клас. А ще викладала і в старших класах. Це був капець, бо там такі учні сиділи, майже як я, ми всі дружно сміялися на уроках. У школі я пропрацювала 2 роки, а далі – дитячий клуб «Дельфін». Потім вже почалися вечірки, шоу-бізнес. І якось телефонує мені один знайомий і каже, що проводиться кастинг у зв’язку з відкриттям нової програми, потрібні ведучі. Я вирішила спробувати.

– Хвилювалася?

– Так, я тоді була така кучерява й смішна. На кастингу мені одразу сказали, що дівчинка у стилі romantic у них вже є, але запропонували спробувати образ хіпі – вся у ромашках. І почали одразу записувати. А я так хвилювалася, не знала, що говорити. Дали завдання – підвести до кліпу Britney Spears «Toxic» і Вєрки Сердючки якусь пісню, як зараз пам’ятаю. Я собі думаю, що такого взагалі не слухаю, а тут ще треба не просто про кліпи розповісти, так ще й про виконавців щось говорити. Ой, тоді я вже вигадувала що завгодно. А директор подивився і запропонував ще один образ – одягнули мене в якусь футболочку в рожевих квіточках – а це ж взагалі не моє. Я там ще трішки покривлялася, а на наступний день вже вийшла в ефір. Страшенно хвилювалася, коли вперше прийшла на канал, подивилася, як записується програма. І як тоді я почала, так до цього часу це й продовжується. Все вже змінювалося: і директори, і програма, а той екстремальний образ і до цього часу зберігся. Спочатку була програма «Хіт-Актив» – активна прогресивна музика (не важка) – моя і спортивні новини. Але я спортом ніяким не займаюся – граю тільки в бадмінтон і періодично футбольним м’ячем у волейбол. Але я ж розповідала ці новини і цей образ екстремалки такої залишився. У мене вже й зачіски різні були, й ірокези, і все що завгодно. А після народження донечки мене викликали на збори і кажуть, що буде нова програма, «Семеро VJ», і в кожного ведучого свій образ, мій же – екстремалки – залишається. А я така повненька мамочка з довгим волоссям. У мене внутрішньо все змінилося, захотілося більше якоїсь ніжності, повільності. Ну але зараз я вже відійшла, вже повернулася до свого попереднього стану. Вже і в ефірах можна почути слово «какашкі» :).

– А часто трапляються якісь курйозні випадки під час зйомок?

– Ой, одного разу ми знімали новорічну програму в рік півня. Я була курочкою, а двоє хлопців, які разом зі мною були ведучими, виступали у костюмах півника і мавпочки. Нам доводилося знімати дуже багато дублів і пити шампанське. Я його люблю, а ось хлопці взагалі не п’ють. Але в кінці зйомок, вже й хлопці почали пити шампанське, так що під кінець нам вже всім було весело у тих костюмах півника, курочки і мавпочки.

– Як зазвичай починається твій день після ефіру?

– Неділя – це святий день для сім’ї. Адже у мене вихідний і в чоловіка вихідний. Ми обов’язково їдемо кудись гуляти з донечкою, наприклад у зоопарк. У понеділок я займаюся домашніми справами. Усі нормальні люди генеральне прибирання роблять у суботу, а я – в понеділок. Із середи вже починаю готуватися до ефіру: збираю інформацію про музику і про все екстремальне. Намагаюсь бути в курсі всіх музичних подій, що відбуваються.

– А часто відвідуєш різні тусовки, концерти, вечірки?

– Так. Нещодавно була на концерті hard rock. Я, звичайно, була шокована, подивилася, як одягається сучасна молодь. Весело було, купа дітвори з однаковими зачісками, чорним волоссям, чорними очима, тонелями у вухах. Я тоді зрозуміла, що там я вже не своя, я вже відійшла від всього цього, так би мовити, «не в струє».

– Є в тебе якийсь рецепт хорошого настрою перед зйомками?

– Коли я чую від режисера «разгон-начали», одразу з’являється посмішка. Я знаю, що моя мама дивиться на мене – вона головний мій фанат. Вони з бабусею дивляться кожну програму, зберігають усі мої статті. Ну як же вони мене побачать без настрою? І тому я завжди посміхаюся.

– Пам’ятаєш, як витратила свій перший гонорар?

– Я з чотирьох рочків займалася в народному дитячому ансамблі «Радість» і якось на Різдво ми поїхали до Києва на гастролі і мені тоді вперше дали гонорар. Нехай він був зовсім невеликим, як зараз 10 грн, але я була дуже щасливою.

– Якою ти була у дитинстві?

– Я була скажена.

– А чого зараз боїшся найбільше?  

– Я боюся зради і самотності. Ці дві речі найбільше мене лякають. І, звичайно, хвилююся, щоб всі мої рідні завжди були здоровими. Я по можливості зроблю все для цього.

– Від чого ніколи не можеш відмовитися?

– Не можу відмовитися від спілкування з людьми, з якими мені приємно.

– Від спілкування не перевтомлюєшся?

– Дивлячись із ким спілкуєшся. Якщо людина якась цікава і приємна, яку ти знаєш і любиш, то це можна говорити і говорити. Ми часом так зберемося компанією і говоримо до п’ятої ранку – не можемо зупинитися.

– Як любиш відпочивати?

– Ідеальний відпочинок для мене – вимкнути мобільні телефони, вигнати усіх з хати і спати, спати, спати. Єдине, чого мені зараз не вистачає, – сон.

– Твоє життя – суцільна імпровізація чи є спланований сценарій?

– Швидше імпровізація, я живу, як живеться. У мене такий девіз по життю: «Хто не ризикує, той не п’є шампанського», а шампанське я люблю :). До народження дитини всяке було: і ризик, і не ризик, і з шампанським, і не тільки з шампанським, і без шампанського. А ось вже після народження донечки я стала серйознішою. Вже відчуваю більшу відповідальність, хвилююся.

– Ти змогла би працювати в офісі?

– Ні, в жодному разі. Мене вистачило б тільки на два дні. Але це вже так, щоб я себе змушувала, напружувала. Коли я працювала в дитячому клубі, у мене там був певний період роботи, коли я сиділа і тупо заповнювала якісь документи. Мене це так грузило. А в нас там брейкери займалися і я через кожні 15 хвилин бігала до них пострибати, щось зробити, якось порозважатися і знову поверталася до роботи.

– На що б ти витратила мільйон доларів?

– Чоловікові купила б катер, він про нього давно мріє, подарувала би братику квартиру, а собі машину придбала – п’ятий BMW. Зможу скрізь возити свою донечку. А ще я мрію про величезний будинок, щоб навколо все було моїм. І щоб поні були, я їх дуже люблю. А ще мрію про кота сфінкса, вони такі гарненькі, лисуваті, очі величезні – схожі на прибульців.

– Ти щаслива?

– Дуже. І сподіваюся, що люди, які поруч зі мною, – теж щасливі. Я дуже хочу робити їх щасливими. Навіть якщо я не роблю якихось супермегадосягнень у цьому плані, але намагаюся хоч що-небудь зробити, щоб людям якусь радість принести.

– Ти віриш в астрологічні прогнози?

– Якщо хороші, тоді вірю. Я гороскопи спеціально не читаю, але якщо періодично потрапляю, тоді можу. Я – Лев, і я вірю, що в мене все повинно бути добре. Взагалі я народилася якраз на межі знаків Лева та Діви. Тому якщо раптом для Лева поганий гороскоп, я читаю прогноз для Діви, а там обов’язково щось хороше. І навпаки :)

– У тебе є амулети, талісмани, особливі речі, які приносять тобі щастя?

– Немає. У мене є татуювання на шиї, яке мені приносить щастя. Воно саме по собі нічого не означає, ми малювали з майстром, самі вигадували. Але для мене це означає успіх. Я переконана, що моє татуювання приносить щастя. Воно особливе, тільки я таке маю.

– Скажи, а чому саме «Лана»?

– Мене мама так в дитинстві називала, тепер усі друзі так кличуть. Це скорочення від повного імені – Світлана. А бабуся мене називає по-особливому – Світлячок.

– Якою ти уявляєш себе через 20 років?

– Ой, не уявляю. «Я умру молодой и красивой» :). Я зараз не думаю про це. Краще ставити собі мету і йти до неї. А далі з’являється наступна і наступна. І так постійно, це допомагає рухатися вперед, допомагає жити. Не знаю, як там буде далі, можливо щось зміниться, але на даному етапі є цілі, мрії, бажання і можливості. І все обов’язково вдасться.