Упродовж листопада 2006 – лютого 2007 Незалежна медіа-профспілка України проводила дослідження у рамках проекту «Ефективний контроль за роботою органів держвлади на місцях – місцевим ЗМІ та журналістам України», підтриманого Міжнародним фондом «Відродження».

Під час дослідження проводилися експерті інтерв’ю із медіа-експертами та представниками місцевих органів державної влади, а також анкетування журналістів у трьох областях – Донецькій, Львівській та Київській (з містом Київ). Всього було зібрано 143 анкети (48 у Львівській обл., 47 у Донецькій обл. та 48 у Київській обл. та м. Києві).

Для співставлення використовувалися результати дослідження «Становище журналістів в Україні: статус, соціальні та професійні права, умови праці», яке проводила компанія GfK на замовлення Київської незалежної медіа-профспілки у листопаді-грудні 2004 – січні 2005 року. Географія цього дослідження охоплювала міста Київ, Житомир, Полтава, Харків, Рівне, Запоріжжя, Львів, Одеса, Сімферополь і Донецьк. Було проведено 58 напівструктурованих експертних інтерв’ю. В обох випадках  вибірка не є репрезентативною для всієї генеральної сукупності журналістів, які працюють в Україні. Тому отримані результати можуть бути використані лише для опису наявних проблем та виявлення тенденццій, а не кількісної оцінки їхнього масштабу щодо всіх журналістів України.

Цензура

Переважна більшість опитаних журналістів вважає, що цензура існує як в Україні (85%), так і в області, де вони працюють (77%).

Найчастіше у власній діяльності журналісти зустрічалися з вимогою з боку влади ознайомлюватися з журналістськими матеріалами до їх публікації, прямою вказівкою керівнику ЗМІ від влади щодо характеру висвітлення подій, а також з вилученням редактором небажаної з його точки зору інформації з авторського тексту, його відмовою від оприлюднення матеріалу або прямою вказівкою щодо характеру висвітлення.

Які з форм цензури є найбільш поширеними в Україні та з якими ви найчастіше стикалися у власній журналістській діяльності протягом останнього року?

Тиск на журналістів

В цілому, журналісти вважають, що після 2004 року відносини між владою та журналістами їх області не змінилися (42%) або дещо покращилися (37%). Про значне покращання відносин, як і про їх погіршення, заявила мала та приблизно однакова частка опитаних (6-8%).

Кожен п’ятий стикався протягом останнього року з погрозами під час пошуку інформації або після виходу матеріалів. Вдвічі більше журналістів (40%) заявили, що з такими погрозами стикалися їх колеги.

В масштабах України безперечним «лідером» тиску є судові позови (96%), далі йдуть незаконні звільнення журналістів та погрози їм та редакціям (79-78%).

Які з форм тиску на журналістів є найбільш поширеними в Україні та з якими Ви найчастіше стикалися у власній журналістській діяльності протягом останнього року?

Доступ до інформації

Чи подавали офіційні інформаційні запити до органів влади впродовж поточного року?

Серед регіональних та місцевих органів влади найбільш закритими є обласне та міське управління СБУ, обласна та міська прокуратури, а також виконком обласного центру.

Проте оцінка рівня відкритості тих чи інших органів влади суттєво різниця за регіонами. Наприклад, у Києві «лідером» закритості є КМДА: 80% тих, хто відповів, визначили рівень її відкритості як низький або скоріше низький (найближчий негативний результат у Львівської мерії – 46%).

З іншого боку, відкритість Київського міського управління МВС на момент опитування отримала достатню високу оцінку (54% - «високий» або «скоріше високий»), в порівнянні з міськими управліннями МВС в двох інших областях. Лише управління СБУ та прокуратури отримали однаково низьку оцінку по всіх областях.

У цілому, з необґрунтованими відмовами в наданні інформації журналісти особисто зустрічалися десь у п’ять разів частіше, ніж з відмовами в акредитації (в середньому, 20% проти 4-5%, відповідно). Найчастіше до відмов у наданні інформації вдавалися обласна прокуратура, управління СБУ та міськвиконком (вплив ситуації з КМДА та Львівською мерією). В середньому, рівень відмов в наданні інформації коливається від 20% (особисто зустрічалися) до 35% (стикалися колеги).

Існування привілейованих медіа з точки зору доступу до інформації, акредитації тощо. Лише кожний п’ятий твердо заявив, що в його області або місті не існує ЗМІ, що користуються привілейованим ставленням з боку органів влади. Приблизно однакова частка журналістів відповіли, що до привілейованих медіа належать певні приватні (25%), низка комунальних та приватних (18%) та комунальні медіа (17%).

У Донецьку більшість (69%) вважає привілейованими комунальні або «низку комунальних та приватних». У Львові лише кожен п’ятий дотримується такої точки зору, а більше половини вказали на «певні приватні медіа». У Києві близько половини взагалі вважає, що привілейованих медіа не існує.