18 жовтня журналістка Оксана Шкода заявила, що Вадим Тітушко, якого суд визнав винним у вчиненні хуліганських дій проти журналістів Владислава Соделя та Ольги Сніцарчук під час мітингу опозиції 18 травня,  отримав посвідчення журналіста й планує стати телеведучим. Посвідчення «спортсмену» надала продакшн-телестудія «Діалог». Генеральний продюсер студії Армен Мартиросян підтвердив цю інформацію.

У коментарі «Детектор медіа» пан Мартиросян розповів, що вирішив узяти на роботу Тітушка, бо вважає його невинним у побитті журналістів. «Він цілком нормальна та адекватна людина», - так генпродюсер обґрунтував свій підхід до вибору кадрів у продакшн. До речі, студія «Діалог», за словами пана Мартиросяна, співпрацює з різними телеканалами. Зокрема, виробляла проекти «Еко патруль» для «Еко-TV», «Танці з Владом Ямою» та «Нічні спокуси з Беллою Огурцовою».

«Тепер на нього (Вадима Тітушка. - ТК) поширюються всі права та обов'язки журналістів. Зокрема й ст. 171 КК України про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», - наголошує Оксана Шкода.

 Пан Мартиросян підтвердив, що Вадим Тітушко стане журналістом за будь-яких обставин

Однак, як дослідив сайт «Наші гроші», посвідчення, видане Вадиму Тітушку - недійсне. Адже, за інформацією видання, ТОВ «Центр культури «Діалог» (код ЄДР 37534584) станом на 1 листопада 2013 року не зареєстровано ані у Державному реєстрі телерадіоорганізацій, ані у реєстрі друкованих ЗМІ та інформагентств. Також посвідчення пана Тітушка підписане В'ячеславом Домбровським, який насправді був директором «Діалогу» до серпня 2011 року й зараз не має права підписувати офіційний документ. З 2011 року директором ТОВ «Центр культури «Діалог» є Анна Найда, дружина засновника і генпродюсера ТОВ Армена Мартиросяна.

«Детектор медіа» звернулася до керівників, профспілкових об'єднань, медіаюристів та колег із проханням прокоментувати, навіщо з Вадима Тітушка намагаються зробити журналіста і як медіаспільнота має реагувати на спроби таких перевтілень.

Відповідають Роман Бочкала, Володимир Мжельський, Юрій Луканов, Ігор Розкладай, Олег Наливайко, Євген Кузьменко, Оксана Романюк.

Роман Бочкала, спецкор каналу «Інтер»:

- В Україні дуже легко отримати будь-яке посвідчення. Тим більше журналістське. На жаль. Коли в нас вибори, то на кожній дільниці десятки журналістів з квадратними обличчями, які стають лицарями пера й мікрофона лише на один день, аби отримати певні права, які мають співробітники ЗМІ. І ці люди мають легітимні «корочки» з печаткою та підписом головного редактора - типу тої, що зараз має Тітушко.

А ще пригадую, як колеги з одної продакшн-студії розповідали: кілька років тому вони мали їхати на зйомки в Європу. І постало питання отримання шенгенської візи для водія. Журналістам простіше отримати візу. І водій швидесенько став членом поважної журналістської спілки, хоча за все життя не написав жодної публікації. Питання коштувало недорого. А ще пам'ятаю, як знайомий бізнесмен хизувався журналістським посвідченням, яке йому було потрібно, аби тільки отримати дозвіл на травматичну зброю. І він вирішив це питання, здається, просто за пляшку коньяку. Тож чого тут дивуватися? Конкретно стосовно Тітушка, думаю, це якийсь піар-хід. Хлопця намагаються використати.

 Відсутність спеціальної освіти і вирок суду, за словами Армена Мартиросяна, не можуть бути перешкодами для Вадима Тітушка у здобутті права на професію журналіста

Володимир Мжельський, шеф-редактор 5-го каналу:

- Одним Тітушком більше, одним менше. Як я розумію, він поки що визначається, на якому каналі буде ведучим. У мене більше запитань до людей, які захочуть із Тітушка зробити зірку, тому що він - спосіб досягти певної мети для певних людей. Так от, коли ми зрозуміємо, хто ці люди, їм треба буде ставити питання.

А таких, як Тітушко, багато. Він проявився 18 травня, а міг би проявитись у іншій історії. Але те, що буде на одну таку людину більше - це погано. Я вважаю, що журналістська спільнота не має на нього реагувати, бо це лише зайвий піар. Завтра він може отримати посвідчення юриста. Давайте подивимось, де він з'явиться, що робитиме. Тому що, я думаю, це піар-хід.

Юрій Луканов, голова НМПУ:

- Це чудово, що хлопця вдалося працевлаштувати. Вірю, що з нього вийде справжній ведучий. Але на цьому не варто зупинятися. Мине трохи часу, він досягне відповідного віку, і його можна буде висунути в президенти. Буде ще один проффесор в президентському кріслі.

А якщо на «журналіста» Тітушка під час висвітлення ним подій на якійсь із виборчих дільниць нападуть які-небудь Влад Содель і Ольга Сніцарчук, то потім їх засудять за перешкоджання професійній журналістській діяльності за 171-ю статтею Кримінального кодексу. І Ммдіа-профспілка, звісно, грудьми стане на захист молодого проффесіонала. Таким чином ми продемонструємо професійну солідарність.

Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права:

- Свобода слова передбачає наявність думок, які нам не подобаються, дратують і шокують. З цієї точки зору можливість появи телезірки Тітушка дратує, гнівить, але має право на існування. Звісно, в нормальній державі важко уявити медіа, яке б дозволило собі взяти на роботу людину, яка ще вчора показувала власні спортивні досягнення на своїх майбутніх колегах по цеху. Але ми в Україні й абсурдні речі в нашій державі - достатньо звичне явище.

Очевидно, в цій ситуації має реагувати не закон. Законом неможливо прописати застережники проти людей, які нам не подобаються. Та й будь-які вимоги до журналістів чи ЗМІ на цьому історичному етапі можуть бути використані проти них же. Тому, вочевидь, має реагувати журналістське середовище - через публічне осуд, несприйняття, бойкот. Журналісти мали би публічно сказати, що не хочуть працювати з цією людиною.

Щодо перспектив новоспеченого репортера - в кращому випадку з нього роблять ведучого спортивних програм, в гіршому - він поповнить лади громадських чи політичних діячів під вивіскою «журналіст».

Олег Наливайко, голова НСЖУ:

- Може, ця телестудія шукає ведучого програми про колекторські компанії, то будуть мати фактурного ведучого. Тільки в творчих дискусіях редакторам і режисерам треба бути дуже обережними з новим репортером, щоб не довелося потім судитися.

А якщо серйозно, то це дискредитація нашої професії, як це було на Івано-Франківщині, коли за 200 грн кожен міг купити прес-карту, ще й із записом, що він є професійним журналістом. Треба прискорити рішення нашої медіаспільноти про запровадження єдиної національної прес-карти, бо ще пара таких репортерів - і люди почнуть від нас переходити на інший бік вулиці, а охорона зачинятиме двері й викликати міліцію на допомогу.

Але ж «якщо зірки запалюються, то це комусь потрібно»?

Євген Кузьменко, «Цензор.нет», проект «Третий глаз»:

- Со стороны Титушко это желание «чисто пробиться в телек; там, говорят, бабла платят немеряно, и, типа, популярным можно стать, бабы будут на шею вешаться». Он смотрит на телевизионный успех Виталия Кличко, Александра Усика, Василия Ломаченко - и хочет такой же славы; благо, телегеничностью бог не обидел, да и вообще Вадик «хавает себя от и до». Со стороны телевизионщиков это желание заполучить одиозную фигуру, создать ему новую мифологию - и запустить в эфир. А почему бы и нет? Если рейтинги будут зашкаливать, то кого угодно можно пригласить, хоть Ганнибала Лектора.

С такими представлениями о прекрасном Титушко скоро станет образцом для подражания. Прямо как Виктор Федорович: у него тоже было нелегкое детство и сложная юность, но он всё преодолел - и теперь весь в шоколаде делает сложной жизнь другим людям.

Оксана Романюк, виконавчий директор ІМІ, представник в Україні «Репортерів без кордонів»:

- Думаю, в даному випадку йдеться про тролінг справжніх журналістів чи недолугий епатаж. Тітушко в цих обставинах виглядає дуже подібним до іграшки в руках чужих людей, які використовують його відомість у певних цілях. Крім того, перетворення Тітушка, чиє прізвище дало назву цілому соціальному явищу, на телеведучого, хоча й виглядає як фарс, водночас вписується в кампанію з дискредитації реальних журналістів, яка останнім часом триває в Україні.

Крім того, який це сигнал іншим тітушкам? Побий журналіста - стань телезіркою??

В країні, де й так панує безкарність, де із 115 випадків перешкоджань лише 5 дійшли до суду - і одна з цих справ Тітушка, подібні ситуації виглядають надзвичайно цинічно.

«Детектор медіа»