1993 року бізнесмен Андрій Садовий разом із журналістами Олександром Кривенком та Ігорем Копистинським заснували у Львові радіостанцію «Люкс». Минули роки, і ТРК «Люкс» стала прибутковим медіабізнесом, а її засновник – міським головою Львова.

Ця перемога далася Андрію Садовому непросто. Здобувши 2002 року на виборах мера третє місце, він витратив чимало грошей, часу й сил, готуючись до другої спроби. Створене за концепцією польських політтехнологів громадське об’єднання «Самопоміч» допомогло йому завоювати повагу львів’ян, вирішуючи їхні проблеми з комунальними службами та надаючи безкоштовні юридичні консультації. Піар – чи не найважливішу складову будь-якого передвиборного проекту – «Самопомочі» забезпечували ЗМІ, що входили до медіахолдингу Садового: ТРК «Люкс», газета «Поступ» і журнал «Місто». Подейкують, що на «Люксі» існував спеціальний «відділ пропаганди», що забезпечував наповнення матеріалів підконтрольних Садовому ЗМІ позитивною інформацією про «Самопоміч». Піар-кампанія, бюджет якої в кілька разів перевищував бюджет самої «Самопомочі», виявилася результативною.

Улітку 2006 року Андрій Садовий припинив випуск газети «Поступ», яка виходила з 1997 року і належала до найвпливовіших львівських видань. Натомість запустив новий телепроект – канал новин «24», який розпочав мовлення у січні 2006-го. Сьогодні формальним власником медіаактивів Садового є його дружина, а керівником – давній товариш і однокашник Роман Андрейко.

Львівські журналісти кажуть, що за головування Садового зв’язки міської влади з медіа налагоджені значно краще, ніж за часів його попередника Любомира Буняка. Прес-служба сприяє журналістам в отриманні коментарів від міських посадовців, а управління міськради зобов’язані щотижня звітувати про свою діяльність. Ідилічну картину порозуміння львівської влади і ЗМІ затьмарює лише історія з газетою міської ради «Ратуша». Після того, як головний редактор комунального видання Микола Савельєв вступив у конфронтацію з новим мером, а на шпальтах газети почали з’являтися критичні публікації на адресу останнього, Садовий запропонував роздержавити «Ратушу» й віддати її майно колективові за 1 гривню. Для видання, повністю залежного від міського бюджету, це рівнозначно закриттю.

Словом, запитань до Андрія Садового як медіавласника і політика в «ТК» накопичилось достатньо, аби поспілкуватись особисто.

– Пане Андрію, львівські журналісти схвально відгукуються про систему зв’язків із пресою теперішньої міської влади, очолюваної вами. Як вам це вдалося?

– Мені, звісно, приємно це чути. Дякувати треба насамперед моїй команді – начальнику інформаційного управління Остапові Процику та іншим молодим людям, які багато роблять для того, щоби громадськість знала, чим займається міська влада, що вона планує робити. Один мудрий чоловік колись сказав мені, що 30% свого часу треба витрачати на роз’яснення того, чим займаєшся, – тоді люди краще тебе зрозуміють і будуть підтримувати.

– Назвіть свої медіаактиви.

– Я був співвласником телерадіокомпанії «Люкс», хоча фактично керував нею Роман Андрейко, якому я довіряю і якого дуже поважаю як високваліфікованого і грамотного менеджера. Перед початком виборчої кампанії 2006 року я переписав усю свою медіавласність на дружину. Тому коли мене запитують про мої медіаактиви, завжди кажу: це родинний бізнес. Я дуже люблю ЗМІ –якби довелося вдруге обирати життєвий шлях, я, мабуть, обрав би журналістику. Це дуже цікаво.

– Як вам вдалося доволі швидко зробити проект ТРК «Люкс» самоокупним?

– «Люкс» – один із небагатьох прикладів, коли медіабізнес у регіонах приносить гроші. Річ у тім, що треба чітко розділяти медіа й політику. Якщо за допомогою медіа пропагувати свої політичні плани – проявляється заангажованість і в аудиторії зникає довіра. Медіабізнес може бути успішним лише за умови цілковитої незаангажованості; необ’єктивні медіа завжди збиткові. А навіщо мені збиткові підприємства?

Радіо «Люкс» стало першою в Україні радіостанцією, яка почала мовити цілодобово. Перші 5 років у Києві в ефірі радіо «Люкс» звучала виключно українська і західна естрада. Така практика дотепер збережена на львівському «Люксі» – не тому що ми проти російської музики, а тому що вона нині домінує в радіоефірі України. Втім, детальніше про це мають розповідати менеджери, моє ж завдання – дати їм можливість працювати, аби їх не з’їли і не розчавили. Я ніколи не був редактором газети, радіо чи телекомпанії. Я – такий самий читач, слухач і глядач, як і всі, лише маю можливість дати пораду. На мою думку, сьогодні ТРК «Люкс» дуже гостро висвітлює проблеми, які є у Львові. Я вдячний за це журналістам – коли є критика, є поступ.

– Де ви взяли гроші на створення ТРК «Люкс»?

– Я займаюся бізнесом з 20-ти років. Тоді, заробивши гроші, люди вкладали їх у квартири й машини. Я ж до 33-х років винаймав квартиру. Коли 1993 року Ігор Копистинський носився з ідеєю створити радіо, я зацікавився цим і долучився. На ті гроші – кілька тисяч доларів – можна було купити машину, але я вклав їх у радіо.

Повну версію інтерв’ю читайте у новому номері журналу «Детектор медіа».