Наприкінці 2006 року «Детектор медіа» розпочала серію інтерв’ю з молодими телеведучими. Першою на наші  запитання відповідала Інна Москвіна – ведуча новин «1+1». Потім – Віталій Півовар, ведучий програми «Час новин» на 5 каналі. Сьогодні співрозмовниця «ТК» - ведуча новин НТН Наталія Шулим.

–Наталю, коли і як ви прийшли на телебачення?

– Мені сказали: «Спробуй, ти створена для телебачення!». І саме з цих слів у 2000 році почалася моя робота на вінницькому міському ТБ. Я вдячна долі, що звела нас в одній компанії з Володимиром Єруховим, моїм колишнім директором – він дав мені змогу зробити перші телевізійні кроки... Тоді я навчалася в 11-му класі. Але не вагалася, і взагалі не було якогось «мандражу». Була цікавість, бо я завжди хотіла займатися телебаченням, з дитинства мріяла про нього. Новини центральних телеканалів сприймала буквально, не знала, що існує промтер, і все дивувалася: як люди напам’ять можуть так багато запам’ятовувати?

– Це для вас професія чи покликання, місія?

– Телебачення – це і покликання, і професія. Покликання тому, що ти відчуваєш спрагу за ним, професія – бо треба володіти словом і жестом професійно.

– А як батьки поставилися до вибору професії?

– Батьки спочатку серйозно не сприймали захоплення тележурналістикою, але коли я почала працювати на ТБ та радіо (вінницька радіостанція «Такт»), коли вони побачили та почули мене в процесі роботи, – вони переконалися, що це «все моє» і були дуже задоволені. Щодо мене, то я переконалася, що інформаційне телебачення – саме те, що мені потрібно і те, чим я хотіла займатись у подальшому. Із упевненістю можу сказати, що ТБ – це моє життя.

– Якою була ваша перша телевізійна робота?

– Розважальна програма «Переможець» на вінницькому ТБ. Старт був досить непоганий – у мої 17 мене знало майже все місто. Потім мене запросили працювати на радіо «Довіра», я пройшла кастинг, хоча мети переїжджати в Київ спочатку не було. Але довелося. Схожа історія сталася і з НТН. Був кастинг – у три етапи, була конкуренція багатьох потенційних телеведучих. Зрештою, мене вибрали.

– А зараз вас упізнають на вулиці?

– Так, впізнають. І мені приємно. Головне – щоби до фанатизму не доходило :-).

– Чи подобається вам працювати на НТН? За яких умов ви могли би звідти піти?

– Я не думаю, що журналіст має відповідати на гіпотетичні запитання. Мені подобається працювати на НТН, і поки мені подобається, я буду працювати на НТН.

– А те, що ви робите на телебаченні, вам подобається?

– Робота повинна приносити задоволення. Як на мене, це обов’язково. Я отримую стовідсоткове задоволення від того, чим займаюся, і не могла би, мабуть, займатися тим, що радості не приносить. Ба навіть більше – робота не забирає, а навпаки, додає мені життєвих сил :-). Коли видаєш в ефір класний випуск, відчуваєш справжнє задоволення від проведеної роботи.

– Вас задовольняє рівень матеріальної забезпеченості?

– Як то кажуть, грошей ніколи не буває багато. Чим більше ти заробляєш, тим дорожчі «іграшки» купуєш. ..

– Ви працюєте зі стилістом – чи самі вирішуєте, як виглядати у кадрі?

– Так, у мене чудовий стиліст – Інна Лукашевич. Завдяки її порадам я маю чудовий вигляд не лише у кадрі, але й у житті.

– А робота з різними операторами: чи фіксуєте ви якусь різницю?

– Звичайно, фіксую! Зараз зі мною у зміні працюють гарні оператори. Вони знають і розуміють мене без слів. Тому на них завжди можу покластися, дякую їм усім, а особливо – Вікторові Степурі.

– Якими вам бачаться особисті перспективи на українському ТБ?

– Я звикла працювати на гідному рівні сьогодні і зараз. Плани є, і всі вони пов’язані з інформаційним телебаченням. Але я не люблю про це говорити, важливо, ще раз повторю, сьогодні і зараз виконувати свою роботу.

– Вважається, що серед телевізійників – найвищий відсоток розлучених і неодружених серед людей творчих професій. Що це – наслідок надмірної концентрації на кар’єрі чи завищеної самооцінки?

– І те, й інше. Спочатку ти з головою поринаєш у кар’єру, тут не до любові. А потім, коли ти вже досяг значних успіхів, виявляється, що й запити у тебе уже набагато вищі.

– Як ви вважаєте, чи має телеведучий право реалізовувати в ефірі власні політичні переконання? Наприклад, у підборі інформації, виборі тональності, якою та чи інша інформація прочитана?

– Ведучий не повинен виказувати своїх політичних уподобань! У жодному разі.

– Яких політичних переконань ви самі?

– Не підтримую жодну з політичних сил. Ставлюся до політиків нейтрально.

– Чим є для вас свобода слова?

– Це свобода думки.

– Чим була для вас «помаранчева» революція?

– Я була дуже здивована згуртованістю людей та дружньою атмосферою, яка панувала на Майдані. Але особисто я лише один раз була на Хрещатику під час «помаранчевої» революції. Вистачило.

– Оцініть, будь ласка, наповнення новин українських телеканалів щодо сенсаційності та суспільної важливості інформації.

– Є суспільно важлива інформація, яка сама по собі інколи є сенсаційною. Вона, безумовно, повинна бути представлена в ефірі. З іншого боку, далеко не кожна побутова сенсація тягне на таке представлення. Українське телебачення шукає оптимальний баланс між суспільною важливістю інформації та її сенсаційністю.

– Що для вас особисто є головним: сенсаційність чи суспільна важливість новин, якими ви займаєтесь?

– Поза сумнівом, суспільна важливість. Але я не проти видавати в ефір і сенсації.

– Чи бували у вас конфлікти із власником, менеджментом чи редактором вашого каналу щодо реалізації політичних переконань і завдань – ваших та їхніх?

– Особисто у мене жодних конфліктів поки не виникало.

– А приклади, коли власники або топ-менеджери, навпаки, допомагали вам у чомусь?

– Я вдячна Наталії Катеринчук, колишньому головному редактору каналу, та директорові Олександру Борисовичу Ілляшенку. Це люди, які завжди мене поважали та допомагали. І словом, і ділом :-).

– Чи змінилася ситуація зараз, із приходом нового керівництва?

– Ми вивчаємо нове керівництво, нове керівництво вивчає нас.

– Останнім часом дуже багато журналістів пішло з НТН. Із чим, на вашу думку, це пов’язано?

– Із природнім пошуком самореалізації творчих особистостей.

– Яким ви уявляєте глядача вашої програми?

– Це порівняно молода людина, віком від 25 до 40 років. Людина, яка обов’язково має свою думку про те, що відбувається у країні, і якій для вироблення власного рішення потрібна неупереджена інформація – і крапка.

– Продовжіть кількома реченнями фразу: «Українське телебачення – це…»

– Це те, що роблю я і мої колеги. І те, що критикує «ТК».