Наприкінці 2006 року «Детектор медіа» розпочала серію інтерв’ю з молодими телеведучими. Першою на наші  запитання відповідала Інна Москвіна – ведуча новин «1+1». Сьогодні ми знайомимо наших читачів із Віталієм Півоваром, ведучим інформаційної програми «Час новин» на 5 каналі.

У червні  2006 року, коли Віталій з’явився в ефірі, «Детектор медіа» писала про нове обличчя на 5-му. Тоді він зізнався, що потрапити на 5 каналу було його заповітним бажанням. «Я не вмію розважати (хоча, можливо, моя зовнішність говорить трохи про інше) і бачу себе ведучим саме інформаційних передач. Я серйозно цікавлюся цим із 14 років і в майбутньому сподіваюся «дорости» також  до аналітичних програм і ток-шоу», - сказав Віталій.  Минуло понад півроку, і тепер маємо нагоду пересвідчитись, що захоплення телебаченням у Віталія Півовара не зникло.  Про свою роботу на 5 каналі він розповів, відповідаючи на запитання «ТК».

- Віталію, як ви вперше прийшли на телебачення?

- У 14 років я вперше приїхав до Києва. Сам. Мене батьки залишили одного на два дні вдома, і я, нікому нічого не кажучи, сів у потяг і поїхав до столиці. Просто так. І хоча я в цей період жив у не менш цікавому місті, Львові, побачити Київ – це чомусь була моя заповітна мрія. В цей день, гуляючи вулицями і ретельно вивчаючи карту міста, куплену зранку на залізничному вокзалі, я випадково опинився біля телецентру на Мельникова. Побачивши великі супутникові антени, машини  з логотипами відомих українських телеканалів, я зрозумів, що хочу тут працювати.

- Чому саме вибрали телебачення? Воно для вас – професія чи покликання, місія? Як ставляться до вибору професії ваші батьки?

- Це одночасно і професія, і покликання. Я хотів працювати на телебаченні, але ніколи не вірив, що ця мрія може стати реальністю. Хоча вже зараз, дивлячись на ситуацію збоку, можу сказати, що  все-таки підсвідомо я вірив у те, що це реально, бо робив рішучі кроки назустріч своїй професії.  Це при тому, що батьки, - та й не тільки вони, а й родичі, друзі, - теж запевняли мене, що потрапити на телебачення – це практично нереально. Така думка і зараз залишається незмінною у багатьох, хто вважає телебачення якоюсь міфічно-казковою структурою.

- Зірковий статус вам подобається? Вас впізнають на вулиці?

- У своїй справі мене значно більше цікавить статус професіонала, аніж зірковий. А на вулиці – так, впізнають.

- Якою була  ваша  перша телевізійна робота в кадрі?

- Вперше в кадрі я з’явився на ТРК «Київ» ведучим вечірніх блоків спортивних новин, а вже за три місяці на цьому ж каналі я став ведучим основних блоків новин. За півроку - прийшов на 5 канал.

- Чи подобається вам те, як ви виглядаєте  на ТБ і те, що ви робите на ТБ?

- Мені дуже подобається те, чим я займаюсь. Що ж до зовнішнього вигляду – питань чимало, але від мене тут нічого не залежить.

- Чи задоволені ви рівнем своєї матеріальної забезпеченості?

- Відповідаючи на запитання конкретно, я змушений визнати, що ні. Професія ведучого новин передбачає певний статус, який у будь-якій країні потребує цілком виправданого матеріального забезпечення. Рівень зарплат ведучих телевізійних новин в Україні є невиправдано низьким у співвідношенні з тим, скільки енергії, емоцій, нервів витрачає людина, яка працює в кадрі. Люди ж, котрі платять такі зарплати, цього або не розуміють, або не хочуть розуміти.

- Чи у вас є  стиліст?  Чи ви самі вирішуєте, як вам виглядати у кадрі?

- Стиліст, звісно, є, але й він біля мене, так би мовити, із зав’язаними руками. Як мені виглядати у кадрі - не вирішує навіть він. Є конкретні вимоги, які ставить керівництво каналу, зокрема, головний режисер і директор служби новин. Ці вимоги, у свою чергу, диктуються певними досить жорсткими рамками формату інформаційного випуску новин, у якому я працюю.

- Чи  фіксуєте ви різницю у роботі операторів, які вас показують?

- Різницю в роботі операторів помічаю не тільки я. Іноді стосовно цього доводиться чути й деякі думки моїх знайомих, які дивляться 5 канал. Але, як мене скадрують, врешті, залежить не тільки від самих операторів, а й від випускового режисера, який озвучує свої погляди на картинку.

- Серед телевізійників – найвищий серед людей творчих професій відсоток розлучених і неодружених.  Що це – наслідок надмірної концентрації на кар’єрі чи завищеної самооцінки?

- Я б не сказав, що саме серед телевізійників найвищий відсоток розлучених чи неодружених. В мене є чимало знайомих представників інших творчих професій –  у сфері  шоу-бізнесу, реклами, - які мають такі ж проблеми. Справа тут не у сфері зайнятості, а, як ви правильно зазначили, концентрації на кар’єрі чи, як результат успіху, завищеній самооцінці згодом. Все це виключно індивідуально.  Щодо себе я можу сказати, що мої останні стосунки закінчились присутністю в них обох цих факторів.

- Якими вам бачаться особисті перспективи на українському ТБ?

- З цього приводу є думки, ідеї та пропозиції, яких я зараз не можу озвучити.

- Як ви оцінюєте політичну ситуацію в країні?

- Неозброєним оком видно напруженість у всіх гілках влади і цілковиту відсутність взаємодії між ними - якщо не відсутність потрібної країні влади взагалі. Врешті, це призводить до хаосу, до дестабілізації в політичній ситуації, а результат ви самі бачите.

- Яких політичних переконань ви  самі?

- На сьогоднішній день я не підтримую жодну наявну в Україні політичну силу.

- За  яку політичну силу ви голосували у минулих парламентських виборах?

- За Блок Юлії Тимошенко.

- Чим була для вас помаранчева революція?

- Для мене, як і для багатьох, вона була пов’язана з найсвітлішими сподіваннями і можливістю здійснення демократичних мрій. Хоча, врешті, достатньо довгий постреволюційний етап закінчився зрадою цих сподівань. Але колір все одно обрали вдалий.

- Чим є для вас свобода слова?

- Насамперед, право доступу до суспільно важливої інформації і можливість вільно (безцензурно) ділитися цією інформацією з глядачем.

- Якою мірою політичні переконання власника каналу, де ви працюєте, політичні переконання менеджменту, політичні переконання вашого редактора поділяються вами? Впливають на зміст того, що ви говорите в ефірі?

- Мені невідомо про політичні переконання власника каналу, менеджменту чи редактора, і мене це абсолютно не цікавить. Так само, зрозуміло, вони не впливають на зміст того, що я говорю в ефірі. Я знаю, що кожен член випускової групи, з яким я готую матеріал до ефіру – професіонал, який неухильно дотримується принципів достовірності, об’єктивності, збалансованості, повноти та точності розповсюджуваної ним інформації, і мені цього достатньо.

- Як ви вважаєте, чи має право телеведучий на реалізацію в ефірі своєї телекомпанії власних політичних переконань? Наприклад, у виборі інформації? У виборі тональності, якою та чи інша інформація прочитана? У виборі тональності, якою ставляться запитання до гостя-учасника в студії?

- Ведучий, насамперед, має бути особистістю. В такої людини, звісно, є свої погляди на будь-яку ситуацію. Але в той же час, є правила, які ми, ведучі, порушувати не маємо права. Серед таких – табу на реалізацію власних політичних переконань в ефірі. Щодо вибору тональності, тут варіанти допускаються  в залежності від ситуації. Багато чого й від настрою залежить. Український глядач, який дає нам рейтинг, вмикає телевізор, щоб спостерігати за емоціями, це факт. Тому навмисне блокування настрою чи почуттів тут недоцільне.

- Чи бували у вас конфлікти із власником вашого каналу, менеджментом вашого каналу, вашим редактором щодо реалізації політичних переконань і політичних завдань – ваших та їхніх? 

- Конфліктів не було взагалі ніяких, тим більше, стосовно політичних переконань.

- Чи були приклади, коли власники, навпаки, допомагали вам у чомусь? Або топ-менеджери? Чи відчували ви після цього необхідність бути вдячними їм – морально?

- Поки що стосовно моєї роботи в кадрі жодних зауважень від власників чи керівництва каналу я не отримував.

- Що ви думаєте про того глядача, який дивиться ваші програми? Яким ви собі його уявляєте? Ви шукаєте у глядачі партнера, друга – або, навпаки, намагаєтеся опонувати можливим недоброзичливцям?

- З самого початку моєї появи в ефірі 5 каналу було зрозуміло, що мій глядач – це не той глядач, який зазвичай вмикав зранку «П’ятий» і дивився там новини. З цим погоджувався топ-менеджмент каналу, аргументувавши це необхідністю залучення нової, молодшої аудиторії, і заявивши про принципово нові настрої ранкових блоків новин. Мій глядач – це успішна, добре вихована, доброзичлива і життєрадісна людина, а хто не є таким, то хай стає. Такий девіз.

- Що ви вважаєте за потрібне покращити у своїй роботі? Чого, на вашу думку, ви могли б навчитися у своїх старших колег?

- Я б не говорив зараз про конкретні моменти, яких потрібно навчатися у старших колег. На цьому етапі, передусім, для мене важливий сам по собі досвід роботи, який необхідно здобувати.

- Як би ви продовжили кількома реченнями фразу: «українське телебачення – це…»?

- Українське телебачення, принаймні, зараз, дедалі частіше перевтілюється в успішні чи неуспішні бізнес-проекти, нехтуючи при цьому ідеї творчі, реалізацію розвитку каналу як окремої творчої одиниці. І це трохи сумно, бо часом втрачаються хороші й важливі усталені традиції. На цьому етапі вважаю доречним розглядати перспективи 5 каналу, бо новини на «П’ятому» мені завжди подобалися і подобаються зараз – із багатьох причин. Тому я дуже хотів би, щоб цей канал розвивався як технічно, так і творчо.